Постанова № 38853394, 19.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 р. Справа №805/3605/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-35 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства «Дюфор», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року № 0000792203

за участю представників:

від позивача: Алексєєвої І.В., Яковлєва А.В., Лозової О.А. - за дов.

від відповідача: Булиги В.П. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством «Дюфор» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року № 0000792203 на загальну суму грошового зобов'язання 4353 грн. 75 коп. (з урахуванням уточнення вимог заявою від 28 квітня 2014 року).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність прийнятого податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення, зазначаючи про дотримання підприємством вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки крім заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), підприємством подана до відповідача скарга із наданням копій податкових накладних. Позивач вважає дані податкові накладні первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та зазначає, що оскільки позивач здійснив оплату товару, то відповідно мав право відобразити в обліку господарську операцію та сформувати податковий кредит. Також позивач наполягає на тому, що податковим органом мала бути проведена позапланова документальна перевірка і прийняття податкового повідомлення-рішення є передчасним та неправомірним.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, зазначаючи про ненадання позивачем в порушення вимог пункту 201.10 статі 201 Податкового кодексу України розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку на додану вартість у зв'язку із придбанням товару або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), що є додатком 8 до декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство «Дюфор» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 35794891, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

5 лютого 2014 року відповідачем здійснена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за грудень 2013 року, за результатами якої складений акт № 21/22-03/35794891.

На підставі даного акту відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року № 0000792203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4353 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 3483 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 870 грн. 75 коп. за порушення пункту 201.10 статті 201, пункту 200.2 статті 200, підпункту 14.1.181 пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Позивач 27 лютого 2014 року сплатив збільшене грошове зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням у повному обсязі.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем при перевірці податкової декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2013 року (від 18 січня 2014 року № 9088033283) встановлено, що згідно з додатком 5 до декларації та реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2013 оку позивачем сформований податковий кредит по контрагентам ТОВ «Сємбіз» на суму податку на додану вартість (надалі - ПДВ) 1681 грн. 67 коп., ТОВ «Донецька електропромислова компанія» на суму ПДВ 1711 грн. 45 коп., ТОВ «Дон-Терминал» на суму ПДВ 89 грн. 90 коп. відповідно до податкових накладних від 11 грудня 2013 року № 208, від 13 грудня 2013 року № 211, від 3 грудня 2013 року № 4 та № 5, від 30 грудня 2013 року № 1014 у загальній сумі за обсягом поставки 17415 грн. 10 коп., з яких податок на додану вартість 3483 грн. 02 коп. Згідно з додатком 8 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» позивач заявив про порушення вищенаведеними продавцями порядку заповнення податкових накладних, а саме №№ 208, 211; та про порушення продавцями порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Єдиний реєстр), а саме №№ 4, 5, 1014. Як встановлено відповідачем, позивачем до декларації та додатку № 8 не надано копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку із придбанням таких товарів/послуг або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пункт 201.2 статі 201 цього Кодексу передбачає, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 наведеної статті Кодексу). Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Абзац дев'ятий зазначеного пункту Кодексу визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (абзац десятий пункту 201.10). У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абзац одинадцятий пункту 201.10). Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (абзац дванадцятий пункту 201.10).

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, не є спірною обставиною між сторонами складення продавцями (контрагентами позивача) вищенаведених податкових накладних із порушення порядку заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується як поясненнями представників позивача, так і безпосередньо податковими накладними.

Як було зазначено судом вище, пункт 201.2 статі 201 Податкового кодексу України передбачає, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2011 року № 1379 (надалі - Наказ № 1379), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, затверджена форма податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної.

Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, затверджені форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зокрема, і додаток 8. Відповідно до пункту 21 цього Порядку у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу. Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Позивачем була подана податкова декларації за грудень 2013 року з додатками 1, 5, 8 в електронному вигляді 18 січня 2014 року. 20 січня 2014 року позивачем до відповідача наданий лист № 20/01-14, в якому підприємство зазначило про порушення у вищенаведених п'яти податкових накладних та у якості додатку надано копії п'яти податкових накладних та копію банківської виписки від 30 грудня 2014 року. Судом під час судового розгляду справи було встановлено, що дана банківська виписка підтверджує перерахування коштів ТОВ «Авантажбуд-Комплект» та не стосується спірних податкових накладних та продавців, якими вони складені.

Проаналізувавши норми пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, суд зазначає, що при виявленні покупцем порушень з боку продавця при складанні податкової накладної, передбачені обов'язкові умови, при дотриманні яких продавець має право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а саме: подання до податкової декларації як додатку заяви про такі порушення, до якої додаються: - товарні чеки, - інші розрахункові документи, що посвідчують сплату податку, - копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, з урахуванням декларації з додатками від 18 січня 2014 року, поданої в електронному вигляді, та листа позивача від 20 січня 2014 року з вищенаведеними додатками, судом встановлено, що позивачем до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) в порушення абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не було надано ні розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, ні копій первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Спірні податкові накладні не можуть вважаться розрахунковими документами, оскільки складені не у зв'язку із надходженням суми коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) та не можуть свідчити про оплату придбаного товару і відповідно підтверджувати сплату податку на додану вартість.

Позивач наполягає на тому, що податкові накладні, які були надані відповідачу разом з листом від 20 січня 2014 року, є первинними документами, складеними у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Однак, таке твердження не відповідає нормам діючого законодавства з огляду на наступне.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996) визначені правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Податкова накладна складається відповідно до вимог Податкового кодексу України та форми і Порядку, затверджених Наказом № 1379. В розумінні пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і відповідно до пункту 201.7 дійсно складається по факту постачання товару. Однак, податкова накладна не є первинним документом складеним відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не стосується ведення підприємством бухгалтерського обліку. На підставі бухгалтерського обліку формується податковий облік, до якого власне і відноситься податкова накладна як податковий документ. Посилання позивача на лист ДПА України від 26 жовтня 2010 року є недоречним, оскільки стосується податкового законодавства, що втратило чинність з 1 січня 2011 року. Судом також враховується, що податкові накладні складені продавцями з порушеннями, що в розумінні норм Податкового кодексу України не надає права на включення покупцем на їх підставі сум податку на додану вартість до податкового кредиту, та позивачем не дотримані вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Суд зазначає, що надання позивачем банківських виписок суду під час судового розгляду справи та підтвердження сплати податку в ціни придбаного товару не впливає на наявність порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Кодексу при поданні декларації та додатку 8 (заяви) до декларації. Стосовно посилання позивача на необхідність проведення відповідачем позапланової перевірки до прийняття податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне. Абзац дванадцятий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачає можливість подання покупцем скарги окремо від заяви, що є підставою для проведення перевірки продавця. Однак, норми Податкового кодексу України не визначають, що проведення такої перевірки є у даному випадку обов'язком, а не правом контролюючого органу, а також те, що наявність чи відсутність такої позапланової перевірки продавця впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Правова позиція суду у визначенні предмету спору в даній адміністративній справі як майнового спору визначена в ухвалі від 25 березня 2014 року. Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. З 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата складає 1218 грн., отже 1,5 розміру мінімальної заробітної плати складає 1827 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачений судовий збір квитанціями від 18 березня 2014 року № 133 у розмірі 73 грн. 08 коп. та від 2 квітня 2014 року № 77 у розмірі 109 грн. 62 коп., в загальній сумі 182 грн. 70 коп. (10%). Отже, з урахуванням вимог статті 94 КАС України та статті 4 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету України решта суми судового збору (90%), а саме 1644 грн. 30 коп.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства «Дюфор» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року № 0000792203 на загальну суму грошового зобов'язання 4353 грн. 75 коп. відмовити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Дюфор» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 грн. 30 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 травня 2014 року. Постанова у повному обсязі складена 23 травня 2014 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.