Постанова № 38866310, 29.04.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Житомир справа № 806/623/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

за участі секретаря Костарчука О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства торгово-промислової компанії "Медвейс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.01.2014 року № 0000202201 і № 0000212201,

встановив:

У лютому 2014 року Приватне підприємство торгово-промислова компанія "Медвейс" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29 січня 2014 року № 0000202201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 137594,00 грн. (за основним платежем - 91729,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 45865,00 грн.) та № 0000212201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 219069,00 грн. (за основним платежем - 146046,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 73023,00 грн.).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що в період з 17.12.2013 року по 25.12.2013 року податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП ТПК "Медвейс" з питань формування собівартості реалізованих ТМЦ (робіт, послуг), їх використання в господарській діяльності та правильності формування податкового кредиту та подальшого визначення податкового зобов'язання з ПДВ, з окремими платниками податків, доходів та витрат за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлено актом перевірки від 08.01.2014 року № 8/22-1/31739051/0110. Під час проведеної перевірки Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області зроблено висновок про порушення підприємством вимог п. 135.1, пп. 135.5.4, 135.5.5, 135.5.14 п. 135.5 статті 135, статті 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, 138.4 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств у сумі 146046,00 грн. та статті 185, п. 187.1 статті 187, п.п. 185.1, 188.1 статті 188, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п.п. 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 91729,00 грн.

Даний висновок податковий орган обґрунтував тим, що підприємство безпідставно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість та віднесено до складу валових витрат суму по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей, які отримані від суб'єктів підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності. Податковий орган вказує на придбання підприємством товарно-матеріальних цінностей не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку. Посилається на відсутність у видаткових та податкових накладних реквізитів, обов'язковість заповнення яких передбачено чинним законодавством, вказує на відсутність товарно-транспортних накладних, що підтверджують доставку товарно-матеріальних цінностей. Крім того, на думку ДПІ, підприємством не вірно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість під час реалізації належного підприємству нерухомого майна. Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, безпідставними та необґрунтованими, а тому просить скасувати їх у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та письмових доказів приєднаних до неї.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, посилаючись на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Приватне підприємство торгово-промислова компанія "Медвейс" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради 05.11.2011 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в Житомирській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 134326.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09640367 НБ № 256286 від 13.11.2001 року являється платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 17.12.2013 року № 1140, відповідно до статей 20, 75, 78, 82 Податкового кодексу України, згідно наказу від 17.12.2013 року № 1546 в період з 17.12.2013 року по 25.12.2013 року Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП ТПК "Медвейс" з питань формування собівартості реалізованих ТМЦ (робіт, послуг), їх використання в господарській діяльності та правильності формування податкового кредиту та подальшого визначення податкового зобов'язання з ПДВ, з окремими платниками податків, доходів та витрат за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлено актом перевірки від 08.01.2014 року № 8/22-1/31739051/0110.

Направлення вручено під розписку директору ПП ТПК "Медвейс" ОСОБА_2 17.12.2013 року.

Перевірку проведено з відома директора ПП ТПК "Медвейс" ОСОБА_2 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_1

Під час проведеної перевірки Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області зроблено висновок про порушення підприємством вимог п. 135.1, пп. 135.5.4, 135.5.5, 135.5.14 п. 135.5 статті 135, статті 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, 138.4 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств у сумі 146046,00 грн. та статті 185, п. 187.1 статті 187, п.п. 185.1, 188.1 статті 188, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п.п. 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 91729,00 грн.

Свої висновки податковий орган обґрунтовує тим, що підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість та віднесено до складу валових витрат суму по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей, які отримані від суб'єктів підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності. У видаткових та податкових накладних відсутні реквізитів, обов'язковість заповнення яких передбачено чинним законодавством, відсутні товарно-транспорті накладні, які підтверджують факт поставки товару.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийнято податкові-повідомлення рішення від 29 січня 2014 року № 0000202201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 137594,00 грн. (за основним платежем - 91729,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 45865,00 грн.) та № 0000212201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 219069,00 грн. (за основним платежем - 146046,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 73023,00 грн.).

Перевіряючи зазначені рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає їх такими, що не узгоджуються з правовими положеннями законів України з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 02.04.2012 року між ПП ТПК "Медвейс" (яке виступає як Покупець) та ТОВ "ТСТ ""ТРЕЙД" (яке виступає як Постачальник) укладений договір № 02/16-4. Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Поставка товару здійснюється Постачальником окремими партіями. Обсяг, асортимент та строки поставки кожної з партій погоджується сторонами окремо, в порядку визначеному даним договором.

Покупець проводить оплату товару Постачальнику в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Покупець оплачує кожну партію Товару за ціною зазначеною у специфікації.

02 січня 2012 року між ПП ТПК "Медвейс" (яке виступає як Покупець) та ТОВ "ТСТ ""ТРЕЙД" (яке виступає як Продавець) укладений договір № 01/04/01. Відповідно до умов якого Продавець надає відповідно оформленої Покупцем письмової послуги в асортименті, зазначеному в актах, які підписуються представниками сторін і один примірник, який є невід'ємною частиною цього договору.

Ціни на послуги встановлюються Продавцем у національній валюті України.

Також, 29 червня 2012 року між ПП ТПК "Медвейс" (яке виступає як Покупець) та ТОВ "Мега Торг" (яке виступає як Постачальник) укладений договір № 171/2. Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Поставка товару здійснюється Постачальником окремими партіями. Обсяг, асортимент та строки поставки кожної з партій погоджується сторонами окремо, в порядку визначеному даним договором.

Покупець проводить оплату товару Постачальнику в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Покупець оплачує кожну партію Товару за ціною зазначеною у специфікації.

На підтвердження належного виконання умов вказаних договорів поставки позивачем надано до справи наступні документи: специфікації № 2 від 17.04.2012 року, № 1 від 19.04.2012 року, № 11613 від 24.07.2012 року, № 11118 від 23.07.2012 року, № 13129 від 27.07.2012 року, № 8594 від 18.07.2012 року, № 4618 від 10.08.2012 року, № 6105 від 13.08.2012 року, № 10605 від 22.08.2012 року, видаткову накладну № 63 від 19.04.2012 року на загальну суму з ПДВ 54600,00 грн., податкову накладну від 19.04.2012 року № 63 на загальну суму з ПДВ 54600,00 грн., видаткову накладну № 64 від 27.04.2012 року на загальну суму з ПДВ 45496,74 грн., податкову накладну від 27.04.2012 року № 64 на загальну суму з ПДВ 45496,74 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000074 від 13.04.2012 року, податкову накладну від 13.04.2012 року № 40 на загальну суму з ПДВ 48000,00 грн., видаткову накладну № 8594 від 18.07.2012 року на загальну суму з ПДВ 35746,37 грн., податкову накладну від 18.07.2012 року № 8594 на загальну суму з ПДВ 35746,37 грн., видаткову накладну № 11118 від 23.07.2012 року на загальну суму з ПДВ 26953,75 грн., податкову накладну від 23.07.2012 року № 11118 на загальну суму з ПДВ 26953,75 грн., видаткову накладну № 11613 від 24.07.2012 року на загальну суму з ПДВ 26703,96 грн., податкову накладну від 24.07.2012 року № 11613 на загальну суму з ПДВ 26703,96 грн., видаткову накладну № 13129 від 27.07.2012 року на загальну суму з ПДВ 34747,02 грн., податкову накладну від 27.07.2012 року № 13129 на загальну суму з ПДВ 34747,02 грн., видаткову накладну № 4618 від 10.08.2012 року на загальну суму з ПДВ 49788,90 грн., податкову накладну від 10.08.2012 року № 4618 на загальну суму з ПДВ 49788,90 грн., видаткову накладну № 6105 від 13.08.2012 року на загальну суму з ПДВ 47125,20 грн., податкову накладну від13.08.2012 року № 6105 на загальну суму з ПДВ 47125,20 грн., видаткову накладну № 10605 від 22.08.2012 року на загальну суму з ПДВ 53787,90 грн., податкову накладну від 22.08.2012 року № 10605 на загальну суму з ПДВ 53787,90 грн., платіжні доручення № 26 від 18.07.2012 року, № 312 від 28.05.2012 року, № 1365 від 13.09.2012 року, № 1113 від 14.08.2012 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності із п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Системний аналіз наведених норм Податкового кодексу України свідчить, що у якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами укладеними з його контрагентами - ТОВ "ТСТ" Трейд", ТОВ "Мена Торг", а саме: прийнято товар та послуги, сплачено продавцю грошові кошти за отриманий товар та послуги, про що свідчать вищеперелічені первинні документи. Даний факт не зміг спростувати представник податкового органу під час судового розгляду адміністративної справи.

Надані позивачем документи оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні реквізити та дають підстави для висновку про сплату ПП ТПК "Медвейс" сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів у ТОВ "ТСТ" Трейд", ТОВ "Мега Торг", які видавали позивачу податкові накладні.

Що стосується посилань Житомирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області на той факт, що у ПП ТПК "Медвейс" відсутні товарно-транспортні накладні, суд не приймає їх до уваги та вважає безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, що надані позивачем та досліджені судом документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність статтям 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не встановлено. Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, яка складена на виконання договорів з контрагентами оформлена належним чином та підтверджена податковими накладними. Наявність документів податкового та бухгалтерського обліку у позивача, з урахуванням положень Податкового кодексу України, надавало усі правові підстави та можливості для формування для себе відповідних показників за господарськими операціями з контрагентами. Будь-яких порушень цих норм не доведено.

Слід зазначити, що сукупність наявних у справі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що були надані позивачем до матеріалів справи та які надавались в ході проведення перевірки відповідають вимогам наведених вище правових норм та вказує на не доведеність податковим органом порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Реальність здійснених господарських операцій між ПП ТПК "Медвейс" та його контрагентами - ТОВ "Мега Торг"", ТОВ "ТСТ" Трейд" підтверджується наданими до суду документами.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та з урахуванням того, що у справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачеві сум податку на прибуток, податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім того слід зазначити, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ "Мега Торг"", ТОВ "ТСТ" Трейд" були зареєстровані як платники податку на додану вартість та перебували у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, що також підтверджується матеріалами.

Посилання податкового органу на той факт, що контрагент позивача ТОВ "Мега Торг" рішенням Господарського суду Донецької області від 04.11.2013 року ліквідовано, суд до уваги не приймає, оскільки господарські відносини між ТОВ "Мега Торг" та ПП ТПК "Медвейс" відбувалися на протязі 2012 року.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Також суд вважає безпідставним висновок податкового органу про заниження ПП ТПК "Медвейс" податку на додану вартість в розмірі 21237,00 грн. під час здійснення операції з продажу належного підприємству нерухомого майна. Так, на стор. 28-29 акту перевірки ДПІ зазначає, що підприємством не вірно визначено інші доходи, від реалізації об'єкту нерухомості - магазину за адресою: м. Житомир вул. Домбровського, б. 59.

ДПІ вказує на різницю між договірною ціною вказаною у договорі купівлі-продажу в сумі 637097,00 грн. і ціною, яка була включена підприємством до складу інших доходів в розмірі 530914,00 грн. ДПІ вказує на різницю між зазначеними сумами 106183,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем відчужено нерухоме майно (нежитлові приміщення загальною площею 309,7 кв.м.) на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2012 р.

Відповідно до висновку незалежної оцінки від 16.07.2012 р. оціночна вартість даного об'єкту становить 637097,14 грн. Саме за вказаною ціною було здійснено продаж об'єкта нерухомості. Виходячи з ціни продажу ПП ТПК "Медвейс" у вересні 2012 року сплачено податок на додану вартість в сумі 106182,86 грн.

На вказану суму податковим органом здійснено донарахування податку на додану вартість в розмірі 21237,00 грн. Разом з тим, сума в розмірі 106182,86 грн. є фактично сплаченим податком, а відтак додаткове визначення податкового зобов'язання від цієї суми в розмірі 21237,00 грн. є протиправним.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства торгово-промислова компанія "Медвейс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 січня 2014 року № 0000202201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 137594,00 грн. (за основним платежем - 91729,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 45865,00 грн.) та № 0000212201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 219069,00 грн. (за основним платежем - 146046,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 73023,00 грн.).

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішеня Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29.01.2014 року № 0000202201 і № 0000212201.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 08 травня 2014 р.