Постанова № 38872484, 15.05.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 травня 2014 р. № 820/5530/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Голощапової Л.Л.

представника відповідача - Ємець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000024710 від 11.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача щодо порушень податкового законодавства, зроблені в акті перевірки є необгрунтованими, у зв'язку з чим просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, заперечував проти його задоволення, зазначив, що не погоджується із доводами даного позову, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права та докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП", зареєстровано як юридична особа, станом на час розгляду справи перебуває на обліку як платник податків в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові МГУ Міндоходів та зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Судом встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові МГУ Міндоходів проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 24.12.2013 року за № 199/47-10/23317544 (а.с. 21-84, т.1).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів, в тому числі: п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок за 4 квартал 2012 року у сумі 366555 грн.

З посиланням на висновки акту перевірки від 24.12.2013 року за № 199/47-10/23317544 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000024710 від 11.01.2014 року, яким ТОВ "Скорпіон-РП" визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 366555 грн. та штрафними санкціями в сумі 91638,75 грн. (а.с. 18, т.1).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення № 0000024710 від 11.01.2014 року, слугував висновок про порушення підприємством позивача приписів п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, яке полягало у тому, що позивачем в 4 кварталі 2012 року до складу собівартості придбаних та реалізованих робіт і послуг в рядку 05.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік було включено вартість будівельно-монтажних робіт у розмірі 1745500,00 грн., придбаних у ТОВ "Українська компанія "Модус" по будівництву торгового комплексу з об'єктами соцкультпобуту по вул. Т.Шевченка, 55, 61 в м. Севастополі на загальну суму 2094600,00 грн., в тому числі ПДВ 349100 грн. Без здійснення у періоді з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року реалізації придбаних робіт. З наведеного контролюючий орган дійшов висновку про те, що за умови неотримання у вказаний період доходів (від реалізації), позивач не мав права включать до складу собівартості придбаних та реалізованих робіт і послуг в рядку 05.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік витрати на придбання будівельно-монтажних робіт.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

За визначенням п.п. 14.1.228. п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За правилами пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2,138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пункт 138.8 ст. 138 ПК України передбачає, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Також згідно п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ фірма «Скорпіон РП» і ТОВ «МЕТРО Кеш Кері Україна» 20.08.2012 року укладено попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язуються до 28.12.2012 року укласти договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, який включає будівлю та приміщення центру оптової торгівлі зі стоянкою для автомобілів, збудовані та введені в експлуатацію (а.с. 142-150, т. 1).

З метою забезпечення виконання попереднього договору, позивачем 12.11.2012 року укладено договір підряду № 12/11-2012 з ТОВ «Українська компанія «Модус» (а.с. 87-88, т.1).

Відповідно до умов договору підряду ТОВ «Українська компанія «Модус» зобов'язується виконати роботи з будівництва торгового комплексу з об'єктами соцкультпобуту по вул. Т.Шевченко, 55, 61 в м. Севастополі, здати в експлуатацію об'єкт. Термін виконання робіт у період з 12.11.2012 року по 31.12.2012 року.

Датою закінчення виконання робіт підрядника за цим договором є дата введення об'єкта в експлуатацію.

З матеріалів справи судом встановлено, що фактичне виконання договору підряду не оспорюється та не ставиться під сумнів відповідачем.

Проте, на виконання принципу офіційного з'ясування обставин у справі, визначеного ст. 1 КАС України та задля всебічного і повного дослідження обставин у справі, судом були витребувані первинні бухгалтерські документи, а також документи синтетичного обліку по рахунках підприємства, які засвідчують реальність здійснення вказаної господарської діяльності.

Так, позивачем надано до суду Ліцензію ТОВ «МЕТРО Кеш Кері Україна» на виконання будівельних робіт, Акти приймання виконаних робіт по формі КБ-2в, відомості витрачених ресурсів витрат підрядника, Акт по формі КБ-3, локальний кошторис, податкові накладні, та рахунки синтетичного бухгалтерського обліку.

Дослідивши надані позивачем первинні документи на підтвердження виконання договору підряду, суд приходить до висновку, що вони не мають дефектів форми і змісту та відповідають вимогам, передбаченим чинним законодавством для первинних бухгалтерських документів.

Таким чином, судом встановлено та не заперечується контролюючим органом, що ТОВ фірма «Скорпіон-РП» придбало будівельно-монтажні роботи у ТОВ "Українська компанія "Модус" (код ЄДРПОУ 38161150) по будівництву торгового комплексу з об'єктами соцкультпобуту по вул. Т.Шевченка, 55, 61 в м. Севастополі на загальну суму 2 094 600,00 грн., в тому числі ПДВ 349100 грн.

Вартість послуг по вказаній господарській операції підприємством позивача віднесена до складу собівартості придбаних та реалізованих робіт і послуг в рядку 05.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік (а.с. 164-165, т.1).

Суд вважає доцільним зауважити, що в п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.10.2 - 138.10.4, п. 138.11 цієї статті, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, п. 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 ст. 140, ст. 142 і ст. 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Наведена норма також встановлює, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

В п. 14.1.228 ст. 14 ПК України наведене поняття собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу як витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Зважаючи на те, що податковий облік ґрунтується на бухгалтерському обліку, то необхідно брати до уваги приписи Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України № 318 від 31.12.99 р. (зареєстроване в Мінюсті 19.01.00 р. за № 27/4248), де записано, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань; витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186, затверджений "План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій" (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1591. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.12.2011 року за №1557/20295), який застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.

Синтетичні рахунки (рахунки першого порядку) і субрахунки до них (рахунки другого порядку) у цьому Плані рахунків згруповані у такі класи: 1. Необоротні активи; 2. Запаси; 3. Кошти, розрахунки та інші активи; 4. Власний капітал і забезпечення зобов'язань; 5. Довгострокові зобов'язання; 6. Поточні зобов'язання; 7. Доходи і результати діяльності; 8. Витрати за елементами; 9. Витрати діяльності; 0. Позабалансові рахунки.

З матеріалів справи слідує, що в бухгалтерському обліку ТОВ фірма «Скорпіон - РП» по операціям з ТОВ "Українська компанія "Модус" зроблено наступні записи: Дт 39 Кт 631 на суму 1745 5000,00 грн., Дт 644 Кт 631 на суму 445 000,00 грн.

Показник рядку 05.1 декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. формувався на підставі запису в бухгалтерському обліку дебет рахунку 903 з кредиту 23.

Показник дебету рахунку 23 формувався на підставі наступних записів в бухгалтерському обліку, а саме: Дебет рахунку 23 з кредиту рахунків 112,131, 20, 22, 372, 377, 39, 631, 650, 661, 685

Правильність внесення записів в бухгалтерському обліку підтверджено податківцями в акті перевірки (а.с. 28, т.1).

В бухгалтерському обліку сума дебету рахунку 903 дорівнює 142 910 720,25 грн.

З цієї суми з урахуванням вимог Наказу МФУ від 28.09.2011 p. N 1213 в декларацію з податку на прибуток підприємства до показника рядку 05.1 включено 140 333 990 грн., до показника рядку 06.4.19 «Витрати на операції оренди/лізінгу» включено і 234 944, грн., всього на загальну суму 141 568 934 грн.

Запис дебет рахунку 23 з кредиту рахунку 39 на суму 1745 500,00 грн., що відповідає вартості будівельно-монтажних робіт, придбаних у ТОВ "Українська компанія "Модус" в бухгалтерському обліку підприємства за грудень 2012 р. відсутній, що свідчить про відсутність вищевказаної суми у формуванні собівартості.

У показнику рядку 05.1 декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. вищевказана сума відсутня., тому що сума показників рядків 05.1 та 06.4.19 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів» менша, ніж сума, визначена у бухгалтерському обліку.

Таким чином, сума витрат по дослідженій операції не вплинула на визначення та оплату податку на прибуток підприємства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р.

Окремо суд вважає за потрібне відмітити, що висновки відповідача ґрунтуються на невірному формуванні та відображенні позивачем в бухгалтерському обліку собівартості продукції, призначеної для реалізації.

Проте, собівартістю продукції (робіт, послуг) є витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Як свідчать залучені до матеріалів справи документи, позивач не виконував послуги, а придбав їх у готовому вигляді, оформив право власності на збудований та прийнятий в експлуатацію об'єкт будівництва. Також торгівельний комплекс після здачі об'єкту в експлуатацію з рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» перенесений на 151 рахунок «Капітальне будівництво».

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що, у даному випадку, відсутні складові для визначення собівартості послуг, які позивач не виготовляв. Жодних пояснень стосовно методики визначення собівартості послуг, які були придбані позивачем, використаної перевіряючими, відповідач не надав.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податку - ТОВ фірма «Скоропіон РП» порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам податкового законодавства та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на відсутність порушення позивачем норм податкового законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення такими, що підлягає скасуванню.

Оскільки відповідачем, який за ознаками ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності винесення спірних податкових повідомленнь-рішень, суд доходить висновку, що спірний правовий акт індивідуальної дії порушує права і інтереси позивача та не відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, тому підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000024710 від 11.01.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП" (код ЄДРПОУ 23317544, МФО 351005, адреса: 61158, м. Харків, вул. Велозаводська, 4) сплачений судовий збір у розмірі 1827.00 грн., (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.,).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2014 року.

Суддя Єгупенко В.В.