Рішення № 38870544, 22.05.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/8600/13-ц

Провадження № 2/265/253/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І. Г.,

при секретарі Тушкановій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Бюджет» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми кредиту та відсотків за користування кредитом

В С Т А Н О В И В:

15.11.2013 року позивач - Кредитна спілка «Бюджет» (надалі - КС «Бюджет») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми кредиту та відсотків за користування кредитом.

В обґрунтування позовних вимог КС «Бюджет» зазначила, що 28.08.2008 р. між КС «Бюджет» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №345-08-К (надалі - Кредитний договір). Відповідно до умов вказаного Кредитного договору, КС «Бюджет» надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 15000,00 грн., з поверненням відповідно до затвердженого графіку, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,13% за кожний день від непогашеної суми кредиту (або 48% річних) та строком користування кредитом на 24 місяці - до 28.08.2010 року. У Кредитному договорі сторони передбачили, що у разі ненадходження передбаченого графіком розрахунків чергового платежу повністю або частково протягом 45 календарних днів, за рішенням Кредитного комітету, наданий кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком і як наслідок відсоткова ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 96% річних.

28.08.2008 р. з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, КС «Бюджет» уклало з відповідачем ОСОБА_2 та з відповідачем ОСОБА_3 два окремі договори поруки з однаковими номерами - №345-08-К (надалі - Договори поруки). Відповідно до цих Договорів поруки, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поручилися перед КС «Бюджет» за виконання відповідачем ОСОБА_1 у повному обсязі своїх зобов'язань за Кредитним договором, а у разі порушення останнім своїх зобов'язань, зобов'язалися відповідати перед КС «Бюджет» як солідарні боржники.

За твердженнями позивача КС «Бюджет», відповідач ОСОБА_1 з початку дії Кредитного договору зробив усього чотири планові платежі, а потім став порушувати встановлений графік. Позивач КС «Бюджет» зазначає, що неодноразово повідомляв відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про порушення відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором та попереджав про визнання кредиту, як кредиту з підвищеним ризиком. Проте, ці попередження були залишені поза увагою.

06.05.2009 року кредит було визнано кредитом з підвищеним ризиком, як наслідок відсоткова ставка за користування кредитом була встановлена у розмірі 96% річних. Грошові зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконувалися.

06.07.2010 року КС «Бюджет» подав до суду заяву про видачу судового наказу. 16.07.2010 р. Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області було видано судовий наказ про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за Кредитним договором. На підставі цього наказу було відкрито виконавче проводження та проводилися виконавчі дії, зокрема з доходів відповідача ОСОБА_2 робилися відрахування на погашення заборгованості.

12.03.2011 року вказаний судовий наказ Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16.07.2010 р. було скасовано на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області. Про вказану обставину, позивач КС «Бюджет» стверджує, що дізнався лише у жовтні 2013 року у Орджонікідзевському відділі державної виконавчої служби м. Маріуполя, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Копію ухвали про скасування судового наказу отримав лише 11.11.2013 року. Вважає, що після скасування судового наказу у нього виникло право на стягнення заборгованості за Кредитним договором у порядку позовного провадження. Зазначає, що станом на 15.11.2013 року заборгованість за кредитом складає 70867,94 грн., з яких: заборгованість за основною сумою - 13669,23 грн.; заборгованість за відсотками - 57198,71 грн.

Посилаючись, зокрема на ст.ст.536, 541, 543, 553, 554, 611, 623, 1054, 1055, 1057 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з боржників заборгованість за основною сумою 13669,23 грн.; стягнути з боржників заборгованість за фактичний час користування кредитом 57198,71 грн.; стягнути з боржників судовий збір 708,68 грн.

У судовому засіданні представник позивача Гавриленко М.О., який діє на підставі довіреності, підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити. Крім того зазначив, що відповідач ОСОБА_1 вносив суми на погашення кредиту у 2009, 2010, 2012 роках, а з відповідача ОСОБА_2 деякий час проводилися утримання на погашення заборгованості за Кредитним договором через виконавчу службу.

Відповідач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, надавши суду письмові заперечення. Відповідно до наданих заперечень, вказував, що позовні вимоги кредитної спілки безпідставні і не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Так, процентна ставка до 96% річних була підвищена кредитною спілкою без письмового попередження відповідачів, докази про таке повідомлення відсутні, не надано доказів надання згоди відповідачів на підвищення процентної ставки за кредитом, а договорами поруки можливість підвищення процентної ставки не передбачена. Зазначив, що у Договорах поруки не зазначено строк дії самої поруки, а встановлено, що порука діє до повного погашення зобов'язань за кредитним договором. У зв'язку з цим, в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука відповідачів припинилася, так як позивач КС «Бюджет» не пред'явив вимог до поручителів протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який настав 28.08.2010 року. Судовий наказ виданий Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області від 16.07.2010 року не є підставою для переривання строку позовної давності, так як він не набрав законної сили через порушення вимог ст.ст.104, 105 ЦПК України, тобто відповідачі його не отримували, докази про його отримання відсутні. Також зазначив, що ст.264 ЦК України для переривання строку позовної давності передбачає, звернення особи до суду саме з позовом, а не з заявою про видачу судового наказу. Через це вважав, що строк позовної давності фактично сплинув. Посилаючись на ст.ст.267, 559 ЦК України, просив суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу у позовних вимогах у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, під час судового засідання підтримав правову позицію довірителя, просив суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу у позовних вимогах у повному обсязі. Також зазначив, що відповідач ОСОБА_1 ніяких платежів на користь позивача КС «Бюджет» після 2009 року не робив.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися, надав суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю та письмові заперечення, в яких зазначили, що процентна ставка до 96% річних була підвищена без письмового попередження відповідачів, докази про таке повідомлення, а також докази про надання згоди відповідачів на підвищення процентної ставки за кредитом відсутні. Договорами поруки можливість підвищення процентної ставки не передбачена. Зазначили, що у Договорах поруки не вказано про строк дії самої поруки, а лише зазначено, що порука діє до повного погашення зобов'язань за кредитним договором. У зв'язку з цим, в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука відповідачів припинилася, так як позивач КС «Бюджет» не пред'явив вимог до поручителів протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який настав 28.08.2010 року. Посилаючись на ч.4 ст.559 ЦК України, просили суд відмовити позивачу в його позовних вимогах у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.08.2008 року між позивачем КС «Бюджет» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №345-08-К. Відповідно до Кредитного договору КС «Бюджет» надав, а ОСОБА_1 отримав кредит на суму 15000,00 грн., строком на 24 місяці - до 28.08.2010 року, з нарахуванням 48 процентів річних, як плати за користування кредитом (а.с.9).

Пунктом 3.3. Кредитного договору сторони передбачили, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом буде здійснюватися згідно графіка розрахунків, що є невід'ємною частиною Кредитного договору. Вказаний графік підписано як зі сторони позивача КС «Бюджет», так і зі сторони відповідача ОСОБА_1 (а.с.10).

У пункті 3.7. Кредитного договору сторони передбачили, що у разі ненадходження передбаченого графіком розрахунків чергового платежу повністю або частково протягом більше 45 календарних днів, за рішенням Кредитного комітету Кредитодавця, цей кредит може визнаватися кредитом з підвищеним ризиком, а у пункті 3.8. Кредитного договору встановили, що протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 96 процентів (а.с.9).

28.08.2008 року, між позивачем КС «Бюджет» та відповідачем ОСОБА_2, а також між позивачем КС «Бюджет» та відповідачем ОСОБА_3 були укладені два окремі договори поруки з однаковими номерами - №345-08-К. Відповідно до умов вказаних Договорів поруки, відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3, окремо один від одного, зобов'язувалися у повному обсязі нести перед КС «Бюджет» солідарну з відповідачем ОСОБА_1 відповідальність за виконання останнім своїх зобов'язань перед позивачем КС «Бюджет» за кредитним договором №345-08-К від 28.08.2008 р. Зокрема, абз.2 пп.3.1.1 п.3.1. Договорів поруки передбачав, що поручитель зобов'язаний у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п.1.1. цього Договору, відповідати за виконання обов'язку за основним договором в повному обсязі, тобто: за своєчасне повернення кредиту в строк, що вказаний в основному договорі, сплату процентів, нарахованих за користування кредитом, додаткових процентів. У пункті 8.5. цих Договорів поруки було зазначено, що поручитель підтверджує, що знайомий з умовами основного договору, укладеного між Кредитором та Боржником (а.с.11, 12).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З розрахунку суми боргу за Кредитним договором, який надано позивачем КС «Бюджет» (а.с.5) та приходних касових ордерів №79 (а.с.91), №1142 (а.с.92) вбачається, що черговий платіж з погашення кредиту був зроблений 15.01.2009 р., а наступний лише 12.06.2009 р. Тобто мала місце прострочка з внесення чергових платежів зі сторони відповідача ОСОБА_1, яка становила більше 45 календарних днів. Вказана обставина відповідачами не спростовується.

06.05.2009 року, на цей час прострочка з внесення чергового платежу зі сторони відповідача ОСОБА_1 вже становила 111 календарних днів, Кредитним комітетом КС «Бюджет» було прийнято рішення про визнання з 06.05.2009 року кредиту наданого відповідачу ОСОБА_1 кредитом з підвищеним ступенем ризику і як наслідок підвищення процентної ставки за користування кредитом до 96 процентів річних (а.с.16).

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів, що позивач КС «Бюджет» здійснив підвищення процентної ставки без їх письмового повідомлення та без їх згоди, так як пп.5.3.2. Кредитного договору сторони передбачили, що обов'язок Кредитодавця письмово повідомляти Позичальника про зміну процентної ставки настає за умови виникнення обставин, визначених пп.5.4.2. Кредитного договору, а саме: у разі зміни вартості кредитних ресурсів (в тому числі зміни облікової ставки НБУ або індексу споживчих цін) або зміни порядку виконання зобов'язань сторін за цим Договором внаслідок прийняття, зміни або скасування нормативно - правових актів органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, що регулюють правовідносини сторін за цим Договором. В даному випадку, підвищення процентної ставки відбулося внаслідок іншої умови, а саме прострочки боржника по сплаті чергового платежу, обов'язок письмового попередження при настанні якої сторони у Кредитному договорі не погоджували та не передбачали.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Положення параграфу 3 глави 49 ЦК України, яким регулюються відносини поруки, також не передбачають обов'язок кредитора попередньо повідомляти поручителя про підвищення процентної ставки.

Щодо зміни процентної ставки без погодження з поручителями, то суд виходить з наступного. Частина 1 ст.559 ЦК України передбачає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до правових позицій, висловлених Верховним Судом України в постановах від 20.02.2013 р. в справі №6-172цс12 та від 25.09.2013 р. в справі №6-97цс13, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Крім того, п.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснює, що обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В даному же випадку, ані фактично, ані юридично зобов'язання не змінювалося. Судом встановлено, що зміни до Кредитного договору не вносилися, договір діє у редакції, що була погоджена сторонами при його підписанні, підвищення процентної ставки відбулося виключно в межах умов, погоджених сторонами при підписанні договору, про які поручителі були проінформовані (обмовка про додаткові проценти та п.8.5. Договорів поруки).

Таким чином, суд приходить до висновку, що КС «Бюджет» правомірно здійснив підвищення процентної ставки за Кредитним договором з 48 процентів річних до 96 процентів річних.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідачів щодо припинення поруки відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, у зв'язку з тим, що позивач КС «Бюджет» не пред'явив вимогу до поручителів протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання та пропустив строк позовної давності на час пред'явлення позову. Не приймаючи вказані доводи відповідачів, суд виходить з наступного.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 18.07.2012 р. у справі № 6-78цс12, якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З Кредитного договору та Договорів поруки вбачається, що строк виконання основного зобов'язання був встановлений 28.08.2010 року.

Відповідно до п.4.1 Договорів поруки, у разі несплати Боржником суми боргу в строки, передбачені основним договором, Кредитор звертається з письмовою вимогою як до Боржника так і до поручителя про повернення суми боргу за основним договором, в яку включаються залишок суми кредиту і проценти, нараховані за користування кредитом.

Пункт 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснює, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З оглянутої у судовому засіданні цивільної справи №2н-1349/10 за заявою кредитної спілки «Бюджет» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідачів, вбачається, що заява про видачу судового наказу подана до Орджонікідзевського районного суду Донецької області 15.07.2010 року, судовий наказ від 16.07.2010 року набрав чинності 06.08.2010 року та був виданий 19.08.2010 року, тобто до настання строку виконання основного зобов'язання - 28.08.2010 р.

Таким чином, вимоги до відповідачів заявлені своєчасно, а порука свої дію, в силу вимог ч.4 ст.559 ЦК України, не припиняла.

Суд погоджується з твердження відповідачів, що відмітка про набрання чинності судовим наказом була зроблена без дотримання порядку, передбаченому ст.ст.104, 105 ЦПК України (у редакції, що діяла на час видачі судового наказу). Проте, суду вважає, що в цій ситуації першочерговим та визначальним є сам момент (дата) пред'явлення КС «Бюджет» вимоги про повернення кредиту (в межах строку відповідальності поручителя), а не подальше дотримання порядку розгляду цієї вимоги. Покладання вини на позивача КС «Бюджет» за недотримання порядку набрання чинності судовим наказом, який передбачений ст.ст.104, 105 ЦПК України (у редакції, що діяла на час видачі судового наказу), на думку суду є невірним, так як в силу вимог ЦПК України КС «Бюджет» дотримався порядку звернення до суду для отримання судового наказу та не повинен був стежити за дотриманням порядку набрання ним чинності.

Частина 2 ст.264 ЦК України, передбачає, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Суд не бере до уваги посилання відповідача ОСОБА_1, що в силу вимог ч.2 ст.264 ЦК України тільки пред'явлення позову, а не отримання судового наказу могло перервати перебіг позовної давності. Так як відповідно до ст.147 Конституції України, тільки Конституційний Суд України дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

При цьому, суд виходить з того, що наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного судочинства, метою якого є захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тому суд вважає, що не тільки пред'явлення позову, а й звернення із заявою про видачу судового наказу є підставою для переривання позовною давності. Крім того, КС «Бюджет» відповідно до ч.3 ст.118 ЦПК України (у редакції, що діяла на час звернення до суду із заявою про видачу судового наказу) не міг подати позов, так як позовна заява щодо вимог, визначених у ч.1 ст.96 цього Кодексу, могла бути поданою тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Судовий наказ №2н-1349/10 від 16.07.2010 р. було скасовано 12.03.2011 року відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області №2с-8/11. Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто строк позовної давності сплив вже після звернення КС «Бюджет» із позовом до суду.

Таким чином, пред'явлення КС «Бюджет» вимоги до відповідачів шляхом подання заяви про отримання судового наказу до 28.08.2010 року, подальше отримання судового наказу №2н-1349/10 від 16.07.2010 р. та пред'явлення його до виконання (а.с.25-27) в порядку передбаченому законом України «Про виконавче провадження», проведення зі сторони органів державної виконавчої служби відповідних виконавчих дій та скасування відповідного судового наказу лише 12.03.2011 р., на думку суду свідчить, що підстави для застосування строку позовної давності за заявою відповідача ОСОБА_1 відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд виходить з того, що внаслідок укладання договору поруки №345-08-К від 28.08.2008 р. між відповідачем ОСОБА_2 та КС «Бюджет», а також договору поруки №345-08-К від 28.08.2008 р. між відповідачем ОСОБА_3 та КС «Бюджет», між вказаними особами виникли самостійні договірні зобов'язання та окремі солідарні обов'язки відповідно, а тому підстави для покладання солідарного обов'язку на відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до ч.1. ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10,60, 88, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Кредитної спілки «Бюджет» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми кредиту та відсотків за користування кредитом задовольнити частково.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2) на користь Кредитної спілки «Бюджет» (код ЄДРПОУ 33160833) заборгованість за кредитним договором №345-08-К від 28.08.2008 року у сумі 70867,94 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 13669,23 гривень та заборгованості за фактичний час користування кредитом у розмірі 57198,71 гривень.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_3) на користь Кредитної спілки «Бюджет» (код ЄДРПОУ 33160833) заборгованість за кредитним договором №345-08-К від 28.08.2008 року у сумі 70867,94 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 13669,23 гривень та заборгованості за фактичний час користування кредитом у розмірі 57198,71 гривень.

Стягнути зі ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_3) на користь Кредитної спілки «Бюджет» (код ЄДРПОУ 33160833) судовий збір по 236 (двісті тридцять шість) гривень 23 копійки з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г. Мельник