Ухвала суду № 38858875, 26.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 365/69/14-к Головуючий у І інстанції Денисенко Н.О.Провадження № 11-кп/780/442/14 Доповідач у 2 інстанції ГриненкоКатегорія 5 26.05.2014

УХВАЛА

Іменем України

22 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Гриненка О.І.

суддів - Авраменка М.Г., Полосенка В.С.

за участю:

прокурора - Пухи І.Ю.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

секретаря судових засідань - Похилевич О.В.

провівши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційний розгляд за скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Згурівського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Кричильськ, Сарненського району, Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 21 березня 2005 року Згурівським районним судом Київської області за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та зі встановленням іспитового строку терміном на 1 рік; 08 листопада 2005 року Згурівським районним судом Київської області за ч.1 ст.187 КК України, на підставі ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць; 19 листопада 2013 року Згурівським районним судом Київської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.125 КК України, на підставі ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та зі встановленням іспитового строку терміном на 2 роки 6 місяців;

- визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.125 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Згурівського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання на підставі частини 4 статті 70, статей 71, 72 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 25 днів. Цим же вироком суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь фінансового управління Згурівської районної державної адміністрації Київської області витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в розмірі 1319 гривень 58 копійок. Крім того, вироком суду вирішено питання щодо речових доказів.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок Згурівського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року скасувати та пом'якшити призначене йому покарання. Підставою для скасування вироку суду першої інстанції обвинувачений вказує невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначає, що місцевим судом при призначенні покарання у виді позбавлення волі не враховано, що на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей, вагітна дружина та батько похилого віку.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я та умисному заподіянні малолітньому потерпілому ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження, за наступних обставин.

19 жовтня 2013 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_2, в ході конфлікту, який стався після спільного розпивання спиртних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, завдав власнику будинку - ОСОБА_5 не менше п'яти ударів руками та ногами по різним частинам тіла та не менше одного удару дерев'яним стільцем по тулубу. Внаслідок завданих ударів ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді перелому 8-го ребра зліва по задньопідмишечній лінії, який відповідно до висновку судово-медичної експертизи №201/д від 13.10.2014 відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, а також множинні садна та гематоми волосяної частини голови, обличчя, грудної клітини та рук, які згідно зазначеного висновку експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім того, 22 січня 2014 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_1, завдав не менше семи ударів долонями рук по обличчю та тілу малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4. Внаслідок завданих ударів ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді саден та синців спини, грудної клітини, обличчя та лівого передпліччя, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №15д від 24.01.2014 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

До початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про звільнення його від призначеного покарання на підставі п.«в» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, посилаючись на наявність дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, щодо якої він не позбавлений батьківських прав, та визнавши повністю свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який не заперечував проти застосування вказаного закону про амністію до обвинуваченого, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали заявлене клопотання, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, ретельно перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає можливим застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 Закон України «Про амністію у 2014 році» з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.86 КК України, законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

19 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 8 квітня 2014 року, відповідно до п. «в» ч.1 ст.1 якого звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України: осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01 жовтня 1996 року, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 оскаржуваним вироком суду визнано винуватим у вчиненні умисних злочинів невеликої та середньої тяжкості, доведеність винуватості якого ніким не оспорюється, свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 визнав у повному обсязі. Вказані злочини ОСОБА_2 вчинив до дня набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році».

Відповідно до копії свідоцтва про народження, що міститься в матеріалах справи, обвинувачений ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 95, т.1), та згідно інформації, наданої службою у справах дітей та сім'ї Згурівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 відносно вказаної дитини батьківських прав не позбавлений.

Колегією суддів не знайдено підстав незастосування амністії до ОСОБА_2, передбачених у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01 жовтня 1996 року та статті 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року.

Таким чином, колегія суддів вважає можливим застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 положення Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнити його від відбування покарання, призначеного вироком Згурівського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно статті 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, серед іншого є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, в разі коли особа щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України, за який його засуджено оскаржуваним вироком до покарання, що належить відбувати реально, до постановлення вироку Згурівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року, яким його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням.

За таких обставин застосування принципів поглинення чи складання призначених покарань є неприпустимим, а вирок Згурівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року, ухвалений відносно ОСОБА_2 підлягає самостійному виконанню на підставі ч.4 ст.70 КК України та подальшому врахуванню при призначенні остаточного покарання ОСОБА_2 на підставі статті 71 КК України, у зв'язку з чим оскаржуваний вирок підлягає зміні з приведенням покарання, призначеного ОСОБА_2 у відповідність з вимогами кримінального закону.

Таким чином, за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку про те, що вирок суду першої інстанції необхідно змінити та привести у відповідність до вимог кримінального закону.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Вирок Згурівського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року ухвалений відносно ОСОБА_2 - змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.125 КК України з призначенням йому покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців, за ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Остаточне покарання ОСОБА_2 визначити на підставі статей 70, 71, 72 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 25 (двадцять п'ять) днів.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Згурівського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року, на підставі п. «в» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 8 квітня 2014 року, звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.

Судді:

_____ _______ ______

Гриненко О.І. Авраменко М.Г. Полосенко В.С.