Рішення № 38872347, 19.05.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.2014 Справа № 920/1512/13

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1512/13

за позовом - заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми,

до відповідача - Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради, м. Суми,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Червоненської сільської ради, с. Червоне Сумського району Сумської області,

про відшкодування шкоди в сумі 847167,02 грн.,

за участю представників:

прокурора - Васянович М.В.,

позивача - Матюха Д.М., довіреність № 10/-08 від 08.01.2014 року,

відповідача - Грицина В.В., довіреність № 01/1796 від 03.03.2014 року,

третьої особи - не з'явився.

Суть спору: заявник - прокурор в інтересах держави в особі позивача, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 847167,02 грн., завданих забрудненням вод із зарахуванням 30% - до спеціального фонду Державного бюджету України, 20% - до обласного бюджету Сумської області і 50% - до місцевого бюджету Червоненської сільської ради Сумського району.

Відповідно до відзиву на позовну заяву № 22 від 04.10.2013 року відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що позивачем порушувались правила забору проб води, що унеможливлює точне встановлення ступеню забруднення, а також є невизначеним період з моменту встановлення факту скиду забрудненої води до повного його припинення.

За клопотанням відповідача від 07.10.2013 року суд, ухвалою від 07.10.2013 року у даній справі зобов'язав позивача надати належним чином засвідчену копію акту перевірки КП «Міськводоканал» Сумської МР від 11.04.2011 року.

На виконання вимог суду позивач подав пояснення б/н від15.10.2013 року (вх. № 14379 від 16.10.2013), де зазначив, що за період з 11.04.2011 року по 24.09.2012 року Державна екологічна інспекція в Сумській області акти позапланових перевірок відповідача не складала.

Представник позивача у запереченнях на відзив відповідача б/н від 18.10.2013 року (вх. № 14635 від 22.10.2013) не погоджується з обставинами, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та просить суд задовольнити позов в повному обсязі посилаючись на те, що з 31.08.2010 року по 06.07.2012 року відповідачем здійснювався скид зворотних стічних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС по ХСК та хлоридам, що є порушенням вимог статей 44, 70, 95 Водного кодексу України.

07.11.2013 року від відповідача до суду надійшли письмові заперечення № 22/5293 від 06.11.2013 року, де останній зазначає, що позивачем протягом 2010-2012 років проводилися перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та складено акти від 15.09.2010 року, від 02.06.2011 року, від 31.10.2011 року, від 06.07.2012 року та від 12.10.2012 року, в яких про порушення відповідачем вимог частини третьої статті 44, частини другої статті 70 та статі 95 Водного кодексу України, умов дозволів на спеціальне водокористування щодо скиду стічних вод з перевищенням ГДС не зазначалось. Таким чином, факт нанесення збитків державі позивачем не встановлено та не доведено. Позивачем не дотримано вимог Методики виконання вимірювань масової концентрації розчинених ортофосфатів фотометричним методом МВВ 081/12-0005-01, Методики турбиметричного визначення сульфат-іонів в очищених стічних водах КНД 211.1.4.026-95 та Настанови щодо зберігання та поводження з пробами (ISO 5667-3:1994, IDT) ДСТУ ISO 5667-3-2001 щодо проведення консервування проб та строку проведення аналізу, що призвело до необ'єктивних результатів хімічного аналізу, які можуть бути покладені в основу розрахунку збитків.

Крім наведеного відповідач зазначає, що позивач при розрахунку суми збитку помилково проіндексував питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів у 2011 році, застосувавши додатково коефіцієнт 1,046, що призвело до збільшення суми збитку.

Позивачем подано додаткові пояснення б/н від 14.11.2013 року (вх. № 15738 від 15.11.2013) на зазначені заперечення відповідача, де позивач зазначає, що для розрахунку збитків у 2012 році проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів (гама) 2011 року (766,96 грн/т.) збільшується на індекс споживчих цін попереднього року 1,046 - індекс інфляції.

Щодо паралельного відбору проб з відомчою лабораторією відповідача позивач зазначає, що діючими нормативно-правовими актами не передбачається здійснення в обов'язковому порядку паралельного відбору проб з суб'єктами господарювання.

Щодо попередньої обробки проб води, представник позивача вказує, що вони дійсно не оброблялися у зв'язку з тим, що проби відразу після відбору автотранспортом доставлялись в лабораторію позивача і відразу ж проводились вимірювання, що засвідчується відповідними актами відбору проб.

У запереченнях № 05/5513 від 18.11.2013 року відповідач наполягає на недотриманні позивачем критеріїв якості вимірювань проб води, які не можуть бути підставою для нарахування збитку. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відповідач також надав суду для долучення до матеріалів справи роз'яснення надане завідувачем відділу регіональної екології та завідувачем лабораторії нормування водокористування, який долучено судом до матеріалів даної справи на підстав вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

07.10.2013 року представником відповідача суду було подано клопотання, в якому представник відповідача просить суд призначити судово-економічну експертизу для визначення обґрунтованості розрахунків можливих збитків, заподіяних державі порушенням природного законодавства відповідачем, та поставити на розгляд судового експерта наступні питання: чи вірно визначені вихідні дані для розрахунку збитків, заподіяних державі КП «Міськводоканал» Сумської міської ради порушеннями водного законодавства; чи підтверджується документально висновки Державної екологічної інспекції в Сумській області про завдання відповідачем збитків в розмірі 847167,02 грн. у зв'язку з недотриманням встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Господарський суд ухвалою від 18.11.2013 року призначив судову економічну експертизу у справі № 920/1512/13 та направив матеріали даної справи для проведення судової експертизи до Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса у зв'язку з чим провадження у даній справі зупинено.

11.03.2014 року за супровідним листом № 12416/12417 від 21.02.2014 року експертною установою повернуто на адресу Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1512/13 та повідомлено про невиконання судової експертизи у зв'язку з несплатою вартості робіт по проведенню судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.03.2014 року провадження у зазначеній справі поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні.

24.03.2014 року відповідач подав відзив № 22/2109 від 21.03.2014 року, в якому проти позовних вимог заперечує і вважає, що позивачем при проведенні відбору проб не дотримано вимог пункту 2.4 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року, що призвело до необ'єктивних результатів хімічного аналізу, які не можуть бути покладені в основу розрахунку збитків.

Представником позивача надано письмові заперечення б/н від 25.03.2014 року (вх. № 4018 від 26.03.2014) на відзив відповідача № 22/2109 від 21.03.2014 року, в якому проти доводів відповідача заперечує та зазначає, що у відповідності пунктів 2.4 та 2.3.1 вищезгаданої Методики представниками позивача з моменту встановлення факту порушення відповідачем водоохоронного законодавства 31.08.2010 року і до моменту припинення порушення 06.07.2012 року, які також включаються в розрахунок збитків, проведено чотири відбори проб, які підтверджують факт скидання стічних вод з перевищенням нормативів ГДС по сульфатам і фосфатам, а саме: 31.08.2010 року, 02.06.2011 року, 11.10.2011 року та 06.07.2012 року, що підтверджується відповідними актами відбору проб вод.

Відповідач в свою чергу подав відзив № 22/2241 від 26.03.2014 року на зазначені заперечення позивача, де зазначає, що акт відбору проб вод № 279-10-11 від 11.10.2011 року підписаний неуповноваженими особами, оскільки позивач не звертався до відповідача з проханням забезпечити присутність його представника для відбору проб та не повідомляв відповідача про час і місце відбору проб води. Акт обстеження місця аварійної ситуації та акт відбору проб вод № 105-07-12 від 06.07.2012 року складені позивачем в односторонньому порядку без участі представника відповідача, а тому не можуть бути доказами заподіяння шкоди, оскільки вони складені з порушенням пункту 2.3.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року та наказу Держекоінспекції України № 72 від 03.05.2012 року.

Також відповідачем надано додаткові пояснення № 22/2507 від 29.04.2014 року, де останній зазначає, що позивачем здійснений розрахунок збитків відповідно до пункту 7.1 Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів за формулою № 12. Але позивачем невизначено показників швидкості фактичного скиду відповідачем забруднюючих речовин, який визначається в одиницях виміру маси забруднюючих речовин на одиницю часу, а встановлено лише перевищення граничнодопустимої концентрації забруднюючих речовин у моменти взяття проб мг/дм3.

25.04.2014 року представник позивача подав письмові пояснення б/н від 23.04.2014 року (вх. № 5432), де не погоджується з обставинами, які викладено відповідачем у додаткових поясненнях № 22/2507 від 29.04.2014 року та зазначає, що розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами, з перевищенням граничнодопустимого скиду ним проведено за формулою № 12, що міститься у пункті 7.1 вищезгаданої Методики. З урахуванням вимог цієї формули та пункту 7.1. Методики визначення самого показника ГДС або факту перевищення нормативу гранично допустимого скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт не передбачається.

Відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів даної справи подані сторонами письмові пояснення та заперечення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Червоненська сільська рада, свого представника для участі у судому засіданні не направила, письмових пояснень щодо обгрунтування своєї позиції у даній справі до суду не подала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Сумської області звернувся в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції у Сумській області до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради про відшкодування шкоди, завданої державі забрудненням вод в сумі 847167, 02 грн.

Підстави звернення з даним позовом прокурор обґрунтовує положеннями статті 121 Конституції України, відповідно до якої на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Загроза державним інтересам полягає у посяганні відповідачем на безпеку довкілля внаслідок порушення вимог законодавства щодо охорони та використання вод, оскільки його дії щодо наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт та забруднення поверхневих вод завдають значних збитків навколишньому природному середовищу.

Спеціально уповноваженим державним органом по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів є Державна екологічна інспекція в Сумській області, яка згідно зі статтею 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», наказу Міністра охорони навколишнього природного середовища України № 540 від 12.12.2006 року, здійснює державний контроль за додержанням природоохоронного законодавства.

Згідно із пунктом 3 Положення про Державну екологічну інспекцію, затверджену указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, основними завданнями Державної екологічної інспекції України є здійснення нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.

Пунктом 6.17 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04.11.2011 року за № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 року за № 1347/20085, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право виступати позивачем у судах. А відповідно до пункту 7 Положення про державну екологічну інспекцію, затвердженого указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, яким є позивач.

Згідно статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в народному господарстві в даний період (земля, надра, види, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до частини першої статті 95 Водного кодексу України, усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Відповідно до поданих прокурором матеріалів, Державною екологічною інспекцією в Сумській області упродовж 2010-2013 років проводилися перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності КП «Міськводоканал» Сумської міської ради, в результаті яких встановлено факти систематичного порушення вимог частини третьої статті 44 Водного кодексу України, а саме, недотримання встановлених нормативів гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки встановлено факт вчинення відповідачем порушення вимог чинного природоохоронного законодавства, а саме, скиду стічних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС по сульфатам і фосфатам, що є порушенням вимог статей 44, 70, 95 Водного кодексу України, що підтверджується актами планових та позапланових перевірок від 15.09.2010 року, від 02.06.2011 року, від 31.10.2011 року, від 06.07.2012 року та від 12.10.2012 року, актами відбору проб вод від 31.08.2010 року, від 02.06.2011 року, від 11.10.2011 року та від 06.07.2012 року, результатами вимірювань наведені в протоколах № 174-08-10 від 06.09.2010 року, № 102-06-11 від 07.06.2011 року, № 279-10-11 від 17.10.2011 року та № 105-01-12 від 10.07.2012 року.

Крім наведеного прокурор зазначає, що згідно з вказаними протоколами встановлено перевищення граничнодопустимого вмісту фосфатів та сульфатів в місцях скиду зворотних вод в р. Псел на території Червоненської сільської ради Сумського району, а саме: по фосфатам при ГДС 3 мг/л - 31.08.2010 року встановлено 8,07 мг/л, 02.06.2011 року - 3,2 мг/л, 11.10.2011 року - 3,1 мг/л, 06.07.2012 року - 7,7 мг/л; по сульфатам при ГДС 75,2 мг/л - 31.08.2010 року встановлено 83,8 мг/л, 02.06.2011 року - 76,6 мг/л, 11.10.2011 року - 80,1 мг/л, 06.07.2012 року - 79,6 мг/л.

На адресу відповідача позивачем направлялися приписи від 15.09.2010 року, 04.11.2011 року та 12.10.2012 року щодо усунення порушень вимог частини третьої статті 44, частини другої статті 70 та статті 95 Водного кодексу України та недопущення у подальшому наднормативних скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти. Вподальшому за невиконання зазначених приписів складалися протоколи про адміністративне правопорушення від 04.11.2011 року та 21.05.2012 року, а також виносилися постанови від 04.11.2011 року та 21.05.2012 року про накладення адміністративного стягнення на головного інженера КП «Міськводоканал.

Збитки, розраховані позивачем у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України № 389 від 20.07.2009 року, і відповідно до наданого ним розрахунку становлять 847167,02 грн.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на недоведення прокурором та позивачем факту наднормативного скиду ним забруднюючих речовин у водний об'єкт та встановлення позивачем лише факту перевищення граничнодопустимої концентрації забруднюючих речовин за контрольний період в одиницях виміру маси на одиницю об'єму без врахування показників швидкості скидання забруднюючих речовин у воду, який вимірюється у грамах за годину.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Проте, господарський суд, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позиція прокурора є хибною та суперечить фактичним обставинам справи, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

На підставі матеріалів проведених планових та позапланових перевірок від 15.09.2010 року, від 02.06.2011 року, від 31.10.2011 року, від 06.07.2012 року та від 12.10.2012 року згідно положень пункту 7.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року, позивачем здійснено розрахунок розміру збитків, завданих державі внаслідок наднормативного скиду відповідачем забруднюючих речовин у водний об'єкт за період з 31.08.2010 року по 06.07.2012 рік, який дорівнює 847167,02 грн.

Поряд з цим, відповідно до акту позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства КП «Міськводоканал» Сумської міської ради 11.10.-31.10.2011 року та акту планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем 24.09.-12.10.2012 року позивачем визначено, що контроль якості стічних вод, які скидаються в р. Псел, ведеться відомчою лабораторією та Державною екологічною інспекцією в Сумській області, якою 11.10.2012 року встановлено факт скиду відповідачем стічних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС по ХСК та хлоридам, але перевищення знаходяться в межах похибки вимірювання і не можуть свідчити про факт забруднення (том 1 арк. с. 15-18, 20-23), тобто не було встановлено фактів перевищення нормативу гранично допустимого скиду за відповідні періоди.

Відповідно до пункту 7.1 названої вище Методики передбачено порядок та методологію проведення розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС та встановлюється, що граничнодопустимий скид (ГДС) - це маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом для цього пункту водного об'єкта за одиницю часу.

При цьому згідно Методики наднормативним скидом забруднюючих речовин у водний об'єкт є частина маси фактично скинутої речовини у зворотних водах, що перевищує масу речовини, максимально допустиму для відведення за розрахунковий період.

Згідно з пунктом 2.1 даної Методики, наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням ГДС вважаються: скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством, скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів ГДС регламенту.

Факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється позивачем за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом відповідно до пункту 2.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року (далі - Методика).

Розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами, з перевищенням граничнодопустимого скиду здійснено позивачем в даному випадку за формулою № 12, що міститься у пункті 7.1 зазначеної Методики.

За наведеною методологією необхідною умовою визначення суми збитків є встановлення факту перевищення нормативу граничнодопустимого скиду.

Однак, як свідчать наявні в матеріалах справи матеріали, позивачем не надано належних та допустимих доказів встановлення факту перевищення нормативу граничнодопустимого скиду, а встановлено лише факт перевищення граничнодопустимої концентрації забруднюючих речовин у момент відбору позивачем проб стічної води в одиницях виміру маси на одиницю об'єму.

Граничнодопустимий скид є швидкістю скидання забруднюючих речовин у воду, який вимірюється у грамах за годину, граничнодопустима речовин у воді, у свою чергу, вимірюється міліграмами забруднюючих речовин на кубічні дециметри. Такі величини визначаються різними одиницями виміру, які неможливо ототожнювати та, як наслідок, будь-яким чином перераховувати одну величину в іншу.

Позивачем не було визначено показника тривалості фактичного скиду відповідачем забруднюючих речовин, який визначається в одиницях виміру маси забруднюючих речовин на одиницю часу, а встановлено лише перевищення граничнодопустимої концентрації забруднюючих речовин у моменти взяття пробу мг/дм3, внаслідок чого розрахунок розміру відшкодування збитків (том 1, акр. с. 82) виконано позивачем всупереч Методиці, оскільки Qіф за Методикою має визначатися в метра кубічних на годину (фактична витрата зворотних вод м.куб./год), а крім того формула Методики передбачає множення значення Qіф на t - тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС в годинах, а в розрахунку позивача (том 1, акр. с. 82) це значення (t) взагалі відсутнє, що робить недостовірним результат розрахунку розмірів відшкодування збитків, на підставі якого прокурором та позивачем визначена ціна позову (сума позовних вимог).

Для визначення розміру збитків за формулою № 12 (пункт 7.1 вищевказаної Методики) необхідним є встановлення маси наднормативного скиду забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами внаслідок перевищення встановленого нормативу ГДС (формула № 1, пункт 5.1 Методики).

Для здійснення розрахунків за формулою № 1 необхідно встановити такі показники, як: Сіф (середня фактична концентрація і-ї забруднюючої речовини у зворотних водах, г/м3), Сід (значення затвердженого нормативу ГДС і-тої забруднюючої речовини, г/м3), Q,ф (фактичні витрати зворотних вод, м3/год.) t (тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС, год.), 10-6 (коефіцієнт перерахування маси забруднюючих речовин).

Відповідно до довідки відповідача № 05/3942 від 22.04.2013 року (том 1, арк. с. 61), яку надано останнім на запит позивача за № 07/1/4-357 від 21.08.2013 року, об'єм здійсненого скиду стічних вод у р. Псел з каналізаційних очисних споруд за період з 31.08.2010 року по 06.07.2012 року склав 27175400,39 м3.

Таким чином, позивачем при здійсненні розрахунку розміру завданої державі шкоди (том 1, арк. с. 81-82) не визначено та не враховано значення t, що призвело до отримання недостовірних результатів вимірювання з порушенням положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року, які не можуть бути покладені в основу розрахунку збитків.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до правової природи правовідносин сторін, в даному випадку на позивача покладається обов'язок довести наявність та розмір шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок розміру збитків, завданих державі внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт із зворотними водами, з перевищенням граничнодопустимого скиду відповідачем здійснено позивачем з порушенням вимог пунктів 5.1 та 7.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року, а тому є недостовірним, у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції в Сумській області (40000, м. Суми, пров. Громадянський, буд. 1, ідентифікаційний код 34932508) до Державного бюджету м. Суми (отримувач коштів УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача 37970593, код банку отримувача МФО 837013, рахунок отримувача 31218206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 16943,34 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.05.2014 року

Суддя П.І. Левченко