Рішення № 38859275, 15.05.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.05.2014р. Справа №905/8550/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська вуглезбагачувальна

компанія», м.Луганськ

до Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка

про стягнення 59596,43грн. заборгованості, 3717,86грн. інфляційних нарахувань,

5682,07грн. – 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

15.05.2014р. з 10-50год. до 10-55год.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська вуглезбагачувальна компанія», м.Луганськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка про стягнення 59596,43грн. заборгованості, 3717,86грн. інфляційних нарахувань, 5682,07грн. – 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: Договір поставки №171 від 09.07.2010р. та Додаток №1 до нього; Договір відступлення права вимоги (цесії) №02/02 ИД від 28.02.2013р.; рахунок – фактуру №41 від 25.08.2010р., акт приймання-передачі вугільної продукції №41 від 25.08.2010р.; акт №245/МВ звіряння кількості та якості від 25.08.2010р., посвідчення якості №30; квитанцію про приймання вантажу тощо.

Протягом розгляду справи позивач надав:

1) пояснення №18/12 від 18.12.2013р. з додатками (а.с.74-84);

2) заперечення б/н б/д на відзив з додатками (а.с.85-92);

3) з супровідним листом Вих.№6/2 від 06.02.2014р. – додаткові документи (а.с.106-123).

Протягом розгляду справи відповідач надав:

1) відзив №12/195 від 17.12.2013р. з додатками (а.с.44-69);

2) з супровідним листом №12/199 від 24.12.2013р. – додаткові документи (а.с.93-97);

3) додаткові пояснення №14/19 від 06.03.2014р. з додатками (а.с.130-131);

4) клопотання №12/25 від 07.05.2014р. про відкладення розгляду справи (а.с.139-141).

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 24.12.2013р. справу передано на розгляд судді Макарової Ю.В. у зв’язку з перебуванням судді Шилової О.М. на лікарняному (а.с.71).

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 08.01.2014р. справу передано на розгляд судді Шилової О.М. у зв’язку з виходом останньої з лікарняного (а.с.103).

Ухвалою господарського суду від 11.03.2014р. на підставі ст.69 ГПК України за клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів (а.с.125, 128).

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 24.03.2014р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М. у зв’язку з перебуванням судді Шилової О.М. на лікарняному (а.с.133).

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 14.05.2014р. справу передано на розгляд судді Шилової О.М. у зв’язку з виходом останньої з лікарняного (а.с.144).

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами, врахувавши пояснення представників сторін, надані у попередніх судових засіданнях, тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача №12/25 від 07.05.2014р. про відкладення розгляду справи.

Розглянувши документи, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

09.07.2010р. між Державним підприємством «Макіїввугілля» (Покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІОЛІД» (Постачальник) був укладений Договір поставки №171 (далі – Договір, а.с.10-15).

На умовах Договору постачальник зобов’язався поставити у власність, а покупець – прийняти та оплатити вугільну продукцію. Період поставки, марочний склад продукції, яка постачається, ціна, кількість та реквізити поставки обумовлюються сторонами додатково в Специфікаціях, що є невід’ємною частиною Договору (п.1.1 Договору).

Сторони домовились, зокрема, про наступне.

Датою виконання зобов’язання з поставки вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі (п.2.3 Договору).

Право власності на вугілля від Постачальника до Покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання – передачі вугілля (п.2.4 Договору).

За належну до поставки партію Товару оплата здійснюється протягом 15-ти банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі (п.5.3 Договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2010р., а в частині невиконаних зобов’язань – до повного їх виконання (п.9.3 Договору).

Додатком №1 від 09.07.2010р. до Договору сторони узгодили марки, кількість, базові показники якості та вологи і ціну вугілля, що підлягало поставці у період 10.07.2010р. – 31.07.2010р. (а.с.16).

Договір та Додаток №1 до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

На виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку вугільної продукції в кількості 347,77т на загальну суму 229708,26грн. з ПДВ, яка була прийнята Покупцем, що підтверджується Актом приймання-передачі вугільної продукції №41 від 25.08.2010р. (а.с.18), актом звіряння кількості та якості поставленої продукції №245/МВ від 25.08.2010р. (а.с.19-20), посвідченням якості вугілля №30 (а.с.21-22) та квитанцією про приймання вантажу (а.с.23-25).

ТОВ «ІОЛІД» також виставило відповідачу рахунок-фактуру №41 від 25.08.2010р. за поставлене вугілля (а.с.17).

Отже, ТОВ «ІОЛІД» свої зобов’язання за Договором виконало належним чином.

Внаслідок здійснення неповної оплати за поставлене вугілля у Відповідача утворилась заборгованість перед ТОВ «ІОЛІД» у сумі 59596,43грн., наявність якої підтверджена Відповідачем шляхом підписання акту звірки розрахунків станом на 31.10.2012р. (а.с.26).

Крім того, відповідач у відзиві №12/195 від 17.12.2013р. зазначив, що йому було виставлено рахунок-фактуру №41 від 25.08.2010р., проте внаслідок здійснення неповної оплати за поставлене вугілля утворилась заборгованість в сумі 59596,43грн. (а.с.44).

Отже, відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної оплати за поставлене вугілля у встановлений Договором термін (рівно як і на момент розгляду даної справи) не виконав, чим порушив умови Договору, вимоги ст.ст.525, 526, 530 ЦК та ст.193 ГК України.

28.02.2013р. між ТОВ «ІОЛІД» (Первинний кредитор) та ТОВ ««Луганська вуглезбагачувальна компанія» (Новий кредитор, позивач) укладений Договір відступлення права вимоги (цесії) (далі – Договір цесії, а.с.95-96).

За розділом 1 Договору цесії «відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України Первинний кредитор передає Новому кредитору право вимоги з Державного підприємства «Макіївугілля» (Боржник, відповідач) виконання зобов’язань у розмірі 59596,43грн., які виникли в результаті проведення господарських операцій за Договором №171 від 09.07.2010р., укладеним між Боржником та Первинним кредитором.

З моменту підписання даного Договору Первинний кредитор втрачає право вимоги від Боржника виконання зобов’язань в розмірі 59596,43грн. Згідно ст.514 ЦК України з моменту підписання даного Договору Новий кредитор набуває право вимоги з Боржника виконання зобов’язань в розмірі 59596,43грн.

З моменту підписання даного Договору Первинний кредитор набуває право вимоги від Нового кредитора виконання зобов’язань у розмірі 59596,43грн.»

Договір цесії підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч.2 ст.517 ЦК боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Викладене дозволяє дійти висновку, що позовна вимога про стягнення 59596,43грн. заборгованості за поставлене вугілля є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач з посиланням на ст.625 ЦК України та Договір цесії також просить суд стягнути з відповідача 5682,07грн. – 3% річних за період 16.09.2010р. – 18.11.2013р. та 3717,86грн. інфляційних за період 16.09.2010р. – 01.02.2013р. (а.с.4). Тобто відповідні нарахування проведені позивачем з моменту виникнення у відповідача заборгованості перед Первинним кредитором.

Суд вважає, що зазначені нарахування мають бути проведені з моменту укладення Договору цесії, а саме з 28.02.2013р. з огляду на таке.

До Нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Згідно з абз.2 розділу 1 Договору цесії з моменту підписання даного Договору Первинний кредитор втрачає право вимоги від Боржника виконання зобов’язань лише в розмірі 59596,43грн., а Новий кредитор набуває право вимоги від Боржника виконання зобов’язань лише в розмірі 59596,43грн.

Тобто розділ 1 Договору цесії залишає за Первісним кредитором право самостійно вимагати від Боржника сплати 3% річних, інфляційних, пені тощо за період до укладення Договору цессії.

Таким чином, 3% річних підлягають стягненню у сумі 1293,16грн. за період 28.02.2013р. – 18.11.2013р.

У стягненні інфляційних нарахувань суд відмовляє, оскільки з підстав, наведених вище, право на здійснення відповідних нарахувань виникло у позивача з березня 2013 року, проте за цей період інфляційні не були заявлені до стягнення позивачем.

Суд не приймає до уваги викладені у відзиві №12/195 від 17.12.2013р. (а.с.44-45) твердження відповідача про те, що до правовідносин сторін у справі має бути застосоване положення ч.2 ст.530 ЦК України, з огляду на таке.

У випадку відступлення права вимоги (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України) відбувається лише заміна кредитора у існуючому зобов’язанні, а не заміна первісного зобов’язання іншим.

Згідно з ч.1 ст.518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Отже, оскільки викладене у відзиві заперечення боржника щодо необхідності нарахування річних за правилами ч.2 ст.530 ЦК України не могло бути висунуте проти первісного кредитора, суд не приймає вказане заперечення і щодо вимог нового кредитора.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст.512, 514, 516-518, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України; ст.193 Господарського кодексу України; ст.ст.4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська вуглезбагачувальна компанія», м.Луганськ до Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка про стягнення 59596,43грн. заборгованості, 3717,86грн. інфляційних нарахувань, 5682,07грн. – 3% річних – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, Донецька область, м.Макіївка, пл.Радянська, 2; код ЄДРПОУ 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська вуглезбагачувальна компанія» (91019, м.Луганськ, вул.Кірова, 49; ЄДРПОУ 37852263) 59596,43грн. заборгованості, 1293,16грн. – 3% річних, 1518,34грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.05.2014р. оголошено та підписано вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2014р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 прим.:

1 – до справи, 2 – сторонам