Постанова № 38855484, 15.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 р. Справа № 805/2613/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Донецького юридичного інституту МВС України до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, про відшкодування витрат, пов'язаних з проходженням публічної служби, -

встановив:

25 лютого 2014 року Донецький юридичний інститут МВС України (далі - Позивач або ДЮІ МВС України) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Третя особа або ГУ МВС в Донецькій області), в якому просив стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України на користь ДЮІ МВС України витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, в сумі 26 791,46 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 проходила публічну службу в органах внутрішніх справ України з 11 серпня 2009 року по 31 грудня 2013 року.

Наказом ДЮІ МВС України від 06 серпня 2009 року № 110 о/с з 11 серпня 2009 року ОСОБА_1 була прийнята на службу в органи внутрішніх справ та зарахована курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до ДЮІ МВС України, їй було присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції».

21 червня 2013 року наказом № 230о/с відповідач як випускник, була відряджена для подальшого проходження служби до ГУ МВС в Донецькій області.

Наказом ГУ МВС в Донецькій області від 14 серпня 2013 року № 337о/с відповідача призначено оперуповноваженим сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Калінінського районного відділу Донецького міського управління ГУ МВС в Донецькій області.

Наказом ГУ МВС в Донецькій області від 31 грудня 2013 року № 564о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Посилаючись на ст.18 Закону України «Про міліцію», позивач стверджував, що особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно з п.2 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлює МВС України разом з Міністерством фінансів України.

Позивач зазначав, що 12 серпня 2008 року між ОСОБА_1, ДЮІ МВС України та ГУ МВС в Донецькій області укладений тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, умовами якого було передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ України по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п.3 договору, відповідач зобов'язана відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з її утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком. Підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення особи зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням.

Згідно з розрахунком витрат, здійсненим відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, та затвердженим наказом ДЮІ МВС України від 20 червня 2013 року № 294, ОСОБА_1 мала відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у ДЮІ МВС України, в сумі 26 791,46 грн.

Оскільки в добровільному порядку відповідач відшкодування вказаних витрат не здійснила, позивач просив стягнути ці кошти в судовому порядку (а.с.3-6).

Про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.71).

15 травня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів (а.с.77).

Про дату, час і місце судового розгляду відповідач повідомлена з дотриманням вимог ст.ст.33-38 КАС України. Поштові відправлення надіслані за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), проте 10 та 25 квітня 2014 року вони повернуті на адресу суду з відміткою підприємства зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.27, 70, 74).

З огляду на положення ч.11 ст.35 КАС України, відповідно до якої, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, явку свого представника не забезпечила, про причини неявки не повідомила, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловила.

Про дату, час і місце судового розгляду третя особа повідомлена належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-38 КАС України, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.72).

28 квітня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представник ГУМВС України в Донецькій області надав заяву про розгляд справи за його відсутності, одночасно вказавши, що підтримує у повному обсязі позовні вимоги ДЮІ МВС України (а.с.75).

ГУ МВС підтримало позицію позивача, про що надало заяву про підтримку позовних вимог (а.с.35-36) та просило задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

З урахуванням наведеного та на підставі положень ч.ч.1, 4 ст.122, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Донецький юридичний інститут МВС України (ідентифікаційний код 08571423) зареєстрований у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Донецької міської ради 14 червня 2004 року, про що 03 грудня 2004 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за № 1 266 120 0000 002496.

Вказані обставини встановлені на підставі даних ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (а.с.24-26), виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 810220 (а.с.39), довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 546643 (а.с.40).

З приводу заснування ДЮІ МВС України судом встановлено наступне.

Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства освіти і науки України від 08 лютого 1993 року № 31/52 «Про створення Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому державному університеті» на базі Донецького училища міліції та Донецького відділення заочного навчання Української академії внутрішніх справ створено Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року № 118-р «Про деякі питання вдосконалення системи вищих навчальних закладів МВС» Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті реорганізовано в Донецький юридичний інститут при Донецькому національному університеті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2005 року № 880 «Про реорганізацію вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ» Донецький юридичний інститут передано до складу Луганського державного університету внутрішніх справ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 року № 729-р «Про присвоєння Луганському державному університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» Луганському державному університету внутрішніх справ присвоєне ім'я Едуарда Олексійовича Дідоренка.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 липня 2011 року № 727-р «Про реорганізацію мережі вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» Донецький юридичний інститут виділено зі складу Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка та віднесено до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України.

ДЮІ МВС України є державним вищим навчальним закладом, підпорядкованим Міністерству внутрішніх справ України та є правонаступником Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.

Вказані обставини встановлені на підставі п.п.1.2.-1.3. Статуту Донецького юридичного інституту МВС України, прийнятого конференцією трудового колективу ДЮІ МВС України (протокол № 1 від 29 серпня 2011 року) та затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 травня 2012 року № 429 (а.с.41-60).

Одним з основних напрямків діяльності ДЮІ МВС України є підготовка згідно з державним замовленням і договірними зобов'язаннями фахівців з вищою освітою для системи Міністерства внутрішніх справ України, інших міністерств, центральних органів виконавчої влади, установ та організацій України незалежно до форм власності, що передбачено пп.1.5.1. п.1.5. Статуту (а.с.43).

Згідно з пп.1.6.3. п.1.6. Статуту до головних завдань ДЮІ МВС України належить забезпечення виконання державного замовлення та договорів на підготовку фахівців з вищою освітою (а.с.43).

Відповідно до пп.3.3.2. п.3.3. Статуту ДЮІ МВС України має право здійснювати підготовку фахівців з вищою освітою для органів внутрішніх справ та інших органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, а також за договорами, укладеними з громадянами України, і за угодами та контрактами, укладеними з фізичними і юридичними особами зарубіжних країн, за умови отримання ліцензії на підготовку іноземних громадян (а.с.45).

На підставі Правил відбору та прийому до Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справа імені Е.О. Дідоренка у 2009 році та рішення приймальної комісії від 28 липня 2009 року (протокол № 10) наказом від 06 серпня 2009 року № 110о/с «Про зарахування на навчання» з 11 серпня 2009 року ОСОБА_1 зарахована курсантом першого курсу денної держбюджетної форми навчання Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка за напрямом підготовки (спеціальністю) «кримінальна міліція», про що свідчить наказ від 06 серпня 2009 року № 110о/с та витяг з додатку № 1 до нього (а.с.7).

11 серпня 2009 року між ДЮІ МВС України, ГУМВС України в Донецькій області та ОСОБА_1 укладений договір про підготовку фахівця у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (а.с.11-14), предметом якого була підготовка фахівця на денній формі навчання за державним замовленням у галузі знань «Право» (0340) напрям підготовки «Правознавство» (6.030402) освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр».

За умовами вказаного договору ДЮІ МВС України прийняв на себе зобов'язання забезпечити теоретичну та практичну підготовку фахівця згідно з навчальними планами і вимогами освітньо-кваліфікаційного рівня; створити умови для навчання ОСОБА_1 та розробити програми для успішного проходження нею практики і стажування у підрозділах ГУМВС України в Донецькій області; забезпечити ОСОБА_1 харчуванням, речовим майном та грошовим забезпеченням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України; щороку інформувати ОСОБА_1 про розмір фактичних витрат, пов'язаних з її утриманням; після відрахування ОСОБА_1 (закінчення навчання) затвердити розрахунок фактичних витрат на її підготовку за весь термін навчання, що передбачено пп.2.1.1.-2.1.3., 2.1.6., 2.1.8 п.2.1. договору.

Відповідно до пп.2.2.3. п.2.2. договору ГУМВС України в Донецькій області прийняло на себе зобов'язання призначити ОСОБА_1, яка прибула за направленням, на посаду, визначену державною комісією з персонального розподілу фахівців, чи на посаду, на яку є письмова згода випускника.

В свою чергу, ОСОБА_1 прийняла на себе зобов'язання після закінчення навчання прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена ГУМВС України в Донецькій області, і відпрацювати не менше трьох років.

У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення навчання і встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком, що обумовлено пп.2.3.5.-2.3.6. п.2.3. договору.

Наказом ДЮІ МВС України від 20 червня 2013 року № 294 затверджений розрахунок витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період її навчання. Вказані витрати становили 26 791,46 грн. (а.с.16-17).

У зв'язку з закінченням ДЮІ МВС України на підставі протоколу персонального розподілу випускників ДЮІ МВС України від 06-07 червня 2013 року наказом від 21 червня 2013 року № 230о/с лейтенант міліції ОСОБА_1 відряджена у розпорядження ГУМВС України в Донецькій області (а.с.8).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 14 серпня 2013 року № 337о/с «По особовому складу» випускницю ДЮІ МВС України, яка прибула у розпорядження ГУМВС України в Донецькій області для подальшого проходження служби, лейтенанта міліції ОСОБА_1 з 21 червня 2013 року призначено оперуповноваженим сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю Калінінського райвідділу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області (а.с.9).

26 листопада 2013 року ОСОБА_1 подала рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням (а.с.15).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 31 грудня 2013 року № 564о/с «По особовому складу» на підставі рапорту від 26 листопада 2013 року та рішення кадрової комісії ГУМВС України в Донецькій області від 30 грудня 2013 року, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ лейтенанта міліції ОСОБА_1 - оперуповноваженого сектора Державної служби боротьби з економічною злочинністю Калінінського районного відділу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за п.64 «ж» (за власним бажанням) (а.с.10).

Таким чином, відповідач звільнилася зі служби в органах внутрішніх справ за власним бажанням до закінчення трирічного терміну після закінчення навчання у ДЮІ МВС України.

Згідно з п.3.2. договору підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшої служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відповідно до п.4.1. договору відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг та вартості спожитих енергоносіїв.

У разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з норами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ, що встановлено п.4.2. договору.

Згідно з п.4.3. договору сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету і використовується в порядку, визначеному чинним законодавством.

У разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення визначеної суми здійснюється в судовому порядку, що визначено п.4.4. договору.

24 січня 2014 року ДЮІ МВС України отримало повідомлення ГУМВС України в Донецькій області про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, про що свідчить лист від 21 січня 2014 року за № 10/166 (а.с.18).

31 січня 2014 року листом за № 297 ДЮІ МВС України повідомив ОСОБА_1 про необхідність в добровільному порядку відшкодувати вартість утримання в інституті в сумі 26 791,46 грн. (а.с.20).

Вказаний лист надісланий на адресу ОСОБА_1 рекомендованою поштовою кореспонденцією 31 січня 2014 року, про що свідчить фіскальний чек (а.с.19).

Докази відшкодування ОСОБА_1 витрат на її утримання в період навчання в ДЮІ МВС України суду не надані.

Докази, які б спростовували вищевикладені обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує вищенаведені норми права.

За приписами ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, що встановлено п.2 ч.2 ст.17 КАС України.

При цьому, згідно з п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3 ст.6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

П.5 ч.4 ст.50 КАС України передбачає, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Приймаючи до уваги наявність спору з приводу відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, підпорядкованому Міністерству внутрішніх справ України, яке є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку, що вказаний спір належить до адміністративної юрисдикції.

Аналогічний висновок міститься у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», згідно з якою спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» від 10 січня 2002 року № 2925 навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України.

Загальні засади служби в міліції визначає розділ IV Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про міліцію» особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, що передбачено ч.5 ст.18 Закону України «Про міліцію».

Судом встановлено, що підготовка ОСОБА_1 здійснювалася у ДЮІ МВС України за державним замовленням на підставі договору від 11 серпня 2009 року, укладеного між ДЮІ МВС України, ГУМВС України в Донецькій області та відповідачем, предметом якого була підготовка фахівця на денній формі навчання за державним замовленням у галузі знань «Право» (0340) напрям підготовки «Правознавство» (6.030402) освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр».

За умовами цього договору ОСОБА_1 прийняла на себе зобов'язання після закінчення навчання прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена ГУМВС України в Донецькій області, і відпрацювати не менше трьох років.

Однак, обов'язку відпрацювати не менше трьох років відповідач не виконала, оскільки з 31 грудня 2013 року була звільнена зі служби в органах внутрішніх справ за власним бажанням, будучи призначеною на посаду оперуповноваженого сектора Державної служби боротьби з економічною злочинністю Калінінського районного відділу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області з 21 червня 2013 року.

Ч.7 ст.18 Закону України «Про міліцію» передбачає, що особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

ОСОБА_1 було присвоєне спеціальне звання «лейтенанта міліції».

Отже, відповідно до п.2 Положення проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, відповідач належить до осіб середнього начальницького складу, а тому на неї поширюються вимоги ч.7 ст.18 Закону України «Про міліцію».

Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313 (далі - Порядок № 313).

Порядок № 313 визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), зокрема, у разі звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, що передбачено пп.3 п.1 Порядку № 313.

Відповідно до п.2 Порядку № 313 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Згідно з п.3 Порядку № 313 витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з МОН.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 травня 2007 року № 150 затверджений Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Обов'язок ОСОБА_1 відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з її утриманням у вищому начальному закладі згідно з затвердженим розрахунком, у разі звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення встановленого трирічного терміну перебування на службі у зв'язку з відмовою від подальшої служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання, передбачений пп.2.3.6. п.2.3. та п.3.2. договору від 11 серпня 2009 року, укладеного за формою, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 травня 2007 року № 150.

Відповідно до п.4 Порядку № 313 розрахунок фактичних витрат здійснюється відповідно до норм утримання у вищому навчальному закладі.

Згідно з вимогами п.5 Порядку № 313 витрати відшкодовуються: 1) у повному розмірі: особами чоловічої статі, що вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у навчальний заклад, та жіночої статі - за весь період навчання; особами, що навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує такий строк; 2) з урахуванням різниці суми витрат з утримання осіб у навчальному закладі та утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю.

Таким чином, за приписами пп.1 п.5 Порядку № 313 ОСОБА_1 має в повному обсязі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, за весь період навчання.

В добровільному порядку відповідач відшкодування витрат не здійснила.

Як наслідок, на підставі положень ч.7 ст.18 Закону України «Про міліцію» та п.6 Порядку № 313, відшкодування цих витрат має здійснюватися в судовому порядку.

Згідно з вимогами п.7 Порядку № 313 сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету і використовується у порядку, визначеному законодавством.

Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджений спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 року за № 863/14130 (далі - Порядок № 419).

Відповідно до п.1.2. Порядку № 419 зобов'язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.

Методика розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у ВНЗ, визначена п.2 Порядку № 419.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. Витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо). До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія, що встановлено пп.2.1. п.2 Порядку № 419.

Відповідно до пп.2.2. п.2 Порядку № 419 після закінчення навчального року у наказі начальника ВНЗ про переведення курсантів на наступний курс навчання проти прізвища кожного курсанта проставляється загальна сума його утримання за цей рік відповідно до розрахунків, визначених пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах. Щорічні витяги з цих наказів долучаються до особової справи випускника ВНЗ.

Витрати на утримання ОСОБА_1 у ДЮІ МВС України становили 26 791,46 грн., про що свідчить розрахунок, здійснений відповідно до вимог Порядку № 419, та затверджений наказом ДЮІ МВС України від 20 червня 2013 року № 294.

Докази оскарження вказаного розрахунку або згаданого наказу, рівно як і докази визнання їх протиправними, суду не надані.

Як наслідок, позивач довів належними та допустими доказами, розмір витрат, які підлягають стягненню з відповідача.

Системний аналіз положень ч.7 ст.18 Закону України «Про міліцію», Порядків № 313 та № 419, зумовлює висновок, що ОСОБА_1, будучи особою середнього начальницького складу, яка звільнилася з органів внутрішніх справ за власним бажанням до закінчення трирічного терміну з моменту закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України, зобов'язана була відшкодувати фактичні витрати на її утримання у вищому навчальному закладі в сумі 26 791,46 грн. до Державного бюджету України.

Оскільки відповідач в добровільному порядку відшкодування цих витрат не здійснила, позовні вимоги ДЮІ МВС України про стягнення з ОСОБА_1 до Державного бюджету України на користь ДЮІ МВС України витрат, пов'язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, в сумі 26 791,46 грн. є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті 10% ставки судового збору за позовні вимоги майнового характеру в сумі 182,70 грн. (а.с.2).

Згідно з ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, позивачем не здійснювались.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Таким чином, правові підставі для стягнення з ОСОБА_1 на користь ДЮІ МВС України судових витрат по сплаті 10% ставки судового збору за майнові вимоги відсутні.

Підстави для присудження з Державного бюджету України на користь позивача сплаченого ним судового збору ні ст.94 КАС України, ні Законом України «Про судовий збір» не передбачені.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на те, що судове рішення постановлене на користь позивача - суб'єкта владних повноважень, а відповідачем є фізична особа, 90% ставки судового збору за позовні вимоги майнового характеру стягненню зі сторін до Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Донецького юридичного інституту МВС України до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, про відшкодування витрат, пов'язаних з проходженням публічної служби - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державного бюджету України користь Донецького юридичного інституту МВС України (ідентифікаційний код 08571423) (на розрахунковий рахунок 31250201400675, ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 08571423) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, в сумі 26 791 (двадцять шість тисяч сімсот дев'яносто одна) гривня 46 копійок.

3. Постанова прийнята, складена та підписана у нарадчій кімнаті 15 травня 2014 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.