Постанова № 38869259, 20.05.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1017/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мандрика Х.С.,

представника позивача - Черневський М.Ю.,

представника відповідача - Пасько Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Виробничо - комерційного підприємства "Ватра" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2014 року Виробничо - комерційне підприємство "Ватра" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000512202/213 від 17.02.2013 року, яким йому визначено грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 84 540,28 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 42 270, 14 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №169/16-03-022-12/24392915 від 21.01.2014 року щодо порушення ним п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198. п.п. 201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 87 041,11 грн. Наголошував на тому, що оскаржуване рішення відповідачем винесене безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає визнанню нечинним. Акти перевірок контрагентів позивача ТОВ «Будконструкція -2012», ТОВ «Размус», ТОВ «Атріум Сервіс Плюс», якими не підтверджено реальність господарських операцій, за рахунок яких сформовано спірні суми, та якими встановлено, що правочини за участі останніх порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, не можуть бути підставою для визнання фіктивними взаємовідносин позивача зі вказаними суб'єктами господарювання. Господарські операції, що стали об'єктом оподаткування у відповідному звітному періоді, оформлені належними первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідні документи первинного бухгалтерського обліку були надані податковому органу для перевірки. Як позивач, так і його контрагенти, в охопленому перевіркою періоді були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в податкових органах. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, господарські операції оформлені належними податковими накладними, що були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, а отриманий товар та послуги використані у господарській діяльності позивача. Наголошував на індивідуальному характері юридичної відповідальності платника податків та відсутності залежності права платника на формування податкового кредиту від виконання своїх податкових зобов'язань його контрагентами. Відтак, оскільки в діях ВКП «Ватра» відсутні порушення податкового законодавства, про які стверджує відповідач, оскаржуване рішення Кременчуцької ОДПІ є необґрунтованим та протиправним.

У ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі, разом із поясненнями в обґрунтування позовних вимог та на підтвердження реальності оподаткованих господарських операцій надав суду відповідні первинні документи бухгалтерського обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Стверджував про те, що відповідними перевірками контрагентів позивача не підтверджено реальність господарських операцій, за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит. Укладені за участі ТОВ «Будконструкція -2012», ТОВ «Размус», ТОВ «Атріум Сервіс Плюс» правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Вказане, як на думку відповідача, ставить під сумнів реальність оподаткованих господарських операцій, за рахунок яких позивачем сформовано спірний податковий кредит. Таким чином, оскільки укладені за участі вищевказаних контрагентів правочини є недійсними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, вказане позбавляє права позивача на формування спірного податкового кредиту у відповідному звітному періоді. Згідно «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено відхилення між сумою податкових зобов'язань контрагентів та сумою податкового кредиту позивача в сумі 87 041,11 грн. Тому Кременчуцькою ОДПІ правомірно донараховано позивачу податок на додану вартість в сумі 84 540,28 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 42 270,14 грн., а оскаржуване рішення скасуванню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення представників осіб, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Виробничо - комерційне підприємство «Ватра» (ідентифікаційний код - 24392915 ) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради 01.08.1996 року. (т.1,а.с.12)

Позивач перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ (Комсомольське відділення) з 06.08.1996 року за №698, зареєстрований платником податку на додану вартість, на даний час свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №23522210 від04.07.2004 року. (т.1, а.с.14 ).

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВКП «Варта» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будконструкція -2012», ТОВ «Размус», ТОВ «Атріум Сервіс Плюс» за період з 01.03.2012 року по 31.10.2013 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт (надалі - Акт перевірки ) №169/16-03-022-12/24392915 від 21.01.2014 року, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198. п.п. 201.1,п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 87 041,11 грн. (т.2,а.с.50-60 )

Кременчуцькою ОДПІ року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000512202/213 від 17.02.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 84 540,28 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 42 270, 14 грн. (т.1,а.с.5)

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось позивачем у порядку адміністративного оскарження.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Кременчуцької ОДПІ , позивач звернувся до суду із позовом про визнання його нечинним.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем п.п.198.1,198.3,198.6 ст.198., п.п. 201.1, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану в загальній сумі 87 041,11 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ВКП «Ватра» фактично не здійснювало придбання товарів та послуг у ТОВ «Будконструкція -2012», ТОВ «Размус», ТОВ «Атріум Сервіс Плюс», оскільки, на думку контролюючого органу, такі товари та послуги фактично контрагентами позивача не поставлялись, що підтверджується висновками відповідних актів перевірок, а укладені правочини за участі контрагентів порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, відповідач стверджує про заниження платником податку на додану вартість в сумі 87 041,11 грн.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

В ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено укладення між ВКП «Ватра» (Покупець) та ТОВ «Будконструкція- 2012» (Продавець ) договору поставки №38 від 04.03.2013 року, за умовами якого Покупець зобов'язується оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором, а Продавець зобов'язується передати Товар у власність Покупця, який зобов'язується його прийняти. Поставка товару зі складу Продавця здійснюється силами за рахунок Продавця. (т.1, а.с.42-43)

Встановлено укладення між тими ж сторонами договору на виконання робіт, надання послуг №17 від 01.02.2013 року, за умовами якого Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «Будконструкція- 2012» ) приймає на себе обов'язки по ремонту та випробуванню обладнання, що належить Замовнику, згідно специфікацій, які є невідокремленими частинами даного Договору, на умовах та в терміни, передбачені даним Договором. (т.1, а.с.57-58)

Встановлено укладення між позивачем (Покупець) та ТОВ «Размус» договору №37 купівлі - продажу від 01.04.2013 року, за умовами якого Покупець зобов'язується оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором, а Продавець зобов'язується передати Товар у власність Покупця, який зобов'язується прийняти його. Доставка Товару зі складу Продавця здійснюється силами та рахунок Продавця. (т.1, а.с.155-156)

Встановлено укладення між ТОВ «Атріум сервіс плюс» (Продавець) та ВКП «Ватра» договору поставки №4 від 10.01.2013 року, за умовами якого Покупець зобов'язується оплатити товар на умовах, визначених цим Договором, а Продавець зобов'язується передати товар у власність Покупця, який зобов'язується прийняти його. Доставка Товару зі складу Продавця здійснюється силами та рахунок Продавця. (т.1, а.с.173-174)

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання вищевказаних угод представником позивача надано суду податкові накладні, рахунки - фактури, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, згідно яких придбано за вищевказаними договорами трансформатори, комплекти адаптації для осередку, контактні затискачі, панелі, олива трансформаторна, послуги щодо випробування силового трансформатора. Надано також акти приймання робіт (наданих послуг), підписані сторонами без заперечень. Оплата господарських операцій підтверджується наданими позивачем банківськими виписками про рух коштів на рахунках. Отримання товару посадовими особами позивача підтверджено довіреностями.

У ході судового розгляду справи представником позивача надано пояснення стосовно використання купленого товару та отриманих послуг від ТОВ «Будконструкція -2012», ТОВ «Размус», ТОВ «Атріум Сервіс Плюс» у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем куплені товари було реалізовано суб'єктам господарювання за відповідними договорами та було надано замовникам послуги. Вказане підтверджено договорами, податковими накладними, актами приймання виконаних робіт, рахунками - фактурами, видатковими накладними, товарно - транспортними накладними та банківськими виписками про рух коштів на рахунках позивача. (т.1, а.с.37-250, т.2, а.с.1-30)

Під час дослідження вищевказаних первинних документів бухгалтерського обліку судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, які б свідчили, що вказані документи не можуть бути доказом реальності оподаткованих господарських операцій. Оформлені належним чином податкові накладні не були визнані недійсними та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит у відповідних звітних періодах сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товар та послуги, в ціні якого ВКП «Ватра» сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагентів, які були зареєстровані на дату вчинення господарських операцій платниками податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товарів та послуг у ТОВ «Будконструкція-2012», ТОВ «Размус», ТОВ «Атріум Сервіс Плюс», подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Даний факт не заперечувався і самим податковим органом у ході розгляду справи.

Безпідставними суд вважає висновки відповідача, що оподатковані операції з поставки товару та послуг не містять у своїй суті розумних економічних причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки вказане податковим органом не підтверджено жодними фактичними доказами.

Не підтверджені були також доказами посилання відповідача, що правочини, укладені за участі контрагентів позивача, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Крім того, відповідачем не надано доказів визнання нечинними у судовому порядку відповідних договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Будконструкція -2012», ТОВ «Размус», ТОВ «Атріум Сервіс Плюс» та їх контрагентами по ланцюгу постачання, про який стверджує податковий орган.

Суд вказує на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ВКП «Ватра» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом та постачальниками по ланцюгу постання. Припущення податкового органу щодо сумнівності контрагентів не можуть впливати на податкові зобов'язання позивача та ставити в залежність право платника на податковий кредит.

Висновки актів перевірок контрагентів позивача ТОВ «Размус» №954/26-55-22-03/37505988 від 30.08.2013 року та ТОВ «Будконструкція-2012» №746/26-55-07/38239950 від 09.08.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки можуть свідчити лише про неможливість дослідження первинних документів по оподаткованих господарських операціях з позивачем, але не можуть бути беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій, за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит.

Як припущення суд розцінює посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ним своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування податкового кредиту від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки ТОВ «Размус» має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених в ціні господарських операцій з ТОВ «Будконструкція -2012», ТОВ «Размус», ТОВ «Атріум Сервіс Плюс» сум ПДВ, оскільки такі твердження ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача та не підтверджені доказами.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження.

Податковим органом, крім посилань на висновки вищевказаних актів перевірок контрагентів позивача, не було наведено фактів та надано відповідних доказів, які б свідчили про неправомірність формування спірного податкового кредиту ВКП «Ватра».

Тому суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у відповідних спірних періодах.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність оскаржуваного рішення.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000512202/213 від 17.02.2014 року.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000512202/213 від 17.02.2014 року - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо - комерційного підприємства "Ватра" витрати зі сплати судового збору у сумі 255 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 травня 2014 року.

Суддя І.С. Шевяков