Ухвала суду № 38851602, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17136/13-а ( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Бабенка К.А., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Кредит Колекшн Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Кредит Колекшн Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Кредит Колекшн Груп» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі від 22 серпня 2013 року № 0007792205, яким позивачу зменшено суму відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30 007 080,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03 червня 2013 року №0007792205 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 пункту 58 Податкового кодексу України за порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.5.1, 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ "Кредит Колекшн Груп" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30 007 080,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року, 1-4 квартали 2011 року, 1-4 квартали 2012 року.

На підставі акта перевірки від 29 квітня 2013 року №425/22.5/34045919 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшн Груп", код за ЄДРПОУ 34045919 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.10 по 31.12.12", відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року № 0007792205 (При розгляді даної справи судом першої інстанції було встановлено наявність допущеної помилки в спірному податковому повідомленні-рішенні, а саме замість 03 червня 2013 року помилково зазначено 22 серпня 2013 року).

В ході проведення перевірки було зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.5.1, 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30 007 080,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року, 1-4 квартали 2011 року, 1-4 квартали 2012 року.

Позивач заперечує правомірність податкового повідомлення - рішення відповідача від 03 червня 2013 року, у зв'язку з чим просить скасувати його з підстав порушення норм чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що у період, що перевірявся, ТОВ "Кредит Колекшн Груп" мало договірні взаємовідносини з ТОВ "Елаком Інвест", ТОВ "Фаворит-ЛМ", ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Салтіс" та ТОВ "Художньо-рекламне агентство "Артмодерн", доказом чого служать договори про надання послуг з адресної розсилки від 25 жовтня 2010 року №2010.10/25, від 04 жовтня 2010 року №2010.4410/4, від 11 жовтня 2010 року №2010.10/11, від 15 листопада 2010 року №2010.11/15, від 22 листопада 2010 року №2010.11/22, від 01 грудня 2010 року №2010.12/01, від 07 грудня 2010 року №2010.12/07, від 14 грудня 2010 року №2010.12/14, відповідно.

За умовами вказаних договорів виконавці виконують наступні роботи з виготовлення комплектів розсилки (конверт + листівка) та адресної розсилки комплектів.

Як вбачається з актів про виконані роботи, датованих жовтнем-груднем 2010 року, виконавцями були виконані роботи з виготовлення комплектів розсилки та адресної розсилки таких комплектів у кількості 627 979 штук, загальною вартістю 3 448 106,39 грн. (з урахуванням податку на додану вартість та податку з реклами).

Контрагентами позивача були виписані податкові накладні протягом жовтня-грудня 2010 року на загальну суму 3 448 106,39 грн.

Крім того, 07 серпня 2012 року, 14 серпня 2012 року, 16 жовтня 2012 року, 29 жовтня 2012 року, 30 листопада 2012 року, 10 грудня 2012 року між ТОВ "Кредит Колекшн Груп" (замовник) та ТОВ "Вестлінг Альянс" (виконавець) були укладені договори про надання поліграфічних послуг, за умовами яких виконавець виконує роботи з виготовлення комплектів розсилки (конверт + листівка).

Згідно актів про виконані роботи та податкових накладних, датованих серпнем-груднем 2012 року, виконавцем були виконані роботи з виготовлення комплектів розсилки у кількості 1 459 512 штук, загальною вартістю 3 283 902,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

Оплата за поставлені роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії виписок банку, що містяться в матеріалах даної справи.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334/94), у разі якщо об'єкт оподатку вання платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного зна чення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених п.22.4 ст. 22 Закону №334/94, відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010р. (абзац 1). У 2011р. сума від'ємного зна чення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010р., підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст.6 цього Закону, без обмежень, встанов лених цим пунктом (абзац 2).

З 01.04.2011р. набрав чинності розділ Податкового кодексу України, яким врегульовуються питання оподаткування податком на прибуток підприємств (п. 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України).

Згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положеньПодаткового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011р., якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011р. повинен здійснюватися відповідно до зазначених вище вимог п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону №334/94, якими було прямо передбачено включення до валових витрат І кварталу 2011р. від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010р., без визначених обмежень.

Пунктом 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011р. з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011р. є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011р.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-IV кварталів 2011р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011р., у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, згідно наведених законодавчих положень та в контексті фактичних обставин даної справи розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011р. в обов'язковому порядку здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010р., включеного в склад валових витрат в І кварталі 2011р., у розмірі, що не був врахований у складі валових витрат 2010р. У разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011р., сума такого від'ємного значення в повному обсязі підлягає включенню платником до витрат ІІ календарного кварталу 2011р. та враховується ним в результатах наступних податкових періодів 2011р. (ІІ, ІІ і ІІІ квартали, ІІ-IV квартали) у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм Закону №334/94 та Податкового Кодексу України, суми від'ємного значення за 2010 рік мають бути включені до складу валових витрат в першому кварталі 2011 року, а потім такі підлягають включенню до складу витрат другого кварталу 2011р.

Як вбачається з висновків акту перевірки від 29 квітня 2013 року №425/22.5/34045919, позивачем в порушення пункту 2.32 ст. 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.5.1, 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було завищено витрати на суму нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, що відображені у рядку 4.13 Декларації про прибуток на загальну суму 3 959 500,00, в тому числі по операціях: за 4 квартал 2010 року у сумі 2 627 865,00 грн. та за 1 квартал 2011 року у сумі 1 331 635,00 грн.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вищий адміністративний суд в своєму листі від 3 червня 2011 року № 741/11/13-11 зазначив, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Положенням статті 44 Податкового кодексу України встановлені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, згідно п.44.1. та п.44.2 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 44.3. цієї ж статті Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Разом з тим, як свідчать матеріали даної справи, позивачем не було надано суду жодних належних доказів того, що від'ємне значення в сумі 30 007 080,00 грн. ним було включено до складу валових витрат у 4 кварталі 2010 року, а потім віднесено до складу витрат 1-4 кварталів 2011 року, 1-4 кварталів 2012 року, оскільки від'ємне значення у вказаній сумі ним було відображено у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за вказаний вище звітний період.

Враховуючи те, що позивачем в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за 1-4 квартали 2011 року, 1-4 квартали 2012 року було безпідставно відображено від'ємне значення з податку на прибуток за 2010 рік, колегія суддів приходить до висновку про правомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року № 0007792205.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень слід відмовити.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ «Кредит Колекшн Груп» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків К.А. Бабенко І.Й. Петрик

Повний текст ухвали буде виготовлено - 19.05.14р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бабенко К.А

Петрик І.Й.