Рішення № 38868261, 26.05.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/5/2014(м)

0548/1342/2012

Головуючий у 1 інстанції Попека О.В.

Категорія 48 Доповідач Ткаченко Т.Б.

Р і ш е н н я

Іменем України

21 травня 2014 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.

Суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.

При секретарі - Одінцові Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 26 червня 2013 року ,

в с т а н о в и л а:

В травні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ придбаного в період шлюбу майна, яке складається з предметів домашнього вжитку, автомобілів ВАЗ -2101, «FORD FIESTA COMFORT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року та мотоцикла КМЗ Днепр -11, НОМЕР_2, 1992 року випуску. Просила також стягнути з відповідача на її користь ? частку вартості будівельних матеріалів та виконаних робіт, які були витрачені для благоустрою і поліпшення належного відповідачу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, проведеного в період з 1996 року по травень 2011 року та вирішити питання про відшкодування судових витрат.

В ході розгляду справи позивачка уточнила свої позовні вимоги, просила провести поділ спільного майна таким чином: виділити їй на праві власності автомобіль «FORD FIESTA COMFORT», вартістю 64425,99 грн., ОСОБА_2 виділити мотоцикл КМЗ Днепр -11 вартістю 1000 грн. Грошові кошти, вкладені у відновлення домоволодіння АДРЕСА_1 залишити ОСОБА_2, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь різницю від поділу майна та відшкодувати понесені нею судові витрати на сплату судового збору, експертиз і транспортні витрати.

Посилалась на те, що з 1984 року проживали з відповідачем без реєстрації шлюбу. В 1996 році зареєстрували шлюб та проживали до травня 2011 року, в листопаді 2011 року шлюб між ними розірвано.

В період шлюбу вони придбали зазначені автомобілі, мотоцикл, а також спільно виконали ремонтно-будівельні роботи в будинку, що належить відповідачу на праві власності: здійснили оздоблення фундаменту будинку, замінили стропіла, встановили фронтони, обклали будинок цеглою, перекрили кришу шифером, збудували кухню, гараж, погріб, три шлакоблочних сараї, огорожу, замощення в будинку, металеву арку, колодязь, провели воду в кухню.

Рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від 26 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності на ? частку автомобіля «FORD FIESTA COMFORT», реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_5, залишивши його у спільній частковій власності ОСОБА_1, ОСОБА_2

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втрати по залученню спеціаліста з оцінки транспортного засобу у розмірі 100 грн. та на користь держави судовий збір 321 грн.22 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 488 грн.79 коп.

З рішенням суду не згодна позивачка і посилаючись у апеляційній скарзі на порушення норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

Зокрема, зазначає, що суд не прийняв до уваги надані нею докази і ухвалив незаконне рішення.

Судом проведено поділ автомобіля шляхом встановлення ідеальних часток без реального поділу , чим її позбавлено можливості користуватися автомобілем.

Не обґрунтовано суд відмовив їй і у поділі коштів, витрачених на ремонтно - будівельні роботи в будинку, що належав відповідачу, оскільки відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи, ремонтно- поновлювана вартість домоволодіння складає 87951 грн. Під час розгляду справи відповідач визнав в суді факт проведення зазначених нею робіт , і погоджувався виплатити ? частку від ринкової вартості будинку, а саме 23699 грн., але суд не надав можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Суд позбавив її можливості надати докази, оскільки відмовив у клопотанні про виклик і допит свідків, про яких вона зазначала в позовній заяві, і відмовив у залученні письмових доказів.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки та її представника - ОСОБА_3, які просили задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1, заперечення відповідача та його представника ОСОБА_4, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Але рішення суду в частині поділу спільного майна подружжя, що складається з автомобіля «FORD FIESTA COMFORT» , відмови у задоволенні позову про стягнення ? частки вартості робіт і будівельних матеріалів, використаних для поліпшення належного відповідачу будинку і зведення господарських будівель, та в частині відмови у поділі мотоцикла не відповідає зазначеним положенням.

Суд дійшов висновку про визнання за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права власності по ? частки автомобіля, залишивши його у спільній частковій власності сторін, виходячи з того, що спірний автомобіль був придбаний в період шлюбу і являється спільним сумісним майном подружжя, але сторонами не було внесено на депозитний рахунок відповідної грошової суми для виплати грошової компенсації за належну власнику ? частку в цьому майні.

Вважаючи, що спірний мотоцикл не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову про поділ мотоциклу.

Дійшовши висновку, що позовні вимоги щодо компенсації грошей, які були витрачені сторонами для відновлення домоволодіння недостатньо обґрунтовані, та позивачкою не надано належних доказів щодо їх підтвердження, суд відмовив у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Але з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно ст. 22 КпШС України майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, відповідно до положень ч.1 ст. 24 КпШС України, є власністю кожного з них.

Згідно ст.28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, відповідно до ст. 28 КпШС України, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Аналогічні положення містяться в нормах Сімейного кодексу України.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, відповідно до положень ст. 71 СК України, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, з 21 жовтня 1996 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у шлюбі, зареєстрованому виконкомом Андріївської селищної ради Тельманівського району Донецької області (а.с. 5).

Шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 29 листопада 2011 року (а.с.6, 138).

Згідно договору купівлі- продажу від 31 серпня 1981 року ОСОБА_2 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 за 2300 рублів. Інвентаризаційна оцінка будинку на час придбання становила 436 рублів (а.с. 9).

Згідно повідомлень № 463 від 13 березня 2012 року та № 9/19-691 від 17 травня 2013 року Управління державної автоінспекції ВРЕВ смт.Старобешеве при УДАІ ГУМВС в Донецькій області, відповідно до комп'ютерного обліку станом на 13 березня 2012 року та на 17 травня 2013 року за ОСОБА_5 зареєстровані транспортні засоби: автомобіль «FORD FIESTA COMFORT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску та мотоцикл КМЗ Днепр -11, державний номерний знак НОМЕР_2, 1992 року випуску (а.с.7, 105).

Звертаючись до суду з позовом і в суді позивачка пояснювала, що з червня 1984 року вона з відповідачем проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, спочатку проживали в належному позивачу будинку, а потім переїхали до м. Коростишів, проживали в належному їй будинку до серпня 1994 року, а потім повернулись до АДРЕСА_1, де проживали в належному відповідачу будинку. Під час проживання однією сім'єю в м. Коростишів, вони з відповідачем працювали і за спільні кошти придбали спірний мотоцикл.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_1) з 27 листопада 1984 року по 17 липня 1987 року та з 26 серпня 1994 року була зареєстрована в будинку, що належить на праві власності відповідачу в АДРЕСА_1 (а.с. 4 зворот, 22 - 26).

Факт проживання відповідача разом з позивачкою в АДРЕСА_2 в період з 1987 року по 1994 рік не заперечував ОСОБА_2 в суді, а також підтверджується відомостями про його реєстрацію в цьому будинку ( а.с. 12, 28- 29).

Як вбачається з трудової книжки, ОСОБА_1 з 18 серпня 1987 року по 20 червня 1989 року працювала на підприємстві: Коростишівський завод «Електроприбор», з 21 червня 1989 року по 05 липня 1994 року П.-Зах.залізниця м.Користишів, а з листопада 1994 року в Маріупольській дистанції колії Донецької залізниці ( а.с.18 - 21).

Згідно технічного паспорту НОМЕР_6, мотоцикл КМЗ Днепр -11, державний номерний знак НОМЕР_2, 1992 року випуску зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 22 квітня 1994 року (а.с.8).

Згідно ч.1 ст. 17 Закону України від 07.02.1991 року, № 697-XII "Про власність", чинного на час придбання спірного мотоцикла, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

В апеляційному суді відповідач ОСОБА_2 не заперечував, що зазначений мотоцикл є спільним майном сторін, був придбаний разом з позивачкою під час їх проживання в м.Коростишів, звідки перевезли мотоцикл до смт. Андріївка.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, спірний мотоцикл, з вартістю якого в сумі 1000 грн. погодився відповідач, підлягає поділу, оскільки являється спільним майном позивачки та відповідача.

Згідно експертного висновку № 973/12 від 05 вересня 2012 року ринкова вартість автотранспортного засобу «FORD FIESTA COMFORT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 складає 64245 грн.99 коп. (а.с.110 - 116).

Враховуючи ті обставини, що сторони не домовилися про порядок поділу спірного автомобіля, між ними після припинення шлюбних відносин склалися неприязні стосунки, вони проживають окремо, що унеможливлює спільне користування цим автомобілем, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення цього майна в спільному користуванні сторін, не вирішив таким чином спір між сторонами щодо вказаного автомобіля.

Не ґрунтується на положеннях закону і висновок суду щодо обов'язкового попереднього внесення стороною грошової суми, яка становить вартість частки у праві спільної сумісної на майно іншої сторони і присудженні останній грошової компенсації за її частку, оскільки положення ч.4,5 ст.71 СК України застосовуються під час поділу нерухомого майна, зокрема житлового будинку, квартири, земельної ділянки, а крім того, є інше майно, яке підлягає поділу.

Колегія суддів не може погодитися і з висновком суду щодо відмови у задоволенні позову про поділ грошових коштів, які були витрачені сторонами для відновлення належного відповідачу житлового будинку та будівництва належних до нього господарських будівель.

Дійшовши висновку про те, щовимоги позивачки щодо поділу грошових коштів, витрачених сторонами для поліпшення будинку та на спорудження господарських будівель є недостатньо обґрунтованими, та що позивачкою не надано належних доказів на їх підтвердження, суд у порушення вищезазначених норм набуття майна подружжя, а саме, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, та у порушення ст. 60 ЦПК України, не звернув уваги і не дав належної оцінки тим обставинам, що сторони знаходилися в шлюбі з 21 жовтня 1996 року і проживали однією сім'єю до травня 2011 року в зазначеному будинку, в якому за цей період провели поліпшення будинку та збудували господарські будівлі, що не заперечував відповідач. Крім того, в матеріалах справи не має будь-яких документальних підтверджень факту придбання використаних на зазначені поліпшення і споруди матеріалів за особисті кошти відповідача і відповідач таких доказів як суду першої інстанції так і при розгляді апеляційним судом не надав.

Як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді відповідач не заперечував, що під часзнаходження з позивачкою у шлюбі, з метою поліпшення житлових умов, були виконані роботи по обкладенню стін і фронтонів будинку, перекритий дах будинку та споруджені літня кухня, гараж, три сараї, огорожа і замощення.

Згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи № 4827/23 від 14 січня 2013 року ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи складає 23699 грн.

Вартість робіт, виконаних в цьому домоволодінні складає 87951 грн., що складає 49/100 відновлювальної вартості домоволодіння.

Визначена вартість будівельних і ремонтно-будівельних робіт непорівнянна з ринковою вартістю домоволодіння, так як ринкова вартість відображає попит і пропозицію, що склалися на ринку, які не враховують використані кошти на ремонт і будівництво господарських будівель (а.с.69-72).

Як пояснив відповідач в апеляційному суді, зазначені роботи виконувались ним особисто, за допомогою родичів позивачки та їх знайомих безкоштовно. Не заперечував, що позивачка має право на ? частку вартості витрачених матеріалів, але вважав, що їх вартість повинна бути визначена виходячи з вартості будинку, яка визначена експертом під час розгляду справи судом першої інстанції в сумі 23699 грн.

Згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи № 5967/24 від 28 лютого 2014 року вартість матеріальних ресурсів, використаних при проведенні робіт по благоустрою і будівництву в домоволодінні АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи складає 43677 грн.(а.с. 200- 205).

Колегія суддів, приймаючи до уваги презумпцію спільної сумісної власності подружжя, вважає, що позивачка має право на ? частку коштів, вкладених в матеріальні ресурси, що були використані при проведенні робіт по благоустрою і будівництву в належному відповідачу будинку, оскільки вони були придбані та використані в період шлюбу і за сумісні кошти.

Відповідач під час розгляду справи не довів перед судом, що будь - яку частку матеріалів він придбав особисто за свої особисті кошти.

Оскільки вкладені матеріальні ресурси неможливо відокремити від будинку, на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню 21838 гривень 50 копійок (43677 грн. : 2).

Колегія суддів не погоджується і з доводами відповідача та його представника, що вартість матеріалів повинна дорівнювати ринкової вартості будинку в сумі 23699 грн., оскільки зазначена вартість визначена експертом виходячи з попиту і пропозиції, що склалася на ринку на час проведення експертизи і які не враховують використані кошти на ремонт і будівництво господарських будівель. При цьому ринкова вартість будинків постійно коливається як у бік зменшення так і у бік збільшення виходячи з вищезазначених обставин.

Не можна погодитися і з доводами відповідача в тій частині, що збудовані гараж, кухня і сараї не введенні в експлуатацію, а тому не підлягають поділу, оскільки позивачкою заявлені вимоги про стягнення вартості ? частки використаних матеріалів при будівництві цих будівель.

Оскільки спірний автомобіль, який являється спільним сумісним майном подружжя і кожен з них має по ? частки, є неподільною річчю, а спільне користування ним не можливо, в користування відповідача підлягає виділення інше спірне майно, яке складається з будівельних матеріалів використаних для поліпшення належного відповідачу будинку і зведення господарських будівель зі стягненням на користь позивачки вартість ? його частки, враховуючи положення ст. ст.60,70,71 СК України колегія суддів вважає можливим виділити спірний автомобіль на праві власності ОСОБА_1 зі стягненням з неї на користь ОСОБА_2 грошової компенсації заміть його частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль в сумі 32212 грн.49 коп. ( 64245,99 грн. : 2).

При цьому в користування відповідача підлягає і виділенню спірний мотоцикл, вартістю 1000 грн. який також є неподільним майном, зі стягненням з нього на користь позивачки 500 грн. (1000 грн. : 2).

За таких обставинах, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не може бути визнано законним і обґрунтованим, а тому на підставі ст.309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з задоволенням вимог позивачки про поділ автомобіля, мотоцикла та витрачених коштів на поліпшення будинку і спорудження господарських будівель, зі стягненням остаточно з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2, шляхом заліку сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін, 9784 грн.49 коп. (32122,99 грн. - (500 грн. + 21838,50 грн.).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору та за експертизи підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволеної частини вимог.

З урахуванням того, що вимоги позивачки в частині поділу автомобіля, мотоцикла і понесених витрат на поліпшення будинку і будівництва господарських будівель підлягають задоволенню, рішення суду в частині відшкодування судових витрат підлягає зміні.

Позичкою при зверненні з позовом сплачено судовий збір 137 грн.20 коп. (а.с. 1 «а»), при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір 489,76 коп.( а.с.151,163), оплачено за проведення експертиз під час розгляду справи судом першої інстанції 1908 грн. 68 коп.( а.с. 108, 139), та 1646 грн.40 коп. за експертизу, призначену апеляційним судом (а.с.192).

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки, пропорційно до розміру задоволених вимог підлягає стягненню у відшкодування судового збору 137 грн.20 коп. та 271 грн.05 коп., витрат за проведення експертизи 954 грн.34 коп. (1908,98 грн. : 2) та 823 грн. 20 коп. (1646 грн.40 коп. : 2), та на користь держави судовий збір 407 гривень 41 копійку .

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 26 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задовольнити.

Провести поділ спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2:

- виділити ОСОБА_2 на праві власності:

- мотоцикл КМЗ Днепр 11, 1992 року випуску, двигун № НОМЕР_4, шасі НОМЕР_7, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 1000 гривень, стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 вартість ? частки мотоцикла в сумі 500 гривень;

- виділити ОСОБА_1 на праві власності автомобіль Ford Fiesta Comfort, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_5 синього кольору, 2008 року випуску, вартістю 64245 гривень 99 копійок, стягнувши з неї на користь ОСОБА_2 вартість ? частки автомобіля в сумі 32122 гривні 99 копійок;

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частку вартості відновлення житлового будинку з надвірними будівлями 21838 гривень 50 копійок;

Шляхом заліку сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін остаточно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9784 гривень 49 копійок

Це ж рішення в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 137 грн. 20 коп., по експертизам 954 гривні 34 копійки та в дохід держави на розрахунковий рахунок 31212206780004, код бюджетної класифікації доходів: 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України)», МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 38033949, отримувач: державний бюджет м.Донецька Ворошиловський район, призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428, судовий збір 407 гривень 41 копійку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору при подачі апеляційної скарги 271 гривень 05 копійок, по експертизі 823 гривні 20 копійок.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.І.Песоцька

Судді Т.Б.Ткаченко

С.А.Попова