Постанова № 38867191, 21.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2014 р. Справа № 9/5007/48/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Карпець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.04.14 р. у справі № 9/5007/48/11 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за скаргою комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир) на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (м. Київ) у справі

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 29075465,45 грн.

за участю представників:

боржника (заявника) - Боришевська А.А. - представник за дов. №25/16 від 08.01.2014р.;

стягувача - Подшебякіна О.М. - представник за дов. №48/10 від 30.12.2013р.;

ДВС України - Черпак М.Л. - представник за дов. №4.4.03/4.4/1761 від 26.12.2013р.;

Судом роз'яснено учасникам процесу права та обов'язки , передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.06.2011р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №9/5007/48/11 від 12.09.2011, позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено повністю: зменшено розмір пені до 1000000,00 грн., стягнуто з комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 24082897,36 грн. основного боргу, 1000000,00 грн. пені, 2240834,16грн. інфляційних, 888121,85 грн. 3% річних, 25500,00грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення господарського суду від 23.06.2011р. видано наказ від 17.11.2011р.

КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради було подано до господарського суду Житомирської області скаргу №950/16 від 27.02.2014р. на дії відділу примусового виконання рішень управління ВДВС України, які з врахуванням поданої заяви про уточнення до скарги від 31.03.2014р., полягають у визнанні недійсною постанови про арешт коштів боржника від 03.02.2014р. ВП № 32276114 в частині накладення арешту на кошти КП "Житомиртеплоенерго" Житомирської міської ради, що знаходяться на р/р 26007055905883 відкритого ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 311744 та з р/р 26009301022079 ВАТ "Ощадбанк", МФО 311647 та зняттю арешту з коштів КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, що знаходяться на р/р 26007055905883 відкритого ПАТ "Приватбанк" МФО 311744 та з р/р 26009301022079 ВАТ "Ощадбанк", МФО 311647.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.04.14 р. у справі №9/5007/48/11 (суддя Вельмакіна Т.М.) скаргу комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задоволено частково.

Знято арешт з коштів на рахунку комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 48, ід. код 35343771) № 26007055905883, відкритого ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 311744.

В іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Ухвала господарського суду Житомирської області мотивована тим, що накладення арешту на рахунок позивача, який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати працівникам, які працюють на підприємстві, що призводить до порушення їх конституційних прав.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.04.14 р. у справі №9/5007/48/11 дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу та відмовити в задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Скаржник вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2014р. у справі №9/5007/48/11 апеляційну скаргу прийнято до розгляду, справу призначено до слухання.

Розпорядженням голови суду від 20.05.2014р., у зв'язку з неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи №9/5007/48/11 судді Бучинської Г.Б. через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В..

В доповненнях до апеляційної скарги від 19.05.2014р. №31/10-3096 скаржник зазначає, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України правомірно у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника за зведеним виконавчим провадженням у межах належної до стягнення суми.

Зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу.

Відповідно до ст. 32 Закону одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно ст. 52 вищезазначеного Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Також, скаржник посилається на п.10.3. "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" відповідно до якого, арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Крім того, апелянт вказує, що ч. 5 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначено, що не підлягають стягненню в порядку встановленому цим Законом:

-кошти, що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора)

відповідно до ЗУ "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки";

-суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), отримані від замовників морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення або від замовників ремонту, модернізації морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, а також кошти у вигляді кредитів, які зазначені підприємства спрямовують на фінансування будівництва або ремонту морських, річкових суден, а також на виготовлення або ремонт суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, що перебувають на окремих рахунках зазначених підприємств.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник заперечує її доводи. Вважає ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.04.2014р. законною та обґрунтованою, тому просить суд залишити її без змін.

У судовому засіданні 21.05.2014 року представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції.

Представник боржника - комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заперечив проти доводів апеляційної скарги, надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції.

Представник Державної виконавчої служби України підтримав апеляційну скаргу, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи (а.с. 9, 11(зворот), 12, 13(зворот), 14, т.3) вбачається, що:

- 19.04.2012р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу №17/5007/133/11 - ВП №32276114;

- 03.05.2012р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу №17/5007/48/11 - ВП №32446345;

- 12.09.2012р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу №18/5007/24/12 - ВП №34351744.

Постановою державного виконавця від 03.02.2014р. виконавче провадження № 32446345 з примусового виконання наказу №9/5007/48/11 приєднано до виконавчого провадження №41851495, яке веде відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ (а.с. 105, т.3).

Постановою державного виконавця від 03.02.2014р. (а.с. 176, т.3) об'єднано виконавчі провадження №32446345, 32276114, 34351744 у зведене виконавче провадження №41851495, яке веде відділ примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем було вжито відповідних заходів до примусового виконання рішення.

Так, на запит ДВС, який надсилався до Державної податкової служби України, отримано перелік рахунків КП "Житомиртеплокомуненерго" (а.с. 112, т. 3).

Постановою від 03.02.2014р. (а.с. 77,178, т.3) державним виконавцем накладено арешт на кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках боржника - КП "Житомиртеплокомуненерго", в межах суми 57852472,69 грн.

Як вбачається зі змісту скарги, скаржник посилається на те, що на арештованих рахунках № 26007055905883 (відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк») та № 26009301022079 (відкритий у ВАТ «Ощадбанк») акумулюються кошти, з яких проводиться виплата заробітної плати працівникам підприємства.

В підтвердження вищевикладених обставин позивачем надано:

- Договір №546-4/12 з обслуговування, відпуску платіжних карток, зарахування на рахунки у безготівковому порядку заробітної плати та інших виплат співробітникам підприємства від 28.12.2012р. та Договір №545-4/12 про надання послуг з грошового посередництва (прийому платежів від фізичних осіб) від 28.12.2012р., які укладені між КП "Житомиртеплокомуненерго" та ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с. 6-9, т.4);

- Договір №27/2-37 про розрахунково-касове обслуговування від 16.11.2009р., укладений між КП "Житомиртеплокомуненерго" та ВАТ "Державний ощадний банк України" (а.с. 10, т.4);

- довідку ПАТ КБ "Приватбанк" №Э/ZR.0.0.0.0/2-199 від 03.04.2014р. (а.с. 60, т.4);

- банківські виписки (а.с. 11-15, т.4);

- звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку № 26007055905883, відкритого у ПАТ КБ «Приватбанк» (36-45, т. 3);

-оборотно-сальдові відомості по рахунку 311 "поточний в Ощадбанк" (а.с. 65-67, т.4);

-оборотно-сальдові відомості по рахунку 311 "поточний в ПАТ "Приватбанк" (а.с. 33-35, 68-79, т.4);

- пояснювальну записку щодо розміру щомісячної заробітної плати працівників КП "Житомиртеплокомуненерго" (а.с. 64, т.4).

Судом встановлено, що працівникам КП "Житомиртеплокомуненерго" заробітна плата виплачується через ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору №546-4/12 ПАТ КБ "Приватбанк", укладеного між КП "Житомиртеплокомуненерго" та ПАТ КБ "Приватбанк", у відповідності до якого банк надає послуги КП "Житомиртеплокомуненерго" з розрахунково-касового обслуговування, у частині відкриття карткових рахунків з видачею платіжних карток міжнародних платіжних систем на користь фізичних осіб - працівників Клієнта, їх обслуговування, а так само в частині зарахування заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством України і не пов'язаних із здійсненням підприємницької та інвестиційної діяльності співробітниками клієнта.

Згідно довідки ПАТ КБ "Приватбанк" №Э/ZR.0.0.0.0/2-199 від 03.04.2014р. (а.с. 64, т.4), виплати на рахунок 29240057272884 для зарахування заробітної плати працівникам підприємства проводяться з розрахункового рахунку № 26007055905883.

З оборотно-сальдових відомостей по рахунку 311 "поточний в ПАТ "Приватбанк" за період 2013 р. - перший квартал 2014 р. (а.с. 33-35, 68-79, т.4) вбачається, що виплата заробітної плати та кошти на виплату заробітної плати надходять саме на рахунок № 26007055905883.

Таким чином, накладення арешту на рахунок позивача - р/р 26007055905883, відкритий ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 311744, який призначений для виплати заробітної плати, дійсно унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати працівникам, які працюють на підприємстві, що призводить до порушення їх конституційних прав.

Статтями 8, 9 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949р. №95, ратифікованої Україною 04.08.1961р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно із ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч.1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

За цих обставин, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не мав законних підстав для накладення арешту на грошові кошти, призначені для оплати праці та для здійснення нарахувань на заробітну плату працівників боржника.

Судова колегія, враховує, що згідно ч.3 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Разом з тим, частиною 5 ст. 60 вказаного Закону передбачено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суду дійшов до правильного висновку, що з коштів позивача, які знаходяться на його р/р 26007055905883, відкритому ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 311744, що призначений для виплати заробітної плати, слід зняти арешт.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що р/р №26009301022079, відкритий у ВАТ "Ощадбанк", призначений для виплати заробітної плати працівникам КП "Житомиртеплокомуненерго", тому в цій частині скарги слід відмовити, з наступних підстав

Судом першої інстанції правильно встановлено, що він відкритий згідно договору №27/2-37 про розрахунково-касове обслуговування від 16.11.2009р. (а.с. 10 т.4), укладеного між ВАТ "Державний ощадний банк України" та КП "Житомиртеплокомуненерго", його предметом є приймання від фізичних осіб на користь клієнта установами банку в м. Житомирі платежів, що внесені готівкою за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання.

Судом першої інстанції правомірно оцінив, що з рахунку р/р 26009301022079 частково було зараховано кошти на р/р 26007055905883, відкритий ПАТ КБ «Приватбанк» за призначенням платежу: "Поповнення обігових коштів". Водночас, згідно виписки по рахунку, кошти з останнього направлено на ряд інших господарських потреб боржника, що спростовує твердження скаржника про необхідність зняття арешту з коштів на цьому рахунку.

Судом також враховано, що стосовно рахунку р/р 26009301022079 боржником не надано довідку банку про те, що рахунок призначений саме для виплати заробітної плати.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 43, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.04.14 р. у справі № 9/5007/48/11 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Матеріали справи № 9/5007/48/11 передати до господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.