Постанова № 38868531, 21.05.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 травня 2014 р. Справа № 802/1095/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

секретаря судового засідання: Ємельянова Родіона Ігоровича

позивача: Степанов О.П., Шоломицький О.А.

відповідача: Міровський В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№86)"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство "Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№86)" з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.01.2014 року головним державним податковим ревізором - інспектором відділу адміністрування ПДВ управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області Кудриком В.В. проведено перевірку щодо порушення правил сплати (перерахування) податку на додану вартість Державним підприємством "Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№86)". За результатами перевірки податковим органом складено акт №86/15-212/08679617 про результати перевірки щодо порушення правил сплати (перерахування) податку на додану вартість. На підставі акту перевірки, Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області винесено податкове повідомлення - рішення №0002532204 від 08.02.2014 року, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 22662,65 грн. Позивач, не погоджуючись із діями податкового органу щодо нарахування штрафних санкцій та податковим повідомлення - рішення №0002532204 від 08.02.2014 року, просив визнати їх протиправними та скасувати рішення.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити адміністративний позов з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача щодо заявлених вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі п. 20.1 ст. 20, п. 31.1 ст.31, п. 57.1 ст. 57 та п.п.203.2 ст. 203 Податкового Кодексу України головним державним податковим ревізором - інспектором відділу адміністрування ПДВ управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області Кудриком В.В. 25.01.2014 року проведено перевірку щодо порушення правил сплати (перерахування) податку на додану вартість Державним підприємством "Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№86)", про що було складено акт №86/15-212/08679617 від 25.01.2014. (а.с. 5)

Так, під час перевірки виявлено порушення п. 31.1 ст. 31 п. 57.1 ст. 57 та п.п. 203.2 ст. 203 Податкового Кодексу України, а саме позивачем порушено терміни сплати (перерахування) ПДВ, в результаті чого нарахована фінансова санкція за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань в сумі 23599,04 грн.

В результаті виявлених порушень та на підставі акту перевірки №86/15-212/08679617 від 25.01.2014 року, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0002532204 від 08.02.2014 року, яким зобов'язано платника податків сплати штраф у розмірі 20% у сумі 22662,65 грн. (а.с. 6)

Позивач, не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, оскаржив їх до суду.

У судовому засіданні представники позивача зокрема зазначили, що під час перевірки головним державним податковим ревізором - інспектором відділу адміністрування ПДВ управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області Кудриком В.В. використано для перевірки податкові декларації з податку на додану вартість №14841 від 20.03.2007 р., №82036 від 29.05.2009 р., декларація №203265 від 20.12.2006р., №232375 від 22.01.2007р., №193132 від 20.11.2006р., №8654 від 20.02.2007 р., №14841 від 20.03.2007р., що суперечить термінам строку давності, визначених ст. 102 ПК України.

Крім того, як свідчить акт перевірки, відповідач двічі зазначив у ньому декларацію №14841 від 20.03.2007р., причому відповідно до зазначеної декларації, податковим органом двічі була застосована фінансова санкція за однією ставкою, проте в сумі 1285,60 грн. та 2879,38 грн.

Також, представники позивача звернули увагу суду на те, що у акті перевірки зазначено, що перевірявся ВАТ Вінницький асфальтобетонний завод; у податковому повідомленні-рішенні відсутня назва підприємства, якому адресоване оскаржуване рішення; сума, визначена у акті перевірки, арифметично не співпадає із тією сумою, яка зазначена у податковому повідомленні-рішенні.

Разом з тим, представники позивача, в обґрунтування свої правової позиції посилались на те, що існують рішення суду щодо примусового стягнення заборгованості, а також рішення суду та податкового органу щодо часткового списання такої заборгованості.

За таких обставин, представники позивача вважали дії податкового органу протиправними та просили скасувати податкове повідомлення рішення, винесене на підставі такого акту перевірки.

Суд, визначаючись щодо позовних вимог, виходив з наступного.

Відповідно до п.п. 203.1 - 203.2 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Так, відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, у даному випадку, істотною обставиною, яка підлягає дослідженню, є встановлення терміну прострочення сплати платником самостійно нарахованих податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представники позивача, пояснили суду, що декларації по ПДВ за 2006- 2009 роки вже знищені за закінченням терміну зберігання.

В свою чергу, представник податкового органу - головний ревізор - інспектор, який безпосередньо проводив перевірку, пояснив, що інформацію щодо декларацій позивача, на підставі яких ним була проведена перевірка, він отримав із бази даних податкової інспекції. Також він пояснив, що інформація щодо строків, коли платник сплатив зобов'язання, відображена у картці особового рахунку платника.

Таким чином, для повного і всебічного з'ясування всіх обставин у справі, суд витребував у відповідача картку особового рахунку платника з податку на додану вартість.

Однак, в наступному судовому засіданні інший представник відповідача пояснив, що інформація відносно перевірених декларації у базі даних податкової інспекції відсутня, оскільки база даних була сформована лише з 01.01.2013 року, а тому дослідити обставини, які мають істотне значення у справі шляхом дослідження картки особового рахунку платника податків, неможливо.

Інших доказів, які б підтверджували доводи податкового органу, відповідач не надав.

Разом з тим, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається із оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ревізор застосував штрафні санкції за прострочення терміну сплати на 1853, 1762, 1706 і т.д. днів ( а.с.6), що є прямим порушенням вищенаведеної норми податкового законодавства.

Крім того, як вбачається із акту перевірки №86/15-212/08679617 від 25.01.2014 року платнику податків нараховано фінансову санкцію в сумі 23599,04 грн., однак 08.02.2014 винесено податкове повідомлення - рішення № 0002532204 від 08.02.2014 року про застосування штрафу в сумі 22662,65 грн.

Щодо декларації № 9050345453 від 20.08.2012 року, за якою до платника була застосована фінансова санкція за невідомою ставкою і яка становила суму 6719,21 грн., то як вбачається з самої декларації, яка міститься у матеріалах справи, позивач подав її із позитивним значення 32646,00 грн., і застосування щодо її несплати будь-якої ставки фінансових санкцій, передбачених ст. 126 ПК України, по своєму арифметичному значенню не може складати суми, яка була донарахована податковим органом. ( а.с.43).

Щодо посилань представників позивача на існування рішень суду щодо примусового стягнення заборгованості, а також рішення суду та податкового органу щодо часткового списання такої заборгованості, то суд не бере їх до уваги, так як вони стосуються інших податків окрім ПДВ.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що акт про проведення перевірки №86/15-212/08679617 від 25.01.2014 року та податкове повідомлення - рішення №0002532204 від 08.02.2014 року сформовані з допущенням арифметичних та методологічних помилок, також оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте в порушення норм ПК України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним дій відповідача щодо нарахування штрафу, то така вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Права органів державної податкової служби визначені ст.20 ПК України.

Так, відповідно до п.п. 20.1.4 зазначеної статті, органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Також, відповідно до п.п.20.1.19 вищезазначеної статті, податкові органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Таким чином, ревізор, який проводив перевірку, мав право її проводити та застосовувати за її наслідками штрафні санкції, шляхом винесення відповідного рішення. Проте, у випадках порушення самої процедури проведення, або неналежного застосування норм податкового законодавства, належним способом захисту платника є його звернення із скаргою на таке рішення до податкового органу вищого рівня , або до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області №0002532204 від 08.02.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№86)" (код ЄДРПОУ 08679617) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 91,35 грн. (дев'яносто одна гр. 35 коп.) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір у сумі 1644,3 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.) шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

В решті заявлених вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна