Вирок № 38868476, 23.05.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1868/14-к

Номер провадження 1-кп/629/192/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Криворотенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження № 12014220380000858 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Стара Купавна, Ногінського району, Московської області, громадянки Російської Федерації, з середньою освітою, не працюючої, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, яка фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області Решетняк В.О.,

- захисту -обвинуваченої ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2014 року ОСОБА_1 близько 18-15 години прийшла до торгового магазину «ІНФОРМАЦІЯ_7», розташованого в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3, власником якого є ОСОБА_4. Знаходячись в даному магазині ОСОБА_1, діючи в результаті раптово виниклого умислу на таємне викрадення чужого майна, з корисливого мотиву та з метою наживи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись у тому, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала з даного магазину жіночу сумку марки Gernas, вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1437 від 24.04.2014 року складає 225 гривень. Після цього ОСОБА_1 з викраденим майном з місця події зникла, розпорядилася ним за своїм розсудом, чим спричинила потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 225 гривень.

Обвинувачена ОСОБА_1 винною себе визнала та пояснила у судовому засіданні, що дійсно скоїла злочин при зазначених обставинах, щиро розкаюється у скоєному нею злочині та просить суд застосувати до неї Закон України «Про амністію у 2014 році», так як вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з приводу чого надала письмову заяву.

Визнавальні свідчення обвинуваченої ОСОБА_1, суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 повністю визнала свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, її свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшують та обтяжують її покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачена ОСОБА_1 скоїла злочин середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона раніше не судима, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не заміжня, має середню освіту, не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд визнає щире каяття в скоєному.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_1, судом не встановлено.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченої ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченої, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції обвинувачення із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, який набрав чинності 19.04.2014 року, звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 вчинила злочин середньої тяжкості, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України до набрання чинності Законом України „Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого Купавнинським відділом РАЦС Управління РАЦС Ногінського району ГУ РАЦС Московської області 21.08.2004 року та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого відділом № 2 Ногінського управління РАЦС ГУ РАЦС Московської області 29.04.2011 року. Як вбачається з даних свідоцтв обвинувачена ОСОБА_1 є матір'ю дітей, стосовно яких не позбавлена батьківських прав.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» виконання цього закону покладається на суди. Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року із змінами внесеними згідно закону, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, відповідно до ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що обвинувачену ОСОБА_1 необхідно звільнити від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_1 судом не обирався.

Судові витрати по справі покласти на обвинувачену ОСОБА_1.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 371, 374 КПК України, п. «в» ст.1 ст.ст. 8, 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винною в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_1 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Харківській області р/р 31419544700005 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код банку 37999680, код доходів 24060300 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1437 від 24.04.2014 року в розмірі 391 гривні 20 копійок.

Речові докази по справі:

- сумочку марки Gernas, яка передана потерпілій ОСОБА_4 згідно зберігальної розписки, залишити останній;

- диск DVD-R з відеозаписом за 17.04.2014 року з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_7», долученого до кримінального провадження № 12014220380000858 від 20.04.2014 року залишити в матеріалах кримінального провадження.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова