Постанова № 38866285, 28.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 р. Справа № 804/4309/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Зуєвої Н.В. Шевченко А І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001312202 від 17.03.2014 року та №0001322202 від 17.03.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам, вважає, що пода ткові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, суперечать діючому пода тковому законодавству та підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торгтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «ПОЛЮС» (код ЄДРПОУ 32350538) за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року, ТОВ НВП «НЬЮТЕК» (код ЄДРПОУ 31142723) за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 35295110) за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №546/04-61-22-2/24615551 від 27.02.2014 року, висновками якого встановлено порушення п.п.135.5.4. п.135.5. ст.135 Податкового кодексу, а саме ТОВ «ТОРГТЕХНІКА» занижено доходи від придбання товару від ПП «ПОЛЮС», ТОВ НВП «НЬЮТЕК», ПП «ПОЛТАВА- ПРОЕКТ-МОНТАЖ» за 2012 рік 6350709,36 гри., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1333648,97 грн.; порушення ст.185, ст.188, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України: завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «ПОЛЮС», ТОВ НВП «НЬЮТЕК», ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму у 2012 року - 1058451,56 грн.

17.03.2014 року на підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001312220 на загальну суму 1 587 678,00 грн., в т.ч. штрафні санкції на суму 529 226,00 грн. та №0001322220 на загальну суму 2 000 473,50 грн., в т. ч. штрафні санкції на суму 666 824,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Приписами пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України закріплено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пункту підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між ТОВ «Торгтехніка» та ПП «ПОЛЮС» було укладено договір №27012012 від 27.01.2012 року, відповідно до умов якого ПП «ПОЛЮС» протягом лютого-березня 2012 року здійснювало поставку товарів згідно з відвантажувальними документами, а саме: відповідні складові частини промислового холодильного обладнання для великих цехів переробних підприємств, промислових холодильних приміщень в торгівельних мережах.

Всього здійснено поставку товару на загальну суму 1 798 560,00 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи. Згідно банківських виписок оплачено товар на суму 1 798 560, 00 грн.

Крім того, ПП «ПОЛЮС» (первісний кредитор) та ТОВ СП «Вектор-М» (новий кредитор) уклали договір №180612 від 19.06.2012 року про відступлення права вимоги: первісний кредитор поступається, а новий кредитор приймає на себе право вимоги первісного кредитора і стає кредитором ТОВ «Торгтехніка». Новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів. Розрахунки між позивачем та ТОВ СП «Вектор-М» проводились у безготівковій формі.

Згідно договору №15082012 від 15.08.2012 року, укладеного ТОВ НВП «НЬЮТЕК» (продавець) з ТОВ «Торгтехніка» (покупець), ТОВ НВП «НЬЮТЕК» здійснило поставку ТОВ «Торгтехніка» товарів згідно з відвантажувальними документами, а саме: складові частини промислового холодильного обладнання для великих цехів переробних підприємств або промислових холодильних приміщень в торгівельних мережах.

Виконання даного договору підтверджується видатковими та податковими накладними. Оплата за товар здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками та карткою рахунку 631.

Між ТОВ «Торгтехніка» та ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» було укладено договір №1112012 від 01.11.2012 року, відповідно до умов якого ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» протягом листопада-грудня 2012 року здійснювало поставку ТОВ «Торгтехніка» товарів згідно з відвантажувальними документами, а саме: складові частини промислового холодильного обладнання для великих цехів переробних підприємств або промислових холодильних приміщень в торгівельних мережах.

Підприємством ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» були виписано та надано позивачу видаткові та податкові накладні. Згідно акту взаємних розрахунків від 14.05.2013 року за договором №1112012 від 01.11.2012 року існує заборгованість на користь ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» у сумі 2 355 168,00 грн.

Акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків вказаних первинних бухгалтерських документів.

Транспортування товару згідно умов договорів, укладених договорів позивачем з ПП «ПОЛЮС», ТОВ НВП «НЬЮТЕК» та ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ», здійснювалась транспортом ТОВ «Торгтехніка» на його склад, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що всі податкові накладні зареєстровані у встановленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту акта перевірки №546/04-61-22-2/24615551 від 27.02.2014 року вбачається, що висновки акту загалом ґрунтуються на актах перевірки контрагентів позивача, а саме акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 10.04.2013 року №1170/224/32350538 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю ПП «Полюс» (код за ЄДРПОУ 32350538) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011, ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» (код за ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року»; акт Лівобережної ОДПІ від 22.03.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НЬЮТЕК» (код ЄДРПОУ 31142723) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за лютий, серпень 2012 року»; акт від 10.04.2013 року №437/22.5-10/35295110 ДПІ у м.Полтава «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: за лютий 2010 року-лютий 2013 року.

Проте суд не погоджується з викладеною позицією відповідача з огляду на наступне.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Суд зазначає, якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки у розпорядженні податкового органу були відсутні первинні документи.

Отже, посилання податкового органу на акт перевірки або акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Крім того, обґрунтування висновків акту перевірки про відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами обумовлюються відповідачем, зокрема, тим, що позивач до перевірки не надав товарно-транспортних накладних на перевезення ТМЦ, внаслідок чого податковий орган приходить до висновку про відсутність необхідної первинної документації по взаємовідносинах з даним контрагентом.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процессу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд також відхиляє доводи відповідача з огляду на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно абзацу 2 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд зазначає, що чинне законодавство не зобов'язує платника податку надавати документи тільки до перевірки або письмових заперечень на акт перевірки, він може подати їх безпосередньо до суду як доказ на підтвердження обґрунтування своєї позиції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання укладених договорів.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001312202 від 17.03.2014 року та №0001322202 від 17.03.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 травня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко