Постанова № 38853419, 22.05.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

22 травня 2014 року справа № 814/1111/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомПП "Агроторг-Н", вул. Нікольська,61, кв. 12, м. Миколаїв, 54001

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Агроторг-Н» (далі - позивач, ПП «Агроторг-Н») звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агроторг-Н» висновків щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Аморада-14» за грудень 2013 р.;

2) зобов'язати ДПІ вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших електронних баз даних інформацію, внесену на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агроторг-Н».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що інформація, зафіксована в акті про неможливість проведення зустрічної звірки щодо його відсутності за зареєстрованим місцезнаходженням, не відповідає дійсності. На думку позивача, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може місти висновків про товарність чи безтоварність господарських операцій платника податків, а тому не міг слугувати підставою для внесення будь-яких даних до автоматизованої системи.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях послався на те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не порушує прав позивача, так як не створює для нього правових наслідків (а. с. 25).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

У судове засідання 22 травня 2014 р. прибув представник відповідача. Позивач у судове засідання не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження (а. с. 33).

Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання позивача та приписи вищенаведеної статті, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

11 березня 2014 р. ДПІ склала акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агроторг-Н» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Аморада-14» за грудень 2013 р. та контрагентами-покупцями № 114/14-03-22-08/36433478 (далі - акт про неможливість проведення зустрічної звірки) (а. с. 8-11).

Вирішуючи вимогу позивача про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у викладенні в акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновків щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Аморада-14», суд керується таким.

В незалежності від формулювання цієї вимоги, фактично позивач просить суд скасувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки, адже висновки ДПІ викладені саме в названому акті, але цей акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України - він тільки фіксує певні обставини (факти) та є носієм інформації і сам по собі не породжує для позивача правових наслідків, а тому не може бути предметом спору.

Ці доводи суду підтверджуються і правовою позицією Верховного Суду України, яка в силу приписів ст. 2442 КАС України є обов'язковою для судів. Зокрема у своїй постанові від 10 вересня 2013 р. у справі № 21-237а13 Верховний Суд України зазначив, що «… висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта... Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта».

У зв'язку із викладеним, відсутні підстави для задоволення першої із позовних вимог.

Як слідує з акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в ньому ДПІ заперечила фактичність (товарність) господарських операцій позивача із ТОВ «Аморада-14». Відповідач податкове повідомлення-рішення не приймав, але на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки вніс до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань позивача із податку на додану вартість (далі - ПДВ), без врахування господарських операцій останнього із ТОВ «Аморада-14», що підтверджується наданим на вимогу суду витягом з автоматизованої системи (а. с. 35).

Так, витяг свідчить про те, що на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки, ДПІ здійснила коригування даних позивача із ПДВ за грудень 2013 р., шляхом внесення у графи «Обсяг поставки (без ПДВ)» і «Сума ПДВ» автоматизованої системи ПДВ за господарськими операціями із ТОВ «Аморада-14», які не повинні враховуватись при визначені податкових зобов'язань позивача.

Внісши, на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки, такі дані до автоматизованої системи, тим самим ДПІ фактично змінила показники позивача із ПДВ. В той же час, згідно ст. ст. 46-50 і 54, 58 Податкового кодексу України (далі - ПК України), змінювати ці дані можливо лише на підставі податкової звітності платника податків, або шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

Такі доводи суду підтверджуються і аналізом наказу Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 р. № 266, яким затверджено Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (далі - Порядок № 266).

У п. 2.21. Порядку № 226 зазначено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 5.10. Порядку № 266, підрозділи податкового контролю, оподаткування фізичних осіб відповідно до інформації про рух товару проводять перевірки відповідно до розділу V цього Порядку. Результатом таких перевірок є виявлення нікчемності таких господарських зв'язків за ланцюгом до платника ПДВ, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань, складання Акта позапланової виїзної перевірки та прийняття відповідного повідомлення-рішення.

Таким чином, і ПК України, і Порядок № 266 дозволяють коригувати показники податкової звітності платника податків, шляхом внесення відповідних даних до автоматизованих систем, тільки за наслідками прийняття податкового повідомлення-рішення. Протилежний висновок суперечитиме змісту регулювання податкових правовідносин, адже означатиме, що податковий орган має можливість в односторонньому порядку, без будь-якого повідомлення особи, замінювати її показники податків власними показниками.

При цьому суд наголошує на тому, що навіть у випадку вірності висновку ДПІ про штучність правочинів позивача із ТОВ «Аморада-14», це не надає йому право коригувати показники податкової звітності позивача шляхом внесення власних даних до автоматизованої системи - відповідач повинен прийняти податкове повідомлення-рішення і після узгодження податкового зобов'язання та набуття ним статусу податкового боргу, вносити відповідні дані до своїх інформаційних баз даних.

Також, поза увагою відповідача залишилось те, що відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства, а повинен відобразити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки (камеральної, документальної (планової або позапланової; виїзної або невиїзної) або фактичної перевірки)) у розумінні глави 8 ПК України. В той же час, за змістом ПК України, порушення податкового законодавства з боку платника податків, повинні фіксуватись виключно в одному з актів перевірки, види яких передбачені ст. 75 п. 75.1. ПК України і наведені вище.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що у відповідача не малось правових підстав для внесення даних до автоматизованої системи, а тому суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в цій частині.

Як визначено ст. 163 ч. 1 п. 4 КАС України, в тому випадку, коли рішення суду вимагає від відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинення певних дій, постанова повинна містити встановлений судом строк для подання останнім звіту про виконання постанови, при цьому перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно.

Згідно ст. 94 ч. 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 73,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 252 від 22 квітня 2014 р. (а. с. 2) і враховуючи часткове задоволення позовних вимог, присудженню позивачу з Державного бюджету України підлягає сума судових витрат в розмірі 36,54 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Агроторг-Н» від 11 березня 2014 р. № 114/14-03-22-08/36433478.

3. Протягом п'яти робочих днів з дня набрання цим рішенням законної сили, державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання постанови, із наданням документального підтвердження.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Присудити приватному підприємству «Агроторг-Н» судовий збір в сумі 36,54 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз