Рішення № 38872255, 21.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2014 р.Справа № 916/889/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Соломаха О.В. згідно довіреності від 12.01.2012р.;

від відповідача: не з'явився (був присутній в засіданні суду 12.05.14 Носенко І.П. згідно довіреності від 12.05.14);

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський " (с. Новомиколаївка, Кілійського району, Одеської обл.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Аквавінтекс" (смт. Великодолинське, Овідіопольського району, Одеської обл.);

про стягнення 135057,10грн.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

12.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайський" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Аквавінтекс" про стягнення 135057,10, із яких: основний борг в сумі 105350,00грн., пеня в сумі 24082,25грн., 3% річних в сумі 5624,85грн.

Ухвалою суду від 13.03.2014р. порушено провадження у справі № 916/889/14 за зазначеним позовом.

05.05.2014р. представником позивача подано в судовому засіданні заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 95350,00грн., пеню у розмірі 22177,76грн. та 3% річних в сумі 5854,27грн., а всього 123382,03грн., яку суд прийняв до розгляду та розглядає справу в межах зазначеної заяви відповідно до ст. 22 ГПК України. Заперечував проти клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення, посилаючись на необгрунтованість заявленого клопотання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов в межах заяви про зменшення позовних вимог та з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був належним чином повідомлений в засіданні суду 12.05.14., про що розписався в додатку до протоколу судового засідання. В засіданні суду 12.05.14. позов щодо основного боргу визнав. Пояснював, що позивач неправильно нарахував суму пені та трьох відсотків річних. Просив розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, з підстав, зазначених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунайський" (надалі позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Аквавінтекс" (надалі відповідач, покупець) укладено договір поставки №11/13.

Предметом договору є зобов'язання продавця продати виноматеріал з винограду врожаю 2012 року (далі товар) покупцю, а покупця - прийняти та сплатити його на умовах, передбачених договором.

Поставка товару здійснюється на умовах ЕХ... (Правила Ікотермс 2000) самовивозу зі складу продавця (п.2.1 договору).

Продавець постачає товар із 11.04.13. до 31.05.13. згідно усних або письмових замовлень покупця, які можуть бути передані шляхом факсимільного зв'язку (2.3 договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання накладної (п.8 договору).

За умовами п. 3.2 договору, відповідач повинен був здійснити оплату товару на таких умовах: передоплата 20% від вартості поставленої партії товару; оплата 80% вартості поставленої партії товару протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару (п.3.2.2., п.3.2 договору).

Відповідно п. 5.3 договору за порушення покупцем строків сплати, покупець зобов'язується виплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суму заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору №11/13 від 11.04.2013р., позивач поставив товар, а відповідач отримав товар згідно видаткових накладних, наявних в матеріалах справи на загальну суму 956350,00грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідач оплатив отриманий товар частково.

Тому борг відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог становить 95350,00грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність майно (товар) другій стороні (покупцеві) а покупець зобов'язується прийняти або приймає майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статья 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі - товарів (робіт, послуг).

Відповідач неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі станом на час розгляду справи, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 95350,00грн.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення основного боргу в сумі 95350,00грн. в межах заяви про зменшення позовних вимог.

Також позивач просить стягнути з відповідача згідно заяви про зменшення позовних вимог пеню у сумі 22177,76грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалось вище, пунктом 5.3 договору передбачено, що за порушення покупцем строків сплати, покупець зобов'язується виплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суму заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що позивач при нарахуванні пені не врахував умови договору, зокрема, п.3.2.1,згідно якого поставка товару за цим договором можлива виключно після зарахування передоплати на розрахунковий рахунок продавця в повному обсязі. До того ж, в який термін покупець повинен був здійснити попередню оплату сторони не погодили.

Отже, позивач неправомірно нарахував пеню за несвоєчасно здійснену попередню оплату в сумі 2286,54грн.

Оскільки позивач з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути із відповідача пеню в сумі 22177,76грн., то суд задовольняє позов у частині стягнення пені в сумі 19891,22грн., а відмовляє в позові у частині стягнення пені в сумі 2286,54грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог 3% річних в сумі 5854,27грн.

Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних, суд приходить до висновку, що позивачем неправильно нараховано 3% річних за несвоєчасно здійснену попередню оплату в сумі 499,56грн., оскільки позивач не врахував умови договору, яким не було встановлено строку здійснення попередньої оплати.

Тому суд задовольняє позов в частині стягнення 3% річних в сумі 5354,71грн. та відмовляє в частині стягнення 499,56грн. - 3% річних

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги щодо основного боргу визнав, доказів повної сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 95350,00грн.; 19891,22грн. пені, 5354,71грн. 3% річних, а відмовляє в позові у частині стягнення пені в сумі 2286,54грн., 499,56грн. - 3% річних.

Також суд відмовляє в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та на майно відповідача керуючись ст.66 ГПК України, надіслану до суду 10.04.14., оскільки останнім не надано належних доказів у підтвердження заявленої заяви, тобто доказів, які б підтверджували, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача щодо розстрочки виконання рішення суду враховуючи наступне.

За приписами п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. із відповідними змінами „Про деякі питання практики виконання рішення, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проаналізувавши обставини, покладені в основу доводів відповідача, заперечення позивача, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, оскільки останнім не надано належних доказів, які би підтверджували виняткові обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, зокрема, не надано доказів, які б підтверджували відсутність коштів на розрахункових рахунках чи майна у відповідача. Також судом враховується й те, що відповідач веде господарську діяльність, а договір уклав з позивачем після прийняття нормативних актів, на які посилається відповідач в обгрунтування своїх доводів.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених вимог, оскільки по вині останнього позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 66, 69, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "АКВАВІНТЕКС" (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, код ЄДРПОУ 25040503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКИЙ" (68342, Одеська область, Кілійський район, с. Новомиколаївка, вул. Леніна, 8, код ЄДРПОУ 32319636):

- 95350,00грн. - основного боргу,

- 19891,22 грн. - пені,

- 5354,71 грн. - 3% річних,

- 2411,93грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 2286,54грн., 3% річних в сумі 499,56грн.

4. Відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову та відповідачу в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 23 травня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.