Ухвала суду № 38874875, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10668/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2013 у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 9967,49 грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2013 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність дій Центру зайнятості положенням Законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним № 60/62 від 13.02.2009, у відповідності до яких, позивач не може бути віднесений до категорії безробітних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 14.06.2012 звернувся до Оболонського РЦЗ із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, у якій зазначив, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію на пільгових умовах та за вислугою років.

Наказом № НТ120614 від 14.06.2012 відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Згідно наказу № НТ120730 від 30.07.2012 припинено виплату по безробіттю у зв'язку з проходженням безробітним професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості відповідно до пп. 4 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 25.07.2012 та призначено матеріальну допомогу у період професійного навчання у зв'язку із зарахуванням на навчання відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 5 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного з 25.07.2012 по 17.10.2012.

Наказом № НТ121018 від 18.10.2012 припинено виплату матеріальної допомоги у період професійного навчання у зв'язку із закінченням навчання з 18.10.2012 та розпочато виплату по безробіттю з 18.10.2012.

Відповідно до наказу № НТ121119 від 19.11.2012 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з працевлаштуванням безробітного відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та знято з обліку відповідно до п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та введення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних з 19.11.2012 .

За запитом Оболонського районного центру зайнятості № 24-6253 від 06.12.2012 Шевченківським районним центром зайнятості було проведено розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення ОСОБА_2, за результатами якого складено акт № 106 від 30.01.2013, яким зафіксовано, що між відповідачем та ЗАТ «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» укладено строковий трудовий договір про роботу за сумісництвом № 106-В від 01.09.2011 строком дії до 30.06.2012. У 2 кварталі 2012 року згідно відомостей нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за виконані роботи нараховано 378, 00 грн.

Дані обставини підтверджуються трудовим договором № 106-В від 01.09.2011, випискою з наказу № 40-к від 30.09.2011 про зарахування за контрактами співробітників університету, випискою з наказу № 35-к від 01.06.2012 про звільнення з роботи співробітників університету за контрактами(а.с. 18-21).

Зі змісту копії розрахунку виплаченого матеріального забезпечення ОСОБА_2, наказу № 41 від 22. 02.2013 та повідомлення № 24-1019 від 22.02.2013 вбачається, що у період перебування позивача на обліку у Оболонському районному центрі зайнятості апелянту виплачено 11967,49 грн.

Наказом Оболонського районного центру зайнятості № 41 від 22.02.2013 було вказано відповідачу на необхідність повернення ним незаконного отриманих коштів у сумі 11967,49 грн.

До ухвалення рішення у справі позивачем частково здійснено повернення на загальну суму 1 500 грн.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 12, 31, 36, 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. ст. 2, 18 Закону України «Про зайнятість населення», Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 20.03.2006, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача виплаченого йому матеріального забезпечення у сумі 9967,49 грн., оскільки останній отримав статус безробітного на підставі неправдивих даних про свою особу.

Згідно частини першої ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно частини другої ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Приписами п.п. 1, 8 частини першої ст. 31 Закону передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Положеннями п. «а» частини третьої ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» закріплено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту № 106 від 30.01.2013 відповідач у період з 01.09.2011 по 30.06.2012 працював у ЗАТ «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая» та отримував дохід, що на законодавчому рівні виключає можливість отримання допомоги по безробіттю.

Враховуючи те, що з аналізу приписів вищевказаної частини першої ст. 31 Закону вбачається, що безумовними підставами для припинення виплати допомоги по безробіттю є: працевлаштування безробітного; призначення виплат на підставі документів, що містять неправдиві відомості, то встановлення даних фактів є імперативною підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю у відповідності до вказаного положення Закону.

Відповідно до частини другої ст. 36 Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно абз. 1 частини третьої ст. 36 Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Приписами ст. 7 Закону визначено, що такими видами забезпечення, зокрема, є допомога по безробіттю.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 20.03.2006 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи.

Положенням п. 7 Порядку закріплено, що рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом.

За таких обставин, приймаючи рішення про стягнення з відповідача виплаченої йому допомоги по безробіттю, позивач діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Поряд з цим, оцінюючи доводи апелянта про неправильність обрахунку позивачем суми заборгованості з виплат по безробіттю, колегія суддів вважає їх необґрунтованим та такими, що не підкріплені будь-якими належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

До суду апеляційної інстанції позивачем надано довідку № 24-2731 від 21.05.2014, якою підтверджено наявність заборгованості позивача у сумі 6371,49 грн. Інша частина суми, що підлягала стягненню сплачена ОСОБА_2 в добровільному порядку. Тому стягнення за даним судовим рішенням має бути проведено з урахуванням добровільно відшкодованих позивачем сум, з коригуванням на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до заяви позивача, свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 02.04.2014 та копії паспорта громадянина України НОМЕР_2, виданого 03.04.2014 Оболонським РВ ГУДМС України в м. Києві, колегія суддів ухвалила прийняти зміну прізвища позивача на ОСОБА_2, та в подальшому у даній справі вважати позивачем ОСОБА_2.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 27.05.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.