Постанова № 38859127, 20.05.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/1644/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Красільного Є.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3990 про зобов'язання вчинити дії, третя особа: Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А3990 про зобов'язання провести перерахунок нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 до складу грошової допомоги при звільненні; зобов'язання усунути порушення щодо виплаченої підполковнику запасу ОСОБА_1 вихідної допомоги, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 (зі змінами) /з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20 травня 2014 року/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділення виховної роботи військової частини А3990. Згідно наказу командира військової частини А3990 від 31 жовтня 2013 року №279 з 31 жовтня 2013 року ОСОБА_1 виключений зі списків зазначеної військової частини. Відповідно до вищезазначеного наказу позивачу була виплачена грошова допомога при звільненні, передбачена частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивача за 23 повних календарних років служби. Проте, ОСОБА_1 вважає неправомірним виплату йому вихідної допомоги, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889. Тому, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Державну казначейську службу України.

Позивач у судовому засідання позовні вимоги підтримав, з урахуванням усної заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20 травня 2014 року, просив суд задовольнити 3, 4 пункти позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 Міністром оборони України було видано наказ від 15 листопада 2010 року №595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України". Відповідно до пункту 9 вказаної Інструкції винагорода встановлюється наказами Міністра оборони України (начальника головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у Державному бюджету України на відповідний рік. Тому, при визначенні розміру та виплати грошової допомоги при звільненні, щомісячна грошова винагорода не повинна включатись до складу грошового забезпечення, для виплати грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила, клопотань, заяв, заперечень не надала.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд вважає за можливе розглядати справу за даної явки у судове засідання осіб, які беруть участь у справі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділення з виховної роботи військової частини А3990.

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 15 жовтня 2013 року №699 підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту ''б'' (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'' /а.с. 13/.

Згідно наказу командира військової частини А3990 від 31 жовтня 2013 року №279 з 31 жовтня 2013 року позивач виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Полтавського об'єднаного міського військового комісаріату /а.с. 12/.

Також, ОСОБА_1 була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивача за 23 повних календарних років служби /а.с. 12/.

Однак, на думку позивача, у розмір грошової допомоги при звільненні не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", про що ОСОБА_1 дізнався під час отримання відповідної довідки військової частини від 17 квітня 2014 року №136 для декларування доходів за 2013 рік.

Позивач не погодився із розміром виплаченого грошового забезпечення, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом /стаття 1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"/.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до пункту 38.1 наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам" встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07 листопада 2007 року №1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим ( спеціальним) званням щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення.

Як вбачається з довідки Військової частини А3990 №159 при розрахунку одноразової грошової допомоги за основу бралося місячне грошове забезпечення за кожний повний календарний рік служби в розмірі 3465,75 грн, яке складалося з посадового окладу, з окладу за військовим званням, 35% надбавки за вислугу років, 50% надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавка за класну кваліфікацію, 10% надбавка за таємність, 90% премії /а.с. 32/.

Однак, відповідачем не включено при розрахунку одноразової грошової допомоги щомісячну додаткову грошову винагороду, яку він отримував у попередні періоди служби з посиланням на пункт 9 наказу від 15 листопада 2010 року №595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України".

Разом з тим, суд не може погодитися із даними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

На думку суду, при визначенні розміру грошового забезпечення позивачу, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, підлягає застосуванню Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не Інструкція, яка звужує поняття грошового забезпечення, визначеного у частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Аналогічна правова позиція (щодо необхідності врахування у складі грошового забезпечення військовослужбовців підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія, одноразові додаткові види грошового забезпечення) викладено також у постанові Верховного суду України від 12 листопада 2013 року /http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35667377/.

Згідно із частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність нарахування суми грошового забезпечення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А3990 у частині зобов'язання провести перерахунок нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 до складу грошової допомоги при звільненні правомірні та підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовна вимога про зобов'язання усунути порушення щодо виплаченої підполковнику запасу ОСОБА_1 вихідної допомоги, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 (зі змінами) задоволенню не підлягає, оскільки випливає зі змісту попередньої вимоги. Крім того, суд звертає увагу, що зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити допомогу при звільненні усунути порушення щодо виплаченої підполковнику запасу ОСОБА_1 вихідної допомоги фактично і є належним способом усунення порушення щодо виплаченої підполковнику запасу ОСОБА_1 вихідної допомоги.

З огляду на викладені обставини, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Оскільки спір вирішено частково на користь позивача, звільненого від сплати судового збору, а також, за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163, 2442 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А3990 про зобов'язання вчинити дії, третя особа: Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов'язати військову частину А3990 здійснити перерахунок та виплатити грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлюється військовослужбовцям Збройних Сил України, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" з урахуванням виплаченої суми.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 травня 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова