Ухвала суду № 38867264, 15.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2926/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» до Київської обласної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» звернулися в суд з адміністративним позовом до Київської обласної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2012 року № 21.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що з в період з 21.03.2012 року до 20.04.2012 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку відомостей, заявлених при митному оформленні комплектного об'єкту за кодом 8439300000 згідно з УКТЗЕД, що був ввезений в Україну позивачем за контрактом № 3002156 від 26.01.2011 року, стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки № н8/12/125000000/31826484 від 20.04.2012 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 81 та ч. 1 ст. 267 Митного кодексу України в частині повноти визначення митної вартості товарів, що призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті мита у розмірі 43 507,69 грн. за ВМД від 20 вересня 2011 року № 125000019/2011/428250 та ст.190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 182 732,32 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №21 від 15.05.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання 228 415 грн. 40 коп. (182 732,32 грн. - за основним платежем, 45 683,08 грн. - за штрафними санкціями).

Відповідно до ст. 45 Митного кодексу України особи, які переміщують товари через митний кордон України, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Згідно зі ст. 81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до вимог ст. 54 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові як при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України, декларуванні товарів і транспортних засобів, повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, так і при здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про єдиний митний тариф» ввізне мито нараховуються на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Частиною 2 статті 267 Митного кодексу України визначено перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, за умови що такі витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: комісійні та брокерська винагорода; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів; інженерних та дослідно-конструкторських робіт, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів; відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Частиною 3 статті 267 Митного кодексу України визначено перелік витрат або коштів, що не включаються до митної вартості: плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів; витрати на транспортування після ввезення; податки та збори, які справляються в Україні.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Покупець) та фірмою «BHS Corrugated» (Продавець) укладено контракт № 3002156 від 26.01.2011 року.

На виконання умов вказаного контракту Продавцем на адресу позивача було поставлено обладнання та проектні роботи. Митне оформлення поставленого обладнання відбулося на підставі поданих позивачем вантажно-митних декларацій від: 20.09.2011 року № 125000019/2011/428250; 20.09.2011 року № 125000019/2011/428251; 21.09.2011 року № 125000019/2011/428252; 26.09.2011 року № 125000019/2011/428254; 26.09.2011 року № 125000019/2011/428255; 27.09.2011 року № 125000019/2011/428256; 27.09.2011 року № 125000019/2011/428257; 28.09.2011 року № 125000019/2011/428258; 29.09.2011 року № 125000019/2011/428259; 30.09.2011 року № 125000019/2011/428260; 30.09.2011 року № 125000019/2011/428262; 30.09.2011 року № 125000019/2011/428265; 30.09.2011 року № 125000019/2011/428268; 30.09.2011 року № 125000019/2011/428269; 30.09.2011 року № 125000019/2011/428270; 03.10.2011 року № 125000019/2011/428272; 03.10.2011 року № 125000019/2011/428273; 03.10.2011 року № 125000019/2011/428275; 04.10.2011 року № 125000019/2011/428276; 04.10.2011 року № 125000019/2011/428277; 04.10.2011 року № 125000019/2011/428279.

Між фірмою «BHS Corrugated» (Продавець) та позивачем (Покупець) 04.05.2011 року підписано «акт выполненых работ-услуг в мае 2011г.» № 05/04-С.

Під час митного оформлення товарів вказаний акт долучений до митної декларації не був, а тому, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що у відповідача не було можливості визначити повноту сплати ввізного мита.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, апелянтом ні до суду першої інстанції, ні під час апеляційного оскарження справи не надано жодних доказів, які б підтверджували, яким чином проектна документація, виготовлена фірмою-нерезидентом, опинилася на території України, у якому виді її було передано (креслення, електронні носії тощо) та способу оплати виконаних робіт.

Дослідивши позицію суду першої інстанції та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та винесене на підставі повного і об'єктивного аналізу матеріалів справи.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач мав включити вартість виконаних проектних робіт до митної вартості обладнання, яке було ввезено на митну територію України на виконання контракту №3002156, у зв'язку з чим відповідач правомірно прийняв оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 22.05.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.