Вирок № 38876781, 16.05.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/8849/14-к

провадження № 1кп/760/448/14

В И Р О К

іменем України

16.05.2014 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сеніна В.Ю., при секретарі Кирпі П.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Дудко Є.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

в ході підготовчого судового засідання в приміщенні суду в м. Києві за кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР за № 22014101110000054, відносно

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Веді (Республіка Вірменія), громадянина України, який має середню освіту, не одружений, не працює, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України, -

в с т а н о в и в:

15 лютого 2014 року у м. Києві до ОСОБА_1 звернувся громадянин України ОСОБА_2 із проханням допомогти оформити тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні громадянину Грузії ОСОБА_4 для перетину ним державного кордону та відвідання України, на що ОСОБА_1 погодився.

Наступного дня ОСОБА_1 зустрівся із ОСОБА_2 у невстановленому досудовим розслідуванням місці у м. Київ та не ставлячи його до відома про свої злочинні наміри щодо підроблення тимчасової посвідки на проживання та сприяння в незаконному переправленні особи через державний кордон України, повідомив ОСОБА_2 про те, що він зможе оформити таку посвідку та вартість виготовлення такої посвідки складає 1500 доларів США або ж 12000 гривень, на що ОСОБА_2 погодився.

Наступного дня ОСОБА_2 зустрівся із ОСОБА_1 та за попередньою домовленістю передав йому 6000 грн., дві фотокартки ОСОБА_4 та ксерокопію паспорту останнього. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились, що ОСОБА_1 зробить посвідку на тимчасове проживання в Україні для особи, ксерокопію паспорта якого йому надав ОСОБА_2, а коли буде її віддавати останньому, то має отримати за це ще 6000 грн. При цьому, жодних грошових коштів для себе, у якості винагороди, ОСОБА_1 не прохав, бажаючи допомогти ОСОБА_2 у вирішенні даного питання.

17 лютого 2014 року ОСОБА_1, на виконання вищевказаної домовленості із ОСОБА_2, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій та передбачаючи можливі наслідки у вигляді незаконного переправлення ОСОБА_4 через державний кордон України з використанням підробленої посвідки, зустрівся із невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім'я ОСОБА_2 поблизу магазину «Ельдорадо» біля станції метро «Лівобережна» (м. Київ, вул. Р. Окіпної, 3) та передав останньому дві фотокартки, ксерокопію паспорту громадянина Грузії ОСОБА_4 та 6000 грн., домовившись про виготовлення підробленої посвідки.

Отримавши вказані вище документи та фотокартки, невстановлена особа на ім'я ОСОБА_2 у невстановленому досудовим розслідуванням місці за невстановлених обставин виготовила підроблену тимчасову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 26.11.2012 на ім'я ОСОБА_4 та проставила у ній відтиски печаток Міністерства внутрішніх справ України.

19 лютого 2014 року ОСОБА_1 знов зустрівся з особою на ім'я ОСОБА_2 та останній передав йому виготовлену підроблену тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні для громадянина Грузії ОСОБА_4. Також, особа на ім'я ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1, що коли в того буде паспорт вказаного громадянина Грузії,то він має привезти паспорт йому для того, щоб він поставив в ньому печатку про отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні, авжеж без зазначеної печатки в паспорті, ця посвідка є недійсною.

27 лютого 2014 року ОСОБА_1, попередньо домовившись із ОСОБА_2, зустрівся з ним в заздалегідь обумовленому місці біля станції метро «Політехнічний інститут» у м. Київ, де у автомобілі марки «Сузукі Свіфт», д.н.з. НОМЕР_3, передав останньому підроблену тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні, виготовлену для громадянина Грузії ОСОБА_4 та повідомив про необхідність поставлення печатки у паспорті ОСОБА_4 За отриману посвідку ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6000 гривень, які останній мав передати особі на ім'я ОСОБА_2 за вищевказані послуги. Після того, до вказаного вище автомобіля, у якому перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підійшли співробітники СБ України, які у ході проведення контролю за вчиненням злочину та огляду місця події виявили та вилучили грошові кошти у сумі 6000 грн. та підроблену тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я громадянина Грузії ОСОБА_4

Відповідно до ч. 11 «Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 №1074, в'їзд в Україну, виїзд з України і транзитний проїзд через територію України може здійснюватись іноземцями та особами без громадянства при наявності дозволу на постійне проживання та посвідки на постійне проживання.

Згідно ч. 8 зазначених вище правил, посвідку на тимчасове проживання оформлює територіальний орган або підрозділ Державної міграційної служби в порядку, встановленому МВС України.

ОСОБА_1 16.04.2014 пред'явлено повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України, як сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом наданням порад, вказівок та засобів, а також пособництво у підробленні документу та збут підробленого документа, кваліфіковані вірно.

25 квітня 2014 року між прокурором відділу прокуратури м. Києва Дудко Є.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України, щиро розкаявся у вчиненому, зобов'язався відшкодувати процесуальні витрати в розмірі 5224,10 грн. та, крім того, даною угодою сторони погодили покарання ОСОБА_1:

- за ч. 1 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

та із застосуванням ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно погодили призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із сплатою штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Згідно із ст. 75 КК України сторони угоди погодили звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Обвинувачений, якому роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, дав згоду на призначення зазначеного вище покарання.

Відповідно до вимог ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, є злочинами невеликої (ч. 1 ст. 358 КК України) та середньої (за ч. 1 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України) тяжкості, внаслідок яких шкоди не завдано.

Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

В статті 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості.

Згідно вимог ст. 474 КПК України, якщо угоду досягнуто обвинувальний акт із підписаною між сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.

Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку прокурора, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, думку обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав позицію прокурора, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про визнання винуватості, яка відповідає вимогам ч. 4 ст. 469, ст. 472 КПК України, з'ясувавши у обвинуваченого ОСОБА_1, що він розуміє викладені в ч. 4 ст. 474 КПК України обставини, зокрема, те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують та має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне винести у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_1, яким затвердити угоду про визнання винуватості, визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України за викладених у вироку обставин, та призначити узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, та санкціям інкримінованих обвинуваченому статей КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів та процесуальних витрат слід вирішити відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді особистого зобов'язання.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 474, 475 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25.04.2014 між прокурором відділу прокуратури м. Києва Дудко Є.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22014101110000054.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення комплексної судово-криміналістичної експертизи в розмірі 5224 грн. 10 коп.

Речовий доказ - тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 26.11.2012 на ім'я ОСОБА_4, яка знаходиться у матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах провадження.

Речові докази - комп'ютерний системний блок марки «Рhilips Вгаvо» чорного кольору s/n В2DRH9XB80024GR; мобільний телефон марки «Nокіа» модель 6233 серійний НОМЕР_4, що знаходяться у кімнаті речових доказів ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, - конфіскувати.

Речові докази - довідку про доходи № 004/14 від 04.03.2014, видану на ім'я ОСОБА_6; бланк посвідки на проживання серії ДН б/н, виконаний на аркуші паперу білого кольору; ксерокопія тимчасової посвідки на проживання в Україні громадянина Грузії ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4; печатка округлої форми, пластикова, чорного кольору із написом «Для довідок Державна податкова адміністрація України Державна податкова адміністрація у м. Києві»; печатка округлої форми, пластикова, чорного кольору із написом «Україна Товариство з обмеженою відповідальністю м. Київ «ВЕКТОР-Ч» ідентифікаційний код 32552279»; подушки для печаток в кількості шість штук, що знаходяться у кімнаті речових доказів ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, - знищити.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді особистого зобов'язання.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.

Суддя В.Ю.Сенін