Ухвала суду № 38860211, 22.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 р. Справа № 815/7836/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2013 року № 0000194200.

Суд першої інстанції своєю постановою від 16 грудня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 05.11.2013 року № 0000194200 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 134214 гривень (сто тридцять чотири тисячі двісті чотирнадцять гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкової служби проведена фактична перевірка господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складений акт від 11.10.2013 року, який зареєстрований в органі Міндоходів за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання 14.10.2013 року № 0050/25/10/38/30109015.

На підставі вищевказаного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення 05.11.2013 року № 0000194200, яким до ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 134639 гривень.

Як вбачається з акту перевірки від 11.10.2013 року, перевіркою встановлено порушення п.2, п.9, п.11, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахунків операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР). При цьому за порушення п.2 ст.3 вказаного Закону позивача не притягнуто до відповідальності, а сам акт перевірки не містить конкретних фактів допущеного порушення.

Згідно з актом перевірки, порушення позивачем п.9 ст.3 Закону № 265/95-ВР полягає у незабезпеченні суб'єктом господарювання щоденного друкування фіскальних звітних чеків за 30.03.2013 року та 31.03.2013 року згідно КОРО № 1501005172р/3 та 19.09.2013 року, 20.09.2013 року згідно КОРО № 1501003172р/4.

Факт допущення даного порушення позивачем не заперечується, однак позивач вважає неправомірним застосування штрафної санкції у розмірі, застосованому податковим органом.

Так, відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по акту перевірки за дане порушення на позивача накладено штраф у розмірі 1360 гривень (340 грн. Х 4), тобто за кожне невиконання щоденного друку (30.03.2013 року, 31.03.2013 року, 19.09.2013 року та 20.09.2013 року).

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з п.4 ст.17 Закону № 265/95-ВР у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання передбачена відповідальність в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Таким чином, судова колегія погоджується з доводами представника позивача та зазначає, що передбачена п.4 ст.17 Закону № 265/95-ВР відповідальність за допущене позивачем порушення складає двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в гривневому еквіваленті складає 340 гривен. У зв'язку із цим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020 гривень є неправомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, фактичною перевіркою встановлено незабезпечення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» використання режиму попереднього програмування найменування товару та послуг, чим порушено вимоги п.9 ст.3 Закону № 265/95-ВР.

Дане порушення підтверджується матеріалами справи, зокрема квитанцією від 09.10.2013 року, зробленій о 11:49 годині, відповідно до якої ТОВ «Інтертелеком» проданий товар у кількості 1 одиниці вартістю 30 гривень. Згідно рахунку до сплати № 3781177/11757173 від 09.10.2013 року позивачем було реалізовано пластикову чіп-карту, у зв'язку із чим підтверджується встановлений в ході фактичної перевірки факт незабезпечення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» використання режиму попереднього програмування найменування товару та послуг.

Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій по акту перевірки за дане правопорушення на позивача накладено штраф у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в гривневому еквіваленті складає 85 гривень, відповідно до п.6 ч.1ст.17 Закону № 265/95-ВР.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині, у зв'язку із чим відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, фактичною перевіркою встановлено незабезпечення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, чим порушено п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР.

Так, в акті перевірки зазначено, що у торговельному залі за адресою: АДРЕСА_1, в реалізації знаходиться товар, на який відсутній документи, згідно з переліком (смартфони, планшети, програвачі тощо) на загальну суму 66397 гривень.

Під час перевірки працівники Товариства пояснили співробітниками податкової служби, що у приміщенні, в якому розміщено центр обслуговування абонентів, яке орендовано ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації», частина площі приміщення передана в суборенду іншому суб'єкту господарювання. Так, на вказаній площі розміщено замкнену прозору скляну шафу із зразками обладнання, яке належить іншому суб'єкту господарювання - суборендарю позивача. Зазначене обладнання не знаходилось в реалізації позивача, а працівники Товариства не мали до нього фізичного доступу. При цьому до перевірки було надано копію договору суборенди приміщення та продемонстровано місце (куточок покупця), де знаходяться реєстраційні документи орендаря, якому належить обладнання.

Вищезазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією договору суборенди № 3-17 від 01.10.2011 року, відповідно до якого ТОВ «Інтертелеком» (Орендар) передало у тимчасове платне володіння та користування ФОП ОСОБА_5 (Суборендар) частину нежилого приміщення загальною площею 6 (шість) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також, відповідно до акту прийому-передачі від 04.10.2011 року Орендар передав, а Суборендар прийняв в тимчасове платне володіння та користування частину нежилого приміщення загальною площею 6 (шість) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, згідно свідоцтва платника єдиного податку Серії НОМЕР_2, видане 01.01.2012 року, ФОП ОСОБА_5 займається роздрібною торгівлею телекомунікаційного устаткування в спеціалізованих магазинах, ремонтом побутових приладів та здійснює господарську діяльність, у тому числі, за адресою: АДРЕСА_1.

Вищевказані докази у своїй сукупності свідчать на користь доводів позивача про належність перелічених у акті товарів іншому суб'єкту господарювання. При цьому, відображені у акті фактичної перевірки висновки перевіряючих щодо порушення Товариством п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача.

На підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан