Рішення № 38872104, 20.05.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2014 р. Справа № 902/494/14

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" (код ЄДРПОУ 13356951, 43006, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16, Волинська область)

до: фермерського господарства "Перлина Поділля - 2011" (код ЄДРПОУ 37336829, 23511, с. Перепільчинці, вул. Леніна, 2, Шаргородський район, Вінницька область)

про стягнення 231 308,71 грн. згідно договору поставки № 66К від 06.02.2013 року

представники сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача : Волошинський В.А. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "Волинська фондова компанія" 16.04.2014 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до фермерського господарства "Перлина Поділля - 2011" про стягнення 231 308,71 грн. згідно договору поставки № 66К від 06.02.2013 року.

Ухвалою суду від 17.04.2014 року порушено провадження за вказаним позовом у справі № 902/494/14 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 29.04.2014 року, однак з огляду на неявку представників сторін та неподанням витребуваних доказів, ухвалою суду від 29.04.2014 року відкладено розгляд справи на 20.05.2014 року.

19.05.2014 року від відповідача надійшло заперечення на позов б/н від 19.05.2014 року згідно якого фермерське господарство "Перлина Поділля - 2011" вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню з таких підстав.

На підтвердження здійснення часткового перезарахування сплачених коштів згідно договору № 66К від 06.02.2013 року, а саме 75 700,00 грн. в оплату товару згідно договору поставки № 459 від 27.06.2013 року, позивачем не надано жодного документа, який міг би це підтвердити, а також підтвердити дату здійснення даної операції, адже від цього залежать сума боргу та розрахунки штрафних санкцій, які позивач просить застосувати до відповідача у позовній заяві. Так як позивач не надає відповідних доказів здійснення даної операцій часткового перезарахування, то відповідачу невідомо, коли саме її було здійснено та чи було здійснено взагалі, що істотно впливає на суму основного боргу та розрахунки штрафних санкцій.

Також у запереченні вказується, що наведені позивачем розрахунки з врахуванням індексу інфляції відповідач вважає неправильними, адже у своєму позові позивач за липень місяць рахує суму заборгованості вже як 180 400,90 грн., тобто вже з вищезгаданим частково здійсненням перезарахуванням коштів (75 700,00 грн.), яке позивач повинен був не включати у цей місяць, адже лист з даним проханням датований від 17.07.2013 року та в усіх інших своїх розрахунках штрафних санкцій, а саме 25% річних та нарахування пені, позивач відштовхується від дати 17.07.2013 року.

Крім того, відповідач у запереченні зазначає, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 17.04.2014 року ПАТ "Волинська фондова компанія" та ФГ "Перлина Поділля-2011" за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року на дату другого платежу по договору, а саме 27.06.2013 року, відповідачем відбулося перерахування коштів у сумі 374 458,18 грн., а позивач вказує на те, що в цей день на виконання умов договору по оплаті товару № 66К від 06.02.2013 року було перераховано лише 244 302,10 грн., тому виникають сумніви, якщо ж решта коштів у сумі 130 156,08 грн.(374 458,18 грн. - 244 302,10 грн.) була зарахована в рахунок оплати відповідачем по іншим договорам з позивачем, то чому цьому факту немає документального підтвердження, а також як само було розподілені ці кошти по оплаті заборгованості відповідача та не додано до позовної заяви.

Отже, на переконання відповідача, позивач не надав належних доказів у підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, копій платіжних доручень, виписки з розрахункового рахунку та інші документи, які могли би підтвердити суми оплати відповідачем товару по договору № 66К від 06.02.2013 року, заборгованості по оплаті товару за даним договором, що тягне за собою невідповідність дійсності розрахунків штрафних санкцій.

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

На визначену дату 20.05.2014 року в судове засідання з'явилися представник відповідача.

Позивач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх. 08-65/3270/2014 від 19.05.2014 року.

При цьому, судом встановлено що від позивача надійшло клопотання № 275 від 14.05.2014 року щодо розгляду справи без участі його представника за наявними матеріалами справи. Також у клопотанні вказується, що позивач підтримує позовні вимоги повністю.

Представник відповідача при вирішенні даного клопотання поклався на розсуд суду.

Суд заслухавши представника відповідача та оглянувши матеріали справи, вирішив розглядати справу за відсутності представника позивача, оскільки відсутність представника позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

В ході розгляду справи по суті, представник відповідача позов не визнав з підстав та за обставин, вказаних у запереченні.

Водночас, в судовому засіданні представнику відповідача було надано для ознайомлення оригінал звірки взаємних розрахунків від 23.04.2014 року та претензію позивача № 128 від 04.03.2014 року.

Представник відповідача ознайомившись із наданими доказами визнав позов повністю та вказав, що заперечення щодо розрахунків пені, 25 % річних та інфляційних втрат відсутні, однак зазначив, що ставка у розмірі 25 % річних є завеликою для нарахування.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

06.02.2013 року між приватним акціонерним товариством "Волинська фондова компанія" (продавець) та фермерським господарством "Перлина Поділля - 2011" (покупець) укладено договір поставки № 66К на таких умовах.

Продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити наступний товар : оприскувач причіпний EUROPA XXL 3024 в комплектації (привідний вал, комп'ютер MULLER UNIA SPRAY); 1 шт.; загальною ціною товару на день укладення договору 359 003,00 грн. (п. 1.1).

Загальна ціна товару на день укладення даного договору - 359 003,00 гривень, в т.ч. ПДВ 20%, що становить 32 534.00 євро за максимальним середнім міжбанківським курсом (продажу) євро до гривні по результатах торгів на міжбанківській валютній біржі України за 06.02.2013 року (11,0347 гривень за 1євро). Сторони досягли домовленості, що інформація про максимальний середній міжбанківський курс для виконання умов даного договору отримується на сайті /http://www.udinform.com/. В разі відсутності доступу до Інтернет - порталу "УкрДілінг" /http://www.udinform.com/ сторони мають в розумний строк погодити інший ресурс для визначення максимального середнього міжбанківського курсу (п. 1.2).

Сторони досягли домовленості, що у випадку зростання максимального середнього міжбанківського курсу (продажу) євро по відношенню до гривні на день, що передує дню здійснення розрахунку за товар, у порівнянні з максимальним середнім міжбанківським курсом (продажу) зазначеним у п. 1.2 даного договору, загальна ціна товару збільшується за рахунок пропорційного збільшення неоплаченої покупцем вартості товару, на цій підставі покупець зобов'язується здійснювати подальшу оплату за товар з врахуванням нової ціни товару (п. 1.3).

Форма, порядок і термін оплати за товар : безготівковий розрахунок : оплата - 100 % від загальної ціни товару, визначеної відповідно до п. 1.2 та 1.3даного договору протягом 10 (десяти) банківських днів з дня передачі покупцю документів на товар (п. 1.4).

Оплати здійсненні покупцем за товар зараховуються продавцем по максимальному середньому міжбанківському курсу (продажу) євро по відношенню до гривні, який діяв на день, що передує дню їх перерахування, але не нижче максимального середнього міжбанківського курсу (продажу) євро по відношенню до гривні на день укладення даного договору (п. 1.5).

Умови і базис постачання товару покупцю : зі складу Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Писарівка, відповідно до Інкотермс 2010 на умовах СРТ - Вінницька обл., Шаргородський р-н, с. Перепільчинці, протягом 5 (п'яти) банківських днів після здійснення покупцем 100 % оплати вартості товару. У випадку прострочення покупцем оплати товару, термін постачання товару може бути перенесений продавцем (п. 1.7).

Перехід права власності на товар : право власності на товар переходить до покупця після передачі продавцем документів на товар, а саме - накладної на товар. Датою переходу права власності на товар до покупця є дата видаткової накладної. Документи на товар передаються продавцем покупцю протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання даного договору. З моменту переходу права власності на товар до покупця до моменту здійснення постачання товару, відповідно до умов п. 1.7 договору, товар знаходиться у продавця (п. 1.8).

Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, пломби на ньому (при наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю про них. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості без зауважень (п. 3.1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання. Термін дії договору встановлюється до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 7.1).

В подальшому, між приватним акціонерним товариством "Волинська фондова компанія" та фермерським господарством "Перлина Поділля - 2011" було укладено додаткову угоду № 1 від 01.03.2013 року до договору поставки № 66к від 06.02.2013 року, якою сторони погодили п. 1.4 даного договору викласти в наступній редакції: форма, порядок і термін оплати за товар: безготівковий розрахунок: оплата а) - 30 % від загальної ціни товару, визначеної відповідно до п. 1.2. та 1.3. даного договору, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору, б) решта - 70% від загальної ціни товару, визначеної відповідно до п. 1.2. та 1.3. даного договору протягом 10 (десяти) банківських днів з дня передачі покупцю документів на товар (п. 1). Всі інші пункти договору № 66к від 06.02.2013 року залишаються без змін (п. 2). Дана додаткова угода складає невід'ємну частину договору поставки № 66к від 06.02.2013 року та вступає в силу з моменту підписання її сторонами (п. 3).

Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 від 10.06.2013 року до вказаного договору поставки, згідно якої сторони узгодили п. 1.4 даного договору викласти в наступній редакції: форма, порядок і термін оплати за товар: безготівковий розрахунок: оплата а) - 30% від загальної ціни товару, визначеної відповідно до п. 1.2. та 1.3. даного договору - до 14.06.2013 року, б) решта - 70% від загальної ціни товару, визначеної відповідно до п. 1.2. та 1.3. даного договору протягом 10 (десяти) банківських днів з дня передачі покупцю документів на товар.

За змістом вказаної вище угоди, п. 1.8 даного договору сторони вирішили викласти в наступній редакції: перехід права власності на товар: право власності на товар переходить до покупця після внесення передоплати та передачі продавцем документів на товар, а саме - накладної на товар. Датою переходу права власності на товар до покупця є дата видаткової накладної. Документи на товар передаються продавцем покупцю протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надходження оплати за товар згідно ч.а п.1.4. договору на розрахунковий рахунок продавця. З моменту переходу права власності на товар до покупця до моменту здійснення постачання товару, відповідно до умов п. 1.7 договору, товар знаходиться у продавця.

Всі інші пункти договору поставки №66К від 06.02.2013 року залишаються без змін. Дана додаткова угода складає невід'ємну частину договору поставки №66К від 06.02.2013 року, зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 01.03.2013 р. та вступає в силу з моменту підписання її сторонами.

31.05.2013 року головою фермерського господарства "Перлина Поділля - 2011" Кравчуком В.І. видано довіреність № 12 на отримання від ПрАТ "Волинська фондова компанія" матеріальних цінностей, а саме : муфта - чотири.; навантажувач біг-бегів - шт.; обприскувач польовий - 1 шт.; розкидач мін. добрив - 1 шт..

На виконання умов договору № 66 від 06.02.2013 року, позивачем передано відповідачу обприскувач причіпний EUROPA 3024 XXL в комплекті з пневмопідвіскою осі та карданним валом без пневматичних гальм та зі спрощеною гідросистемою розкладання польової штанги, без пінного маркера з. № 121268 загальною вартістю 359003,00 грн.. що підтверджується видатковою накладною № - 000001479 від 31.05.2013 року.

Вказана видаткова накладна місить місить підписи представників сторін, а саме з боку ПрАТ "Волинська фондова компанія" : Герасимюк М.В., Богуцький О.А., Бежнар В.В., Білоус А.А. та з боку фермерського господарства "Перлина Поділля - 2011" - Кравчук В.І. за дов. пн № 12 від 31.05.2013 року.

В подальшому, відповідачем було перераховано позивачу кошти у сумі 254 302,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями із призначенням платежу : за оприскувач причіпний згідно договору № 66К від 06.02.2013 року, а саме : № ПН 273393 від 26.02.2013 року на суму 10 000,00 грн. та № 46 від 27.06.2013 року на суму 244 302,10 грн..

17.07.2013 року відповідач звернувся до позивача із листом № 47 щодо здійснення часткового перезарахування коштів сплачених ФГ "Перлина Поділля - 2011" згідно договору № 66К від 06.02.2013 року, а саме 75 700,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%, в оплату товару згідно договору № 459 від 27.06.2013 року.

Як вбачається з довідки позивача № 274 від 14.05.2014 року, згідно листа ФГ "Перлина Поділля - 2011" № 47 від 17.07.2013 року в бухгалтерському обліку було зроблено зарахування коштів сплачених ФГ "Перлина Поділля - 2011" у сумі 75 700,00 грн. з договору № 66К від 06.02.2013 року на рахунок оплати по договору № 459 від 27.06.2013 року.

04.03.2014 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 128 стосовно погашення заборгованості по договору поставки № 66К від 06.02.2013 року в розмірі 50,25% від загальної вартості, визначеної відповідно до п. 1.2 та 1.3 даного договору.

Направлення даної претензії відповідачу підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення б/н від 04.03.2014 року.

Відповіді на вказану претензію відповідачем не надано.

23.04.2014 між приватним акціонерним товариством "Волинська фондова компанія" та фермерським господарством "Перлина Поділля - 2011" підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 року по 23.04.2014 року по договору № 66 від 06.02.2013 року, згідно якого сума заборгованості складає 180 400,90 грн..

В даному акті звірки взаєморозрахунків відображено здійснені відповідачем проплати у сумі 10 000,00 грн. (26.02.2013 року) та в сумі 244 302,10 грн. (27.06.2013 року), а також перезарахування коштів в розмірі 75 700,00 грн. (17.07.2013 року).

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

В силу ст. 11 ч.2 п.1 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару та його оплати.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17 грудня 2013 року, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Як встановлено судом, 06.02.2013 року між приватним акціонерним товариством "Волинська фондова компанія" та фермерським господарством "Перлина Поділля - 2011" укладено договір поставки № 66К, згідно якого позивачем поставлено відповідачу оприскувач причіпний EUROPA XXL 3024 загальною вартістю 359 003,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № - 000001479 від 31.05.2013 року.

Також між позивачем та відповідачем були укладенні додаткові угоди № 1 від 01.03.2013 року та № 2 від 10.06.2013 року до даного договору поставки щодо внесення змін до пунктів 1.4 та 1.8 до цього договору.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 254 302,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № ПН 273393 від 26.02.2013 року на суму 10000,00 грн. та № 46 від 27.06.2013 року на суму 244 302,10 грн., в зв'язку з чим сума боргу склала 104 700,90 грн. (359 003,00 грн. - 254 302,10 грн.).

При цьому, позивачем на письмове прохання відповідача (лист № 47 від 17.07.2013 року) було здійснено перезарахування коштів в сумі 75 700,00 грн. сплачених ФГ "Перлина Поділля - 2011" згідно договору № 66К від 06.02.2013 року, в рахунок оплати товару згідно договору № 459 від 27.06.2013 року, що підтверджується довідкою ПрАТ "Волинська фондова компанія" № 274 від 14.05.2014 року та обопільно підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 23.04.2014 року.

З врахуванням здійсненого перезарахування коштів, сума основного боргу склала 180 400,90 грн. (104 700,90 грн. + 75 700,00 грн.), яку просить стягнути позивач з відповідача згідно позовної заяви та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 23.04.2014 року.

Відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення основного боргу з відповідача в розмірі 180 400,90 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами наявними у матеріалах справи.

Крім того, як вбачається із позовної заяви та розрахунку суми заборгованості (а.с. 4-5), позивачем нараховано до стягнення з відповідача за прострочення сплати боргу 12378,96 грн. - пені за період з 14.06.2013 року по 14.12.2013 року, 36 544,45 грн. - 25 % річних за період з 14.06.2013 року по 01.04.2014 року та 1 984,40 грн. - інфляційних втрат за період з червня 2013 року по лютий 2014 року.

Пунктом 2.1 договору поставки № 66К від 06.02.2013 року, позивач та відповідач узгодили, що у разі прострочення оплати товару або оплати рахунків виставлених продавцем, відповідно до пунктів 4.8, 4.12, 4.13 цього договору (оплата не гарантійного сервісного обслуговування та/чи безпідставного виклику представника сервісного центру продавця та/чи періодичного технічного обслуговування), покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості, а також двадцять п'ять відсотків річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно ч.1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якого: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1, абз. 3, 4 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17 грудня 2013 року, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Згідно п. п. 4.1, 4.2 вказаної вище постанови, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, позивачем за окремий період з 14.06.2013 року по 26.06.2013 року на суму боргу в розмірі 349 003,00 грн. нараховано 1740,23 грн. - пені та 3 107,56 грн. - 25 % річних.

Водночас, згідно додаткової угоди № 2 від 10.06.2013 року до зазначеного вище договору поставки, сторони узгодили п. 1.4 даного договору викласти в наступній редакції: форма, порядок і термін оплати за товар: безготівковий розрахунок: оплата а) - 30% від загальної ціни товару, визначеної відповідно до п. 1.2. та 1.3. даного договору - до 14.06.2013 року, б) решта - 70% від загальної ціни товару, визначеної відповідно до п. 1.2. та 1.3. даного договору протягом 10 (десяти) банківських днів з дня передачі покупцю документів на товар.

Судом встановлено, що товар згідно умов договору № 66К від 06.02.2013 року було передано відповідачу за видатковою накладною - 31.05.2013 року.

Враховуючи умови даної угоди, здійснені відповідачем часткові проплати та наведені вище приписи законодавства, на відміну від періоду вказаного позивачем у розрахунку (з 14.06.2013 року по 26.06.2013 року), пеню та 25% річних слід було нараховувати за окремий період з 14.06.2013 року по 17.06.2013 року на 30 % вартості неоплаченого товару в розмірі 104 700,90 грн. та за період з 17.06.2013 року по 26.06.2013 року на 100 % вартості неоплаченого товару, що складає 349 003,00 грн..

Суд, перевіривши наведений вище розрахунок за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга : Закон", встановив, що пеня за період з 14.06.2013 року по 17.06.2013 року на суму боргу 104 700,90 грн. становить 160,64 грн. та за період з 17.06.2013 року по 26.06.2013 року на суму боргу 349 003,00 грн. становить 1 338,64 грн., що в сумі складає 1 499,28 грн..

Також, суд здійснивши перерахунок суми процентів річних, встановив, що 25 % річних за період з 14.06.2013 року по 17.06.2013 року на суму боргу 104 700,90 грн. становить 286,85 грн. та за період з 17.06.2013 року по 26.06.2013 року на суму боргу 349003,00 грн. становить 2 390,43 грн., що в сумі складає 2 677,28 грн..

Крім того, суд перевіривши решту вказаних у розрахунку нарахованих до стягнення коштів, дійшов висновку, що нараховані суми коштів відповідають обставинам справи та наданим доказам.

Таким чином, загальна сума пені з врахуванням перерахунку та нарахованих коштів вказаних у розрахунку (а.с. 4-5) складає 12 138,01 грн. (1 499,28 грн. + 803,18 грн. + 1868,26 грн. + 7967,29 грн.) та загальна сума 25 % річних становить 36 114,17 грн. (2677,28 грн. + 1434,26 грн. + 32 002,63 грн.).

Враховуючи викладене в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 240,95 грн. - пені (12 378,96 грн. - 12 138,01 грн.) та в частині стягнення 430,28 грн. - 25 % річних (36 544,45 грн. - 36 114,17 грн.) слід відмовити в зв'язку з помилковим нарахуванням.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не здійснив оплату товару у повному обсязі у встановлений термін згідно умов договору № 66К від 06.02.2013 року та додаткових угод до нього, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з нього на користь позивача 12 138,01 грн. - пені, 36 114,17 грн. - 25 % річних, та 1 984,40 грн. - інфляційних втрат.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "Перлина Поділля - 2011" (код ЄДРПОУ 37336829, 23511, с. Перепільчинці, вул. Леніна, 2, Шаргородський район, Вінницька область) на користь приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" (код ЄДРПОУ 13356951, 43006, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16, Волинська область) 180400,90 грн. - основного боргу, 12 138,01 грн. - пені, 36 114,17 грн. - 25 % річних, 1984,40 грн. - інфляційних втрат та 4 612,75 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 240,95 грн. - пені та 430,28 грн. - 25 % річних.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 26 травня 2014 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (43006, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16, Волинська область)