Постанова № 388614, 18.01.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.01.2007 Справа № 13/441-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

за участю представників:

позивача –Шаповал Ю.Є. (юрисконсульт),

відповідача –Бондар А.Ф. (головний державний податковий інспектор),

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: № 0006382301/0 від 26 липня 2006 року та № 0006372301/0 від 26 липня 2006 року,

в с т а н о в и в:

Згідно до положень статті 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв’язку з тим, що за пунктом 1 вказаних Прикінцевих положень КАС України набрав чинності з 1 вересня 2005 року, судове рішення за даною справою винесено з дотриманням вимог КАС України.

Позовні вимоги ґрунтуються на невідповідності спірних рішень положенням статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до яких позивачем робиться висновок про відсутність законодавчого обов’язку (та права) здійснювати контроль показників податкової звітності іншого платника податків –контрагента за договірними зобов’язаннями, і в тому випадку, коли установчі документи такого платника будуть в подальшому визнані недійсними.

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на їх обґрунтованість відповідно до статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Поряд з викладеним з матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2006 року Державною податковою інспекцією у місті Херсоні за результатами невиїзної документальної перевірки Міського комунального підприємства „Херсонтеплоенерго” з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватним малим підприємством „Арно”, складено акт перевірки 2381/234/31653320, в якому зафіксовані допущені позивачем порушення пункту 1.3. статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3., 7.2.4 пункту 7.2., підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 7136,51 грн, що призвело: 1) до заниження суми податку на додану вартість по періодам: серпень 2003 р. –230 грн; листопада 2003 р. –472,74 грн; січень 2004 р. –260 грн; травень 2004 р. –369,79 грн; червень 2004 р. –109 грн; 2) до завищення суми податку на додану вартість, яка заявлена до бюджетного відшкодування по періодам: вересень 2003 р. –3750 грн, жовтень 2003 р. –1045,98 грн, лютий 2004 р. –116 грн, травень 2004 р. –783 грн.

Вказані обставини пов’язані з тим, що позивачем віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 7136,51 грн за податковими накладними, отриманими від ПМП „Арно” на загальну суму вартості товарів 42849,02 грн з урахуванням ПДВ, яке не відповідає ознакам платника податку, оскільки рішенням господарського суду Херсонської області у справі № 14/17-ПН-06 від 7 лютого 2006 року визнано недійсними статут та протокол № 1 від 15.03.2002 р. ПМП „Арно”, а також скасовано його державну реєстрацію.

Зокрема, податковим органом вказані податкові накладні за угодами купівлі-продажу товарів: 1) від 20.08.2003 р. № 218 на суму 1020 грн (з ПДВ); 2) від 28.08.2003 р. № 227 на суму 360 грн; 3) від 25.09.2003 р. № 263 на суму 22500 грн; 4) від 14.10.2003 р. № 290 на суму 1715,90 грн; 5) від 22.10.2003р. № 302 на суму 4560 грн; 6) від 03.11.2003 р. № 314 на суму 746,50 грн; 7) від 18.11.2003 р. № 331 на суму 840 грн; 8) від 25.11.2003 р. № 333 на суму 1249,21 грн; 9) від 12.01.2004 р. № 6 на суму 1560 грн; 10) від 03.02.2004 р. № 27 на суму 696 грн; 11) від 24.05.2004 р. № 142 на суму 1800 грн; 12) від 24.05.2004 р. № 142 на суму 2292 грн; 13) від 24.05.2004 р. № 143 на суму 2860,70 грн; 14) від 11.06.2004 р. № 158 на суму 654 грн.

На підставі цього акту перевірки податковою інспекцією 26 липня 2006 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0006382301/0 та № 0006372301/0 про стягнення з позивача відповідно до кожного з них: 1441, 53 грн основного платежу з податку на додану вартість та 720,77 грн штрафу, а також 5694,98 грн основного платежу з податку на додану вартість та 2847,49 грн штрафу.

З матеріалів справи також вбачається, що, дійсно, рішенням господарського суду Херсонської області у справі № 14/17-ПН-06 від 7 лютого 2006 року за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні до ПМП „Арно” визнано недійсними статут та протокол № 1 від 15.03.2002 р. ПМП „Арно”, а також скасовано його державну реєстрацію. При цьому судом встановлено факт управління цим підприємством особою, яка не має до нього ніякого відношення, а діяльність підприємства ведеться невідомими особами. Суд констатував діяльність ПМП Арно” протиправною, оскільки воно має ознаки фіктивності.

Крім того, постановою господарського суду Херсонської області у справі № 11/338-АП-06 від 12 жовтня 2006 року за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні до МКП „Херсонтеплоенерго” та ПМП „Арно” визнано недійсними господарські зобов’язання –усні договори купівлі-продажу товарів, вчинені між цими суб’єктами, на загальну суму 66103,23 грн, в період з 17 червня 2002 р. по 19 липня 2004 р., серед яких й ті, що вказані в акті перевірки на загальну суму 42849,02 грн. При цьому судом констатовано, що оспорювані господарські зобов’язання з купівлі-продажу товарів слід визнати недійсними за статтею 207 Господарського кодексу України, як укладені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, приховування від оподаткування доходів, в порушення існуючих в державі засад підприємницької діяльності. Судом також зазначено, що від імені ПМП „Арно” здійснювалась тіньова господарська діяльність, метою якої крім суто підприємницьких інтересів було отримання надприбутків за рахунок недекларування та несплати будь-яких податків, платежів до бюджету у зв’язку з проведенням господарських операцій.

За преамбулою Закону України „Про податок на додану вартість” цим законом визначено платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 1.3. статті 1 Закону платник податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

За підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Підпунктом 7.2.3. того ж пункту визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. При цьому відповідно до підпункту 7.2.4. право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За підпунктом 7.2.6. податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В свою чергу згідно до положень підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. А з підпунктом 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З викладених правових позицій слідує, що визначальним фактором обґрунтованості складення податкової накладної серед іншого є її видання суб’єктом господарювання, зареєстрованим згідно до вимог діючого законодавства, в тому числі платником податку на додану вартість.

Проте, в даному випадку податкові накладні, на підставі яких позивач відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 7136,51 грн, видані особою, тобто ПМП „Арно”, яка діяла в супереч чинному законодавству.

За таких обставин у позивача відсутні правові підставі для віднесення податкового кредиту суму податку на додану вартість, нараховану за господарськими зобов’язаннями, які визнані судом недійсними, оскільки ці зобов’язання за статтею 236 Цивільного Кодексу України є недійсними з моменту їх чинення (виникнення).

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв’язку із зазначеним спірні рішення відповідають діючому законодавству, оскільки прийняті без порушенням вказаних вище норм, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Приймаючи до уваги той факт, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, сплачений позивачем судовий збір підлягає віднесенню на нього.

На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 58-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

п о с т а н о в и в :

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Роз’яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата підпису постанови –22 січня 2007 року

Суддя М.К. Закурін