Постанова № 38852922, 22.05.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1576/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Мухіна О.І.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 квітня 2014 року позивач ТОВ "Інтерлінк" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000341501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені актом перевірки порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності. Наголошує, що висновки органа доходів і зборів про безпідставне формування ТОВ "Інтерлінк" податкового кредиту, пов'язаного з придбанням у ТОВ "Номей" товарів, є неправомірними, оскільки, ґрунтуються на суб'єктивних доводах ревізора про наявність ознак безтоварності операцій позивача з вказаним суб'єктом господарювання, що у свою чергу виключає право позивача відносити такі витрати до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії органа доходів і зборів вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що полягає в урахуванні позивачем при формуванні свого податкового кредиту господарських операцій з ТОВ "Номей", діяльність якого носить ряд ознак фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Інтерлінк" зареєстровано як юридичну особу 24 листопада 1997 року, ідентифікаційний номер 25158877, позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

З 24 грудня 2013 року по 30 грудня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з рахунка платника у банку за жовтень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10 січня 2014 року № 93/16-01-15-02/25158877 (а.с. 16-37) в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2013 року на 11450,00 грн.

На підставі акта перевірки від 10 січня 2014 року № 93/16-01-15-02/25158877 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 23 січня 2014 року № 0000341501 (а.с. 15), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11450,00 грн.

ТОВ "Інтерлінк" оскаржило вищевказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000341501 вищі контролюючі органи залишили скарги платника податків без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, вважаючи висновки, викладені в акті від 10 січня 2014 року № 93/16-01-15-02/25158877, упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо невизнання задекларованої позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2013 року, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000341501.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа з приводу спірного епізоду, що у свою чергу стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, стали відомості ІС "Податковий блок" про неподання контрагентом позивача, ТОВ "Номей", податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, що стало наслідком недекларування ТОВ "Номей" та несплати до бюджету податкових зобов'язань за операціями з ТОВ "Інтерлінк". Крім того, ТОВ "Номей" перебуває у стані припинення юридичної особи. Таким чином, з урахуванням наявності розбіжностей між податковими зобов'язаннями ТОВ "Номей" та податковим кредитом ТОВ "Інетрлінк", контролюючим органом податковий кредит позивача за жовтень 2013 року сформованим правомірно не визнано, що стало наслідком для зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість за вказаний період на 11450,00 грн.

В ході розгляду справи судом досліджено первинні документи, складені в межах здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Номей".

Так, судом встановлено, що 21 жовтня 2013 року між вказаними суб'єктами господарювання укладено договір поставки № 21/10/2 (а.с. 70-71), згідно умов якого ТОВ "Номей" (Постачальник) зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим договором, Льон врожаю 2013 року (товар), вологістю на більше, ніж 8%, засміченістю - не більше 1,5 %, не заражений карантинними шкідниками та бур'янами, без сторонніх запахів, без амброзії, без ГМО. На кожну партію товару обумовлено видавати окремий заказ, що належить вважати невід'ємною частиною цього договору.

На підставі рахунка-фактури від 21 жовтня 2013 року № 57 на суму 68700,31 грн. (а.с. 77), складеного постачальником на виконання умов вищевказаного договору, позивачем здійснено повну оплату Льону врожаю 2013 року, що підтверджується платіжним дорученням від 22 жовтня 2013 року № 1048 (а.с. 79).

У свою чергу контрагентом позивача ТОВ "Номей" відвантажено на користь покупця ТМЦ, обумовлені умовами договору поставки, а покупцем їх перевірено та прийнято, що підтверджується видатковою накладною від 21 жовтня 2013 року № 53 (а.с. 76) та довіреністю ТОВ "Інтерлінк", що уповноважує свого представника на отримання ТМЦ від ТОВ "Номей" від 21 жовтня 2013 року № 151 (а.с. 87).

Для документального оформлення угоди з поставки контрагентом позивача складено податкову накладну 21 жовтня 2013 року № 53 (а.с. 74). Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту.

Матеріалами справи також підтверджено, що транспортування товару за вказаним договором здійснювалось із залученням перевізника ФОП ОСОБА_3, що підтверджується належним чином оформленою товарно-транспортною накладною від 21 жовтня 2013 року № 53 (а.с. 78).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Номей") підтверджується договором поставки, податковою та видатковою накладними, ТТН, платіжним дорученням, рахунком-фактурою та іншими первинними документами в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту придбання позивачем ТМЦ у ТОВ "Номей" реальним. Судом встановлено, що вищезазначена угода поставки виконана в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочину між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Посилання податкового органа на те, що оскільки постачальником позивача не задекларовані та не сплачені до бюджету податкові зобов'язання за жовтень 2013 року за операціями поставки товару ТОВ "Інрерлінк" на суму 68700,31 грн., то податковий кредит позивача не може вважатись сформованим правомірно, відхиляються судом, оскільки приписи Податкового кодексу України не ставлять право платника податків на формування податкового кредиту в залежність від сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість його контрагентом.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договору поставки між позивачем та його контрагентом, що стала підставою для формування спірного податкового кредиту позивача, оформлена належним чином, з акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбаний у ТОВ "Номей" товар безпосередньо у власній господарській діяльності, а саме: придбаний льон реалізовано позивачем за договором поставки ТОВ "Бімекс Льон". Даний факт підтверджується договором, укладеним між ТОВ "Інтерлінк" та ТОВ "Бімекс Льон", від 30 квітня 2014 року № 30/04/1 (а.с. 71), копією довіреності на отримання товару та підписання документів з приймання-передачі представником ТОВ "Бімекс Льон" (а.с. 72), копією довіреності, виданою ФОП ОСОБА_4 на керування автомобілем МАН (а.с. 73), податковими накладними (а.с. 91-92), видатковою накладною (а.с. 89), копіями виписок з розрахункового рахунка позивача щодо надходження коштів (а.с. 94-95) та ТТН, що підтверджує факт перевезення товару контрагенту позивача (а.с. 88). Зазначені обставини судом оцінюються як логічні та послідовні з урахуванням того, що неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД-2010 46.90), є основним видом господарської діяльності підприємства позивача (а.с. 44).

Судом встановлено, що контрагент позивача ТОВ "Номей" на момент укладення договору поставки, оформлення первинних документів та складання податкової накладної значився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені ТОВ "Номей" з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ТОВ "Інтерлінк".

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) податком на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. У свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт обґрунтованого отримання позивачем податкової накладної та інших первинних документів, складених його контрагентом на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених цими документами, використання придбаного товару в оподатковуваних операціях позивача, суд погоджується із правомірністю віднесення ТОВ "Інтерлінк" до складу свого податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Номей" у жовтні 2013 року.

За правилами пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Суд, дослідивши квитанцію від 21 жовтня 2013 року № 1 (а.с. 53), вважає, що відомості вищевказаного документа в повному обсязі спростовують доводи контролюючого органа про невключення ТОВ "Номей" податкової накладної від 21 жовтня 2013 року № 53 до Єдиного реєстру податкових накладних.

З урахуванням викладеного, судом спростовано висновки акта перевірки від 10 січня 2014 року № 93/16-01-15-02/25158877 та доведено безпідставність спірного податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000341501.

У свою чергу, контролюючим органом на вимогу суду не надано обґрунтованих пояснень та доказів, які б спростовували наведені вище висновки.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення № 287 від 23 квітня 2014 року, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ТОВ "Інтерлінк" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 182,70 грн.

Підпунктом 3 частини 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ТОВ "Інтерлінк" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23 січня 2014 року № 0000341501.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38719450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (ідентифікаційний код 25158877) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 травня 2014 року.

Суддя А.О. Чеснокова