Рішення № 38854884, 15.05.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/4934/14-ц

н/п 2/640/1600/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Бутиріної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в сумі 8602,82 грн., пеню за прострочення платежу в сумі 652,68 грн. та сплачені судові витрати у сумі 2443,60 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.09.2012 року близько 20 год. 30 хв., позивач керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався Нетечинською набережною з боку вул. Університетської в напрямку вул. Конєва в Харкові. На перехресті з вул. Марїнською, проїзд якої регулюється світлофором, позивачу необхідно було здійснити поворот ліворуч. Коли він наблизився до перехрестя, на світлофорі увімкнувся сигнал у вигляді зеленої стрілки, що дозволяла поворот ліворуч. Зустрічні транспортні засоби зупинилися напроти світлофору, а автомобіль «Хюндай Акцент», водій якого ОСОБА_2 рухався першою смугою того ж напрямку зі швидкістю близько 60 км/год., знаходився від світлофору на відстані понад 25 метрів, яка дозволяла йому відреагувати на зміну сигналу світлофору. За таких обставин, позивач без зупинки почав виконувати поворот ліворуч на перехресті. Коли автомобіль ВАЗ-2110 вже знаходився в межах перехрестя, до його проїзду в прямому напрямку на червоний сигнал світлофору, всупереч вимогам п. 8.10 Правил дорожнього руху України, приступив автомобіль «Хюндай Акцент». При виникненні небезпеки для руху позивач застосував гальмування і зупинив автомобіль ВАЗ-2110. Водій автомобіля «Хюндай Акцент» ОСОБА_2 у останній момент також застосував гальмування, але допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2110. Постановою судді Жовтневого районного суду м. Харкова Цілюрика В.П. від 20.02.2013 р. закрито провадження по адміністративній справі стосовно позивача за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Стосовно ОСОБА_2 провадження по адміністративній справі не відбувалося, оскільки протокол щодо наявності в його діях адміністративного правопорушення не складався. Отриманий судом під час розгляду адміністративної справи висновок автотехнічної експертизи №10274 від 09.01.2013 р. свідчить про те, що технічна можливість уникнення дорожньої пригоди з даному випадку не залежала від позивача, а тому в його діях не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які перебували б у причинному зв'язку із зіткненням автомобілів «Хюндай Акцент» та ВАЗ-2110. Покази ж водія ОСОБА_2 щодо швидкості руху автомобіля «Хюндай Акцент» , перетину лінії розташування світлофору свого напрямку на зелений сигнал, що мерехтить, перетину автомобілем «Хюндай Акцент» меж перехрестя раніше за автомобіль ВАЗ-2110 тощо визнані судом технічно неспроможними й такими, що не збігаються з матеріалами справи. Таким чином, виходячи з того, що суддя Цілюрик В.П. в результаті здійсненої оцінки доказів за адміністративною справою, обрав за такий, що відповідає дійсності, варіант № 2 судової автотехнічної експертизи № 10274 від 09.01.2013 р., треба вважати доведеним факт наявності в діях водія ОСОБА_2 порушень вимог п. 8.10 ПДРУ під час проїзду перехрестя. Відповідно до звіту №21/2013 дослідження спеціаліста-товарознавця ТБ «Радар» від 02.03.2013 р. матеріальний збиток, завданий в результаті пошкодження автомобіля НОМЕР_2 складає 8602,82 грн. Додатково позивачем були понесені витрати на проведення вищезазначеного дослідження у сумі 600,00 грн., сплату судового збору - 229,40 грн., усього -829,40 грн. Оскільки відповідальність ОСОБА_2., згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АВ № 5672361 від 16.03.2012 р. застрахована у представництві ПрАТ «СК «ВУСО» у м. Харкові, керуючись ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власниками наземних транспортних засобів», 0.09.2012 р. позивачем було подано заяву про виплату страхового відшкодування. 30.04.2013 р. ПрАТ «СК «ВУСО» на адресу позивача направлено листа №2151/576897, у якому відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки позивачем нібито не було надано всіх документів, необхідних для прийняття рішення про визнання даної дорожньої транспортної пригоди страховим випадком та здійснення виплати страхового відшкодування, а саме постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_2., що порушує права потерпілого в наслідок дорожньої пригоди. Ситуація, що склалася, викликала необхідність звернення до суду для захисту свого права з позовною заявою про стягнення належного позивачу страхового відшкодування із страховика ОСОБА_2. в особі ПрАТ «СК «ВУСО» в сумі 8602,82 грн., оскільки позивачу достеменно не було відомо про те, чи передбачена полісом серія АВ № 5672361 від 16.03.2012 р. франшиза і якого розміру. Оскільки особисто до ОСОБА_2. позивач не має претензій щодо відшкодування, в порядку ст. ст.1167, 1188, 1194 ЦК України, надлишку матеріального збитку та моральної шкоди від ДТП, в позовні заяві його не вказано, як співвідповідача або третьої особи. Судом позивачу було запропоновано призупинити провадження по цивільній справі для вирішення питання виплати страхового відшкодування в добровільному порядку, на що позивач погодився. 08.10.2013 р. позивачем до представництва ПрАТ «СК «ВУСО» в м. Харкові була надана копія висновку судової автотєхнічної експертизи № 10274 від 09.01.2013 р. після чого його робітники запропонували написати заяву про поновлення розгляду питання щодо сплати страхового відшкодування. 04.11.2013 р. позивач письмово звернувся до представництва ПрАТ «СК «ВУСО» з вимогою сплатити належне йому страхове відшкодування, але не отримав ані відповіді, ані грошей до цього часу. 23.01.2014 р. до Київського районного суду м. Харкова було подане клопотання про поновлення провадження по цивільній справі в порядку, передбаченому ст. 204 ЦПК України, та заява про уточнення моїх позовних вимог з урахуванням пені за прострочення платежу в сумі 652,68 грн. та прирощення судових витрат за рахунок сплати юридичної допомоги в сумі 1600,00 грн. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2013 р. позовну заяву було залишено без розгляду, тому позивач звернувся до суду вдруге.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» в судове засідання не з'явився, подав письмову заяву, в якій проси відмовити в задоволенні позову, а справу розглянути у відсутність представника ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». Також надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №АВ/7907473, за яким страховик взяв на себе зобов'язання у випадку настання страхової подій відшкодувати завдану страхувальником шкоду життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу Хюндай, державний реєстраційний номер НОМЕР_3. В період дії вищевказаного договору - 02.09.2012 р. сталася дорожньо-транспортна пригода у вигляді зіткнення двох автомобілів, що спричинило пошкодження автомобіля ВАЗ 2110, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що належить позивачу, під керуванням ОСОБА_4 Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. №1961-IV (надалі - Закон №1961-IV), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально. Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону №1961-IV, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; д) розмір шкоди; є) підпис заявника і дата подання заяви. Крім того, згідно п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування, про, що протягом трьох робочих днів повинен повідомити заявника письмово. 07.09.2012 року до Харківського представництва ПрАТ СК «ВУСО» звернувся ОСОБА_4- представник ОСОБА_1 за дорученням з заявою, в якої просить сплатити суму страхового відшкодування, однак повний пакет документів необхідний для здійснення виплати страхового відшкодування їм надано не було, зокрема, відсутні довідка ДАІ та Протокол медичного огляду на стан сп'яніння, та вказані неповні реквізити для перерахування грошових коштів. 17.09.2012 р. був проведений огляд пошкодженого транспортного засобу. 13.09.2012 р. отримана довідка ДАІ. 29.03.2013 р. ОСОБА_4 було надано заяву про перерахування коштів. Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. Оскільки заявником не був наданий повний пакет документів, необхідні страхової компанії для прийняття відповідного рішення щодо сплати страхового відшкодування, зокрема відсутня постанова суду про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. У зв'язку з вищевикладеним, 30.04.2013 року страхова компанія повідомила заявника ОСОБА_4 про відмову в виплаті страхового відшкодування, але йому було роз'яснено, що у випадку надання додаткових документів, справа щодо розгляду заяви про виплату страхового відшкодування буде поновлено. В подальшому, ОСОБА_4 надав до ПрАТ СК «ВУСО» висновок експертизи № 10274 від 09.01.2013 року ХНДІСЕ ім. Бокаріуса, 29.11.2013 року страхова компанія повідомила заявника ОСОБА_4 про відмову в виплаті страхового відшкодування, але йому було роз'яснено, що у випадку надання додаткових документів, справа щодо розгляду заяви про виплату страхового відшкодування буде поновлено. Але, до теперішнього часу до ПрАТ СК «ВУСО» не надано допустимих доказів вини водія ОСОБА_2. в ДТП, яка мала місце 02.09.2012 року, більш того таких доказів не надано і суду. Крім цього, позивачем не доведений в повному обсязі розмір позовних вимог. У відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий порядок встановлюється «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 з послідуючими змінами та доповненнями. В довідці ДАІ УДАІ ГУМВС України в Харківської області від 11.09.2012 року зазначено, що автомобіль ВАЗ 2110, державний номер НОМЕР_4, отримав пошкодження у вигляді деформації капота, переднього правового крила та розбита права фара. В калькуляції спеціаліста, який проводив розрахунок збитків зазначено, що пофарбування потребує двір передня ліва, при цьому не зазначено причин і скільки коштує ця робота (арк.3 звіту 21/2013). Згідно статті 12 цього Закону вказано, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та становить 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Статтею 36.6. Закону встановлено, що Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування. Відповідно до розділу 2 Полісу АЕ/1324683 франшиза встановлена в розмірі 1000,00 грн. Тобто сума позовних вимог повинна бути зменшена на суму франшизи. Оскільки сума позовних вимог не доведена в повному обсязі, пеня нарахована невірно та не може бути прийнята судом для врахування. Що стосується витрат на правову допомогу, ми заперечуємо проти задоволення позовних вимог в цієї частини та звертаємо увагу суду на дату укладання угоди про надання правової допомоги 22.07.2013 року, при цьому при розгляді справи № 640/10653/13-ц представником позивача був ОСОБА_4, який діяв на підставі доручення. Таким чином, вважаємо, що з боку позивача відбувається спроба

незаконно отримати грошові кошти в розмірі 1600,00 грн. Але, будь-якому випадку, оскільки до теперішнього часу до ПрАТ СК «ВУСО» не надано допустимих доказів вини водія ОСОБА_2 в ДТП, яка мала місце 02.09.2012 року, у ПрАТ СК «ВУСО» не виникло обов'язку виплатити страхове відшкодування за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7907473, що свідчить про відсутність порушення з боку ПрАТ СК «ВУСО», а отже і про відсутність права вимоги про стягнення страхового відшкодування за Полісом. Стаття З ЦПК України передбачає право звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно, ПрАТ СК «ВУСО» не порушувало прав ОСОБА_1, тобто у останнього відсутнє права на звернення до суду із позовом до ПрАТ СК «ВУСО». У зв'язку з викладеним вважають позовні вимоги заявлені безпідставно і в задоволенні позову просять відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

29.08.2012 р. ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №АВ/7907473, за яким страховик взяв на себе зобов'язання у випадку настання страхової подій відшкодувати завдану страхувальником шкоду життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу Хюндай, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

02.09.2012 р., тобто в період дії вищевказаного договору страхування, сталася дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої відбулось зіткнення автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «Хюндай Акцент», р.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2

При дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали технічні пошкодження.

Згідно довідки ВДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 11.09.2012 р. №38/6109, направленої на адресу ПрАТ «СК «ВУСО», дорожньо-транспортна пригода сталась в наслідок порушення водієм ОСОБА_4 п.16.5 Правил дорожнього руху України.

Відносно водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення, який направлено для розгляду до суду.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.02.2013 р. провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_4 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, підтверджуючих той факт, що винним в дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 02.09.2012 р. внаслідок зіткнення автомобіля «Хюндай Акцент», р.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, є водій ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована договором обов'язкового страхування №АВ/7907473, укладеного 29.08.2012 р. між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; д) розмір шкоди; є) підпис заявника і дата подання заяви.

Крім того, згідно ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування, про, що протягом трьох робочих днів повинен повідомити заявника письмово.

07.09.2012 р. до Харківського представництва ПрАТ СК «ВУСО» звернувся представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 з заявою про сплату суми страхового відшкодування, однак повний пакет документів, необхідних для здійснення виплати страхового відшкодування не надав, оскільки не були надані довідка ДАІ та Протокол медичного огляду на стан сп'яніння.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Заявником не був наданий повний пакет документів, необхідній для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, зокрема, не надана постанова суду про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, або інший належний та допустимий доказ, підтверджуючий винність ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 02.09.2012 р. внаслідок зіткнення автомобілів «Хюндай Акцент», р.н. НОМЕР_3, та ВАЗ-2110, р.н. НОМЕР_4.

Оскільки ПрАТ СК «ВУСО» не надано належних та допустимих доказів вини водія ОСОБА_2 в ДТП, яка мала місце 02.09.2012 р., у ПрАТ СК «ВУСО» не виникло обов'язку виплатити страхове відшкодування за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7907473, що свідчить про відсутність порушення з боку ПрАТ СК «ВУСО», а отже і про відсутність права вимоги про стягнення страхового відшкодування за Полісом.

У зв'язку з вищевикладеним, 30.04.2013 р. страхова компанія повідомила заявника ОСОБА_4 про відмову в виплаті страхового відшкодування, роз'яснивши, що у випадку надання додаткових документів, справа щодо розгляду заяви про виплату страхового відшкодування буде поновлено.

Згідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 991 ЦК України передбачені підставі, на підставі яких страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, проте ч.2 ст.991 ЦК України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача від здійснення страхової виплати на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №АВ/7907473, укладеного 29.08.2012 р. між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 є правомірною, а тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.979, 983, 991 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ