Ухвала суду № 38856396, 20.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р. Справа № 876/14995/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участі секретаря судового засідання: Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Кам»янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Львів-Пак» до державної податкової інспекції у Кам»янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000046220 від 16.07.2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

ПП «Львів-Пак» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Кам»янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення №000046220 від 16.07.2013 року.

Позивач зазначає, що до складу податкового кредиту ним правомірно віднесено суми по взаєморозрахунках з ТзОВ «БК АТР Груп». Реальність виконання вищенаведених господарських операцій підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000046220 від 16.07.2013 року, видане ДПІ у Кам»янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що намір сторін у договорі, щодо вчинення господарських зобов»язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, в суді першої інстанції свого підтвердження не знайшов, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та повністю доведеними дослідженими доказами у справі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач - ДПІ у Кам»янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області, яка покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог, просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Як на доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при прийнятті рішення у справі, судом не врахований акт перевірки контрагента позивача.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Львів-Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «БК АТР Груп» (відповідачем в акті помилково зазначено - ТзОВ «БК АРТ Груп») за період з 01.11.2009 року по 31.10.2012 року та ПП «Біко Агротрейд» за період з 01.02.2012 року по 31.05.2013 року, ДПІ у Кам»янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області складено акт від 05.07.2013 року №5/22-00/34489981 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013 року №000046220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 59638,75 грн., у тому числі за основним платежем на суму 47711 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 11927,75 грн. (а.с. 13-45).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 47711 грн., в тому числі за грудень 2011 року в сумі 47711 грн.

Як стверджується актом перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що в порушення наведених норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість господарські операції з ТзОВ «БК АТР Груп».

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, виходячи з наступного.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об»єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв»язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об»єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв»язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов»язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов»язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов»язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року №996-XIV.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що ПП «Львів-Пак» є юридичною особою та зареєстроване як суб»єкт підприємницької діяльності реєстратором Кам»янка-Бузької районної державної адміністрації Львівської області від 13.11.2006 року за №14001020000000446 (а.с 11).

Відповідно до свідоцтва №100012803 про реєстрацію платника ПДВ від 16.01.2007 року, ДПІ у Кам»янка-Бузькому районі Львівської області, ПП «Львів-Пак» взято на облік платника в ДПІ у Кам»янка-Бузькому районі Львівської області (а.с. 12).

01.07.2011 року між ПП «Львів-Пак» (покупець) та ТзОВ «БК АТР Груп» (продавець) укладено договір поставки №107-1/ЛП, за умовами якого «продавець» взяв на себе зобов»язання систематично постачати та передавати «покупцю» у власність товар, а «покупець» зобов»язався систематично приймати та оплачувати його вартість в порядку і на умовах, визначених даним договором (а.с. 64-66).

Крім цього, реальність господарських операцій підтверджується наступними первинними документами, а саме: копіями видаткових накладних №1/07-47 від 01.07.2011 року, №7/07-13 від 07.07.2011 року, №11/07-20 від 11.07.2011 року, №12/07-15 від 12.07.2011 року, №21/07-08 від 21.07.2011 року, №22/07-14 від 22.07.2011 року, №25/07-21 від 25.07.2011 року, №26/07-08 від 26.07.2011 року (а.с. 68, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89), копіями податкових накладних №269 від 01.07.2011 року, №351 від 07.07.2011 року, №379 від 11.07.2011 року, №381 від 12.07.2011 року, №558 від 21.07.2011 року, №653 від 22.07.2011 року, №662 від 25.07.2011 року, №663 від 26.07.2011 року (а.с. 67, 70, 73, 76, 79, 82, 85, 88), копіями товарно-транспортних накладних від 01.07.2011 року, 07.07.2011 року, 11.07.2011 року, 12.07.2011 року, 21.07.2011 року, 22.07.2011 року, 25.07.2011 року, 26.07.2011 року (а.с. 69, 72, 75, 78, 81, 84, 87, 90), копіями виписок з банківського рахунку №1105 від 17.08.2011 року, №1129 від 29.08.2011 року, №1186 від 12.09.2011 року, №1199 від 16.09.2011 року (а.с. 91-94).

Придбаний в ТзОВ «БК АТР Груп» товар (брус необрізний, палетна заготовка) був використаний в господарській діяльності при виготовленні дерев»яних піддонів, що підтверджується даними бухгалтерського обліку: карткою рахунку: 20.1, липень 2011 р.: ТМЦ: Брус необрізний; карткою рахунку: 20.1, липень 2011 р.: ТМЦ: палетна заготовка І сорт; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 20.1 ТМЦ липень 2011 р.; карткою рахунку № 63.1 2011 р.: контрагенти: БК АТР ГРУП ТОВ (а.с. 95-99).

Крім цього, використання в господарській діяльності позивачем придбаного товару в ТзОВ «БК АТР Груп» підтверджується копією договору купівлі-продажу товарів №1 від 03.01.2011 року, укладеного між позивачем та фірмою DOMOFLОOR (Німеччина), з умов якого вбачається, що позивач протягом 2011 року зобов»язується поставити покупцю товар - «піддони дерев»яні» (а.с. 142-144), копіями вантажних митних декларацій: №№1032, 1033 від 06.07.2011 року, №№1038,1040 від 08.07.2011 року, №1047 від 13.07.2011 року, №1053 від 15.07.2011 року, №1062 від 20.07.2011 року, №1066 від 22.07.2011 року, №1100 від 11.08.2011 року, №1128 від 27.08.2011 року, якими підтверджується поставка фірмі DOMOFLОOR (Німеччина) товару - «тара з деревини-піддони» (а.с. 145-155).

Транспортування товару (брусу необрізного та палерної заготовки) автомобілем КАМАЗ д.н. ВС 5309 АВ підтверджується копією договору оренди транспортного засобу 33/12/10-01 від 31.12.2010 року (а.с. 156-159).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів між ПП «Львів-Пак» та ТзОВ «БК АТР Груп», останнє було належним чином включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 60-63).

З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що згадані вище господарські операції між ПП «Львів-Пак» та ТзОВ «БК АТР Груп» мають реальний характер, оскільки факт поставки пиломатеріалів підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів вважає безпідставним збільшення позивачу податкового зобов»язання з ПДВ з огляду на не підтвердження реальності господарських операцій між ПП «Львів-Пак» та ТзОВ «БК АТР Груп», у зв»язку з відсутністю можливості проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК АТР Груп», оскільки зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб»єктами господарювання.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов»язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року №21-47а10, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов»язковою для врахування судом під час вирішення спору у подібних правовідносинах.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов»язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків. З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, оскаржуване податкове повідомлення - рішення не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого його судом першої інстанції вірно визнано протиправним та скасовано.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Кам»янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року у справі №813/5752/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.Я. Гудим

Судді О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21.05. 2014 року.