Рішення № 38852160, 19.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6740/14 19.05.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг групп"

про стягнення 9 998,63 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Сидоренко Ю.А. (за довіреністю від 17.03.2014);

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 19 травня 2014 року, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

11.04.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява вих.№1040/3200 від 11.04.2014 Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг групп" про стягнення 9 998,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 19.05.2014.

В судове засідання, призначене на 19.05.2014 з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2005 між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі за текстом - ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №0037/05/53-Z (далі за текстом - Договір).

Позивач зазначає, що з метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 передав в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 АР Крим.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов Кредитного договору, позивач звернувся до суду з метою стягнення кредитної заборгованості в примусовому порядку. Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 31.07.2009 позовні вимоги позивача задоволено повністю та видано виконавчий лист №2-552/09 про примусове стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості в розмірі 327 684,40 грн.

11.03.2010 Відділом ДВС Алуштинського міського управління юстиції АР Крим відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.

Позивач стверджує, що в рамках виконавчого провадження ВДВС Алуштинського міського управління юстиції АР Крим було визначено торгівельну організацію, на яку покладено обов'язок щодо проведення прилюдних торгів з реалізації предмету іпотеки - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» (далі за текстом - ТОВ «Укрспецторг Групп»).

Так, 25.11.2013, з метою участі в прилюдних торгах, позивач перерахував на рахунок відповідача гарантійний внесок у розмірі 9 998,63 грн. Позивач вказує на те, що вказані торги були оголошені такими, що не відбулися.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача заяву про повернення гарантійного внеску, однак станом на час звернення до суду гарантійний внесок позивачу не повернуто.

На підставі вищевикладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з ТОВ «Укрспецторг Групп» 9 998,63 грн. сплаченого позивачем гарантійного внеску за участь у прилюдних торгах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Наказом Міністерства юстиції України № 42/5 від 15.07.1999 затверджено Порядку реалізації арештованого майна (далі - Порядок).

Цей Порядок регулює реалізацію арештованого майна, за винятком нерухомого майна, майна вилученого законом з обігу, та майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 3.1. Порядку орган державної виконавчої служби укладає з організатором аукціону договір, яким доручає реалізацію майна організатору аукціону за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

Спеціалізована організація проводить аукціон за заявкою державного виконавця, у якій зазначається початкова ціна майна, що виставляється на аукціон.

Як відомо в мережі Інтернет на сайті «Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень «Системи реалізації конфіскованого та арештованого майна» була опублікована інформація про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, яке належить ОСОБА_2, а саме квартири АДРЕСА_1 - повідомлення №530548. В повідомленні було вказано суму гарантійного внеску для участі в прилюдних торгах в розмірі 9 998,63 грн.

Згідно меморіального ордеру №479540 від 25.11.2013 позивачем було сплачено гарантійний внесок для участі у прилюдних торгах 29.11.2013 на суму 9 998,63 грн.

Згідно з п. 3.6. Порядку організатор аукціону не пізніше ніж за 15 днів до дня проведення аукціону розміщує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, зареєстрованим у Мін'юсті 21.05.2003 за № 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про майно, що реалізується. Оголошення про проведення аукціону має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторного аукціону - не пізніше семи днів з моменту складання акта переоцінки майна.

Відповідно до п. 2.11. Порядку гарантійний внесок це - завдаток, який за одним лотом сплачує фізична або юридична особа, розмір якого дорівнює сумі винагороди спеціалізованій організації за надані нею послуги з реалізації майна, визначеній виходячи зі стартової ціни лота.

Як вбачається з матеріалів справи 29.11.2013 о 14:00 проходили прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить ОСОБА_2, а саме квартири АДРЕСА_1 АР Крим.

В матеріалах справи наявний квиток на прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна уповноваженого представника ПАТ «Банк Форум» Атрашкевича С.А., довіреність якого наявна в матеріалах справи.

Однак, як відомо з мережі Інтернет на сайті «Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень «Системи реалізації конфіскованого та арештованого майна» була опублікована інформація про результати торгів, у відповідності до якої торги визнано такими, що не відбулись.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№1198/3200 від 05.12.2013 про повернення гарантійного внеску, відповідно до якої позивач просив ТОВ «Укрспецторг Групп» повернути грошові кошти у сумі 9 998,63 грн. Докази направлення вказаної заяви на адресу відповідача наявні в матеріалах справи.

Спір виник в зв'язку з тим, що сплачений гарантійний внесок не повернутий позивачу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2. Порядку (в редакції чинної на момент проведення торгів) гарантійний внесок, унесений покупцем до початку аукціону, зараховується покупцю до купівельної ціни, іншим учасникам ця сума повертається протягом трьох банківських днів після закінчення аукціону. Гарантійний внесок у той самий строк також підлягає поверненню, якщо аукціон не відбувся.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було повернуто гарантійний внесок у сумі 9 998,63 грн. на користь позивача протягом трьох банківських днів у відповідності до норм чинного законодавства України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача сплаченого позивачем гарантійного внеску в розмірі 9 998,63 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;

Виходячи із наведеного, Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено неналежне виконання відповідачем зобов'язання та наявну заборгованість.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 9 998,63 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на зазначене, судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг групп" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11, ідентифікаційний код 36303404), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (02100, м. Київ, бульв. Верховної Ради, 7, ідентифікаційний код 21574573), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти у сумі 9 998,63 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 63 копійки) сплаченого гарантійного внеску за участь у прилюдних торгах; та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.05.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало