Постанова № 38874923, 26.05.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2515/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2014 року № 0000452204.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі - Підприємство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 19.02.2014 року № 1157/15-53-22-4/31502612, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючим встановлено порушення позивачем податкового законодавства на підставі акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «Євро Лізинг», яким встановлено ознаки нікчемності правочинів; неможливість контрагента здійснювати господарську діяльність. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність віднесення до податкового кредиту коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконними. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених в акті перевірки від 19.02.2014 року № 1157/15-53-22-4/31502612, зважаючи на обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність порушень позивачем податкового законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 29.01.2014 року № 000097/161, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 29.01.2014 року № 214 співробітником податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ленд-Ліз» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ «Євро Лізинг» за липень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку, за результатами якої складено акт від 19.02.2014 року № 1157/15-53-22-4/31502612.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» п.198.2 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 201564 гривень.

Не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками, ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» надало заперечення до податкової інспекції, які за результатами розгляду податковим органом не прийняті, що викладено в листі від 07.03.2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2014 року № 0000452204, яким позивачу зменшено розмір залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 201564 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» у перевіреному періоді мало господарські відносини із ТОВ «Євро Лізинг» на підставі укладеного договору купівлі-продажу б/н від 30.07.2013 року (а.с.50-52).

Відповідно до п.1.1 ТОВ «Євро-Лізинг» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» (Покупець) транспортні засоби, перелік яких вказаний у Специфікації (Додатку № 1 до Договору), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно з п.1.3, п.1.4 Покупець повідомлений про те, що автомобілі передані у заставу ПАТ «Альфа-Банк» і на моменту укладення Договору Продавцем отримана письмова згода Заставодержателя; транспортні засоби знаходяться у третіх осіб - Лізингоотримувачів за договорами оперативного лізингу. Відповідно п.2.1 Договору ціна Товару складає 1209383,10 гривень, у т.ч. ПДВ - 201563,852 гривень.

На виконання зазначеного Договору, у зв'язку із тим, що транспортні засоби знаходилися у Лізингоотримувачів за договором оперативного лізингу, право власності на транспортні засоби передано згідно з актом приймання-передачі права власності від 31.07.2013 року (додаток до акту приймання приймання-передачі права власності на транспортні засоби до Договору про виправлення технічної помилки, а.с. 53, 54).

У відповідності до ст.770 ЦК України, згідно з якою у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця, ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз», набувши право власності на транспортні засоби, стало наймодавцем у договорі найму. У зв'язку із цим між ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» та ТОВ «Євро Лізинг» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 1 ЕЛ-ЛЛ від 30 липня 2013 року (а.с.56-57).

За змістом вищевказаного Договору позивач (Новий Кредитор, новий лізингодавець за Основним договором) набув право вимоги за Договорами оперативного лізингу (п.1.1, п.1.3), зазначеними в Додатку № 1 (а.с. 58), укладеними між ТОВ «Євро Лізинг (Первісний кредитор) та Боржниками (Лізингоотримувачі за Основним договором).

У бухгалтерському обліку господарська операція відображена проводкою Дт181 «Довгострокова дебіторська заборгованість» (субконто Боржники - Лізингоотримувачі за договором фінансового лізингу) Кт6851 (субконто ТОВ «Євро-лізинг»): 554110,68 грн. - операція з відступлення права вимоги з переходом права власності на транспортні засоби, що є предметом фінансового лізингу; Дт6851 (субконто ТОВ «Євро-лізинг»): 5541110,68 грн. - перерахування грошових коштів за договором відступлення права вимоги з переходом права власності на транспортні засоби, що є предметом договорів фінансового лізингу. Заборгованість по розрахункам між сторонами відсутня.

На підставі виписаної ТОВ «Євро Лізинг» податкової накладної від 30.07.2013 року № 3007004 на суму 1209383,10 гривень, у т.ч. ПДВ - 201563,85 гривень, ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» включено до складу податкового кредиту 201563,85 гривень.

Як вбачається з акту перевірки від 19.02.2014 року № 1157/15-53-22-4/31502612, перевіряючий дійшов висновку про порушення ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» вимог п.198.2 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України та безпідставність формування податкового кредиту за вищерозглянутою господарською операцією.

В основу зазначеного висновку покладено невідповідність у податковій накладній від 30.07.2013 року № 3007004 з УКТ ЗЕД даним за технічними паспортами транспортних засобів, чим не дотримано вимоги пп. «і» п.201.1 ст.201 ПК України. Зокрема, коди згідно УКТ ЗЕД в податковій накладній визначено як «нові», фактично транспортні засоби в період переходу права власності на них перебували в оперативній оренді, тобто такі транспортні засоби не є новими.

Вирішуючи спір, суд враховує, що при реалізації придбаних імпортованих чи підакцизних товарів платники податку - продавці, які не є безпосередніми імпортерами чи виробниками вказаних товарів, у випадку коли податкова накладна, на підставі якої такі товари були придбані, не містить коду згідно з УКТ ЗЕД щодо таких товарів, самостійно визначають код товару згідно з УКТ ЗЕД відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України «Про Митний тариф України», з урахуванням пояснень і методичних рекомендацій Держмитслужби, та зазначають його в податковій накладній.

Код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) повинен зазначатись за всім ланцюгом постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу або до моменту, коли такі товари перетворюються в інший товар або стають частиною нового в результаті виробництва, обробки, переробки тощо. У випадку коли під час виробництва, обробки, переробки тощо створено новий підакцизний продукт, йому присвоюється новий відповідний код згідно з УКТ ЗЕД.

При цьому, такі несуттєві помилки, на які посилається відповідач, як на підставу для зменшення об'єкту оподаткування позивачу, а саме помилка контрагента в коді УКТ ЗЕД, не можуть слугувати підставою для позбавлення платника права на податковий кредит. Адже такою підставою відповідно до абзацу дев'ятого пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України є відсутність реєстрації податкової накладної у Реєстрі взагалі. Наявність незначних неточностей у відомостях, що містяться у податковій накладній та подаються платником податковому органу для їх внесення до названого Реєстру, за умови, що такі відомості не перешкоджають встановленню змісту господарської операції, її обсягу та її учасників, не можуть бути кваліфіковані як невнесення податкової накладної до Реєстру.

При цьому в акті перевірки зазначено, що суми податку на додану вартість за податковою накладною від 30.07.2013 року № 30070044 на суму 1209383,10 грн., у т.ч. ПДВ - 201563,85 грн., включено до складу податкового кредиту липня 2013 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2013 року, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2013 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що податковим органом не було надано правильної оцінки впливу відсутності певних реквізитів податкової накладної на її значення як допустимого доказу права платника податку на податковий кредит, оскільки порушення порядку складання податкової накладної щодо помилкового коду УКТ ЗЕД, які не є суттєвими недоліками з точки зору повноти та достовірності відтворення змісту операції, не повинно мати наслідком виключення її з кола доказів, які підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту. Таку ж правову позицію щодо впливу недоліків у оформленні податкової накладної на її юридичне значення висловив і Верховний Суд України в постанові від 06.12.2005 у справі за позовом ПП «Стальконвест» до ДПІ у м. Ужгороді про визнання недійсним рішення.

Крім того, як вбачається з відповіді ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.03.2014 року № 7845/10/15-53-22-04, основними причинами для висновку про завищення податкового кредиту є матеріали проведення зустрічної звірки (Довідка від 19.02.2014 року № 1158/15-53-22-4/31502612 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-Ліз» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Євро Лізинг» за липень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку. Зокрема, перевіряючим взято до уваги проведеної ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві перевірки ТОВ «Євро-лізинг», оформленої актом від 10.10.2013 року № 1587/26-57-22-02-09 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро лізинг» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 01.10.2013 року…».

Так, за висновком податкового органу відсутня сама подія, яка б надавала право на виписку ТОВ «Євро Лізинг» податкової накладної від 30.07.2013 року № 3007004 (а.с.38, абз. 2). Натомість податковий органі дійшов висновку про те, що господарська операція фактично не відбулась, тому не може впливати на бухгалтерський та податковий обліки позивача.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту, з огляду на наступне.

Перевіряючим не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар не придбавались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції та без самостійного дослідження господарської операції дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентом правочину, залишивши поза увагою первинну документацію.

Суд також враховує, що перевірка контрагента позивача ТОВ «Євро Лізинг», яке з 16.08.2013 року перебуває на обліку в ДПІ у м. Хмельницькому (місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 23/1, кв.2), здійснена 10.10.2013 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. В ході перевірки було встановлено відсутність підприємства за адресою: м. Київ, вул. Ак. Вернадського, 34/1, та здійснено похідний висновок про відсутність у контрагента позивача будь-якого устаткування для провадження господарської діяльності та припущення у формі висновку про непідтвердження реальності господарських відносин з січня 2013 року по вересень 2013 року.

Зазначені обставини фактично покладені в основу висновків за актом перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 19.02.2014 року № 1157/15-53-22-4/31502612. При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Суд також зазначає, що висновки перевіряючого порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Крім того, судом встановлено, що 13 серпня 2013 року ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» були укладені додаткові угоди №№ 13/08 про зміну Лізингодавця в договорах оперативного лізингу № 1435 від 30.11.2011 року, № 1373 від 05.09.2011 року, № 1364 від 11.08.2011 року, № 1395 від 26.09.2011 року та № 1330/002 від 01.12.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

В результаті укладених Договору купівлі-продажу б/н від 30.07.2014 року та Договору про відступлення права вимоги № 1 ЕЛ-ЛЛ від 30.07.2013 року ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» отримало за період з серпня 2013 року - березень 2014 року (станом на 14.04.2014 року) суму орендних платежів від Лізингоотримувачів (ТОВ «Кофіті», ТОВ «Акзо Нобел Декор Україна», ТОВ «Акзо Нобель Декор України» (переуступка на ТОВ «Акзо Нобель Холдінг Україна»), ТОВ «Медіаком Україна», ТОВ «Перша рентна компанія», ОСОБА_3) в розмірі 684105,75 гривень, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Тобто всі лізингоотримувачі продовжують виконувати свої договірні зобов'язання за договорами оперативного лізингу на користь нового власника транспортних засобів - ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз», і вказані операції у свою чергу, оподатковуються в установленому порядку.

З урахуванням викладеного, висновки перевіряючого про те, що господарська операція фактично не відбулась, - позбавлені будь-якого сенсу та суперечать матеріалам справи. Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено спірну суму за господарською операцією із ТОВ «Євро Лізинг» до податкового кредиту, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки безпідставно зазначено про завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 201564 гривень.

Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що доводи перевіряючого щодо безпідставного формування ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» податкового кредиту, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, та складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання товару підтверджені достатніми та належними доказами.

У зв'язку із цим прийняття податковою інспекцією спірного податкового повідомлення-рішення від 13.03.2014 року № 0000452204, яким позивачу зменшено розмір залишу від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 201564 гривень є неправомірним, а спірний акт індивідуальної дії підлягає скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13 березня 2014 року № 0000452204.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 травня 2014 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк