Ухвала суду № 38861375, 14.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 876/658/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова до відкритого акціонерного товариства «ЛьвівОРГРЕС» про стягнення коштів,

встановив :

Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова (далі - УПФ України в Галицькому районі м. Львова) звернулося в суд з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «ЛьвівОРГРЕС» (далі - ВАТ «ЛьвівОРГРЕС»), в якому просить стягнути 1461,99 гривень заборгованості з відшкодування витрат на фінансування різниці у розмірі пенсій, призначених науковим працівникам.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року позов задоволений частково, стягнуто з ВАТ "ЛьвівОРГРЕС" на користь управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова 731 гривню (50 % заявленої суми) заборгованості з відшкодування витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної її працівникам відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Постанова мотивована тим, що відповідно до ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується, зокрема, для наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, до яких відносився відповідач, за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому, за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за вищевказаним Законом.

Не погодившись із зазначеною постановою УПФ України в Галицькому районі м. Львова подало апеляційну скаргу, просить скасувати судове рішення і прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при вирішенні спору потрібно керуватись порядком відшкодування, який діяв до 29.12.1994 року. В 1994 році Закон України від 13.12.1991 року № 1977-XII (на теперішній час Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність») мав назву «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності», в якому не йшлося про наукові пенсії та їх відшкодування. Лише в редакції закону від 01.12.1998 року було змінено назву закону на статтю 24 «Про пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника».

Сторони в судове засідання на апеляційний розгляд скарги не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, а тому відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України суд ухвалив провести апеляційний розгляд справи без їх участі.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було направлено ВАТ "ЛьвівОРГРЕС" повідомлення про суму виплат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів з січня 2013 року, відповідно до якого відшкодуванню підлягає 1461,99 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що різниця між сумою пенсії за Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств фінансується у співвідношенні: за рахунок коштів державного бюджету - 50 відсотків різниці у розмірі пенсії і за рахунок коштів цих підприємств - 50 відсотків різниці у розмірі пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" встановлено, що держава для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, виплачує пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України. Виплата пенсій відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Статтею 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що призначення пенсій, оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду. У разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та інших законодавчих актів, призначається одна пенсія за її вибором.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідно до п.2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року №372, яким визначено механізм фінансування різниці у розмірі пенсії, встановлено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку, у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ВАТ «ЛьвівОРГРЕС», відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №292 від 29.12.1994 року, є правонаступником Державного підприємства «Львівське підприємство по пуску, налагодженню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС».

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки ВАТ «ЛьвівОРГРЕС» було державним підприємством, то необхідно керуватися п.2 ч.9 ст.24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та п.п.2, 4 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими та суперечать вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні справи судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року у справі № 813/8981/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньою до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич