Постанова № 38867249, 22.05.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2014 р.Справа № 916/1175/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран (на підставі розпорядження голови суду від 24.03.2014 р. №400)

при секретарі судового засідання: І.М. Станковій

за участю представників сторін:

від позивача - О.М. Ноздрін

від відповідача - О.М. Куцарев

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП»

на рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2014 року

у справі № 916/1175/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП»

до Комунального підприємства «Одесреклама» Одеської міської ради

про зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Комунального підприємства «Одесреклама» Одеської міської ради про зобов'язання відповідача у триденний термін повернути позивачу всі рекламні конструкції, а саме два банери розміром 1,4х1х1 та 2х2х1, що належать останньому на праві власності (а.с. 2-5 т.1).

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним заволодінням спірного майна відповідачем, яке належить позивачу на праві власності.

КП «Одесреклама» Одеської міської ради у відзиві на позов зазначило про його необґрунтованість (а.с. 48-55 т.1).

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.06.13 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.13р., у задоволенні позову відмовлено (а.с. 117-118, 185-192 т.1).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.13 р. зазначені рішення та постанова скасовані, справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду (а.с. 218-221).

Ухвалою суду першої інстанції від 06.12.13 р. справу прийнято до провадження (а.с. 223-224 т.1).

19.12.13 р. позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано позовну заяву в новій редакції, згідно якої останній просив зобов'язати відповідача повернути із чужого незаконного володіння дві рекламні конструкції, які фактично мають розміри: 2150х1810х200 мм та 1510х1010х100 мм (а.с. 226-228 т.1).

Відповідач у своїх запереченнях на позов зазначив про його безпідставність та просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 244-249 т.1, 35-38, 43-45 т.2).

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.03.14 р. (суддя Малярчук І.А.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 14.03.14р., у задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів його недоведеності (а.с. 88-91 т.2).

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» 18.03.14 р. звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати, прийняте нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 4698,60 грн., посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права (а.с. 98-101).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити у її задоволенні, рішення залишити без змін (а.с. 105-109).

По справі оголошувалась перерва до 22.05.14р.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

15.07.11 р. між ПП «Ніко» (Продавець) та ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого Покупець придбав у власність рекламні засоби, в т.ч. 2 (два) банери вартістю 2000,00 грн. кожний. Згідно акту приймання - передачі від 15.07.11 р. № 15/07 позивачу передано зазначені банери (а.с. 9-12 т.1). Відповідно до видаткової накладної від 15.07.11р. № 15/07 банери мають розміри: 2150х1800х150 та 1500х1200х150 (а.с. 39 т. 1).

02.08.12 р. згідно актам фіксації № 000231, № 000232, складеними працівником КП «Одесреклама» Одеської міської ради, по просп. Добровольського, 76 та 80 дозвільні документи на розміщення зовнішньої реклами на фасаді будинків розміром 2х2х1 та 1,4х1х1 відповідно відсутні (а.с. 56-58, 60-61 т.1).

06.08.12 р. Управлінням реклами Одеської міської ради видано ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» приписи про усунення порушень за № 02-06-1633/22, № 02-06-1633/21 з вимогою в строк до 09.08.12 р. зазначені рекламні конструкції демонтувати, про що письмо сповістити Управління реклами Одеської міської ради із доданням відповідної фотофіксації з цього приводу (а.с. 59, 62 т.2).

Після неотримання доказів демонтування вказаних рекламних засобів, представником Управління реклами Одеської міської ради на підставі вищезазначених актів та приписів, складено акти проведення демонтажу від 04.12.12 р. № 0542, від 23.04.13 р. № 031, згідно яких рекламний засіб на фасаді розміром 2х2х1 по просп. Добровольського, 76 та рекламний щит на фасаді розміром 1,4х1х1 по просп. Доброволського, 80 демонтовано та вивезено на склад відповідача для зберігання, термін зберігання від 3-х до 6 місяців. В актах зазначено, що ці конструкції належать позивачу (а.с. 14-15, 17-18 т.1).

Листами від 04.12.12 р. № 0542, від 23.04.13 р. б/н КП «Одесреклама» Одеської міської ради повідомила ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП», що рекламні конструкції, а саме: щит 2х2х1 та щит 1,4х1х1, належні позивачу, демонтовані 04.12.12 р. та 23.04.13 р. відповідно, про що складено акти. В зазначених листах визначено спосіб одержання позивачем вказаного майна із зазначенням, що повернення рекламних засобів без відшкодування витрат КП «Одесреклама» на проведення демонтажу не допускається (останній абзац п. 13.9 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі в новій редакції, затвердженої рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.08 р. № 434 (із змінами та доповненнями) (далі - Правила). Демонтовані тимчасові, а також стаціонарні рекламні засоби з площею носія до 2 кв.м., рекламні засоби будь-якого формату, виконанні з тканини або іншого подібного матеріалу, зберігаються комунальним підприємством протягом 3 місяців, а всі інші рекламні засоби - не більше 6 місяців з дати проведення демонтажу. Подальше розпорядження рекламними засобами, термін зберігання яких сплинув, здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства (п. 13.10 Правил) (а.с. 14, 17, 86 т.1).

За твердженням відповідача, позивач не звертався з відповідною заявою, однак, як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» 02.08.13 р. звернулось до КП «Одесреклама» Одеської міської ради з заявою про повернення демонтованих рекламних засобів, проте останній листом від 13.08.13 р. № 1096/01-28 відмовив у задоволенні зазначеної заяви у зв'язку з тим, що із доданих до заяви документів (копії договору купівлі - продажу від 15.07.11 р., акту приймання - передачі рекламних конструкцій від 15.07.11 р. № 15/07, видаткової (прибуткової) накладної від 15.07.11 р.) не вбачається, що демонтовані згідно актів демонтажу від 04.12.12 р. № 0542 та 23.04.13 р. № 031 рекламні конструкції належать позивачу. Також в листі зазначено, що відповідно до п. 13.9 Правил, передбачена чітка процедура повернення демонтованих рекламних засобів, а саме: повернення демонтованого рекламного засобу розповсюджувачу зовнішньої реклами здійснюється на підставі його письмової заяви, що подається до КП «Одесреклама» у довільній формі. До заяви обов'язково додаються документи, що підтверджують право власності заявника на демонтований рекламний засіб. Протягом семи днів з дня отримання заяви КП «Одесреклама» готує розрахунок витрат на проведення демонтажу рекламного засобу та його зберігання й вручає його розповсюджувачу зовнішньої реклами. Видача рекламних засобів здійснюється протягом двох днів з дня отримання документа, що підтверджує внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами плати в рахунок відшкодування витрат на проведення демонтажу рекламного засобу. Видача конструкцій здійснюється за актом приймання-передачі, один з яких видається власнику рекламного засобу, а інший залишається в КП «Одесреклама». У випадку отримання конструкцій уповноваженою особою власника до акта приймання-передачі додається також копія документа, що підтверджує право такої особи на вчинення відповідних дій від імені власника рекламного засобу. Повернення рекламних засобів без відшкодування витрат КП «Одесреклама» на проведення демонтажу не допускається (а.с. 86, 232-233 т.1).

При вирішенні спору з'ясовано, що розрахунок витрат відповідач взагалі не готував, підставою не повернення спірних рекламних конструкцій на думку відповідача, є не ідентичність розмірів та найменувань спірних рекламних конструкцій, які зазначені в актах демонтажу від 04.12.12 р. № 0542, від 23.04.13 р. № 031 та в наданих позивачем документах, що в свою чергу не підтверджує права власності позивача на спірне майно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» належним чином не доведено, що останній є власником спірного майна, а тому відповідно до ст. 387 ГПК України позивач не правомірно вимагає це майно у відповідача.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на слідуюче.

Вищий господарський суд у своїй постанові від 12.11.13 р. по даній справі, зазначив, що до предмету доказування в даній справі не входить з'ясування обставин щодо правомірності демонтажу відповідачем належних позивачу рекламних засобів, доказуванню підлягає наявність у позивача права власності на витребуване майно, вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача. При цьому правомірність демонтажу власності позивача не є підставою для висновку про виникнення у відповідача права законного володіння цим майном.

Проаналізувавши всі вищезгадані документи та врахувавши вказівки Вищого господарського суду України, пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що відмінності в назві та в індивідуальних характеристиках рекламних конструкцій, обґрунтовані тим, що бухгалтерією ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» на підставі договору від 15.07.11 р., акту приймання-передачі від 15.07.11 р., видаткової накладної від 15.07.11р. №15/07 обліковуються рекламні конструкції, визначені продавцем - ПП «Ніко» як банери розміром 2150х1800х150 та 1500х1200х150. Проте, за обставинами, що виникли при оформлені дозволу на розміщення реклами, представник позивача, був вимушений зазначити тип рекламних конструкцій як лайт-бокс. В подальшому під час демонтажу (04.12.12 р. та 23.04.13 р.) представниками КП «Одесреклама» Одеської міської ради спірні рекламні конструкції були визначені як щити розміром 2х2х1 та 1,4х1х1.

20.09.13 р. на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.13 р. по даній справі складено акт обстеження спірних рекламних конструкцій, згідно якого конструкція «рекламний засіб на фасаді» відповідно до акту демонтажу від 04.12.12 р. № 0542 з зазначеними в акті розмірами 2х2х1 фактично має розмірі 2150х1810х200 мм; конструкція «рекламний засіб на фасаді» відповідно до акту демонтажу від 23.04.13 р. № 031 з зазначеними в акті розмірами 1,4х1х1 фактично має розмірі 1510х1010х100 мм (а.с. 166 т.1).

Отже, розміри рекламних конструкцій зазначені у видатковій накладній від 15.07.11 р. № 15/07 (2150х1800х150 та 1500х1200х150) з урахуванням допустимої похибки, різності шкали (міліметри та метри) та способів вимірювання практично співпадають з розмірами рекламних конструкцій, які зазначені в акті обстеження від 20.09.13 р. та фактично знаходяться на складі відповідача (2150х1810х200 мм та 1510х1010х100 мм), і зовсім не співпадають з розмірами, зазначеними в актах демонтажу від 04.12.12 р. № 0542, від 23.04.13 р. № 031 (2х2х1 та 1,4х1х1).

З огляду на наведене, рекламні конструкції, які набуті ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» за первинними документами від ПП «Ніко» та належать останньому на праві власності є тими у відношенні яких подавалися заяви для отримання дозволів, та тими, що демонтувалися представниками КП «Одесреклама» Одеської міської ради і які фактично зберігаються на складі останнього, що підтверджується їх фотофіксацією упродовж всіх етапів (а.с. 58, 60, 64, 68 т.1, 31-32, 57-59 т.2).

Крім того, в усіх вищеописаних документах, складених Управлінням реклами Одеської міської ради та КП «Одесреклама» Одеської міської ради, а саме: в актах фіксації, приписах про усунення порушень, актах проведення демонтажу та відповідних листах, саме ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» визнано власником спірного майна.

Також слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів звернення інших осіб до відповідача з відповідними заявами, що також свідчить про належність спірного майна саме позивачу, оскільки, як з'ясовано в судовому засіданні до теперішнього часу до відповідача ніхто не звертався за спірним майном, окрім позивача.

Вибуття майна із володіння ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» підтверджується вищезгаданими актами демонтажу, а наявність цього майна у КП «Одесреклама» Одеської міської ради відповідними листами останнього та актом обстеження спірних рекламних конструкцій від 20.09.13 р.

Незаконне утримання відповідачем спірного майна, яке належить позивачу на праві власності з підстав передбачених ст. 11 ЦК України, а саме за договором, вбачається з наступного.

Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 вказаного Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу; право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами; право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад, продати, подарувати, передати за заповітом майно).

Деякі з перелічених правомочностей можуть належати й іншим особам, які не є власниками даного майна (зокрема, особам, які одержали майно за договорами оренди, лізингу, зберігання).

Згідно ч. 7 ст. 319 Цивільного кодексу діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

КП «Одесреклама» Одеської міської ради не є власником спірного майна, і жодним законом не передбачено обмеження чи припинення прав власника за обставинами, які є предметом розгляду даної справи, а відтак є незаконним засобом протидії діям позивача притримання відповідачем належної позивачу на праві власності речі.

Крім того, жодних правомочностей (володіння, користування, розпорядження) та матеріально-правових підстав щодо спірного майна у КП «Одесреклама» Одеської міської ради не виникло, також у відповідача не виникло право зберігання демонтованих конструкцій від 3 до 6 місяців з правом розпорядження ними після спливу цього строку, з підстав передбачених ст. 11 ЦК України, при тому, що згідно п. 47 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 р. № 2067, розповсюджувач зовнішньої реклами, винний у порушенні цих Правил, несе відповідальність згідно із законодавством.

Також, згідно пункту 13.5 Правил право відповідача вимагати відшкодування витрат з проведення демонтажу рекламного засобу, його транспортування та зберігання у судовому порядку шляхом звернення з відповідним позовом, що не суперечить змісту останнього абзацу п. 13.9 Правил про заборону повернення рекламних засобів без (а не після) відшкодування витрат на проведення демонтажу.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, що не володіє майном, до не власника, який незаконно володіє цим майном, про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. При цьому позивач має подати докази належності йому майна на праві власності чи іншому речовому праві. Підставою такого позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право власності на витребуване майно.

Нормами вказаних статей передбачено, що витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна (фізичні і юридичні особи, а також інші суб'єкти права власності, визначені ст. 2 ЦК України), або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором.

За загальним правилом, предметом позову у судовому процесі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про повернення майна з чужого незаконного володіння. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

За приписами ст. 387 вказаного Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Вищевикладене не було враховано судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, апеляційних та касаційних скарг відшкодовується останньому за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2014 року у справі № 916/1175/13 скасувати, позов задовольнити.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Одесреклама» Одеської міської ради повернути ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» дві рекламні конструкції розміром 2150х1810х200 мм та 1510х1010х100 мм.

Стягнути з Комунального підприємства «Одесреклама» Одеської міської ради на користь ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП» судовий збір в загальній сумі 4698,60 грн., в т.ч. за апеляційний та касаційний перегляд.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 26.05.2014р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран