Постанова № 38859097, 31.10.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року справа № 811/2871/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 року №0002660171 та №0002670171, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.04.2013 року №0002660171 та №0002670171.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі невірних висновків акта перевірки, оскільки господарські операції з контрагентами - ПП «Анубіс», ТОВ «Аван Тайм» та ТОВ «Аван Тайм Зовнішторг» мали реальний характер, вказані контрагенти на час видачі податкових накладних перебували в Єдиному державну реєстрі і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Позивачем зазначено, що господарські операції між позивачем та контрагентами підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Угоди укладені між позивачем та контрагентами недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби.

Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідачем зазначено, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ФОП ОСОБА_2 встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами - ПП «Анубіс», ТОВ «Аван Тайм» та ТОВ «Аван Тайм Зовнішторг» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення - рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 31.10.2013 року відповідача Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби замінено на її правонаступника - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

В судове засідання 31 жовтня 2013 року представник позивача не прибув подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності (т.2, а.с.101).

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, клопотань чи заяв до суду не подав (т.2, а.с.100).

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття сторін та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 31жовтня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 13.11.1997 року та є платником податку на додану вартість (т.1, а.с.14-15).

На підставі наказу Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 06.03.2013 року №497 посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 по взаємовідносинах з ПП «Анубіс» за липень, жовтень 2010 року, з ТОВ «Аван Тайм» за червень 2011 року, з ТОВ «Аван Тайм Зовнішторг» за жовтень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №216/1710/НОМЕР_1 від 18.03.2013 року (т.1, а.с.13-52), в якому зафіксовано наступні порушення:

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року та додатку № 7 до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» затвердженої Наказом державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року №12, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ - донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 20005,05 грн., за 2011 рік в сумі 64486,15 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ - донараховано податок на додану вартість в сумі 102539,48 грн. в тому числі: за липень 2010 року в сумі 20770,40 грн., за жовтень 2010 року в сумі 5903,00 грн., за червень 2011 року в сумі 38044,62 грн., за жовтень 2011 року в сумі 37821,46 грн.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на висновках викладених в актах контрагентів №1066/22-9/36654181 від 30.11.2012 року, №111/1520/37426833 від 07.02.2013 року та 109/1520/374502950 від 07.02.2013 року.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено:

- податкове повідомлення - рішення №0002660171 від 25.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 128119,56 грн. в тому числі за основним платежем - 102539,48 грн., за штрафними санкціями - 25580,08 грн. (1, а.с.53);

- податкове повідомлення - рішення №0002670171 від 25.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 116734,28 грн.(1, а.с.54).

Позивачем подавались скарги на податкові повідомлення - рішення.

Рішенням міністерства доходів і зборів України №3762/П/99-99-10-01-03-14 від 20.08.2013 року залишено без змін податкові повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 24.04.2013 року №0002660171, №00002670171 та рішення ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 08.07.2013 року №709/10/10-208 про результати розгляду первинної скарги, а повторну скаргу - без задоволення (т.1, а.с.118-122).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі за текстом - Закон про ПДВ), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У відповідності до п.п.7.2.6. ст.7 Закону про ПДВ, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкового кредиту визначено дату здійснення першої з подій, що сталася раніше: або дату списання коштів з рахунку платника або дату одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності із Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість», первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - містити назву посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд вважає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів, робіт, послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

До складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені (нараховані) в зв'язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ФОП ОСОБА_2 визначено: діяльність автомобільного вантажного транспорту; столярні та теслярські роботи; посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля будівельними матеріалами; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; інші види оптової торгівлі; діяльність таксі.

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ПП «Анубіс», ТОВ «Аван Тайм» та ТОВ «Аван Тайм Зовнішторг».

Зокрема, ФОП ОСОБА_2 відповідно до договору поставки від 31.10.2011 року №80 придбав у ТОВ «Аван Тайм Зовнішторг» товар (шифер, утеплювач, цвяхи шиферні, цемент).

Дані операції з контрагентом позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту на загальну суму ПДВ 37821,46 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Аван Тайм Зовнішторг» (т.1, а.с.113).

Асортимент та ціна товару визначена рахунком - фактурою (т.1, а.с.115).

Фактичне отримання та оплата товару підтверджується видатковою накладною та банківською випискою (т.1, а.с.114, 116).

Відповідно до договору поставки від 07.06.2011 року №7/11 ФОП ОСОБА_2 придбав у ТОВ «Аван Тайм» товар (дизельне паливо) (т.2, а.с.45-46).

Дані операції з контрагентом позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту на загальну суму ПДВ 38044,62 грн. на підставі податкових накладних ТОВ «Аван Тайм» (т.1, а.с.105, 109).

Якість товару підтверджується паспортом №15/06/11-4 від 15.06.2011 року (т.1, а.с.108).

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.107,111).

Фактичне отримання та оплата товару підтверджується видатковими накладними та банківською випискою (т.1, а.с.106, 110, 112).

Відповідно до договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 01.10.2010 року ФОП ОСОБА_2 орендував у фізичної особи ОСОБА_5 адміністративну споруду з підсобними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.34-36).

З припису державного пожежного нагляду на усунення порушень вимог пожежної безпеки вбачається, що до складу орендованих споруд по вул. Тургенєва 65-г, м. Кіровоград входить автозаправний пункт (т.2, а.с.37-39), на якому відповідач зберігав придбане у ТОВ «Аван Тайм» дизельне паливо.

Відповідно до наказу від 01.11.2012 року та заяв водіїв розпочато ремонт покрівлі та приміщень бази (т.2, а.с.102-106), в ході якого був використаний товар (шифер, утеплювач, цвяхи шиферні, цемент) придбаний у ТОВ «Аван Тайм Зовнішторг», що підтверджується актом від 09.12.2011 року (т.1, а.с.133).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 мав у власності та орендував транспортні засоби (т.2, а.с.40-44, 81-91, 107-178).

Придбаний у «Аван Тайм» товар (дизельне паливо) позивач використав у власній господарській діяльності, що підтверджується договорами транспортно-експедиційних послуг №К0103Т від 01.03.2011 року та на перевезення вантажів автомобільним транспортом №58 від 01.06.2011 року (т.2, а.с.71-73), шляховими листами (т.2, а.с.47-70) та актами виконаних робіт (т.1, а.с.139-158, 186-250, т.2, а.с.1-29).

Судом також встановлено, що ПП «Анубіс» продало ФОП ОСОБА_2 запасні частини для ремонту автомобілів та здійснило останньому ремонтні роботи двигуна автомашини №45-54ЕІА.

Дані операції з контрагентом позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту на загальну суму ПДВ 26673,40 грн. на підставі податкових накладних ПП «Анубіс» (т.1, а.с.96, 100).

Фактичне отримання та оплата товару підтверджується видатковими накладними та квитанціями до прибуткового касового ордера (т.1, а.с.98-99, 101-104).

Виконання ремонтних робіт двигуна підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000096 (т.1, а.с.97).

Придбані у ПП «Анубіс» запасні частини позивач використав під час ремонту автомобілів, що підтверджується актами на списання запчастин (т.1, а.с.159-185).

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме податкові накладні, належним чином складені на виконання укладених угод.

На дату складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи у встановленому порядку та як платники податку на додану (т.1, а.с.21, 34, 39).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачені позивачем суми ПДВ до податкового кредиту що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача.

Згідно п.7.2.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п. 6.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, термін зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів у архіві підприємства, установи визначається згідно з Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. N 41 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. за N 576 (далі - Перелік типових документів).

З огляду на п.315, 321 Переліку типових документів, позивач повинен зберігати первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти) в тому числі податкові накладні, первинні документи та додатки до них, облікові регістри зобов'язані зберігатися три роки, але за умови, що перевірку вже завершено. Також в обов'язковому порядку зберігаються документи і в тому випадку, якщо справа розглядається в судовому порядку або є розбіжності у веденні обліку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит за липень, жовтень 2010 рік та червень, жовтень 2011 рік на підставі належним чином складених податкових накладних.

Відповідно до акту перевірки позивачем включено до податкового кредиту за вказані періоди суми ПДВ у розмірі 102539,48 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Анубіс», ТОВ «Аван Тайм» та ТОВ «Аван Тайм Зовнішторг».

У відповідності до вимог Закону про ПДВ платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Зазначені обов'язки платника податків є взаємозалежними, оскільки сплачені суми податків і зборів можуть бути визнані належними, лише в тому випадку, якщо вони сплачені відповідно до розміру об'єкту оподаткування за ставкою та у порядку визначеному законом, і відповідають фінансово-господарським операціям за відповідний звітний період. Належність сплаченої суми підтверджується відповідними бухгалтерськими документами.

Позивач підтвердив відповідними бухгалтерськими документами реальність здійснення господарських операцій з ПП «Анубіс», ТОВ «Аван Тайм» та ТОВ «Аван Тайм Зовнішторг».

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Суд враховує, що Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року та додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, до податкової декларації за звітний податковий період включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначного виду діяльності та підтверджені документально та виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї її частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Відповідно до п.177.2. ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4. ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Враховуючи той факт, що до валових витрат можуть бути віднесені лише ті витрати, які підтверджені документально та які безпосередньо пов'язані з діяльністю платника податків, суд вважає що позивачем до складу валових витрат за липень, жовтень 2010 рік та червень, жовтень 2011 рік. правомірно віднесено витрати по взаємовідносинам з ПП «Анубіс», ТОВ «Аван Тайм» та ТОВ «Аван Тайм Зовнішторг», а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного

Суд враховує, що податковим органом обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовані.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 -задовольнити.

2.Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 25.04.2013 року №0002660171 та №0002670171.

3.Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 р.н.о.к. НОМЕР_1 судові витрати в сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.В. Жук