Постанова № 38865541, 19.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 р. Справа № 804/4941/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Куделько Н.Є. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2014р. Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради (далі - відповідач) про, з урахуванням уточнень до позову - а.с.73-74:

- стягнення коштів у розмірі податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 299166,95 грн. з рахунків, що належать відповідачу, у обслуговуючих банках;

- стягнення коштів у розмірі податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 167270, 33 грн. з рахунків, що належать відповідачу, у обслуговуючих банках.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач перебуває на обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Податковий борг виник в результаті несплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Сума податкового боргу відповідачем не погашена. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість.

Представник позивача звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності, та зазначив, що позов підтримує у повному обсязі (а.с.93).

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.95).

Відповідно до поданих заперечень на позов, відповідач зазначив, що все майно відповідача перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Павлоград та закріплюється за відповідачем на праві господарського відання, а тому позивачем порушено п.п.96.1.1 п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України щодо звернення до органів влади із відповідним поданням про виділення коштів, проте не заперечував проти наявності у підприємства податкового боргу. Просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

З урахуванням положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження, оскільки, немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство „Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради, код 37085472, зареєстровано виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 11.06.2010 р. за № 1 232 102 0000 002257 (а.с.15), та знаходиться на обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків з 14.06.2010р. за №8948/10 (а.с.17).

Судом встановлено, що нарахування грошових зобов'язань відповідачу, здійснено згідно наданих відповідачем до податкового органу податкових декларацій з ПДВ:

- №9081169143 від 17.12.2013р.. в якому самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 191 396,00 грн. терміном сплати 30.12.2013р. (а.с.20-21);

- №9087494472 від 14.01.2014р., в якому самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 195 091,00 грн. терміном сплати 30.01.2014р. (а.с.22-23);

- №90008423341 від 19.02.2014р., в якому самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 182 935,00 грн. терміном сплати 02.03.2014р. (а.с.24-26);

- та суми пені в розмірі 1 033,47 грн., яка визначена у відповідності до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, в зв'язку із несвоєчасною сплатою сум узгоджених податкових зобов'язань згідно податкової декларації з ПДВ від 17.12.2013р. №9081169143.

В зв'язку із сплатою відповідачем сум грошового зобов'язання з ПДВ в рахунок погашення боргу минулих періодів, новостворений борг відповідача з ПДВ станом на 12.03.2014р. складає 299166,95 грн. (а.с.73,76).

Судом встановлено, що нарахування грошових зобов'язань відповідачу, здійснено згідно:

- суми узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 159250,00 грн. (135 758,00 грн. - основний платіж, 23492,00 грн. - штрафна санкція), яка нарахована відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000202342 від 17.02.2012р., прийнятого на підставі акту №25-23/2-37085472 від 10.02.2012р. (а.с.35);

- суми пені в розмірі 8 025,63 грн., яка визначена у відповідності до п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України (а.с.75).

В зв'язку із переплатою, новостворений борг відповідача з податку на прибуток станом на 12.03.2014р. складає 167 270,33 грн. (а.с.8).

22.11.2013р. Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було сформовано податкову вимогу № 289-15 про сплату відповідачем суми податкового боргу у розмірі 98966,59 грн. (а.с.36). Зазначену вимогу отримано відповідачем 25.11.2013р. (а.с.36).

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначена податкова вимога про сплату боргу ні в адміністративному, ні в судовому порядку відповідачем не оскаржувалась, а тому є узгодженою.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-6.

Відповідно до п.п.20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно до п.36.1, п.36.2 ст.36 Податкового Кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового Кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно до п.54.1 ст.54 Податкового Кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового Кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст.203 Податкового Кодексу України).

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.59.5 ст.59 Податкового Кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового Кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, податкова вимога Комунальному підприємству "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради за новоутвореним податковим боргом по орендній платі не виставляється, оскільки податковий борг платника не переривався.

Доводи відповідача, що оскільки все майно відповідача перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Павлоград та закріплюється за відповідачем на праві господарського відання, а тому позивачем було порушено п.п.96.1.1 п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України щодо не звернення до органів влади із відповідним поданням про виділення коштів, суд вважає безпідставними, оскільки зазначене звернення передбачено п.п.96.1.1 п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено та повинна бути застосована, у разі, якщо податковий орган звернувся до суду в порядку п.п.2 п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, а саме щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, при зверненні податкового органу до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, механізм визначений п.п.96.1.1 п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України не застосовується.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового Кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

На підставі п.4 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Оцінуючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, що податкове зобов'язання відповідачем було узгоджене, суд вважає можливим стягнути кошти у розмірі податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 299166,95 грн. та з податку на прибуток в розмірі 167270, 33 грн. з рахунків, що належать відповідачу, у обслуговуючих банках.

Керуючись Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-6, ст.ст. 8,10,11,12,18,69,94,128,158-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути кошти з Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради у розмірі податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 299166,95 грн. (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сто шістдесят шість гривень дев'яносто п'ять копійок) та з податку на прибуток в розмірі 167270, 33 грн. (сто шістдесят сім тисяч двісті сімдесят гривень тридцять три копійки) з рахунків, що належать Комунальному підприємству "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради, у обслуговуючих банках.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Куделько