Рішення № 38863739, 20.05.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 рокуСправа № 912/694/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т.В. Макаренко розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/694/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"

про стягнення 9 431 841,47 грн,

представники сторін:

від позивача - Єгоров В.С., довіреність № 14-30 від 30.01.2013р.

від відповідача - Петров А.О., довіреність № 117-юр від 24.03.2014р.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" борг в сумі 7 834 679,71 грн, суму втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення - 10 711,84 грн, суму пені - 628 191,42 грн, суму 3% річних - 274 126,42 грн, суму штрафу в розмірі 7% - 684 132,09 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позов за № 119-юр від 25.03.2014 в якому позовні вимоги фактично визнає частково та просить суд застосувати до даного спору термін позовної давності, відмовити в задоволені стягнення пені в сумі 628 191,42 грн та штрафу в сумі 684 132,09 грн в зв'язку із спливом позовної давності. Також, представник відповідача в судовому засіданні повідомлено суд про те, що в березні поточного року СП ТОВ "Світловодськпобут" було здійснено часткову оплату за поставлений природний газ.

30.04.2014 відповідач звернувся до суду з клопотанням № 123 від 28.04.2014 про розстрочку виконання рішення суду, на підставі норм ст. 83 ГПК України, в якому просить суд за результатами спору у справі № 912/694/14 розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, що надасть відповідачеві можливості не припиняючи виробничої діяльності розрахуватися за спожитий природний газ.

Разом з тим, у своїх письмових поясненнях № 781 від 29.04.2014 відповідач вказує про сплату частини боргу за спожитий природний газ на суму 5 823 096,68 грн та визнання відповідачем залишку боргу в сумі 2 011 583,03 грн, а також відповідач визнає вимоги позивача щодо нарахування 3% річних та втрат від інфляції. Позовні вимоги щодо нарахування пені та штрафу відповідач не визнає, оскільки вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з зазначеними вимогами.

20.05.2014 позивач надав заперечення на заяву відповідача про надання розстрочки в яких зазначає, що в даному випадку обставини на які посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, є лише способом для затягування виконання рішення суду у справі № 912/694/14.

Крім того, позивачем подано письмові пояснення в порядку ст. 22 ГПК України в яких останній звертає увагу суду на те, що правомірно нарахував пеню за період 03.03.2013 по 14.06.2013 по поставці природного газу, яка відбулася у листопаді 2012 року, тобто на зобов'язання, яке існувало за рік до моменту звернення, оскільки строк позовної давності по стягненню неустойки за даний період не сплив. Також, позивач вважає, що правомірно нарахував пеню за період з 03.03.2013 по 14.07.2014 по поставці природного газу, яка відбулась у грудні 2012 року.

Також, за клопотанням відповідача на вимогу ухвали суду сторонами складено та підписано акт звірки розрахунків за період з 01.09.2011 по 31.03.2014 по договору №14/2432/11 від 30.09.2011.

У судовому засіданні оголошувались перерви відповідно 30.04.2014 року до 12 год. 06.05.2014р., до 12 год. 20.05.2014р.та до 17 год. 20.05.2014 року, в порядку, визначеному нормами ст. 77 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - продавець) та спільним підприємством товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі - покупець) укладено договір № 14/2432/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір).

За умовами даного Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплатити газ на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

У п. 2.1. Договору сторони визначилися, що продавець передає покупцеві з 01.10.11 по 31.12.12 газ в обсязі до 5750,600 тис. куб.м.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Розділом 5 Договору сторони узгодили ціну газу.

Так, відповідно до п.п. 5.1.- 5.2. Договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування встановлюються НКРЕ; ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 700,76 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 342,00 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 4 042,76 грн.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання, сторони вносять зміни до пункту 5.2. цього Договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Також сторони в п. 6.3 Договору домовилися, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками продавця та покупця, скріплений круглими печатками позивача та відповідача.

30.09.11 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої з 01.10.11 р. викладено п. 5.2. ст. 5 Договору у наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 4 139,57 грн.

До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн."

Відповідно до укладеної між сторонами 11.10.11 Додаткової угоди № 2 до Договору, п. 5.2. Договору з 11.10.11 р. викладено в наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 449,64 грн.

До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.

У разі поставки газу на газоспоживаючі об'єкти Покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн.".

Також продавцем та покупцем 19.01.12 укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, якою викладено в новій редакції п. 5.2. Договору, що з 01.01.12 р. має наступний зміст:

"Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 509,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 579,18 грн.

До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ до тарифу на транспортування газу - 61,12 грн., всього з ПДВ - 3 945,90 грн.".

Сторонами також викладено в новій редакції платіжні реквізити Продавця в ст. 12 "Адреси та реквізити сторін" Договору.

27.06.2012 позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 4 про наступне: "З 01.07.2012 викласти п. 5.2 статті 5 "Ціна газу" у наступній редації:

5.2 Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн."

Перелічені вище Додаткові угоди до Договору є невід'ємними частинами Договору, підписані представниками сторін та скріплені круглими печатками підприємств.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, за змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: акту приймання-передачі природного газу від 31.10.11 р. на суму 781 900,37 грн., акту приймання-передачі природного газу від 30.11.11 р. на суму 1 818 293,68 грн., акту приймання-передачі природного газу від 31.12.11 р. на суму 2 130 628,37 грн., акту приймання-передачі природного газу від 31.01.12 р. на суму 2371 631,90 грн., акту приймання-передачі природного газу від 29.02.12 р. на суму 3 645 455,23 грн., акту приймання-передачі природного газу від 31.03.12 р. на суму 2 254 012,51 грн., акту приймання-передачі природного газу від 30.04.12 р. на суму 625 926,28 грн., акту приймання-передачі природного газу від 27.11.12 на суму 1 255 708,51 грн., акту приймання-передачі природного газу від 29.12.12 на суму 832 926,36 грн., акту приймання-передачі природного газу від 30.11.12 на суму 4 236 222,06 грн., акту приймання-передачі природного газу від 31.12.12 на суму 5 610 804,85 грн., позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, передавши Покупцю за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року газ на загальну суму 23 401 163,89 грн.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором виконує не належним чином та не в повному обсязі.

Так, за твердженням позивача станом на 12.12.2013 за відповідачем рахувалась заборгованість за Договором в сумі 7 834 679,71 грн. (а.с. 33).

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника відповідача та акта розрахунків за період з 01.09.2011 по 31.03.2014 по договору № 14/2432/11 від 30.09.2011 під час розгляду даної справи у суді покупцем було здійснено часткове погашення заборгованості за Договором в загальній сумі 5 823 096,68 грн, що підтверджується поданими до матеріалів справи платіжними дорученнями за період з квітня 2014 по березень 2014 (а.с 100- 140).

Таким чином, оскільки заборгованість в сумі 5 823 096,68 грн відповідачем сплачена після порушення провадження у справі, провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Решта пред'явленої до стягнення суми основної заборгованості в розмірі 2 011 583,03 грн, яку відповідач визнає у своєму відзиві на позов є обґрунтованою та підтверджена наявними у справі доказами, а, отже, підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки відповідачем заборгованість за поставлений природний газ сплачена несвоєчасно, позивач просить суд стягнути з відповідача суму втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення та три процента річних, які нараховано позивачем на суму боргу - 7 834 679,71 грн, розмір яких складає 2498,78 грн та 231 338,04 грн відповідно до розрахунку позивача.

Крім того, у своїй позовній заяві позивач вказує на те, що рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 5013/1380/12 від 17.12.2012 стягнуто з спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 5 538 167,22 грн, з яких: 4 733 610,64 грн - основного боргу, 102 371,43 грн - 3% річних, 35 503,55 грн - інфляційні втрати, 256468,70 грн - пеня, 410 212,90 грн - штраф, судовий збір в сумі 56654,40 грн за зобов'язаннями, які виникли у період з жовтня 2011 по квітень 2012 згідно договору № 14/2432/11 від 30.09.2011 за період з 14.11.2011 по 17.09.2012.

Господарський суд враховує норми ч. 3 ст. 35 ГПК України, якою встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач зазначає, що відповідач на виконання рішення господарського суду Кіровоградської області у справі № 5013/1380/12 від 17.12.2012 в частині основного боргу провів оплати частинами за період з 18.09.2012 по 28.12.2012, що вбачається з розрахунку позивача. В наслідок неналежного виконання зазначеного рішення суду заборгованість продовжує існувати з 31.05.2012 до цього часу.

З огляду на вказане та враховуючи роз'яснення інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 позивачем дораховано відповідачеві за зобов'язаннями жовтень 2011 - квітня 2012:

- 3% річних за зобов'язаннями жовтень - квітень 2012 у розмірі 42788,38 грн, які нараховано за період з 31.05.2012 по 05.02.2013;

- інфляційні втрати за зобов'язаннями жовтень - квітень 2012 у розмірі 8213,06 грн, які нараховано за період з 31.05.2012 по 05.02.2013.

Отже за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 14/2432/11 від 30.09.2011 та рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі №5013/1380/12, позивач просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення - 10 711,84 грн, суму 3% річних - 274 126,42 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Три проценти річних за своєю правовою природою є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

З огляду на вказане та враховуючи обґрунтований розрахунок позивача сума нарахованих втрат від інфляційних процесів з травня 2012 по січень 2013 та з жовтня 2012 по січень 2013 становить 10 711,84 грн, а сума нарахованих трьох процентів річних за період з 15.11.2012 по 12.12.2013 та 31.05.2012 по 05.02.2013 складає 274 126,42 грн.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів з травня 2012 по січень 2013 та з жовтня 2012 по січень 2013 в сумі 10 711,84 грн, трьох процентів річних за період з 15.11.2012 по 12.12.2013 та 31.05.2012 по 05.02.2013 в сумі 274 126,42 грн заявлено обґрунтовано та визнано відповідачем.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в п. 7.2 Договору № 14/2386/11 встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Вказані положення відповідають зазначеним вище вимогам законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язання.

На підставі наведеного, позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф за порушення виконання зобов'язання в частині оплати вартості природного газу, поставленого відповідачеві в жовтні, листопаді, грудні 2012 року, а саме:

за зобов'язаннями жовтня 2012 року пеня за період прострочення з 12.12.2012 по 08.02.2013 в розмірі 19735,89 грн та штраф у розмірі 58304,85 грн, що є 7% від суми простроченого платежу 832 926,36 грн;

за зобов'язаннями листопада 2012 року пеня за період прострочення з 15.12.2012 по 14.06.2013 в розмірі 196484,10 грн та штраф в розмірі 233 070,90 грн, що є 7% від суми простроченого платежу 3 329 584,34 грн;

за зобов'язаннями грудня 2012 року пеня за період прострочення з 15.01.2013 по 14.07.2013 в розмірі 411971,42 грн та штраф в розмірі 392756,34 грн, що є 7% від суми простроченого платежу 5610804,85 грн,

а всього - 628191,42 грн - пені та 684132,09 грн штрафу (а.с. 32-33).

Між тим, відповідач наведений розрахунок заперечив, зазначивши, що розрахунок штрафних санкцій здійснено позивачем в порушення вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України. Тобто, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені та штрафу.

Як передбачає частина 6 статті 232 Господарського кодексу України, на яку посилається відповідач у поданих запереченнях, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами Договору не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, ніж визначено вказаною нормою.

Сторонами у Договорі обумовлено, що виконання грошового зобов'язання зі сплати вартості отриманого природного газу визначено до 14-го числа місця наступного за місяцем поставки, а отже останнім днем виконання такого зобов'язання є день, що передує вказаному терміну, а саме:

14.11.2012 - за зобов'язанням зі сплати вартості природного газу, поставленого в жовтні 2012 року;

14.12.2012 - за зобов'язанням зі сплати вартості природного газу, поставленого в листопаді 2012 року;

14.01.2013 - за зобов'язанням зі сплати вартості природного газу, поставленого в грудні 2012 року.

Відповідно останнім днем шестимісячного терміну нарахування пені по зазначеним вище зобов'язанням, що передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, є: 14.05.2013, 14.06.2013, 14.07.2013.

Пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, про який також вказує відповідач у поданих запереченнях, встановлює спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За вимогами частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, а відтак її може бути викладено у відзиві на позов.

Відповідно до частин 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Разом з тим, умовами п. 7.2 Договору передбачено, що пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги від продавця.

Позивач вказує, що такою вимогою є дана позовна заява № 14/2 -126, яка датована 03.03.2014.

Також, суд враховує положення частини 4 статті 51 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

До господарського суду Кіровоградської області з позовом у даній справі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось 03.03.2014 згідно поштового штемпелю на конверті (а.с. 66), тоді як пеню позивач просить стягнути за період з 12.12.2012, що перевищує річний строк позовної давності.

Позивачем не наведено суду поважності причин пропуску строку позовної давності, а з матеріалів справи господарський суд таких причин не встановив.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність у позивача права стягнути пеню, що передбачено умовами Договору та нормами законодавства, про які зазначено вище і підтвердження такого права матеріалами справи, з огляду на подання відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої в межах розрахунку позивача, за наступний період:

за зобов'язаннями листопада 2012 року пеня за період прострочення з 03.03.2013 по 14.06.2013 на суму 95 973,69 грн;

за зобов'язаннями грудня 2012 року пеня за період прострочення з 03.03.2013 по 14.07.2013 на суму 303 598,34 грн.

Всього пеня в сумі 399572,03 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення пені, нарахованої позивачем до 12.12.2012 року та поза межами терміну, визначеного частиною 6 ст. 232 господарського кодексу України, що в загальному розмірі становить 228 619,39 грн, господарський суд відмовляє у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Також господарський суд відмовляє у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності в частині стягнення штрафу в сумі 291375,75 грн, нарахованого за порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості газу, отриманого в жовтні і листопаді 2012 року, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 7.2 Договору за прострочення понад 30 днів покупець зобов'язаний у безспірному порядку сплатити покупцеві штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Отже, у позивача виникло право вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення строку оплати вартості газу, поставленого в жовтні 2012 - 14.12.2012 та за прострочення строку оплати вартості газу, поставленого в листопаді 2012 - 14.01.2013.

Оскільки позивач звернувся до господарського суд з вимогою про стягнення вказаних штрафів 03.03.2014, то ним пропущено річний строк позовної давності, про що заявлено відповідачем у відзиві на позов.

Поважність причин пропуску строку позовної давності позивачем не пояснюється, матеріалами справи наявність поважних причин не підтверджується.

На підставі викладеного, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 291375,75 грн. Вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 392 756,34 грн за прострочення відповідачем понад 30 днів строку оплати вартості газу, поставленого в грудні 2012, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, відповідач подав клопотання про розстрочку виконання рішення суду у справі № 912/694/14 на 12 місяців.

Свої клопотання відповідач мотивує тяжким фінансовим становищем товариством, яке виникло в т.ч у зв'язку з несплатою населенням наданих відповідачем послуг та заборгованістю держави з виплати різниці в тарифах.

Вказаний стан відповідач утворився не з його вини, а в наслідок недостатнього виділення бюджетних коштів на погашення заборгованості з різниці в тарифах, необхідності здійснення виробничої діяльності навіть у випадку затримки розрахунків з боку контрагентів відповідача, що на його думку є виключними обставинами.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що відсутність у відповідача грошових коштів дійсно ускладнюють і роблять неможливим виконанням рішення, а одночасне, тобто без розстрочення, стягнення з відповідача присуджених до стягнення грошових коштів може призвести до припинення його господарської діяльності, що в свою чергу потягне за собою зрив теплопостачання та виробництва електроенергії в цілому регіоні міста Світловодськ.

У зв'язку з вказаним, відповідач просить за результатами розгляду спору у даній справі розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

При розгляді клопотання відповідача господарський суд враховує ч. 6 ст. 83 ГПК України, а також ту обставину, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

При цьому, вирішуючи питання по розстрочці виконання судового рішення, суд зобов'язаний врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини.

Відповідач до свого клопотання додав копії документів: протокол № 1 від 29.04.2013 про узгодження обсягів заборгованості з різниці в тарифах за 2012 рік, розрахунок обсяду заборгованості за минулі роки, лист НАК "Нафтогаз України" про встановлення нормативу відрахування коштів, які в цілому підтверджують причини не належного виконання Договору та підстави виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за 2012 рік. Проте, заявником не подано до суду належних доказів, які підтверджували б надходження грошових коштів у майбутньому в розмірі достатньому для виконання рішення у даній справі та докази конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши подані сторонами докази суд враховує матеріальні інтереси позивача та відповідача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, позиції сторін та заперечення позивача (намагання відповідача затягнути виконання рішення суду), відсутність доказів надходження грошових коштів у майбутньому в розмірі достатньому для виконання рішення у даній справі, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на судовий збір покладаються на відповідача у повному обсязі у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85, 117, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (27500, м. Світловодськ, Кіровоградська область, вул. Крупської, 2 а, ідентифікаційний код 31678853) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість за спожитий природний газ в сумі 2 011583,03 грн, 10 711,84 грн - суму втрат від інфляційних процесів, 274 126,42 грн - суму 3% річних, 399 572,03 грн - суму пені, 392 756,34 грн - суму штрафу в розмірі 7%, а також судовий збір в сумі 73080,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 5 823 096,68 грн припинити.

У задоволенні решти позову відмовити.

В задоволенні клопотання № 123 від 28.04.2014 про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 26.05.2014.

Суддя Т. В. Макаренко