Ухвала суду № 38870885, 26.05.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 240/588/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4156/2014

головуючий в I інстанції Куліков В.В.

суддя доповідач Никифоряк Л.П.

Категорія 5

_______________

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2014 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.

при секретарі судового засідання Руденко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» до ОСОБА_1 про усунення перешкод та стягнення матеріальної шкоди, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 20 березня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» /надалі Товариство/ звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення неодержаних доходів в розмірі 10720,00 грн. за час тимчасового невикористання земельної ділянки, через незаконні дії відповідача яка використовувала земельну ділянку що перебувала в оренді Товариства, та позивач просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди в праві користування земельною ділянкою та звільнити ділянку до 04 травня 2017 року.

В подальшому 16 липня 2013 року Товариство уточнило позовні вимоги та просило стягнути з ОСОБА_1 збитки у розмірі 10720,00 грн.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 20 березня 2014 року позов Товариства задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в праві користування Товариством орендованою земельною ділянкою, загальною площею 4,55 га розташованої на території Беззаботівської сільської ради Олександрівського району Донецької області шляхом звільнення земельної ділянки для подальшого її використання за договором оренди, зареєстрованим у відділі Деркомзему в Олександрівському районі Донецької області 04 травня 2012 року за № 142038104000783.

В решті позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду відповідач не погодилася, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові повністю, посилаючись на те, що судом не повно з'ясовані обставини що мають істотне значення для вирішення справи, а саме не враховано що договір оренди підписаний неповноважним представником який діяв від імені Товариства на підставі довіреності строк якої на підписання договору сплинув, з огляду на що, такий договір не породжував жодних правових наслідків та є нікчемним.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, за відсутності відповідача від якої надійшла заява про розгляд справи без неї, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено що між Товариством та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,55 га розташованої на території Беззаботівської сільської ради Олександрівського району Донецької області, який зареєстрований у відділі Деркомзему в Олександрівському районі Донецької області 04 травня 2012 року за № 142038104000783 строком на 5 років до 04 травня 2017 року, який повинен виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладенні договору, та суд вважав що вказаний договір за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства та згідно висновків суду позивач не довела позовні вимоги щодо нікчемності договору, з огляду на що суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині вимог про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в праві користування земельною ділянкою та звільнити цю ділянку до 04 травня 2017 року.

Разом з тим, суд посилаючись на обставини з приводу того, що Товариством не підтверджено розміру збитків в порядку що визначений чинним законодавством в задоволенні позову про стягнення збитків відмовив.

Висновки суду з приводу відмови в позові Товариства про стягнення збитків сторонами не оскаржені, з огляду на що, не можуть бути предметом перевірки в апеляційному суді.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції всесторонньо і повно з'ясував обставини, що мають значення для справи та вірно визначився з характером спірних правовідносин і визначив матеріальні норми, якими ці правовідносини регулюється.

Суд до спірних правовідносин обґрунтовано застосував положення Закону України «Про оренду землі» /надалі Закон/ та цивільного законодавства.

Так статтею 6 Закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що 04 травня 2012 року між Товариством та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,55 га розташованої на території Беззаботівської сільської ради Олександрівського району Донецької області за № 142038104000783 строком на 5 років до 04 травня 2017 року, який зареєстрований у відділі Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис /надалі Договір/.

Здійснюючи оцінку правочину з точки зору правових норм, суд виходить з того, що відповідно до статті 204 ЦК України, в якій закріплено презумпцію правомірності правочину, кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки презумпція не буде спростована.

Отже до спростування презумпції правомірності Договору оренди землі всі права набуті сторонами за ними, можуть безперешкодно здійснюватись, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Та стосовно обставин справи спростування презумпції правомірності не було оскільки недійсність правочину /Договору оренди землі/ прямо законом не встановлена, також Договір не визнаний судом не дійсним, не існує рішення суду, яке набрало законної сили, та позивач не ставив, в ході даного судового розгляду вимог про недійсність Договору.

У той же час, суд врахував що чинне законодавство містить вимоги щодо форми та змісту договору, та договір оренди що є у справі відповідає цим вимогам /письмова форма/ та містить обов'язкові реквізити правочину підпис осіб в тому числі представника Товариства Григораш Дмитра Антоновича, справжність якого відповідно до змісту договору засвідчено печаткою Товариства.

Посилання відповідача на те, що наявний договір не відображав справжнього волевиявлення позивача, оскільки представник останнього не мав повноважень на його підписання само по собі не спричиняє такого наслідку як нікчемність правочину, оскільки наведені обставини спростовані належними письмовими доказами, зокрема копіями наказів по Товариству від 09 березня 2005 року та 05 грудня 2012 року за якими Григораш Дмитро Антонович в період часу з 10 березня 2005 року по 05 грудня 2012 року працював директором відокремленого підрозділу Товариства філії «Світанок».

Згідно чинного законодавства, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсності не потрібно рішення суду /ч. 2 ст. 215 ЦК України/.

Із дійсного змісту наведеної норми вбачається, що у випадку нікчемності правочинів виявлення неправомірності дій осіб відбувається шляхом зіставлення правочину і вимог закону, з наявного у справі договору оренди не можна зробити висновок про його невідповідність вимогам закону.

Разом з тим, вірні висновки суду першої інстанції про те, що в судовому засіданні на підставі належних та допустимих письмових доказів встановлено, що відповідно до умов договору земельна ділянка передавалася у користування Товариства та сторони виконували умови договору.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки суду є вичерпними, зроблені у відповідності та на підставі матеріальних норм які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, в частині яка була предметом оскарження, та за таких підстав, колегія апеляційного суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 20 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: