Постанова № 38861314, 22.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року 810/735/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Ядвіжиної Д.О., Пархомчука О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1) із позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Зазначала, що підстави перевірки посадовими особами Інспекції їй повідомлені не були; вказала, що не отримала другий екземпляр зареєстрованого акта перевірки. Звертала увагу на застосування штрафних санкцій за порушення щодо яких минули строки давності для цього та на накладення Міністерством доходів і зборів України мораторію на проведення перевірок платників податків у 2013 році.

Посилаючись на дотримання позивачем положень податкового законодавства, просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006062213 від 18 грудня 2013 року.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували; вказали, у тому числі і у письмових запереченнях, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті перевірки і є достатньою підставою для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи із такого.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована 26 лютого 2003 року (а.с.9), перебуває на податковому обліку у Баришівському відділенні Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції, отримала торговий патент на право здійснення торгівельної діяльності із терміном дії з 1 квітня 2011 року по 31 березня 2016 року (а.с.8), а також ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на період з 8 серпня 2013 року по 7 серпня 2014 року (а.с.10).

Судом встановлено, що з 13 по 14 листопада 2014 року, на підставі наказу Головного управління Міндоходів у Київській області про проведення фактичних перевірок (а.с.38) та направлень від 13 листопада 2013 року №2185 і №2186 (а.с.37), проведено фактичну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1, зокрема магазину, розташованого за адресою: житловий масив Садовий, 6, кв.1, в місті Березані Київської області. У вказаних направленнях на перевірку міститься підпис позивача на підтвердження пред'явлення службового посвідчення та відповідних направлень (а.с.37).

За результатами перевірки складено Акт №1003/1000/22/НОМЕР_1 від 14 листопада 2013 року, у якому зазначено, що у магазині здійснювалась (згідно Z-звітів електронних журналів РРО) роздрібна торгівля пивом солодовим у пляшках за готівку із застосуванням РРО. При цьому, у ході перевірки встановлено дві групи порушень: 1) несвоєчасне (у день одержання готівки) оприбуткування готівкових коштів в книзі ОРО №1001000836р/1, зареєстрованої 1 лютого 2010 року, на підставі фіскальних звітних чеків Z-звітів з №0001 по №0247 (з 2 лютого 2010 року по 31 грудня 2010 року) на загальну суму 9096,55 грн., зокрема, в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» в графах 1-8 відсутні записи про надходження готівкової виручки; 2) несвоєчасне (у день одержання готівки) оприбуткування готівкової виручки від торгівельної діяльності за період з 18 жовтня по 12 листопада 2013 року на загальну суму 2033,50 грн., а саме: книгу обліку доходів і витрат, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взагалі не використовувала у будь-якому вигляді.

За висновками цього Акта, позивачем порушено пункт 2.6 Постанови правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-піприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (а.с.35-36).

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1, наданих під час проведення перевірки у додатку до вказаного Акта (а.с.39), в магазині використовується РРО №1001000836 та КОРО №1001000836/р/1, дата реєстрації 1 лютого 2010 року, в графі «розпочато» запису немає, а в розділі 2 цієї книги записи зроблено 1 січня 2011 року. В період з 1 лютого 2010 року по 31 січня 2010 року записи не виконувались, тому що працювали під 25% без накладних. Зазначила, що книгу обліку доходів та витрат в електронному вигляді не веде, книга нового зразка не реєструвалась.

На підставі вищевказаного Акта фактичної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0006062213 від 18 грудня 2013 року, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 55650,25 грн. (а.с.16).

У судовому засіданні позивач надала для огляду оригінал книги обліку розрахункових операцій №1026000836р/2, при цьому у номері такої книги було здійснено виправлення і він не відповідає номеру книги обліку розрахункових операцій, яка надавалась під час перевірки. Крім того, книга містить записи про те, коли вона розпочата та коли закінчена, а також наявні записи у розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» про надходження готівкової виручки.

У свою чергу, податковим органом подано примірник книги обліку розрахункових операцій №1001000836/р/1 (без виправлень, без відомостей про дати її початку і закінчення, записів про рух готівки у відповідних графах тощо), яка досліджувалась під час проведення перевірки (а.с.51-76,107-132).

При цьому, зауваження до Акта перевірки щодо виявлених фактів нездійснення записів про надходження готівкової виручки з 2 лютого 2010 року по 31 грудня 2010 року - відсутні.

У судовому засіданні представники відповідача, один із яких приймав участь у проведенні перевірки, пояснили, що усі наявні у ФОП ОСОБА_1 на момент перевірки книги обліку перераховано у Акті перевірки, зокрема книга обліку розрахункових операцій №1001000836р/1, зареєстрована 1 лютого 2010 року, та книга обліку розрахункових операцій на реєстратор розрахункових операцій №1001000836р/2. При цьому, книга обліку доходів і витрат як нового, так і старого зразка - була відсутня, що відображено у Акті перевірки як посадовими особами Інспекції, так і самостійно зазначено позивачем (а.с.36).

У судовому засіданні позивач та її представник стверджували наявність під час перевірки книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність старого зразка, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року №1025. Надали копію витягу із такої книги (а.с.11-13) та оригінал, який досліджено у судовому засіданні.

Знову ж таки, зауважень до Акта перевірки або ж заперечень стосовно викладених у такому документі відомостей про відсутність у позивача книги обліку доходів і витрат - не подано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як закріплено у пункті 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами підпункту 75.1.3 цього ж пункту фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За нормами пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У відповідності із пунктом 86.7 статті 86 цього ж кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Абзацом четвертим статті 2 Закону № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/1032 (Положення про ведення касових операцій).

За визначенням пункту 1.2 цього Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів та витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Тобто, суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у книзі обліку розрахункових операцій, книзі обліку доходів та витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

У цьому ж пункті Положення закріплено, що книга обліку - це касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книгою обліку доходів і витрат є документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України.

За правилами пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 7.3 цього Положення у разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

У силу пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів №481 від 16 вересня 2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за N 1686/242181 та набравшого чинності 18 жовтня 2013 року, затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, що додаються. У пункті 1 такого Порядку закріплено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.

Абзацом третім частини першої статті 1 Указу № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

При цьому невідображення готівки у книзі обліку після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена саме Указом № 436/95.

Як закріплено у пункті 102.1 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За нормами пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Суд звертає увагу на те, що перевірка у випадку, який розглядається, була фактичною, посадові особи Інспекції були допущені позивачем для її проведення, їм надавалися відповідні документи та дозволено здійснити перевірку, у зв'язку із чим доводи про протиправність проведення відповідної перевірки через відсутність підстав для цього у випадку, який розглядається, до уваги не приймає.

Суд відхиляє доводи позивача щодо невручення Акта перевірки, оскільки у такому документі у графах «примірник акта перевірки отримав» та «відмітка про ознайомлення з актом перевірки керівника суб'єкта господарювання», - проставлено підписи ОСОБА_1, а твердження про закреслення підписів суд також не може розцінювати як доказ невручення відповідного Акта.

Щодо першого порушення, яке мало місце у період з 2 лютого 2010 року по 31 грудня 2010 року, то оскільки перевірка проводилась із 13 листопада 2013 року, а, отже, із урахуванням вказаних вище положень статей 44 та 102 Податкового кодексу України, строки давності по застосуванню відповідних санкцій за період з 2 лютого 2010 року по 12 листопада 2010 року - минули. При цьому, податковим органом не було конкретизовано суму виявлених порушень щодо періоду з 13 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року, а лише вказано загальну суму за весь період з 2 лютого 2010 року по 31 грудня 2010 року, у судовому засіданні представники Інспекції також не могли назвати несвоєчасно оприбутковану суму готівки з 13 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року суму.

У зв'язку із такими обставинами суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у частині скасування оскаржуваного повідомлення-рішення, яким нараховано штрафні санкції за порушення, яке мало місце у 2010 році. Як вбачається із досліджених судом документів, несвоєчасно оприбуткована сума за період з 2 лютого 2010 року по 31 грудня 2010 року становить 9096,55 грн. Оскільки за таке порушення застосована санкція у п'ятикратному розмірі від суми неоприбуткування, тому повідомлення-рішення підлягає скасуванню у сумі 45482,75 грн. (9096,55 грн.*5)

Стосовно другого порушення, яке мало місце у жовтні-листопаді 2013 року, то суд враховує зафіксовані у Акті перевірки факти про відсутність у позивача книги обліку доходів і витрат, зважає на відсутність зауважень до Акта перевірки, зокрема і у цій частині, та відсутність заперечень на нього. У зв'язку із цим не може погодитися із доводами позивача про наявність книги обліку доходів і витрат під час проведення перевірки. Крім того, надана до суду для огляду книга обліку доходів і витрат не відповідає вимогам до неї, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів №481 від 16 вересня 2013 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у цій частині.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зокрема щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного повідомлення-рішення у частині нарахування фінансових у сумі 45482,75 грн.

За положеннями частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки розмір судового збору у випадку, який розглядається, враховуючи майновий характер позовних вимог, складає 1827 грн., позивачем, згідно із квитанцією №0764 від 3 січня 2013 року, сплачено 1113 грн., зважаючи на обсяг частини вимог, яка підлягає задоволенню, суд вирішує присудити на користь позивача судові витрати у сумі 713 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0006062213 від 18 грудня 2013 року у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 45482 (сорок п'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 75 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 713 (сімсот тринадцять) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 травня 2014 р.