Постанова № 38872402, 13.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа№ 925/1697/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Ганницька Н.М. - за довіреністю

від відповідача: Пономаренко Л.В. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Жашківського підприємства теплових мереж на рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р. (дата підписання 16.12.2013 року)

по справі № 925/1697/13 (суддя - Довгань К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації "Черкасигаз"

до Жашківського підприємства теплових мереж

про стягнення 223 454,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.12.2013 року у справі №925/1697/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Жашківського підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" 204 389,47 грн. основного боргу, 3 436,05 грн. річних, 15 629,33 грн. пені, 4 469,09 грн. витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Жашківське підприємство теплових мереж, звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р. у справі №925/1697/13.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час винесення господарським судом Черкаської області рішення від 12.12.2013р. мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

В апеляційній скарзі скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013р. у справі №925/1697/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Ільєнок Т.В., Коротун О.М. поновлено Жашківському підприємству теплових мереж строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.05.2014р.

12.05.2014р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу Жашківського підприємства теплових мереж залишити без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р. по справі 925/1697/13 залишити без змін.

У судове засідання 13.05.2014р. представники позивача та відповідача з'явились.

Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р. - без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.01.2013р. між сторонами укладено Договір № 05/10868/ТЕ-13 (далі - Договір) на постачання природного газу за врегульованим тарифом, відповідно до якого Постачальник (позивач) постачає природний газ Споживачу (відповідач) в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб суб'єктів, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням), а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору ціна за 1000 м3 газу без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки (2%) до ціни газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить - 713,8235 грн. (сімсот тринадцять грн. 82,35 коп.), крім того ПДВ 142,7647 грн. (сто сорок дві грн.. 76,47 коп.) . Разом 856,5882 грн. (вісімсот п'ятдесят шість грн. 58,82 коп.).

Цільова надбавка 2% до вартості природного газу за 1000 м 3 - 14,2765 грн. (чотирнадцять грн. 27,65 коп.), крім того ПДВ 2,8553 (дві грн. 85,53 коп.). Разом 17,1318 грн. (сімнадцять грн. 13,18 коп.)

Тариф на постачання 1000 м3 природного газу - 57,30 грн. (п'ятдесят сім грн. 30 коп.)., крім того 11,46 грн. (одинадцять грн. 46 коп.). Разом 68,76 гри. (шістдесят вісім грн. 76 коп.).

Загальна вартість 1000 м3 газу без врахування тарифів на його транспортування становить 785,40 грн. (сімсот вісімдесят п'ять грн. 40 коп.), крім того ПДВ 157,08 грн. (сто п'ятдесят сім грн. 08 коп.). Разом 942,48 грн. (дев'ятсот сорок дві грн. 48 коп.).

Згідно з п. 4.2.1. Договору вартість послуг з транспортування 1000 м3 газу за регульованим тарифом становить 305,60 грн. (триста п'ять грн. 60 коп.), крім того ПДВ 61,12 грн. (шістдесят одна грн. 12 коп.). Разом 366,72 грн. (триста шістдесят шість грн. 72 коп.), в тому числі:

- тариф на транспортування газу розподільними газопроводами в розмірі - 107,10 грн. (сто сім грн. 10 коп.), крім того ПДВ 21,42 грн. (двадцять один грн. 42 коп.). Разом: 128,52 грн. (сто двадцять вісім грн. 52 коп.);

- тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами в розмірі - 198,50 грн. (сто дев'яносто вісім грн. 50 коп.), крім того ПДВ в розмірі 39,70 грн. (тридцять дев'ять грн. 70 коп.). Разом 238,20 грн. (двісті тридцять вісім грн. 20 коп.).

Відповідно до п. 4.2.2. Договору загальна вартість 1000 м3 газу з врахуванням тарифів на його транспортування, розподілу постачання, цільової надбавки (2%) до ціни газу становить - 1091,00 грн. (одна тисяча дев'яносто одна грн. 00 коп.), крім того ПДВ 218,20 грн. (двісті вісімнадцять грн. 20 коп.). Разом 1309,20 грн. (одна тисяча триста дев'ять грн. 20 коп.).

Згідно з п. 4.6. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 4.7. Договору встановлено, що оплата вартості послуг з постачання природного газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

Судом першої інстанції встановлено що, позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: у січні 2013 року - 102784 м куб. на суму 134564,81 грн. , у лютому 2013 року - 85872 м куб. на суму 112423,62 грн., у березні 2013р. - 90349 м куб. на суму 118284,92 грн., у квітні 2013р. - 23174 м куб. на суму 30339,41 грн., а всього на суму 395612,76 грн.

Однак, свої зобов'язання зі своєчасної та повної оплати отриманого газу відповідач не виконав, в зв'язку з чим за ним перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 204389,47 грн., що відповідачем не заперечується.

Статтею 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів сплати відповідачем боргу в сумі 204389,47 грн. матеріали справи не містять та не надані суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 204389,47 грн. основного боргу.

Посилання скаржника на те, що ним ведеться робота з погашення заборгованості, а сама заборгованість виникла не з його вини, а в зв'язку з різницею в тарифах, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначені відповідачем обставини не спростовують наявність заборгованості за Договором в розмірі 204389,47 грн. та не звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу у встановленому Договором порядку та строки.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати природного газу позивачем нараховано 15629,33 грн. пені.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 6.2.2. Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи, що доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені відповідає зазначеним вимогам закону, умовам договору і дійсним обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 15629,33 грн. пені.

Також позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3436,05 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обставини справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в цій частині та стягнув з відповідача на користь позивача 3436,05 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з позицією якого погоджується судова колегія, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов правильного висновку про їх задоволення у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, що є підставою для стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Жашківського підприємства теплових мереж - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Жашківського підприємства теплових мереж на рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р. у справі №925/1697/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р. у справі №925/1697/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1697/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Т.В. Ільєнок

О.М. Коротун