Рішення № 38872297, 19.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2014 р.Справа № 916/1551/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Бойко С.В. згідно довіреності від 16.05.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський завод залізобетонних виробів" (м. Миколаїв);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА КОМПАНІЙ" (м. Одеса);

про стягнення 28442,90 грн.

23.04.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський завод залізобетонних виробів" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА КОМПАНІЙ" про стягнення 28442,9 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2014р. порушено провадження у справі № 916/1551/14 за зазначеним позовом.

16.05.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА КОМПАНІЙ" надіслало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 30.04.2014р. згідно платіжного доручення №366 перерахував позивачу залишок несплаченого боргу за отриману продукцію в сумі 27217,90грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав довідку, згідно якої відповідач сплатив основний борг платіжним дорученням №366 від 30.04.14. Просив закінчувати розгляд справи, оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, поважних причин не надав неявки в засідання суду. Строк розгляду справи закінчується.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість в іншому суді.

Суд, враховуючи закінчення строків розгляду справи, передбачених ст.69 ГПК України, заперечення представника позивача проти клопотання представника відповідача, відсутність доказів, які б підтверджували поважність причин неявки в засідання суду представника відповідача, відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА КОМПАНІЙ" (надалі відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Миколаївський завод залізобетонних виробів", правонаступником якого з 16.05.2013р. є Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський завод залізобетонних виробів" (надалі позивач) укладено договір постачання № 020140.

Предметом договору зобов'язання постачальника виготовити та поставити залізобетонні вироби та товарну арматуру в асортименті покупцю, а покупця - прийняти та сплатити його на умовах, передбачених договором.

Згідно умов п 2.1 договору товар постачається у кількості, асортименті та в строки, узгодженні сторонами, згідно специфікацій та/або видаткових накладних, на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною договору.

За умовами п. 5.1 договору покупець сплачує вартість товару згідно наданих рахунків за діючими цінами постачальника.

Відповідно п. 6.4 договору за порушення покупцем строків сплати стягується неустойка в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно розділу 10 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р. Договір може бути пролонгований за згодою сторін.

На виконання умов договору постачання №020140 від 02.01.2013р., позивач поставив товар, а відповідач отримав (згідно видаткових накладних, наявних в матеріалах справи) на загальну суму 27217,90грн., що не заперечується відповідачем.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено заборгованість за отриманий товар в сумі 27217,90грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших в'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України).

Статья 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі - товарів (робіт, послуг).

Відповідач неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього станом на час подачі позову утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 27217,90грн..

Як суд зазначав вище, згідно платіжного доручення №366 від 30.04.14. та довідки, наданої позивачем в судовому засіданні №707 від 16.05.2014р. відповідач 30.04.2014р. сплатив заборгованість за отриманий товар в повному обсязі.

Відповідно до п.1-1. ст.80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Отже, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 27217,90грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА КОМПАНІЙ" неустойку у сумі 1225,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, п. 6.4 договору за порушення покупцем строків сплати стягується неустойка в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

За умовами п.5.1 договору, покупець сплачує вартість товару згідно наданих рахунків за діючими цінами постачальника.

Розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем 100% передоплати за кожну партію товару на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не узгоджено сторонами.

Позивач не надав доказів, що підтверджують виставлення рахунків відповідачу, а також позивач поставив товар без попередньої оплати.

Проте, позивачем було направлено відповідачу претензію №74 від 14.01.2014р., яку останній отримав 23.01.2014р. та повинен був задовольнити її у семиденний строк з врахуванням вимог ст. 530 ЦК України, згідно якої встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, про що суд зазначав вище.

Отже, позивач вправі був нарахувати неустойку (пеню) за період з 31.01.14. по 14.04.14., яка становить 717,36грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 717,36грн., та відмовляє в частині стягнення пені в сумі 507,64грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги щодо основного боргу визнав, бо сплатив основний борг під час розгляду справи в суді.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 717,36грн. - пені, оскільки вимоги підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства; про припинення провадження у справі в частині стягнення 27217,90грн. за відсутністю предмету спору та відмовляє в частині стягнення пені в розмірі 507,64грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА КОМПАНІЙ" пропорційно сумі задоволених вимог та з врахуванням сплати боргу під час розгляду справи в суді, оскільки по вині останнього позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 27217,90 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА КОМПАНІЙ" (вул. Морська, 45-А, с. Крижанівка, Комінтернівський район, Одеська область та 67562 та м. Одеса, а/с 36, 65026, код ЄДРПОУ 35067472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський завод залізобетонних виробів" (вул. Індустріальна, 3-А, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 01349874):

- 717,36 - пені,

- 1794,39 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

4. Відмовити в позові у частині стягнення пені у сумі 507,64грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 23 травня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.