Ухвала суду № 38853217, 15.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17540/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Астрал-Сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Астрал-Сервіс" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 23 жовтня 2013 року № 1121 про накладення стягнень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрал-Сервіс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 23 жовтня 2013 року № 1121 про накладення стягнень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2014 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області на підставі направлення від 16 вересня 2013 року № 1969 було проведено планову перевірку з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів на АЗС № 03/7 позивача (м. Обухів, вул. Жовтнева, 47), за результатами якої складено акт від 18 вересня 2013 року № 001197.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1442, пункту 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833, статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII, що виявилось у відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (нафтопродукти), зокрема інформації щодо бензину автомобільного неетильованого А-95 «Premium» про строк його придатності, обов'язкові дії позивача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення цих дій.

23 жовтня 2013 року відповідачем винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 65 386, 04 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII) продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Згідно із ч. 4 ст. 14 Закону № 1023-XII продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством. Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 1023-XII визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 1023-XII інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), а також вимоги у дотриманні справ споживачів щодо належної якості цих нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торгівельного обслуговування регулюються Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1442 (далі - Правила).

Пунктом 8 Правил передбачено, що відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів (у тому числі дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки), що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора АЗС.

Відповідно до пункту 9 Правил суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

В інформації про нафтопродукти зазначаються: їх назва; дані про їх основні властивості; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами; ціна та умови їх придбання; відомості про умови їх зберігання; правила та умови їх ефективного і безпечного використання; строк їх придатності, обов'язкові дії споживача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення цих дій; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача. Інформація подається споживачеві згідно із законодавством про мови.

Пунктом 15 Правил передбачено, що суб'єкт господарювання повинен забезпечити наявність на видному та доступному для споживача місці на АЗС куточка покупця, в якому розміщуються інформація про найменування власника АЗС або уповноваженого ним органу, місцезнаходження і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів, книга відгуків та пропозицій. На вимогу споживача уповноважений керівником суб'єкта господарювання працівник повинен ознайомити його з вимогами цих Правил, Закону України «Про захист прав споживачів", а також подати документи, зазначені у пункті 9 цих Правил.

Таким чином, аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що ними встановлені чіткі вимоги щодо переліку належної інформації, яку суб'єкт господарювання повинен своєчасно надати споживачеві для можливості компетентного та свідомого вибору продукції

Водночас, згідно пункту 17 зазначеного Порядку забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Відповідно до пункту 21 вказаного Порядку суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема, надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за результатами перевірки було встановлено, що позивачем реалізується бензин автомобільний неетильований А-95 «Premium» за відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про вказану продукцію, зокрема про строк його придатності та обов'язкові його дії після його закінчення.

Водночас, в підтвердження своєї позиції та протиправності висновків відповідача, позивачем надано наступні документи, а саме: сертифікат відповідності серії ВВ № UA 1/072/0144733-13 від 05 липня 2013 року, з терміном дії до 02 липня 2014 року, паспорт якості № 99836 «Бензин автомобільний, виданих позивачу виробником - АТ «Орлен Летува» та лист АТ «Орлен Летува» від 30.09.2013 року № D12/12.11-9/0616.

З досліджених вище документів, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до вказаного вище сертифікату відповідності, бензин на який він видано відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості», бензини автомобільні згідно з додатком випускаються серійно та ввозяться в Україну з 03.07.2013 року по 02.07.2014 рік, враховуючи термін придатності до застосовування, технагляд проводиться один раз протягом терміну дії сертифікату.

З паспорту якості № 99836 «Бензин автомобільний, неетильований А-95 «Premium» зі вмістом кисню до 2,7 % мас., клас В», вбачається, що датою відбору проб є 09.08.2013 року.

При цьому, з листа АТ «Орлен Летува» - виробника бензину автомобільного неетильованого А-95 «Premium», адресованого Державній інспекції України з питань захисту прав споживачів вбачається, що датою виробництва бензинів, з урахуванням складності технологічного процесу пов'язаного з виробництвом, зберіганням та подальшим відвантаженням нафтопродуктів в адресу підприємств - покупців, слід вважати саме дату відбору проб. Отже, 09.08.2013 року є датою виробництва бензину.

Проте, до вказаних доказів суд першої інстанції поставився критично, оскільки вони не дають споживачеві у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про строк придатності бензину та обов'язкові дії після його завершення.

За вказаних обставин, не можуть бути прийняті до уваги і посилання позивача на технічні умови ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості», відповідно до яких визначено гарантійний строк зберігання бензинів, а саме 1 рік з дати виготовлення, а також передбачено, що у разі закінчення гарантійного строку зберігання для можливості споживання споживач повинен перевірити бензини на відповідність вимогам цього стандарту, оскільки доказів розміщення такої інформації в доступній споживачеві формі позивачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, зважаючи на правомірність дій відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм

процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Астрал-Сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Астрал-Сервіс" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 23 жовтня 2013 року № 1121 про накладення стягнень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 20.05.2014 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.