Ухвала суду № 38860460, 15.05.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 602/174/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В. Провадження № 22-ц/789/515/14 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 48

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Хоми М.В.

суддів - Демковича Ю. Й., Загорського О. О.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін - апелянта ОСОБА_1, позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що на її постійному утриманні та забезпеченні перебуває їх спільний неповнолітній син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який є батьком дитини, ухиляється від надання такої допомоги, хоч є працездатним, має нерегулярний мінливий дохід і за станом здоров'я може надавати матеріальну допомогу, а тому просила стягнути із відповідача аліменти у твердій грошовій сумі - 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 березня 2014 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 21 лютого 2014 року до досягнення дитиною повноліття.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити, та постановити стягувати аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначає, що судом порушено норми матеріального права, не враховано матеріальне становище платника аліментів, у зв'язку з чим призначено до сплати аліменти в такому розмірі, в якому апелянт не має можливості оплачувати, що може призвести до виникнення заборгованості по аліментах та притягнення його до кримінальної відповідальності за несплату аліментів.

Заслухавши пояснення апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, позивачки, яка вважає рішення суду законним та обгрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що дитина потребує матеріальної допомоги і відповідач має можливість її надавати, при визначенні розміру аліментів судом враховано майнове становище відповідача, який має нерегулярний мінливий дохід, стан здоров'я, відсутність в нього на утриманні інших дітей, а також ту обставину, що відповідач визнав позов та погодився на сплату аліментів у розмірі 1000 грн.

Колегія суддів вважає даний висновок суду законним та таким, що відповідає матеріалам справи.

Судом встановлено, що сторони по справі являються батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 21 вересня 2006 року Гринівською сільською радою Лановецького району Тернопільської області.

Як вбачається з довідки про склад сім'ї від 13.02.2014 року № 166, виданої Гринівською сільською радою Лановецького району, та акту обстеження умов проживання, ОСОБА_3 проживає спільно з матір'ю, яка є позивачем по справі, в АДРЕСА_1, та знаходиться на її утриманні.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.

Згідно з ч.3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4)інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, має нерегулярний мінливий дохід, інших осіб на утриманні не має, позов визнав та зазначив, що згідний сплачувати аліменти у розмірі 1 000 грн., тому колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для зміни рішення суду немає.

Доводи апелянта про те, що визнаючи позов, він не погоджувався сплачувати 1 000 грн., колегія суддів до уваги не приймає, так як в матеріалах справи наявна письмова заява, надана відповідачем про те, що він позовні вимоги визнає та згідний сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1000 грн.

Згідно ч. 4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" у разі визнання відповідачем позову можливе лише ухвалення рішення про задоволення позову, а не про задоволення позову частково чи про відмову в його задоволенні.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно вирішено спір, оскільки відповідач позов визнав, визнання позову не суперечило закону і не порушувало прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому у суду першої інстанції були наявні законні підстави для задоволення позову.

Також, судова колегія вважає, що доводи апелянта про неплатоспроможність на увагу не заслуговують, оскільки відповідач є особою працездатного віку, протипоказань щодо фізичної праці немає, інших аліментних зобов'язань не має, жодних доказів, які б слугували підставами для призначення аліментів у розмірі меншому, аніж визначено судом першої інстанції, суду апеляційної інстанції не надав.

Враховуючи вищенаведене, рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Хома