Ухвала суду № 38853164, 13.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 755/1490/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Яровенко Н.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщук М.С.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 21 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіна Сергія Володимировича, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіна Сергія Володимировича, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, просив: визнати дії щодо винесення постанови від 13 грудня 2012 року про закінчення виконавчого провадження протиправними, визнати протиправною бездіяльність щодо здійснення належного контролю за виконанням судового рішення, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати поновити виконавче провадження.

Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 21 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві з виконавчим листом, виданим Дніпровським районним судом міста Києва 27 травня 2011 року та з виконавчим листом, виданим Дніпровським районним судом міста Києва 30 травня 2012 року.

06 червня 2011 року відповідачем відкрито виконавче провадження за №27041692 з виконання вказаного листа, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 27 травня 2011 року.

Також, 02 липня 2012 року відповідачем відкрито виконавче провадження за №33172548 з виконання вказаного листа, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 30 травня 2012 року.

24 грудня 2012 року ОСОБА_3 отримав лист державного виконавця № Т - 6554, в якому зазначено, що згідно повідомлень управління Пенсійного фонду України Дніпровського району м. Києва №19147/08 від 11 грудня 2012 року та № 13826/08 від 05 вересня 2012 року, управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва в межах своєї компетенції здійснено нарахування пенсії ОСОБА_3 та направлено відповідні документи до Управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві до компетенції якого належить проведення виплати коштів.

З урахуванням наведеного, відповідачем було винесено постанови про закінчення виконавчого провадження №27041692 та №33172548.

Вважаючи вказані постанови відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 1 ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, однією з яких зазначено фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В силу ч.1 ст.75 вищевказаного Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановами Дніпровського районного суду м. Києва та виконавчими листами, що видані на їх підставі, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_3, як дитині війни, щомісячну соціальну державну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 11 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 02 листопада 2009 року, а також за період з 08 серпня 2010 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

З листів управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва №19147/08 від 11 грудня 2012 року та № 13826/08 від 05 вересня 2012 року вбачається, що ОСОБА_3 здійснено нарахування пенсії.

Таким чином, вищевказане підтверджує вчинення боржником особисто дій, визначених у рішенні суду щодо перерахунку пенсії позивачу, оскільки фактично є письмовим повідомленням боржника, підписаним уповноваженою особою Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лист відповідача № Т - 6554 від 24 грудня 2012 року підтверджує обґрунтованість та правомірність прийнятого рішення про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку державного виконавця самостійно здійснювати розрахунок пенсії, оскільки рішення про нарахування відповідних виплат приймається відповідними управліннями Пенсійного фонду України та державний виконавець не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження.

Також, колегія суддів зазначає, що ненадходження коштів, внаслідок здійсненого перерахунку, на особовий рахунок позивача в даній справі також не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки такої вимоги не містить виконавчий документ та судове рішення.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, оскільки дії державного виконавця при закінченні виконавчого провадження вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 21 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 19.03. 2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.