Ухвала суду № 38865976, 20.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1026/13-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.Провадження № 22-ц/780/3110/14 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 26 20.05.2014

УХВАЛА

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Березовенко Р.В.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором без номера від 15.08.2006 року у розмірі 34 921 грн. 37 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 15 серпня 2006 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено договір, згідно якого банк надав, а відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, позичальник не виконує свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за договором, яка станом на 31.12.2012 року складає 34 921 грн. 37 коп.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2014 року ПАТ КБ «Приват Банк» відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд помилково застосував трирічний строк позовної давності. Відповідач надав згоду на умови надання банківських послуг та правила користування платіжною карткою. Відповідач не звертався із заявою про припинення дії договору. Суд не врахував пролонгацію дії договору та те, що строк дії картки та строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну дії картки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 15 серпня 2006 року ПАТ КБ "Приват Банк" надав, а ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 000 грн. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної картки (а.с.13).

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 15.08.2006 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, заборгованість останнього перед банком станом на 31.12.2012 року складає 34 921 грн. 37 коп. (а.с.5).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору припинився 15 серпня 2008 року, а отже, право вимоги обраховується з цієї дати. Кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Колегія суддів погоджується по суті з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий самий строк.

Відповідно до п. п. 3.1.3, 3.1.5 «Умов та правил надання банківських послуг» по закінченню строку дії, відповідна карта продовжується банком на новий строк шляхом надання клієнту картки з новим строком дії; замовлені клієнтом картки, в тому числі продовжені з новим строком дії (корпоративні, особисті платіжні), але не отримані, зберігаються в Банку для видачі Клієнту 6 місяців (а.с.18).

Як встановлено в судовому засідання після закінчення терміну дії кредитної картки, тобто 01.09.2007 року, ОСОБА_1 не замовляв у банку і не отримував нову картку на новий строк на чому наполяє відповідач. Матеріали справи та містять доказів отримання відповідачем нової картки і зазначені обставини не спростовуються доводами апеляційної скарги банку.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що строк дії укладеного між ОСОБА_1 та банком договору закінчився 16.08.2007 року, оскільки не був продовжений на новий строк відповідно до умов договору, шляхом видачі клієнту картки з новим строком дії.

Відповідно до ст.ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення дії договору сторони його не продовжили, відповідної заяви про продовження та видачу нової картки відповідач не подавав, картку з новим строком дії не отримував, а тому строк позовної давності необхідно рахувати, починаючи з 16.08.2007 року.

Згідно з вимогами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що до ухвалення рішення судом першої інстанції, ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву про застосування строку позовної давності.

Враховуючи, що позивачем було заявлено позов у лютому 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності, який сплив 16.08.2010 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав спливу зазначеного строку.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ КБ «Приватбанк» не пропустив трирічний строк позовної давності, оскільки з 2006 року жодна із сторін кредитного договору не заявила про свій намір його припинити, а відтак відповідно до пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг він вважається продовжений на 12 місяців, не заслуговують на увагу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Березовенко Р.В.