Вирок № 38873164, 08.05.2014, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

08.05.2014

Справа № 335/12785/13-к 1-кп/335/55/2014 ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року місто Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Апаллонової Ю.В.

при секретарі Франчук Г.В.

за участю: прокурора Семеновського Д.А.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013080060000016, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, українки, громадянки України, не одруженої, освіта середня, має на утриманні чотирьох дітей, двоє з яких є малолітніми, не інвалід, є приватним підприємцем, мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, раніше в силу 89 КК України не засудженої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, українки, громадянки України, освіта середня, не одружена, не інвалід, має на утриманні неповнолітню дитину, працює реалізатором у супермаркеті «Софіївський», мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше в силу 89 КК України не засудженої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2012 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_3 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_5 надати матеріальну допомогу та передали останній грошові кошти в розмірі 200 гривень та попросили здачі в розмірі 80 гривень. ОСОБА_5 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_2 та ОСОБА_1, пішла до спальної кімнати, де дістала зі схованки свої заощадження в розмірі 10000 гривень для передачі останнім здачі. В цей час, ОСОБА_2 перебувала в коридорі спостерігаючи де зберігаються грошові кошти ОСОБА_5, скориставшись моментом коли остання направилась до ОСОБА_1 у кухню для підписання розписки, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, заволоділа грошовими коштами в розмірі 10000 гривень, які знаходились у спальній кімнаті. Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, 15 травня 2012 року, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_4 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_6 надати матеріальну допомогу та передали останній грошові кошти в розмірі 200 гривень та попросили здачі. ОСОБА_6 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пішла до спальної кімнати, де дістала зі схованки у коморі свої заощадження в розмірі 32000 гривень для передачі останнім здачі. В цей час, ОСОБА_2, яка перебувала в коридорі спостерігала де зберігаються грошові кошти ОСОБА_6, скориставшись моментом коли остання направилась до ОСОБА_1 у кухню для підписання розписки, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами в розмірі 32000 гривень, які знаходились у коморі спальної кімнати. Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, 04 червня 2012 року, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_5 під виглядом співробітників соціальної служби незаконно увійшли в квартиру, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_7 надати матеріальну допомогу та передали останній грошові кошти в розмірі 200 гривень, після чого попросили здачі у розмірі 40 гривень. ОСОБА_7 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пішла до спальної кімнати, де дістала зі схованки (у коморі) в гаманці свої заощадження в розмірі 6000 гривень для передачі останнім здачі. У цей час, ОСОБА_2, яка перебувала в коридорі спостерігала де зберігаються грошові кошти ОСОБА_7, скориставшись моментом коли остання направилась до ОСОБА_1 у кухню для підписання розписки про отримання коштів, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами в розмірі 6000 гривень, які знаходились в гаманці у коморі спальної кімнати. Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, 07 серпня 2012 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_6 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_8.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_8 надати матеріальну допомогу у сумі 170 гривень та передали останньому грошові кошти у розмірі 200 гривень. ОСОБА_8 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2, попрямував до кімнати, де дістав зі схованки свої заощадження для передачі останнім здачі в сумі 30 гривень. ОСОБА_1 маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 скориставшись тим, що ОСОБА_8 знепритомнів та впав на ліжко, таємно заволоділа грошовими коштами в розмірі 26500 гривень, які знаходились на ліжку спальної кімнати та на столі зали. Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, 18 серпня 2012 року, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_7 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_9 надати матеріальну допомогу та передали останньому грошові кошти та попросили здачі. ОСОБА_9 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пішов до спальної кімнати, де дістав зі схованки у столі свої заощадження для передачі останнім здачі. В цей час, ОСОБА_2, яка перебувала в коридорі та спостерігала де зберігаються грошові кошти ОСОБА_9, скориставшись моментом коли останній направився до ОСОБА_1 у кухню для підписання розписки, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами в розмірі 20000 гривень, які знаходились у столі спальної кімнати. Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, 06 вересня 2012 року, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_8 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_10 надати матеріальну допомогу та передали останній грошові кошти в розмірі 500 гривень та попросили здачі. ОСОБА_10 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_2 та ОСОБА_1, пішла до спальної кімнати, де дістала зі схованки свої заощадження в розмірі 18000 гривень для передачі останнім здачі. В цей час, ОСОБА_2, яка перебувала в коридорі спостерігала де зберігаються грошові кошти ОСОБА_10, скориставшись моментом коли остання направилась до ОСОБА_1 у кухню для підписання розписки, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами в розмірі 18000 гривень, які знаходились в гаманці у коморі спальної кімнати. Після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, 03 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_9 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_11 надати матеріальну допомогу у сумі 70 гривень та передали останній грошові кошти у розмірі 100 гривень. ОСОБА_11 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пішла до кімнати, де дістала зі схованки з серванта свої заощадження для передачі останнім здачі в сумі 70 гривень. В цей час, ОСОБА_2, яка перебувала в коридорі та спостерігала де зберігаються грошові кошти ОСОБА_11, скориставшись моментом коли остання направилась до ОСОБА_1 у кухню для підписання розписки, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами в розмірі 9500 гривень, які знаходились у серванті спальної кімнати. Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, що 17 січня 2013 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_10 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_12.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_12 надати матеріальну допомогу у сумі 100 гривень та передали останньому грошові кошти у розмірі 200 гривень. ОСОБА_12 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пішов до кімнати, де дістав зі схованки з шафи свої заощадження для передачі останнім здачі в розмірі 100 гривень. В цей час, ОСОБА_2, яка перебувала в коридорі та спостерігала де зберігаються грошові кошти ОСОБА_12, скориставшись моментом коли останній направився до ОСОБА_1 у кухню для підписання розписки, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами в розмірі 6000 гривень, які знаходились у шафі спальної кімнати. Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, 20 квітня 2013 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_11 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_13 надати матеріальну допомогу у сумі 100 гривень та передали останній грошові кошти у розмірі 200 гривень. ОСОБА_13 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пішла до кімнати, де дістала зі схованки з шафи свої заощадження для передачі останнім здачі в сумі 100 гривень. В цей час, ОСОБА_2, яка перебувала в коридорі та спостерігала де зберігаються грошові кошти ОСОБА_13, скориставшись моментом коли остання направилась до ОСОБА_1 у кухню для підписання розписки, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами в розмірі 15000 гривень, які знаходились у шафі спальної кімнати. Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, 08 травня 2013 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_12 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_10.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_14 надати матеріальну допомогу у сумі 100 гривень та передали останній грошові кошти у розмірі 200 гривень. ОСОБА_14 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пішла до кімнати, де дістала зі схованки з шафи свої заощадження у розмірі 3000 гривень, але здачі там не знайшла, після чого в тій же кімнаті знайшла скляну банку де зберігались відкладені грошові кошти у розмірі 20000 гривень, та дістала звідти 100 гривень для передачі останнім здачі. В цей час, ОСОБА_2, яка перебувала в коридорі та спостерігала де зберігаються грошові кошти ОСОБА_14, скориставшись моментом коли остання направилась до ОСОБА_1 у кухню для підписання розписки, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами в розмірі 23000 гривень, які знаходились у шафі та скляній банці спальної кімнати. Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, 10 червня 2013 року приблизно о 15 годині, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_13 та під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно проникли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_15.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_15 та його дружині ОСОБА_16 отримати матеріальну допомогу в сумі по 100 гривень кожному та передали останнім грошові кошти у сумі 500 гривень. ОСОБА_16, не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2, попрямувала до кімнати, де дістала зі схованки у шафі свої заощадження для передачі останнім здачі в сумі 300 гривень. В цей час, ОСОБА_2, яка перебувала в коридорі, бачила де зберігаються грошові кошти ОСОБА_16, скориставшись моментом коли остання направився до кімнати де перебувала ОСОБА_1 для підписання розписки, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами в розмірі 23000 гривень, які знаходились у шафі спальної кімнати, в цей час коли ОСОБА_1 умисно відволікала ОСОБА_16 та ОСОБА_15 на кухні, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, 28 червня 2013 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_14 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасники Великої вітчизняної війни - ОСОБА_17 та ОСОБА_18.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_17 та сусідці ОСОБА_18 надати матеріальну допомогу, надавши їй грошові кошти у розмірі 100 гривень, для отримання здачі 30 гривень. ОСОБА_18 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пішла до кімнати, де дістала у жіночій сумочці свої заощадження для передачі ОСОБА_1 здачі в сумі 30 гривень. В цей час, ОСОБА_2, яка перебувала в коридорі та спостерігала де зберігаються грошові кошти ОСОБА_18, скориставшись моментом коли остання направилась до ОСОБА_1 у кухню для підписання розписки, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами в розмірі 12000 гривень, які знаходились у сумочці спальної кімнати, після чого ОСОБА_1 перебуваючи разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_17 у кухні передала ОСОБА_17 грошові кошти у розмірі 400 гривень, для отримання здачі у сумі 300 гривень, ОСОБА_17 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пішов до кімнати, де дістав з шафи спальної кімнати грошові кошти у сумі 9000 гривень для передачі здачі у розмірі 300 гривень. В цей час, ОСОБА_2, яка перебувала в коридорі та спостерігала де зберігаються грошові кошти ОСОБА_17, скориставшись моментом коли останній направився до ОСОБА_1 яка перебувала у кухні для підписання розписки, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами в розмірі 9000 гривень, які знаходились у сумочці спальної кімнати. Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, 28 серпня 2013 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_15 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_9.Знаходячись в квартирі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_19 надати матеріальну допомогу у сумі 70 гривень та передали останній грошові кошти у розмірі 100 гривень. ОСОБА_19 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2, із ящика в столі на кухні, де знаходились її заощадження в розмірі 1200 гривень, дістала 30 гривень, для передачі ОСОБА_1 здачі. В цей час ОСОБА_2 знаходячись в коридорі з метою відволікти ОСОБА_19 від місця схову грошей, звернула її увагу до коридору, тоді ОСОБА_19 направилась до коридору своєї квартири, в цей момент скориставшись обставинами ОСОБА_1 маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, відкривши ящик столу на кухні таємно заволоділа грошовими коштами в розмірі 1200 гривень. Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, 28 серпня 2013 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_16 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_20.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_20 надати матеріальну допомогу у сумі 70 гривень та передали ОСОБА_20 грошові кошти у розмірі 100 гривень. ОСОБА_20 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пішла до кімнати, де дістала із схованки у шафі свої заощадження для передачі ОСОБА_1 здачі в сумі 30 гривень. В цей час, ОСОБА_2, яка перебувала в коридорі та спостерігала де зберігаються грошові кошти ОСОБА_20, скориставшись моментом коли остання направилась до ОСОБА_1 у кухню для підписання розписки, маючи умисел на таємне заволодіння грошових коштів, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами в розмірі 7750 гривень, які знаходились у шафі спальної кімнати. Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зникли з місця скоєння злочину.

Крім цього, 17 вересня 2013 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_17 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_21.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_22 надати матеріальну допомогу у сумі 100 гривень та передали останньому грошові кошти у розмірі 200 гривень. ОСОБА_22 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пішов до кімнати, де дістав зі схованки із шафи свої заощадження для передачі останнім здачі в розмірі 100 гривень. В цей час, ОСОБА_2, яка перебувала в коридорі та спостерігала де зберігаються грошові кошти ОСОБА_22, скориставшись моментом коли останній направився до ОСОБА_1 у кухню для підписання розписки, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 таємно заволоділа грошовими коштами в розмірі 11600 гривень, які знаходились у шафі спальної кімнати. Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зникли з місця скоєння злочину.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України не визнала, вину в скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України визнала повністю, щиро розкаялася у скоєному, і надала суду показання про те, що вона дійсно скоїла усі ці злочини, які їй інкриміновані при обставинах які викладені у обвинувальному акті, але по епізоду від 07.08.2012 року вона не згодна з тим, що скоювала грабіж, оскільки потерпілого вони не штовхали, він просто впав на ліжко та знепритомнів, а мали умисел лише на таємне викрадення майна.

По суті пред'явленого обвинувачення суду пояснила, що вона приходила до пенсіонерів додому, представлялась працівником Ради ветеранів. Це було на протязі 2012 - 2013 роках. Їй довелося займатися незаконною діяльністю, оскільки не було роботи, багато кредитів, не вистачало грошей на дітей. Вона була ініціатором злочинної діяльності, придумала схему по якій вони працювали. Вони приїжджали у м.Запоріжжя на різних машинах. Їх привозив сусід і його не повідомляли про мету поїздок. Гроші здобуті в результаті незаконної діяльності вона витрачала виключно на дітей. Чому саме обрали м.Запоріжжя вона не може сказати. Злочинна схема у них була завжди однакова, приходили до пенсіонерів, ОСОБА_2 залишалася в коридорі, а вона йшла на кухню. Вона спілкувалася з пенсіонерами, а сестра в цей час шукала гроші. Після вчинення злочину, вони відразу уїжджали. Також пояснила, що розкаюється у скоєному, має на утриманні 4 дітей та матір, яка хворіє на цукровий діабет. Якщо буде недостатньо грошей з застави, та готова відшкодувати їх. Вони розуміли, що йдуть на злочин і заздалегідь домовилися про крадіжки і заздалегідь вигадали схему. Обирали квартири по вигляду вікон та дверей, входили до квартир із старими дверима. По епізоду відносно ОСОБА_8 пояснила, що все було як у минулі рази, він сам впав і вони його не штовхали. Цивільні позови заявлені потерпілими визнала у повному обсязі.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК України повністю визнала, щиро розкаялася у скоєному, однак не визнала свою вину за обвинуваченням за ст.186 ч.3 КК України, зазначаючи, що вони грабежу не скоювали і потерпілого не штовхали.

По суті пред'явленого обвинувачення суду пояснила, що вона з сестрою їздила до пенсіонерів, представлялися з Ради ветеранів. Це було на протязі 2012-2013 років з проміжком 1-3 місяця. В Запоріжжя приїжджала з ОСОБА_1 на машині. Водій є батьком її дитини. Схему вони придумали разом і розуміли, що робили. З молодими особами вони не скоювали злочини. Вона з ОСОБА_1 проживають в одному домі, мають спільний бюджет, гроші витрачали виключно на дітей. Після злочину відразу ж уїжджали із Запоріжжя. Водій не знав, для чого вони їздили у Запоріжжя, вони платили йому 150 грн. за поїздку. Під час злочинів, вони пропонували пенсіонерам допомогу, її сестра була на кухні відволікала увагу пенсіонерів, а вона у цей час дивилась звідки беруть гроші. Щиро розкаялася, готова відшкодувати збитки, у тому числі із грошей за рахунок застави. Мотивом злочину зазначила, що у її матері вісім дітей і вона має на утриманні неповнолітнього сина, проживають усі разом і гроші були необхідні для утримання дітей. По епізоду по ОСОБА_8 пояснила, все було так саме як і у попередніх епізодах і ОСОБА_8 вони не штовхали. Цивільні позови заявлені потерпілими визнала у повному обсязі.

Що стосується обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України, то за клопотанням прокурора і учасників процесу суд відповідно до ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого обвинувачені не заперечили. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, судом роз'яснено про позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 підтвердив обставини викладені у обвинувальному акті та пояснив, що раніше не був знайомий з обвинуваченими. До нього додому прийшли дві дівчини. Вони сказали, що принесли допомогу, однак необхідно дати здачу. Одна дівчина залишилася в коридорі, а інша пішла за ним до кухні, де лежали гроші. Ті гроші, які вони йому дали залишилися лежати у спальні. Коли вони пішли він побачив, що зникли його гроші, які він збирав щоб купити холодильник, диван, телевізор. Після чого зателефонував до міліції. Це було в 2012 році, приблизно у кінці літа. Вони сказали що з якоїсь служби, посвідчення не показували. Він їх відразу пустив до квартири. У квартирі вони були приблизно 15 - 20 хвилин. Жодних документів він не заповнював, написав лише якусь заяву на допомогу. Друга дівчина була увесь час в коридорі. Вона бачила, де лежать гроші. Після того, як він взяв гроші та пішов на кухню, гроші лежали у спальні. Потім він отримав гроші, дав здачу та жінки пішли, а він подивився, там де лежали гроші не побачив їх та відразу зателефонував до міліції. На даний час йому повернули 5000 грн., не повернули ще 15000 грн. Просив суд суворо їх не карати, не позбавляти свободи, пояснив, що не має до них претензій.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_14 підтвердила обставини викладені у обвинувальному акті та пояснила, що 08 травня 2013 року вони були з чоловіком вдома, коли до них прийшли дві жінки, сказали, що так як завтра 09 травня будуть давати подарунки. Попросили надати їм документи. Одна залишилася біля дверей у коридорі, а друга пішла з потерпілою. Потерпіла принесла паспорти, свій і дідуся. Обвинувачена дала гроші тільки каже: «У мене 200 грн. ви нам не розміняєте?». Тоді потерпіла пішла до комори, де зберігала заощадження у банці, вони продали дачу та збирали гроші на поховання. Вона дістала банку і дала жінці про 100 грн. міняти 200 грн. , потім вони пішли. Тоді потерпіла закрила двері, глянула у комору, а банка пуста, окрім грошей пропали документи. Вона зателефонувала до міліції, коли приїхала міліція потерпіла їм описала жінок. У неї вкрали 23000 грн., на теперішній час грошей їй не повернули. Момент коли вкрали гроші вона не бачила, оскільки одна з обвинувачених у цей час її відволікала. Щодо призначення покарання то вважає, що покарання треба призначити на розсуд суду.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15 підтвердив обставини викладені у обвинувальному акті, та разом із дружиною ОСОБА_16 пояснили, що у червні 2013 року прийшли дві жінки і сказали що вони соціальні працівники, принесли їм гроші в якості допомоги. Попросили принести посвідчення учасника війни. Вони подивилися посвідчення дали 200 грн. і попросили 80 грн. здачі. Коли вони прийшли одна залишилася в коридорі, друга сказала: «Ходімо на кухню». Коли прийшли на кухню, то жінка дала журнал та сказала, щоб написали, що не отримали гроші. Тоді ОСОБА_16 пішла відкрила шафу, дістала звідти 300 грн. прийшла до неї і сказала, що не треба здачі. Жінка стали уходити, коли вийшли в коридор вона сказала, що треба написати, що отримали гроші. В спальні лежали 23000 грн. 200 євро і лежала сумочка в якій були документи, трудові, посвідчення, права. Коли гроші витаскували, вони були завернуті в хустку, а пенсії лежали окремо,залишилось 500 грн. Вони були разом вдома. Гроші лежали, одна заставляла писати що ми не отримали, потім що отримали, а друга в цей час пішла до спальні та вкрала гроші. Що пропали гроші відразу побачили. У них вкрали 23000 грн. та 200 євро. На даний час їм повернули 10000 грн., вважає, що не треба їх суворо карати. Цивільний позов підтримує на 13000 грн.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_19 підтвердила обставини викладені у обвинувальному акті, та пояснила, що раніше не була знайома з обвинуваченими. Було це десь у кінці серпня чи на початку вересня 2013 року. Зранку між 9-00 та 10-00 годиною вона почула дзвінок у двері. Спитала хто там, на що їй відповіли, що вони з Ради ветеранів іпринесли доплату. Були дві жінки, одна залишилась у дверях, друга пішла на кухню разом з нею. Сказала, що вона є у списках і їй доплата 70 грн. каже, що повинна дати їй здачу 30 грн. Гроші були поряд між кухонним столом та стінкою, вона поклала 1200 гривень туди на квартиру та на їжу. Жінка побачила звідки вона взяла здачу. Потім вона каже дайте мені 200 грн. однією купюрою. Каже напишіть, що ви мені не дали 200 грн. однією купюрою потерпіла написала, потім зрозуміла, що щось не те. Спитала, а де знаходиться друга жінка. У неї квартира на 6 поверсі, довгий коридор. Потерпіла пішла дивитися, що робить друга жінка, а перша, яка залишилася на кухні, скористалася моментом та забрала 1200 гривень. Потім вони швидко пішли. Потім вона пішла на кухню та побачила, зрушений стіл, а грошей немає. Вона зателефонувала до міліції. Їй відшкодували збиток повністю. Щодо призначення покарання, то потерпіла не наполягала на суровому покаранні та просила не позбавляти волі.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_20 підтвердила обставини викладені у обвинувальному акті, та пояснила, що раніше не була знайома з обвинуваченими. Це було 28 серпня приблизно о 10-00 годині. Пролунав дзвінок в квартиру, сказали що з Ради ветеранів принесли як учаснику війни 70 грн. допомоги. Коли жінки зайшли у квартиру, одна почала роздивлятися, а друга спитала її, чи дійсно та учасник війни та попросила принести документ, який це підтверджує. На що вона принесла їй документ та жінка записала її прізвище ім'я та по -батькові. Потім одна з обвинувачених зайшла до кімнати та вона пішла разом із нею. Жінка подивилася кімнату та відразу після цього направилася на кухню. Вона дала потерпілій 100 гривень та каже дайте здачу. Вона пішла в зал за грошима, які були на продукти і прийшла, а потім говорить пишіть у блокнот прізвище ім'я по батькові адресу та суму яку отримали прописом. Після цього питає, а вам в липні давали допомогу 100 гривень, на що потерпіла відповіла, що ніхто їй нічого не давав. Вона стояла біля столу, писала розписку, а хто з жінок взяв гроші не знає. Коли жінки пішли, вона закрила двері та їй стало погано, потім пішла до зали, відкрила шифоньєр, а грошей нема. Тоді вона пішла до спальні, там де лежалі гроші по 500 грн. 7500 грн., ті що збирала на смерть, а там їх також нема. Тоді зателефонувала до міліції та сказала, що її обікрали. Їй повністю віддали усі гроші. Щодо покарання то вважає, що у обвинувачених є діти, тому вона не наполягає на суровому покаранні і просить не позбавляти їх свободи.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_22 . в судове засідання не з'явилися, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_23 подали до суду письмову заяву з проханням слухати справу без них, цивільні позови підтримали. Решта потерпілих у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи. Оскільки обвинувачені цивільні позови визнали у повному обсязі, суд у відповідності до ст.326 КПК України розглянув справу за відсутності вказаних цивільних позивачів.

При встановлених обставинах, оцінивши зібрані докази та надані обвинуваченими покази, суд вважає, що винуватість обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.185 КК України в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання їх винним.

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_1 по епізоду від 19.04.2012р. правильно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб, по епізодам від 15.05.2012р., 04.06.2012р., 18.08.2012р., 06.09.2012р., 03.10.2012р., 17.01.2013р., 20.04.2013р., 08.05.2013р., 10.06.2013р., 28.06.2013р., 28.08.2013р., 28.08.2013р., 17.09.2013р. за ч.3 ст. 185 КК України, а саме як таємне викрадання чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у житло, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_2 по епізоду від 19.04.2012р. правильно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб, по епізодам від 15.05.2012р., 04.06.2012р., 18.08.2012р., 06.09.2012р., 03.10.2012р., 17.01.2013р., 20.04.2013р., 08.05.2013р., 10.06.2013р., 28.06.2013р., 28.08.2013р., 28.08.2013р., 17.09.2013р. за ч.3 ст. 185 КК України, а саме як таємне викрадання чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у житло, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно до обвинувального акту, обвинувачуються також у тому, що 07 серпня 2012 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, повторно з метою заволодіння чужим майном, прибули до квартири АДРЕСА_6 під виглядом співробітників соціальної служби, незаконно увійшли до приміщення вищевказаної квартири, де мешкає учасник Великої вітчизняної війни - ОСОБА_8.

Знаходячись в квартирі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під вигаданим приводом виплати соціальної матеріальної допомоги учасникам Великої вітчизняної війни, з метою виявлення місця зберігання грошових коштів, пообіцяли ОСОБА_8 надати матеріальну допомогу у сумі 170 гривень та передали останньому грошові кошти у розмірі 200 гривень. ОСОБА_8 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2, попрямував до кімнати, де дістав зі схованки свої заощадження для передачі останнім здачі в сумі 30 гривень. В цей час, ОСОБА_1, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, відштовхнула ОСОБА_8 та вихопила із рук останнього гроші в сумі 26500 гривень та разом з ОСОБА_2 зникли з місця скоєння злочину.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за цим епізодом кваліфіковані органом досудового слідства за ч.3 ст. 186 КК України, а саме як відкрите викрадання чужого майна (грабіж), поєднано з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

Із показань у судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слідує, що вони дійсно за вказаних в обвинувальному акті обставинах викрали грошові кошти, що належать ОСОБА_8, однак щодо даного епізоду вони не погодилися із кваліфікацією їх дій органом досудового слідства як грабіж, оскільки вони вказали, що кримінальне правопорушення скоїли таємно, нікого не штовхали і грошей не відбирали.

У зв'язку із оспоренням обвинуваченими фактичних обставин провадження, суд визнав доцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які оспорюються обвинуваченими, а саме щодо кваліфікації їх дій як відкритого викрадення чужого майна за ч.3 ст.186 КК України, судом за клопотанням прокурора були досліджені наступні докази, на які прокурор послався в обґрунтування пред'явленого обвинувачення.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показав, що причин для обмови обвинувачених у нього немає і повідомив суду, що він три рази лежав у лікарні, у нього атеросклероз,він погано міркує і не може все згадати. Пояснив, що у той день влітку 2012 року йому подзвонили дівчата у двері, сказали, що вони із Совбезу і йому надали допомогу 100 грн. за той місяць і 70 грн. за цей місяць як учаснику війни і, якщо вони її не вручить, їх звільнять з роботи. Він запросив їх додому, вони попросили написати розписку і сказали, що потрібно однією купюрою 200 грн. Ці 200, 100 грн. та 70 грн. залишилися лежати на столі. Гроші були у спальній кімнаті, він дістав гроші із за килима, став відраховувати, після поклав їх на ліжко поруч. А далі він не зрозумів як опинився на ліжку, коли отямився - нема ні грошей, ні дівчат. Відразу ж подзвонив дочці, вона прибігла і зателефонували у міліцію. Міліції він розповів як було.На уточнюючі питання прокурора потерпілий відповів, що він не пам'ятає як його допитували. Гроші йому усі повернули. У той день одна із дівчат була у коридорі, а друга зайшла у кімнату. Не пам'ятає, хто з обвинувачених був у коридорі, а хто у кімнаті. Документів вони не показували. Написав заяву, а вони спитали 200 грн. однією купюрою, він пішов у спальну кімнату. В цей час інша дівчина стояла у коридорі. У целофановому пакеті за килимом були гроші у розмірі 25500 грн. та 1000 грн. були на столі у коробочці. Коли він пішов до схованки, обвинувачені залишилися на своїх місцях. Стояв спиною до входу, рахував гроші, міг впасти та знепритомніти, як вже бувало раніше, зараз він не пам'ятає як опинився на ліжку. Претензій до обвинувачених жодних на має, усі гроші йому повернули. Після того, як дістав гроші йому стало погано та він не пам'ятає як опинився на ліжку, прийшов до тями, а дівчат не було. На питання прокурора чи наполягає потерпілий на своїх показах, які він давав слідчому, потерпілий відповів, що не пам'ятає, що він казав слідчому.

На питання захисників та обвинувачених, потерпілий відповів, що лежав на ліжку, коли гроші брали, одна дівчина стояла поруч, інша дівчина була у коридорі, а гроші лежали на ліжку. Дівчат уже не було, коли він побачив, що грошей не стало. Він не пам'ятає, хто з дівчат був у коридорі, а хто заходив у кімнату. У міліції він підписував протокол допиту і не читав, було багато тексту і що там було вказано йому не відомо, проте текст йому зачитували.

На уточнююче запитання головуючого судді, потерпілий зазначив, що впав на ліжко обличчям, коли отямився побачив, як гроші забирали і обвинувачені пішли. Після того як він піднявся, обвинувачених у кімнаті не було.

Крім того, за клопотанням прокурора у судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази:

- протокол огляду місця події від 07.08.2012 року, згідно до якого встановлено місце вчинення кримінального правопорушення.

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.02.2013 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_8 опізнав ОСОБА_2, як особу, яка вчинила відносно нього кримінальне правопорушення;

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.02.2013 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_1, як особу, яка вчинила відносно нього кримінальне правопорушення;

- протокол одночасного допиту від 08.10.2013 року ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2

- витяг з кримінального провадження №12013080050000137, про внесення до ЄРДР 26.01.2013 року за заявою ОСОБА_8 за ч. 2 ст.186 КК України фабула злочину: 07.08.2012 року о 10:00 годині невідомі особи, знаходячись у кв. АДРЕСА_18 відкрито викрали у ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 26500 грн, спричинивши останньому матеріальний збиток на вказану суму.

- заява ОСОБА_8 від 01.02.2013 року про залучення до провадження як потерпілого,

- постанова про визнання ОСОБА_8 потерпілим від 28.10.2013 року.

- постанова про визнання ОСОБА_8 цивільним позивачем від 28.10.2013 року.

- протоколи допиту потерпілого ОСОБА_8 від 07.08.2012 року,01.02.2013 року.

Аналізуючи покази потерпілого ОСОБА_8 суд вважає, що вони не підтвердили вчинення обвинуваченими саме грабежу, оскільки є неузгодженими та суперечливими, при допиті потерпілий декілька разів змінював свої пояснення, не зміг описати події, зокрема, пояснюючи, що хворіє на склероз, не пам'ятає чи штовхали його, зазначаючи, що міг і сам впасти, оскільки вже були випадки, коли він раптово непритомнів. Крім того зазначав, що йому стало погано, як опинився на ліжку не пам'ятає, прийшов до тями, вже обвинувачених не було. Однак, на питання суду повідомив, що бачив як гроші брали з ліжка, хто брав не пам'ятає і бачив, як обвинувачені уходили. Отже суд визнає покази ОСОБА_8 непослідовними і суперечливими і такими, що не підтвердили «поза розумним сумнівом» обставини щодо скоєння відносно нього саме грабежу, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Потерпілий нечітко, не конкретно описав події, при умові їх непослідовності і наявності в них великої кількості протиріч суд відноситься до показів потерпілого ОСОБА_8 в цілому критично.

Крім того, суд, перевіряючи на предмет допустимості та належності дані, які містяться в письмових доказах, долучених до матеріалів кримінального провадження прокурором, вважає, що протоколи пред'явлення особи для впізнання від 01.02.2013 року не свідчать про наявність підстав для кваліфікації дій обвинувачених осіб як грабіж, оскільки факт перебування у квартирі потерпілого ОСОБА_8 і так не оспорюється обвинуваченими. Заява ОСОБА_8 від 01.02.2013 року, постанова про визнання ОСОБА_8 потерпілим та цивільним позивачем від 28.10.2013 року, витяг з ЄРДР, не є належним доказом у розумінні ст. 85 КПК України, оскільки не містить фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Протокол огляду місця події від 07.08.2012 року також не містять даних які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно ОСОБА_8 саме грабежу.

Згідно ч.4, 5 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Особа дає показання лише щодо фактів, як вона сприймала особисто.

З огляду на вказані норми закону, суд не вправі обґрунтовувати вирок показаннями ОСОБА_8 які були надані ним слідчому згідно до протоколів від 07.08.2012 року та від 01.02.2013 року і на які посилається прокурор як на доказ вини обвинувачених у скоєнні грабежу. Крім того, сам потерпілий не підтвердив у судовому засіданні надані слідчому покази, зазначаючи, що не пам'ятає які він давав покази. До того ж, показання потерпілого ОСОБА_8 суд сприймав безпосередньо у судовому засіданні і надав саме цим показам оцінку.

Оцінюючи та аналізуючи протокол одночасного допиту осіб від 08.10.2013 року ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2 суд визнає даний доказ недопустимим, оскільки вказаний протокол не підписаний потерпілим ОСОБА_8, що свідчить про те, що потерпілому не були роз'яснені його права, положення ст.63 Конституції, ст. 384,385 КПК України, що є прямим порушенням прав потерпілого і у відповідності до п.4 ч.2 ст. 87 КПК України визнається судом недопустимим доказом з підстав отримання показань від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання. Окрім того, вказаний протокол містить виправлення дати його складення, які не завірені належним чином.

Суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом"(п.53 рішення ЄС від 20.09.12 року у справі "Федорченко та Лозенко проти України"). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄС від 11.07.13 року у справі "Вєренцов проти України").

Отже, дослідивши надані суду докази, враховуючи пояснення обвинувачених, суд не погоджується із кваліфікацією дій обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_24 за епізодом від 07.08.2012 року за ч.3 ст.186 КК України з наступних підстав.

Згідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння).

Підвищена суспільна небезпека грабежу порівняно з крадіжкою зумовлюється тим, що грабіжник не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно.

Варто відмітити, що таємним також є викрадення в присутності осіб, які усвідомлюють, що вчиняється крадіжка, але суб'єкт знає, що ці особи не будуть йому перешкоджати, а також коли дії особи фактично помічені іншою особою, але суб'єкт цього не усвідомлює і вважає дії таємними.

В судовому засіданні встановлено, що з самого початку у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був єдиний спільний злочинний намір на таємне заволодіння майном потерпілих, про що вони ствердили у судовому засіданні, про що також свідчить тотожний характер вчинених ними злочинів.

Суд вважає, що дії обвинувачених помилково кваліфіковані органом досудового слідства як грабіж за ч.3 ст. 186 КК, оскільки судом встановлено, що дії обвинувачених, які, вважаючи свої дії таємними, вчиняли викрадення чужого майна, не усвідомлюючи, що їхні дії помічені іншими особами. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усвідомлювали виявлення їх дій та з метою утримання майна втікали від переслідування, а покази потерпілого у цій частині є сумнівними.

Окрім того, відповідно до положень ч.2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення.

З об'єктивної точки зору змова про вчинення злочину може відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням, але до замаху на нього та може стосуватися місця, часу, способу вчинення злочину тощо.

Органом досудового слідства не надано доказів про те, виходячи з яких даних, ним зроблено висновок про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину передбаченого ч. 3 ст.186 КК України за попередньою змовою, наявність злочинної змови саме на вчинення грабежу як такої.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в ході судового слідства неодноразово заперечували наявність попередньої змови між ними на вчинення грабежу і категорично заперечили факт наявності у них намірів на вчинення саме грабежу і наявність будь-якої домовленості між ними з приводу вчинення саме таких протиправних дій, оскільки вони як і у інших епізодах мали домовленість і їх умисел був спрямований саме на таємне викрадення майна як і у інших 14 епізодах які їм інкримінувало обвинувачення та у яких вони визнали свою вину у повному обсязі. Допитаний у судовому засіданні потерпілий також не підтвердив наявність попередньої змови між обвинуваченими на вчинення грабежу.

Інших доказів, які б вказували на таку домовленість сторона звинувачення не надала, тому наведений висновок органу досудового слідства про злочинну змову ОСОБА_2, та ОСОБА_1 саме на грабіж за своїм характером є припущенням.

Крім того, суд зважує на положення ст. 29 КК України (ексцес виконавця) згідно з якою співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

Органом досудового слідства і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по даному епізоду інкримінується те, що відповідно до редакції обвинувального акту, ОСОБА_1 маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, відштовхнула ОСОБА_8 та вихопила із рук останнього гроші в сумі 26500 гривень та разом з ОСОБА_2 зникли з місця скоєння злочину. При цьому дії і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кваліфікуються згідно до обвинувального акту, як відкрите викрадання чужого майна (грабіж), поєднано з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

Зважаючи на відсутність показань потерпілого щодо дій співучасників та неможливості встановлення судом тих обставин, що мало місце насильство і виконавцем була лише ОСОБА_1 і при доведеності факту відкритого викрадення майна поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого з боку ОСОБА_1, як це викладено у обвинувальному акті, ОСОБА_2 за положеннями ст.29 КК України може нести кримінальну відповідальність лише в межах домовленостей з співучасником, тобто за крадіжку.

При цьому враховуючи, що органом досудового слідства не доведено, що саме ОСОБА_1 відштовхнула потерпілого та вихопила у нього із рук грошові кошти, оскільки жодного належного доказу на підтвердження цього суду не надано, а єдиний свідок злочину - потерпілий ОСОБА_8 наведених обставин не підтвердив, враховуючи пояснення обвинувачених про спрямованість їх спільного умислу саме на таємне заволодіння майном, та недоведеність спільного умислу обвинувачених на вчинення грабежу та положення ч. 1 ст.337 КПК України, суд також не вирішує питання щодо наявності ексцесу виконавця.

Також, згідно з ч. 1 ст. 2 КК України, єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Згідно зі ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, засобами, передбаченими цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Таким чином, аналізуючи вище наведені докази в їх сукупності, та з урахуванням роз'яснень вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення в судовому засіданні у відповідності до вимог ст.92 КПК України належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доведено наявність провини обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна за попередньою змовою, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, оскільки обвинувачення ґрунтується виключно на показаннях потерпілого, який як вже зазначалось, надав у цілому суперечливі покази. Інших доказів, які б свідчили про відкритість викрадення чужого майна ОСОБА_8, як і застосування до потерпілого насильства, матеріали кримінального провадження не містять, та їх не було здобуто під судового розгляду кримінального провадження, в зв'язку з чим, з врахуванням тієї обставини, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за встановленими судом обставинами і підтверджені особистими показаннями у судовому засіданні, за епізодом від 07.08.2012 року слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 186 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадання чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у житло, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним, (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

При призначенні покарання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так у відповідності до ст.12 КК України інкримінуємий обвинуваченим злочин за ч.3 ст.185 КК України є тяжким злочином.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 згідно ст.66 КК України судом визнається визнання провини, щире каяття, активне сприйняття розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди.

Обставиною, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом у відповідності до ст.67 КК України визнається вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, кількість епізодів злочинів, особу винної, яка має постійне місце проживання, є соціально-адаптованою людиною, оскільки має міцні соціальні та родинні зв'язки, має 4 дітей (двоє з яких малолітні- ІНФОРМАЦІЯ_22 та ІНФОРМАЦІЯ_11, інші ІНФОРМАЦІЯ_23 та ІНФОРМАЦІЯ_12 є повнолітніми), які перебувають на її утриманні, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, є приватним підприємцем, до суду надані позитивні характеристика зі школи де навчаються діти обвинуваченої та схвальні характеристики з місця роботи, проживає у цивільному шлюбі, займається суспільно-корисною працею, одружена, на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра в Софіївській ЦРБ не перебуває, має на утриманні мати ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_13, яка згідно довідки № 106 перебуває на диспансерному обліку у лікаря - ендокринолога з приводу цукрового діабету середньої тяжкості, ІІ тип, цивільні позови визнала у повному обсязі, не судима в силу 89 КК України.

На підставі викладеного, та з урахуванням особи обвинуваченої, а також того, що обвинувачена за час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувалася загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, враховується також, що на час розгляду у суді збитки потерпілим відшкодовані нею у добровільному порядку у значному розмірі і решта збитків підлягає відшкодуванню за рахунок коштів внесених на заставу, жоден і потерпілих не наполягав на суворому покаранні, навпаки допитані у засіданні потерпілі просили суд не позбавляти обвинувачених волі, інші потерпілі також у розписках просили не позбавляти волі, встановлені обставини справи, які пом'якшують покарання - щире каяття і активне сприйняття розкриттю злочину, добровільне відшкодування значних сум збитків, незважаючи на те, що згідно до довідки лікарні її син під час досудового слідства потрапив у ДТП і перебував на лікуванні, наявність на утриманні 4 дітей (двоє з яких є малолітніми), позитивні характеристики, її негативне ставлення до вчиненого, і сукупність викладених пом'якшувальних покарання обставин, котрі значно знижують ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення суд дійшов висновку, що її перевиховання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства та приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за її поведінкою та виконанням покладених на неї обов'язків органами кримінально-виконавчої інспекції протягом іспитового строку, який сам втілює в собі погрозу реального відбування призначеного покарання у разі невиконання обвинуваченою умов випробування, що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченої з метою захисту суспільства і враховує позицію потерпілих у їхньому баченні справедливості.

Отже, суд вважає за доцільне вважає застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, зважаючи на конкретні обставини скоєння злочинів та покласти на обвинувачену обов'язки, визначені ст.76 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_2 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до категорії тяжких, особу винної, яка має постійне місце проживання, неповнолітню дитину, яка перебуває на її утриманні, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, має стабільну роботу, працює реалізатором в супермаркеті «Софіївський» з 2011 року, має міцні соціальні зв'язки, до суду надані позитивні характеристика зі школи де навчається син та схвальні характеристики з місця роботи, не одружена, має на утриманні мати ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_13, яка згідно довідки № 106 перебуває на диспансерному обліку у лікаря - ендокринолога з приводу цукрового діабету середньої тяжкості, ІІ тип, на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра в Софіївській ЦРБ не перебуває, цивільні позови визнала у повному обсязі, не судима в силу ст. 89 КК України.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 згідно ст.66 КК України судом визнається визнання провини, щире каяття, активне сприйняття розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди.

Обставиною, що обтяжують покарання ОСОБА_2, судом у відповідності до ст.67 КК України, визнається вчинення злочину щодо особи похилого віку.

На підставі викладеного, та з урахуванням особи обвинуваченої, а також того, що обвинувачена за час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувалася загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, враховується також, що на час розгляду у суді збитки потерпілим відшкодовані у добровільному порядку у значній сумі і решта збитків підлягає відшкодуванню за рахунок коштів внесених на заставу, жоден і потерпілих не наполягав на суворому покаранні, навпаки допитані у засіданні потерпілі просили суд не позбавляти обвинувачених волі, інші потерпілі також у розписках просили не позбавляти волі, встановлені обставини справи, які пом'якшують покарання - щире каяття і активне сприйняття розкриттю злочину, негативне ставлення до вчиненого, добровільне відшкодування значних сум збитків, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, молодий вік і сукупність викладених пом'якшувальних покарання обставин, котрі значно знижують ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що її перевиховання та виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства та приходить до висновку про можливість виправлення підсудної без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за її поведінкою і за доцільне вважає застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням та покласти на обвинувачену обов'язки, визначені ст.76 КК України.

При цьому суд зважує на вимоги ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, незважаючи на наявність кількох пом'якшуючих обставин, суд не вбачає наявності для застосування до обвинувачених положень ст. 69 КК України, з огляду на кількість скоєних обвинуваченими епізодів корисливих тяжких злочинів відносно осіб похилого віку, тривалу злочинну діяльність протягом двох років, розмір заподіяної злочинами шкоди.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини справи та наявність обтяжуючої обставини, ступінь тяжкості та громадську небезпеку скоєних кримінальних правопорушень, суд також не вбачає підстав для призначення покарання у мінімальному розмірі передбаченому санкцією ч.3 ст.185 КК України та визнає необхідним визначити випробувальний термін у максимальному розмірі передбаченому ч.3 ст. 75 КК України.

Вирішуючи питання щодо цивільних позовів, то враховуючи повне їх визнання обвинуваченими, на підставі ст.174 ЦПК України суд вважає за необхідне цивільні позови потерпілих задовольнити частково, а саме у тій частині, в якій вони не були відшкодовані обвинуваченими.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1190 ЦК України особи, спільними діями яких було завдано шкоди несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Так, по справі заявлені наступні цивільні позови: ОСОБА_5 на суму 5000 грн (із збитків у розмірі 10000 грн. відшкодовано 5000 грн. за розпискою), ОСОБА_6 на суму 32000 грн. (відшкодовано 12000 грн. за розпискою), ОСОБА_7 на суму 6000 грн. (повністю відшкодовано за розпискою), ОСОБА_9 на суму 20000 грн. (відшкодовано 5000 грн. + 3000 грн. за розпискою), ОСОБА_10 на суму 18000 грн. (відшкодовано 5000 грн. + 300 грн. за розпискою), ОСОБА_12 на суму 3000 грн (із збитків 6000 грн. відшкодовано 3000 грн. за розпискою), ОСОБА_13 на суму 15000 грн., ОСОБА_14 на суму 23000 грн., ОСОБА_26 на суму 3000 грн. (із збитків 23000 грн. відшкодовано 10000 грн. ОСОБА_26 за розпискою та 10000 грн. ОСОБА_16 за розпискою), ОСОБА_17 на суму 9000 грн., ОСОБА_27 на суму 12000 грн., ОСОБА_20 на суму 7500грн. (відшкодовано повністю за розпискою), ОСОБА_11 (із збитків 9500 грн. відшкодовано повністю за розписками), ОСОБА_22 на суму 8600 грн. (із збитків 11600 грн. відшкодовано повністю за розпискою), ОСОБА_8 на суму 26500 грн. (відшкодовано повністю за розписками). ОСОБА_19 цивільний позов не пред'являвся у зв'язку із повним відшкодуванням.

Отже враховуючи відшкодовані потерпілими у добровільному порядку суми збитків, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_28 у порядку ст. ст.1166,1190 ЦК України солідарно на користь потерпілих суми збитків, в тій частині, в якій вони не були відшкодовані, а саме на користь ОСОБА_29 - 5000 грн., ОСОБА_6 - 20000 грн., ОСОБА_9- 12000 грн., ОСОБА_10 - 12700 грн., ОСОБА_12 - 3000 грн., ОСОБА_13 на суму 15000 грн. , ОСОБА_14 - 23000 грн., ОСОБА_26 - 3000 грн., ОСОБА_17- 9000 грн., ОСОБА_18 - 12000 грн., на загальну суму 114700 грн.

Цивільні позови ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_8, ОСОБА_11 суд залишає без задоволення у зв'язку із їх повним погашенням обвинуваченими у добровільному порядку, про що свідчать наявні в матеріалах справи розписки.

Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Згідно ухвали суду від 23.09.2013 р. та квитанції №к10/А/61, № к10/А/62 від 10.10.2013 на депозитний рахунок Державної судової адміністрації України в Запорізькій області ОСОБА_30 внесено заставу в сумі 57350 грн. за ОСОБА_1 та 57350 грн. за ОСОБА_2, заставодавцем ОСОБА_30 надано згода на звернення застави на виконання вироку в частині майнових стягнень, про що вона особисто пояснила у судовому засіданні та надала письмову заяву, тому суд вважає необхідним заставу у сумі 114700 грн. після набрання вироком законної сили звернути на виконання майнових стягнень.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу до обвинувачених у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили задоволенню не підлягає, оскільки ним недоведене необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених та наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, за час слухання справи обвинувачені не ухилялися від явки у судові засіданні, сумлінно виконували свої процесуальні права, шанобливо ставилися до учасників процесу, а тому суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді застави залишити до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз стягненню з обвинувачених не підлягають, оскільки за змістом Закону України «Про судову експертизу», проведення вказаної експертизи є обов'язком експертів відповідного НДЕКЦ та які відповідно до статті 15 вказаного Закону здійснюються за рахунок коштів, які за цільовим направленням виділяються відповідним експертним установам з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374,376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винною за ч.3 ст. 185 КК України і призначити покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

У відповідності зі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_1, звільнити від відбуття призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, поклавши на неї такі обов'язки: повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально виконавчої інспекції; не виїжджати без їх дозволу за територію України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити колишньою - застава.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, визнати винною за ч.3 ст. 185 КК України і призначити покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

У відповідності зі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_2, звільнити від відбуття призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, поклавши на неї такі обов'язки: повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції; не виїжджати без їх дозволу за територію України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити колишньою - застава.

Цивільний позов ОСОБА_29 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 5000 грн. задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_24.ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_19,) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_25 мешкає: АДРЕСА_2,) на користь ОСОБА_29 (ІНФОРМАЦІЯ_15 мешкає АДРЕСА_20) у відшкодування збитків 5000 (п'ять тисяч) грн.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 32000 грн. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_24.ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_2,) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_25 мешкає: АДРЕСА_19,) на користь ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_16, мешкає АДРЕСА_21) у відшкодування збитків 20000 (двадцять тисяч )грн. В решті частині позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 20000 грн. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_24.ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_2,) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_25 мешкає: АДРЕСА_19,) на користь ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_17, мешкає АДРЕСА_1) у відшкодування збитків 12000 (дванадцять тисяч) грн. В решті частині позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 18000 грн. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_24.ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_2,) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_25 мешкає: АДРЕСА_2,) на користь ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_26, мешкає АДРЕСА_22) у відшкодування збитків 12700 (дванадцять тисяч сімсот) грн. В решті частині позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 3000 грн. задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_24.ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_23,) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_25 мешкає: АДРЕСА_2,) на користь ОСОБА_12 (ІНФОРМАЦІЯ_18, мешкає АДРЕСА_24) у відшкодування збитків 3000 (три тисячі) грн.

Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_24.ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_2,) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_25 мешкає: АДРЕСА_2,) на користь ОСОБА_13 (ІНФОРМАЦІЯ_19, мешкає АДРЕСА_25) у відшкодування збитків 15000 (п'ятнадцять тисяч)грн.

Цивільний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 23000 грн. задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_24.ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_2,) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_25 мешкає: АДРЕСА_19,) на користь ОСОБА_14 (ІНФОРМАЦІЯ_27, мешкає АДРЕСА_26) у відшкодування збитків 23000 (двадцять три тисячі) грн.

Цивільний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 13000 грн. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_24.ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_23,) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_25 мешкає: АДРЕСА_2,) на користь ОСОБА_15 (ІНФОРМАЦІЯ_28, мешкає АДРЕСА_27) у відшкодування збитків 3000 (три тисячі) грн. В решті частині відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_17 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 9000 грн. задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_24.ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_2,) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_25 мешкає: АДРЕСА_2,) на користь ОСОБА_17 (ІНФОРМАЦІЯ_20, мешкає АДРЕСА_28) у відшкодування збитків 9000 (дев'ять тисяч) грн.

Цивільний позов ОСОБА_18 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 12000 грн. задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_24.ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_2,) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_25 мешкає: АДРЕСА_2,) на користь ОСОБА_18 (ІНФОРМАЦІЯ_21, мешкає АДРЕСА_28) у відшкодування збитків 12000 (дванадцять тисяч) грн.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 6000 грн. залишити без задоволення.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 7500 грн. залишити без задоволення.

Цивільний позов ОСОБА_20 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 7500 грн. залишити без задоволення.

Цивільний позов ОСОБА_22 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 8600 грн. залишити без задоволення.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків на суму 16500 грн. залишити без задоволення.

Після набрання вироком законної сили суму застави в розмірі 114700 (сто чотирнадцять тисяч сімсот) грн. (57350 грн. +57350 грн), сплачених ОСОБА_30 за платіжними дорученнями №к10/А/61 та № к10/А/62 від 10 жовтня 2013 року на спеціальний рахунок №37311050000607 відкритий в ГУДКСУ у Запорізькій області МФО 813015 , отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області , код ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу: застава за підозрювану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, провадження по справі 1-кс/334/1479/2013, 334/8422/13-к та призначення платежу: застава за підозрювану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, провадження по справі 1-кс/334/1480 /2013, 334/8423/13-к, звернути на виконання майнових стягнень на користь потерпілих збитки, а саме на користь ОСОБА_29 - 5000 (п'ять тисяч) грн., ОСОБА_6 - 20000 (двадцять тисяч )грн, ОСОБА_9 - 12000 (дванадцятьт тисяч)грн., ОСОБА_10 - 12700 (дванадцять тисяч сімсот)грн, ОСОБА_12 - 3000 (три тисячі) грн., ОСОБА_13 - 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн., ОСОБА_14 - 23000 (двадцять три тисячі) грн., ОСОБА_15 -3000 (три тисячі) грн. ОСОБА_17 - 9000 (дев'ять тисяч)грн., ОСОБА_18 - 12000 (дванадцять тисяч) грн., а всього 114700 (сто чотирнадцять тисяч сімсот) грн.

Витрати на проведення експертиз віднести на рахунок держави.

Речові докази: мікрочастинки у кімнаті № 2, мікрочастинки з пов'язки вхідної двері, паперовий конверт, фрагмент газети зі шафи у кімнаті, мікрочастинки з вхідних дверей, мікрочастинки з поверхні сумки на столі у кімнаті, мікрочастинки з вхідних дверей, мікрочастинки з вхідних дверей - які долучені до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження. Купюра номіналом 100 гривень (ЕЖ3562685) передану на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_11 - повернути за належністю. Мікрочастинки з пов'язки дверей та два сліди папілярних узорів (крим. пакет № 1318377), два сліди (№ 0213797), дві дакто-карти на ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які запаковані в криміналістичний пакет № 1860449, мікрочастинка (крим. пакет № 1517211), передані на відповідальне зберігання до ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області - знищити, квитанція «Приват банк» на суму 10000 гривень, блокнот чорного кольору, передані на відповідальне зберігання до ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області, грошові кошти номіналом 100 гривень (крим. пакет № 1476860), передані на відповідальне зберігання до ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області - повернути за належністю ОСОБА_30.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: Ю.В.Апаллонова