Ухвала суду № 38868649, 08.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

08 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4379/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004721702 від 18 жовтня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 215 962,86 грн. за порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що податковою неправомірно визнано нікчемними правочини з придбання товарів (послуг) у ТОВ "Новатор Груп", оскільки факт поставки товарів (послуг) підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відповідачем позов не визнано, оскільки підприємцем протиправно сформовано податковий кредит по операціях з ТОВ "Новатор Груп", а бухгалтерські та податкові документи не відображають реально здійснених господарських операцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області №0004721702 від 18 жовтня 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судовий збір у сумі 431,93 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 01 жовтня 2013 року по 04 жовтня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Новатор Груп" за вересень та жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №1026/21-03-17-02/НОМЕР_1 від 04 жовтня 2013 року.

У висновках акта перевірки зазначено, що встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, а саме заниження податку на додану вартість на загальну суму 143 975,24 грн., у т.ч. у вересні 2011 року на суму 61 401,34 грн. та у жовтні 2011 року на суму 82 573,90 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Херсоні винесено податкове повідомлення-рішення №0004721702 від 18 жовтня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 215 962,86 грн., з яких за основним платежем на 143 975,24 грн., за штрафними санкціями на 71 987,62 грн.

Висновки відповідача про заниження ПДВ ґрунтуються на визнанні безтоварними операцій, здійснених позивачем з ТОВ "Новатор Груп" у вересні та жовтні 2011 року.

Податковою було встановлено, що позивачем у вересні 2011 року задокументовано отримання товару від ТОВ "Новатор Груп" на загальну суму 368 408 грн., у тому числі ПДВ - 61 401,34 грн., а у жовтні 2011 року - на загальну суму 495 443,50 грн., у тому числі ПДВ - 82 573,90 грн.

Під час проведення перевірки, ревізором первинні бухгалтерські документи ФОП ОСОБА_2 не досліджувалися, а був використаний акт Переяслав-Хмельницької ОДПІ №7/23-1/37517244 від 20 січня 2012 року "Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Новатор Груп" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року", відповідно до якого встановлено, що у ТОВ "Новатор Груп" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, угоди укладені між постачальниками та покупцями за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року мають ознаки нікчемності відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 203, ч.ч.1, 2 ст. 215, ст.ст. 216, 228 ЦК України.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ТОВ "Новатор Груп" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з купівлі товарів, отримання послуг у цього постачальника, висновок ДПІ у м. Херсоні про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями є протиправним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0004721702 від 18 жовтня 2013 року підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції (тобто, реальної зміни майнового стану платника податків).

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2011 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Новатор Груп" було укладено договір поставки нафтопродуктів №29-01, а саме на поставу дизельного пального у кількості 57 200 л загальною вартістю 610 538,50 грн., факт виконання якого підтверджено, зокрема, видатковими та податковими накладними. Перевезення дизельного пального здійснено безпосередньо ФОП ОСОБА_2 згідно товарно-транспортних накладних.

25 вересня 2011 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Новатор Груп" укладено договір поставки шин №2509 у кількості 28 штук на загальну суму 143 612 грн., факт поставки підтверджено видатковою та податковою накладною.

01 жовтня 2011 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Новатор Груп" укладено договір транспортного експедирування №04/10, а саме послуги з організації та перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 112 569 грн., факт виконання якого підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними та платіжними дорученнями.

Разом з цим, під час апеляційного розгляду справи, ФОП ОСОБА_2 були надані подорожні листи, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, складські накладні, акти прийому нафтопродуктів та картки обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності.

При цьому, судом першої інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій із вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

На підставі викладеного, суд першої інстанції, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшов правильного висновку про те, що позивачем підтверджено факт реальності спірних операцій з ТОВ "Новатор Груп" та правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0004721702 від 18 жовтня 2013 року є таким, що не ґрунтується на нормах Закону, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв