Рішення № 38856804, 15.05.2014, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2895/13-ц

Провадження № 2/307/82/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Баник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві представник зазначив, що 19 вересня 2006 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №671/09-2006, відповідно до якого йому було надано кредит в розмірі 16043 долари США зі сплатою 10% річних за користування кредитом, а також із сплатою 0,40% від суми кредиту щомісячно за управління кредитом протягом всього терміну з кінцевим терміном повернення 18.09.2012 року.

Згідно умов вказаного кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та нараховані відсотки шляхом щомісячної сплати суми мінімального необхідного платежу, розмір якого складає 342 долари США до 20-го числа поточного місяця. Отримання кредитних коштів в розмірі 16043 долари США підтверджується заявою на видачу готівки №NL-4 від 04.10.2006 року. При настанні чергових та кінцевих строків погашення кредиту, відсотків за користування кредитом позичальник перед банком свої зобов'язання не виконав.

В порушення умов кредитного договору №671/09-2006 від 19 вересня 2006 року відповідач ОСОБА_1 ухиляється від взятих на себе зобов'язань, не погашає кредит та щомісячну сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів і станом на 15.07.2013 року його заборгованість перед банком становить 85826,97 доларів США, що за курсом НБУ становить 686014,98 гривень, з яких 12240,24 доларів США, що за курсом НБУ становить 97836,24 гривень - сума заборгованості по кредиту, 4305,83 доларів США, що за курсом НБУ становить 34416,46 гривень - сума заборгованості по відсотках за користування кредитом, 2653,20 доларів США, що за курсом НБУ становить 21206,99 гривень - сума заборгованості по комісії, 66627,71 доларів США, що за курсом НБУ становить 532555,29 гривень - сума заборгованості по пені за порушення сплати платежів.

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 686014,98 гривень заборгованості за кредитним договором №671/09-2006 від 19 вересня 2006 року.

Відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що він дійсно у 2006 році укладав кредитний договір з ПАТ КБ «Надра» і підписував кредитний договір про надання йому споживчого кредиту на придбання легкового автомобіля, але з іншою редакцією пунктів, які значаться в доданому до первинної позовної заяви примірнику договору під номерами 1.3, 3.6, 4.2.3, 4.2.4, 4.3.8, 5.1, 5.3, 8.2. Зокрема, в дійсно укладеному ним договорі не було умов про «плату за управління кредитом в розмірі 0,4 % відсотки від суми кредиту» щомісячно (п.п. 1.3 та 3.6 доданого до первинної позовної заяви примірника), про сплату штрафних санкцій (п.п. 4.2.3, 4.2.4, 4.3.8, 5.2 названого примірника), про сплату пені і штрафу в розмірі відповідно 1 та 10 % (п.п. 5.2 і 5.3 названого примірника), про дострокове повернення кредиту у випадку незгоди чи неявки позичальника для укладення додаткової угоди про зміну процентної ставки (п.п. 8.2 названого примірника). Вважає, що відбулася заміна фактично укладеного ними договору на складений без його участі і відома примірник, копія якого додана до первинної позовної заяви, про що свідчить не тільки наявність на ньому підробленого від його імені підпису та раніше не відомих йому вищеназваних причин, але і відсутність в ньому деяких пунктів. Зокрема в п. 4.2.4 наявне посилання на п.3.3.3, якого в доданому примірнику взагалі не має. Банк так і не надав йому примірник кредитного договору та графіка погашення кредиту, а тому він не має змоги надати суду примірник, що справді ним був підписаний. Відповідно не може надати суду дійсну суму його зобов'язань перед банком. Зазначив, що примірник доданого до первинної позовної заяви кредитного договору та заява про видачу готівки, копії яких додано до первинної позовної заяви, не містить його підписів. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представники позивача Клименко С.Г. та Бомбушкар С.П. в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини та просять його задовольнити. Представник Бомбушкар С.П. додатково зазначив, що відповідачем ОСОБА_1 не спростовані докази, подані позивачем, висновок експерта в справі є не обгрунтованим, оскільки відповідач сам визнав факт підписання кредитного договору, а тому висновок експерта суперечить цій позиції та матеріалам справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини, зазначені в поданих ним до суду письмових запереченнях та просить в задоволенні позову відмовити. Також просить стягнути з позивача на його користь 2460 гривень сплачених витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи

Заслухавши сторін та дослідивши всі обставини справи, суд дійшов до наступного висновку.

В наданому представником позивача тексті кредитного договору №671/09-2006 від 19 вересня 2006 року зазначено, що ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», було надано позичальнику ОСОБА_1 кредит в розмірі 16043 долари США на придбання транспортного засобу зі сплатою 10% річних за користування кредитом, а також із сплатою 0,40% від суми кредиту щомісячно за управління кредитом протягом всього терміну з кінцевим терміном повернення 18.09.2012 року і згідно умов вказаного кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та нараховані відсотки шляхом щомісячної сплати суми мінімального необхідного платежу, розмір якого складає 342 долари США до 20-го числа поточного місяця (а.с.8-9, 58-61).

В доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості ОСОБА_1 зазначено, що станом на 15.07.2013 року його заборгованість перед ПАТ КБ «Надра» становить 85826,97 доларів США, що за курсом НБУ становить 686014,98 гривень, з яких 12240,24 доларів США, що за курсом НБУ становить 97836,24 гривень - сума заборгованості по кредиту, 4305,83 доларів США, що за курсом НБУ становить 34416,46 гривень - сума заборгованості по відсотках за користування кредитом, 2653,20 доларів США, що за курсом НБУ становить 21206,99 гривень - сума заборгованості по комісії, 66627,71 доларів США, що за курсом НБУ становить 532555,29 гривень - сума заборгованості по пені за порушення сплати платежів.

Згідно ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться (а.с.4-7).

Відповідно до п.1 ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором. Відповідно до умов кредитного договору у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії, відсотків за користування кредитом.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ч.1 ЦК України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від позичальника від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

За змістом ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 22 квітня 2014 року за №997, проведеної судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1, які містяться на наданому на дослідження примірнику кредитного договору №671/09-2006 від 19 вересня 2006 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра», в особі начальника філії Ужгородського РУ та ОСОБА_1, виконані однією особою. Дані підписи виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, із намаганням особи-виконавця наслідувати підпис ОСОБА_1 (а.с.82-85).

У відповідності до частин 1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.207 ч.2 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.

Як встановлено в судовому засіданні, наданий представником позивача ПАТ КБ «Надра» текст кредитного договору №671/09-2006 від 19 вересня 2006 року, на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість по кредиту в сумі 85826,97 доларів США, що за курсом НБУ становить 686014,98 гривень, відповідачем ОСОБА_1 не підписувався, що ствердив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1, а також дана обставина підтверджена також висновком судової почеркознавчої експертизи від 22 квітня 2014 року за №997, в ході судового засідання встановлена відсутність згоди у відповідача ОСОБА_1 за всіма істотними умовами договору, що дає суду підстави вважати, що вказаний правочин у формі кредитного договору №671/09-2006 від 19 вересня 2006 року не вчинявся, тобто є неукладеним.

Згідно до ст.60 цього ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А згідно до ст. ст. 58, 59 цього Кодексу докази повинні бути належними і допустимими. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що доводи представників позивача ПАТ КБ «Надра» щодо наявності у відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості в сумі 85826,97 доларів США, що за курсом НБУ становить 686014,98 гривень, яка позивачем розрахована на умовах кредитного договору №671/09-2006 від 19 вересня 2006 року, не підписаного відповідачем ОСОБА_1, суд вважає безпідставними, оскільки вказаний кредитний договір є неукладеним.

Також не заслуговують уваги доводи представників позивача щодо необґрунтованості висновку судової почеркознавчої експертизи від 22 квітня 2014 року за №997, оскільки він не суперечить іншим матеріалам справи, сумнівів в його правильності не викликає і в судовому засіданні не спростований.

Інших належних і допустимих доказів сторонами не наведено.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості в сумі 85826,97 доларів США, що за курсом НБУ становить 686014,98 гривень за кредитним договором №671/09-2006 від 19 вересня 2006 року слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору та витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи слід покласти на позивача ПАТ КБ «Надра»

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст.203 ч.1, 215, 611, 1046-1050, 1054 ЦК України ЦК України, суд,

Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят) гривень сплачених витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Г о л о в у ю ч и й: В.І. Бобрушко