Ухвала суду № 38867532, 15.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

15 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/4965/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі ОДПІ Одеської області ДПС), правонаступником якої є Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління (далі ОДПІ ГУ) Міндоходів в Одеській області, у урахуванням уточнень, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000541701, №0000551701 від 15 червня 2012 року та №0000621701 від 30 липня 2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що ним правильно сформовано податковий кредит за результатом господарських операцій із його контрагентом ТОВ «Укрхолод» у перевіряємому періоді, а висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених постачальником позивача з його контрагентами, не можуть бути підставою для висновків про нікчемність правочинів, укладених з позивачем, оскільки у судовому порядку, як стверджує позивач, господарські договори недійсними не визнавались, надання послуг за господарськими договорами підтверджується первинними документами (податковими накладними, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями), оформленими належним чином відповідно до вимог законодавства.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, оскільки позивачем безпідставно завищено податковий кредит у розмірі 31 022,33 грн., у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість у вказаному розмірі та занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 1 000 грн. та у сумі 1 378,44 грн., донарахованої податковим органом за наслідками адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС №0000541701 та №0000551701 від 15 червня 2012 року, №0000621701 від 30 липня 2012 року.

В апеляційній скарзі Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ФОП ОСОБА_2 зареєстрований Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 04 жовтня 2010 року.

На момент перевірки позивач знаходився на податковому обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований платником податку на додану вартість.

На підставі наказу Білгород-Дністровської ОДПІ від 16 травня 2012 року №219, податковим органом з 22 травня 2012 року по 28 травня 2012 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо достовірності дотримання податкового законодавства з податку з доходів фізичних осіб (від підприємницької) діяльності та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрхолод» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт від 05 червня 2012 року №1144/17-01/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.167.1 ст. 167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб (від підприємницької діяльності) у сумі 10 000 грн.; порушення п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість у розмірі 31 022,33 грн., а саме: у листопаді 2011 року у розмірі 21 731,50 грн.; у грудні 2011 року у розмірі 9 290,83 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2012 року №0000541701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 10 000 грн. - за основним платежем та на 2 500 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) №0000551701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31 022,33 грн. - за основним платежем та на 7 755,58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_2 звернувся 05 липня 2012 року із скаргою до ДПС в Одеській області.

30 липня 2012 року за №20009/21/10-2008 ДПС в Одеській області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги, відповідно до якого залишено без змін податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС від 15 червня 2012 року №0000541701 та №0000551701, а первину скаргу позивача без задоволення; а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 378,44 грн. та збільшено суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у розмірі 344,61 грн., оскільки при визначенні заниження податку з доходів фізичних осіб Білгород-Дністровською ОДПІ не враховано, що позивач за результатами перевірки у 4 кварталі 2011 року отримано оподаткований доход на суму 78 337,74 грн., який перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2011 року.

За результатами розгляду первинної скарги позивача, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30 липня 2012 року №0000621701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1 378,44 грн. - за основним платежем та на 344,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято протиправно, оскільки позивачем правильно сформовано податковий кредит за результатом господарських операцій із його контрагентом ТОВ «Укрхолод» у перевіряємому періоді.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, так як позивачем безпідставно завищено податковий кредит, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість у вказаному розмірі та занижено податок з доходів фізичних осіб.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 жовтня 2010 року ФОП ОСОБА_2 (перевізник) уклав з Торговим Домом «Люксембурзький» (замовник) договір про надання транспортно-експедиційних послуг №127, згідно якого перевізник зобов'язується за цим договором надавати комплекс послуг (приймати від замовника, супроводжувати, доставляти і передавати ввірений замовником вантаж вантажоотримувачам у пунктах призначення, вказаних замовником), а замовник зобов'язується приймати від перевізника надані послуги, та сплачувати йому за прийняті роботи визначену сторонами плату. Надання послуг по цьому Договору перевізник здійснює на підставі заявок замовника, які ним подаються Перевізникові по факсу або письмово.

01 листопада 2011 року для виконання умов договору №127 від 21 жовтня 2010 року, ФОП ОСОБА_2 (клієнт) укладено з ТОВ «Укрхолод» (організатор) договір про надання послуг з організації перевезення вантажів №336, згідно якого клієнт доручає, а організатор зобов'язується надавати клієнту комплекс організаційних послуг, пов'язаних з переміщенням вантажу клієнта, автомобільним транспортом по території України, а клієнт зобов'язується сплачувати організатору обумовлену винагороду. Строк дії договору встановлений з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року. Організатор зобов'язується надавати заявку на відвантаження вантажу від імені клієнта з урахуванням вимог клієнта, як планових перевезень, так і позапланових перевезень; оформлювати транспортні накладні, специфікації та інші супровідні документи і перевіряти правильність заповнення цих документів, якщо вони складені клієнтом; приймати вантаж на складі клієнта, шляхом здійснення відвантажувальних робіт; доставляти вантаж в пункт призначення, відповідно до вимог клієнта, у тому числі використовуючи послуги третіх осіб; супроводжувати вантаж в пункт призначення; здавати вантаж отримувачам; надавати документи, які підтверджують факт перевезення вантажу клієнту. За надані послуги клієнт сплачує організатору грошову винагороду, відповідно до наданих рахунків. Сума доставки узгоджуються окремо по кожному перевезенню і фіксується в рахунках та актах. Грошову винагороду клієнт сплачує організатору, відповідно до наданих рахунків, але не пізніше ніж 40 календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт, наданого організатором.

За рахунок зазначеного договору з ТОВ «Укрхолод» позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно п.198.6. ст. 198 цього ж Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.2.1.,2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання умов вищевказаного договору з ТОВ «Укрхолод», позивачем надано до суду в копіях акти здачі-прийняття робіт (послуг) за період листопад-грудень 2011 року на послуги з організації транспортних перевезень, рахунки за надання послуг з організації транспортних перевезень та заявки на перевезення.

Також, в підтвердження отримання послуг за вказаним договором позивач надав до суду докази оплати ТОВ «Укрхолод» за виконання організаційно-транспортних послуг - платіжні доручення за період грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року.

Крім того, виконання договору №336 від 01 листопада 2011 року про надання послуг з організації перевезення вантажів підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Укрхолод» та позивачем від 29 лютого 2012 року.

В матеріалах справи містять копії належним чином завірених податкових накладних за листопад, грудень 2011 року, отриманих від постачальника послуг - ТОВ «Укрхолод», які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з надання послуг та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни послуг та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містяться в матеріалів справи, оформлені належним чином, а тому підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Укрхолод».

Слід зазначити, що на підтвердження належності здійснення контрагентом позивача - ТОВ «Укрхолод» послуг з організації перевезення вантажів, за якими ФОП ОСОБА_2 відніс спірні суми до податкового кредиту, позивачем надано суду копії: свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Укрхолод»; свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Укрхолод» платником податку на додану вартість за №100106035 (індивідуальний податковий номер 357914326500), довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно якої видами діяльності ТОВ «Укрхолод» за КВЕД є зокрема: 63.40.0 - організація перевезення вантажів, 71.34.0 - оренда інших машин і устаткування; довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «Укрхолод», статуту ТОВ «Укрхолод», затвердженого загальними зборами учасників згідно Протоколу №2 від 12 жовтня 2011 року; довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Укрхолод».

З зазначених первинних документів, за відповідними господарськими операціями ФОП ОСОБА_2 придбав у його контрагента - ТОВ «Укрхолод» послуги з метою виконання умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг №127 від 21 жовтня 2010 року, укладеного з ТД «Люксембурзький», про що свідчать заявки на перевезення товару, товарно-транспортні накладні на перевезення товару за листопад, грудень 2011 року.

Тобто, вказане свідчить про те, що позивачем отримані від його контрагента виконані роботи (послуги) в межах здійснення позивачем господарської діяльності.

Таким чином, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності формування податкового кредиту, оскільки первинні документи, а саме акти здачі-прийняття робіт (послуг) містять необхідні реквізити для ідентифікації господарських операцій, а саме, вид господарської операції, із зазначенням міст для здійснення цих послуг, при цьому, вказані у актах здачі-прийняття робіт міста України, у які здійснювалась доставка товарів, зазначені безпосередньо в заявках, отриманих позивачем від ЗАТ «Люксембурзький», та в товарно-транспортних накладних, наданих позивачем до суду, що свідчить про фактичне здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Укрхолод» та їх документальне підтвердження, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Що стосується доводів апелянта щодо нікчемності угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Укрхолод», то колегія судді вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців відносно ТОВ «Укрхолод» вбачається, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрхолод», вказаний контрагент був зареєстрований в ЄДР як юридична особа та відносно цього контрагента позивача до 05 березня 2012 року не вносилось жодних записів щодо відсутності вказаної юридичної особи за її місцезнаходженням.

Колегія суддів вважає, що факт реєстрації контрагента позивача на дату оформлення податкових накладних органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника ПДВ та знаходження його в ЄДР підтверджують доводи позивача щодо відсутності у нього на момент укладення договору та його виконання відомостей, які могли б вказувати на будь-які потенційні порушення законодавства з боку контрагента.

Крім того, укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Що стосується порушення позивачем вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.167.1 ст. 167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, то колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами п.177.1 та п.177.2 ст. 177 ПК України передбачено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст. 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом 111 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати позивача за укладеним договором із ТОВ «Укрхолод» на отримання послуг документально підтверджені первинними документами, з урахуванням фактичності господарських операцій щодо отримання позивачем від його контрагента ТОВ «Укрхолод» послуг за укладеним договором, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно визначено позивачу порушення в частині заниження податку з доходів фізичних осіб, а отже податкові повідомлення-рішення №0000541701 від 15 червня 2012 року та №0000621701 від 30 липня 2012 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування підлягають скасуванню, оскільки є протиправними.

Крім того, слід зазначити, що під час розгляду справи суд також враховує те, що перевірка позивача була проведена відповідачем з 22 травня 2012 року по 28 травня 2012 року на підставі наказу Білгород-Дністровської ОДПІ від 16 травня 2012 року №219, при цьому, копія повідомлення про проведення перевірки та копія вказаного наказу, в порушення положень ст. 79 ПК України, були надані позивачу лише 24 травня 2012 року, що підтверджується розпискою останнього на вказаних копіях наказу та повідомленні, наданих відповідачем та вбачається з акту перевірки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду належних та необхідних доказів в обґрунтування обставин прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з всього вищевказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності прийняття та скасування спірних податкових повідомлень-рішень Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПІ.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв