Постанова № 38850921, 07.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2014 року № 813/5513/13-а

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Бравчук Д.Є.

за участі представників

позивача Горуни С.М., Кондри О.Я.

відповідача Задорожного І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Система» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2014 року №№ 0000322210/2370, 0000332210/2372, від 08.02.2014 року № 0000081720/2373, від 15.04.2013 року № 0000301720/6213 та від 17.04.2013 року №№ 0000622210, 0000632210.

Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі актів перевірки від 30 січня 2013 року № 3922-10/34606192 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ЮК «Система» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року» та від 28 березня 2013 року № 133/22-10/34606192 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ЮК «Система» з питань взаємовідносин із УДСО при ГУМВС України у Львівській області СПМО «Титан» за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року». Вважає, що висновки, викладені в актах перевірки не відповідають дійсності, суперечать вимогам податкового законодавства, є передчасними, а донарахування за оскаржуваними повідомленнями-рішеннями здійснені безпідставно та з порушенням законодавства. Зазначає, що віднесення позивачем кредиторських заборгованостей по розрахунках з ліквідованими контрагентами до валового доходу відбулося в строки, на підставах та в порядку, встановлених чинним законодавством, в тому числі Податковим кодексом України. Формування валових витрат по операціях з ПП «Констракшн Груп» здійснювалось на підставі договірної вартості товарів та послуг, що підтверджено податковими накладними; віднесення витрат за договорами охорони керівників ТзОВ «ЮК «Система» до адміністративних витрат, тобто до витрат, спрямованих на забезпечення господарської діяльності платника податку, є обґрунтованим та законним, що, в свою чергу, обгрунтовує правомірність віднесення сум за зазначеними договорами охорони до валових витрат і формування податкового кредиту. А тому вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача, позовні вимоги підтримали повністю, з обґрунтувань викладених у позовній заяві, а тому просять позов задоволити.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому просить в позові відмовити, посилається на те, що працівниками ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин із УДСО при ГУМВС України у Львівській області СПМО «Титан» за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року. В процесі перевірки встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року суму в розмірі 32 265,00 грн, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного періоду за серпень 2011 року та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду за вересень 2011 року. Також, перевіркою правильності обчислення, повноти своєчасної сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб встановлено, що податок з доходів фізичних осіб із наданого додаткового блага заступникам генерального директора ТзОВ ЮК «Система» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не утриманий і не сплачений до бюджету, чим порушено вимоги п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України та п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.3, 4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». А тому вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні, представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у письмовому запереченні проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлень від 15.01.2013 року №№ 38, 39, 40, 41, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області Держдавної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Система» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 39/22-10/34606192 від 30 січня 2013 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача п.4.1 ст.4, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 54 724,00 грн, в т.ч.: за 1 кв. 2010 року на суму 4 864,00 грн, за 2 кв. 2010 року на суму 49 860,00 грн; п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 14 415,00 грн, в т.ч.: за 3 квартал 2011 року на суму 6 147,00 грн, за 3 квартал 2012 року на суму 8 268,00 грн; п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість на суму 7 762,00 грн, в т.ч. за січень 2010 року на суму 700,00 грн, за лютий 2010 року в сумі 2 000,00 грн та за березень 2010 року в сумі 3 191,00 грн, за квітень 2010 року на суму 1 871,00 грн; п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року на суму 31 333,00 грн; п.п.164.1.2 п.164.1 ст.164, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.162. п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України донарахований податок з доходів фізичних осіб за листопад 2011 року на суму 37 411,78 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 07 лютого 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000322210/2370, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем 39 095,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9 773,75 грн; № 0000332210/2372, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 69 139,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15 748,00 грн та 08 лютого 2013 року № 0000081720/2373, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку за основним платежем 37 411,78 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9 352,94 грн.

На підставі направлень від 13.03.2013 року №№ 263, 264 та від 20.03.2013 року № 283 згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «ЮК «Система» з питань взаємовідносин із УДСО при ГУМВС України у Львівській області СПМО «Титан» за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 133/22-10/34606192 від 28 березня 2013 року.

Згідно висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача п.7.1 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 32 365,00 грн, в тому числі за листопад 2009 року - 548,00 грн, за грудень 2009 року - 2 170,00 грн, за січень 2010 року - 1 447,00 грн, за лютий 2010 року - 1 995,00 грн, за березень 2010 року - 1 973,00 грн, за квітень 2010 року - 2 600,00 грн, за травень 2010 року - 1 813,00 грн, за червень 2010 року - 2 933,00 грн, за серпень 2010 року - 2 427,00 грн, за вересень 2010 року - 2 493,00 грн, за жовтень 2010 року - 2 413,00 грн, за листопад 2010 року - 4 560,00 грн, за грудень 2010 року - 4 893,00 грн; п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.2001. ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 33 920,00 грн, в тому числі липень 2011 року - 4 587,00 грн, за серпень 2011 року - 0 грн, за вересень 2011 року - 6 000,00 грн,за жовтень 2011 року - 5 013,00 грн, за листопад 2011 року - 4 960,00 грн, за червень 2012 року - 1 653,00 грн, за липень 2012 року - 1 947,00 грн, за серпень 2012 року - 4 827,00 грн, за вересень 2012 року - 4 933,00 грн, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного періоду (ряд 19 Декларації) за серпень 2011 року у розмірі 2 213,00 грн та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду ( ряд.21 Декларації) за вересень 2011 року у розмірі 2 213,00 грн; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами і доповненнями) в результаті чого ТзОВ ЮК «Система» занижено податок на прибуток за перевірений період на 59 013,00 грн, в тому числі за 4 квартал 2009 року - 3 398,00 грн, за 1 квартал 2010 року - 6 769,00 грн, за 2 квартал 2010 року - 9 183,00 грн, за 3 квартал 2010 року - 6 150,00 грн, за 4 квартал 2010 року - 14 833,00 грн, за 1 квартал 2011 року - 18 680,00 грн; п.п.14.1.27, п.п.14.1 ст.14, п.138.1 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого ТзОВ ЮК «Система» занижено податок на прибуток за перевірений період на 90 244,00 грн, в тому числі 2 квартал 2011 року - 19 173,00 грн, за 3 квартал 2011 року - 12 75,00 грн, за 4 квартал 2011 року - 17 204,00 грн, за 1 квартал 2012 року - 15 176,00 грн, за 2 квартал 2012 року - 14 224,00 грн, за 3 квартал 2012 року - 12 292,00 грн; п.п.164.1.2 п.164.1 ст.164, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.162, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.3.4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV, донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік на суму 2 878,23 грн, 2010 рік на суму 31 286,44 грн, 2011 рік на суму 21 769,39 грн, 2012 рік на суму 47 245,04 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 15 квітня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000301720/6213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються агентами із доходів платника податку за основним платежем 100 300,87 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 42 328,82 грн та 17 квітня 2013 року № 0000632210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 60 025,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 23 486,25 грн, № 0000622210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 145 859,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 30 080,75 грн.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, викладених в актах та правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на те, що позивачем не було включено до валового доходу 167 596,00 грн кредиторської заборгованості по розрахунках з ПП «Західпромінвестбуд», ПП «Колон-Сервіс» та ПП «Констракшн Груп», які в подальшому були визнані банкрутами та ліквідовані згідно ухвал Господарського суду Львівської області, що набрали законної сили. Також, при перевірці взаємовідносин позивача з УДСО при ГУМВС України у Львівській області СПМО «Титан» встановлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року суму 32 265,00 грн, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язаня та податкового кредиту звітного періоду за серпень 2011 року в розмірі 2 213,00 грн та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до кладу податкового кредиту поточного звітного періоду за вересень 2011 року в розмірі 2 213,00 грн. В порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України завищено валові витрати та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період. Також, в порушення вимог п.п.4.2.9, п.4.2 ст.4, п.3.4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок з доходів фізичних осіб із наданого додаткового блага заступникам генерального директора ТзОВ «ЮК «Система» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не утриманий і не сплачений до бюджету.

Відповідно до частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (надалі - Закон України № 283/97-ВР), безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Порядок списання безнадійної заборгованості встановлено п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 Закону України № 283/97-ВР.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України № 283/97-ВР, валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України № 283/97-ВР, до валових доходів включаються доходи від інших джерел, у тому числі, у вигляді сум заборгованостей, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Згідно п.п.14.1.11 ст.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України доходи що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п.135.5.4 п.135.4 ст.135 ПК України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Судом встановлено, що порядок включення безнадійної заборгованості позивачем по кредиторській заборгованості перед ПП «Західпромінвестбуд», ПП «Констракшн Груп», як свідчать додані до матеріалів справи податкові декларації з податку на прибуток за I, II, III, IV квартали 2012 року та бухгалтерська довідка, дотриманий. Суми безнадійних заборгованостей було включено до складу валових доходів ще до проведення перевірки відповідачем та винесення оскаржуваного повідомлення-рішення № 0000332210/2372, податкові декларації прийняті відповідачем без жодних застережень. Суми безнадійної кредиторської заборгованості відносились позивачем до складу валового доходу позивача за ознакою спливу строку позовної давності у відповідній послідовності закінчення строку позовної давності від моменту виникнення заборгованості.

Також, є безпідставною вимога відповідача щодо включення позивачем зобов'язання перед ПП «Колон-Сервіс» у розмірі 59 096 грн. до валового доходу, оскільки, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень та наявного в матеріалах справи повідомлення про відступлення права вимоги від 15.06.2012 року, ТзОВ «Євролюксбуд» є новим кредитором щодо зобов'язань позивача перед ПП «Колон-Сервіс». Тобто сума кредиторської заборгованості позивача в розмірі 59 096 грн. не є безнадійною, оскільки новий кредитор не ліквідований, строки позовної давності не закінчились, а також немає жодних інших підстав для визнання даної заборгованості безнадійною та включення її до валового доходу позивача. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують те, що сума в розмірі 59 096,00 грн не може бути віднесена до складу валових доходів позивача як сума безнадійної заборгованості, оскільки така заборгованість є поточною.

Крім цього, процедура визнання суб'єкта господарської діяльності банкрутом з подальшою ліквідацією не передбачає участі в цьому процесі дебіторів боржника, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку боржника слідкувати за платоспроможністю кредиторів. Про факт визнання кредиторів неплатоспроможними, а також про їхню ліквідацію позивачу не було відомо, саме тому вимога відповідача щодо включення позивачем заборгованості перед ПП «Західпромінвестбуд», ПП «Колон-Сервіс», ПП «Констракшн Груп» до валового доходу саме з підстави ліквідації останніх є необґрунтованою.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон України № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності до п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем представлено суду по взаємовідносинах з ПП «Констракшн Груп» видаткові накладні від 31.03.2010 року № РН-1145/3 та від 30.04.2010 року № РН-1626/4; податкові накладні від 31.03.2010 року № 1089 та від 30.04.2010 року № 1535 на придбання канцелярських товарів на суму 19 146 грн. та 16 026 грн. (з ПДВ). Крім цього, ПП «Констракшн Груп» надало позивачу інформаційно-консультаційні послуги на суму 4 200 грн. (з ПДВ), що також підтверджується актом № ОУ-172 від 28.01.2010 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковою накладною від 28.01.2010 року №172.

Судом також встановлено, що між позивачем та ПП «Західпромінвестбуд» 10.03.2009 року було укладено договір підряду, згідно якого ПП «Західпромінвестбуд» (Підрядник) зобов'язується виконати електромонтажні та будівельні роботи нежитлових приміщень адміністративного будинку на 2-му поверсі загальною площею 135 кв.м. відповідно до вимог ТзОВ «ЮК «Система» (Замовника). На виконання цього договору ПП «Західпромінвестбуд» виконало ряд робіт по встановленню електричної мережі в офісних приміщеннях за адресою м. Львів, вул. Б. Котика, 7 та подальші ремонтно-будівельні роботи цих приміщень. По закінченню робіт, які тривали з квітня по жовтень 2009 року, позивач підписував акти приймання виконаних підрядних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт, які оформлялись ПП «Західпромінвестбуд». В процесі ремонтних робіт здійснювалось фотографування приміщень, в яких відбувались роботи - копії фотографій є в матеріалах справи (а.с.6-20 том 2). Позивач здійснював за власні кошти ремонт вказаних приміщень, оскільки згідно договору позички №23/7/08 від 23.07.2008 року ВАТ «Львівбудматеріали» (Позичкодавець) передало позивачу в безоплатну оренду вказані приміщення.

26 лютого 2010 року ТзОВ «ЮК «Система» замовила в ПП «Колон-Сервіс» послуги по встановленню систем відеонагляду, які були надані разом із відповідним технічним супроводом. Після встановлення систем відеонагляду ПП «Колон-Сервіс» виставило рахунок у формі Акту № ОУ-808 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 18 324,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 3054,00 грн) та виписало податкову накладну від 26.02.2010 року № 808 на таку ж суму.

Всі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про відсутність первинних документів, що дали б змогу повністю дослідити взаємовідносини позивача з контрагентами, оскільки статтями 73, 78 Податкового кодексу Україну відповідачу надано право направляти інформаційні запити з проханням надати документи та пояснення, а також запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (п. 20.1.6. ст. 20 ПК України). До матеріалів справи відповідачем на пропозицію суду не долучено підтверджуючих документів, які б свідчили про те, що в ході перевірки позивачеві були скеровані письмові запити/вимоги про надання документів. Отже, в матеріалах справи немає доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що в ході перевірки відповідачем не вимагалось та не було досліджено первинної документації по господарських операціях позивача із контрагентами.

Також, суд зазначає, що жодних процесуальних актів, які б засвідчували факт дослідження відповідачем господарської діяльності ПП «Констракшн Груп» в процесі здійснення перевірки позивача, відповідачем ані в письмових запереченнях, ані в судових засіданнях надано не було. Більше того, жодного акту перевірки ПП «Констракшн Груп», який би підтверджував факт здійснення перевірки господарської діяльності ПП «Констракшн Груп», в матеріалах справи немає. У зв'язку з наведеним, твердження відповідача про наявність матеріалів перевірок, що свідчать про відсутність у зазначеного постачальника ТзОВ «Юридична Компанія «Система» будь-яких трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для надання послуг з постачання товарів (робіт, послуг) у зазначених кількостях є безпідставним.

Крім цього, суд бере до уваги і той факт, що відповідач і в акті №39/22-10/34606192 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Юридична Компанія «Система» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.», і під час обґрунтування позиції у судових засіданнях встановив дві взаємосуперечливі та взаємовиключні позиції щодо наявності факту порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій із контрагентами. Так, при складені зазначеного акту та винесенні на його основі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач вказував на необхідність виключення витрат по господарських операціях позивача із контрагентами зі складу валових витрат, оскільки такі сформовані безпідставно внаслідок здійснення безтоварних, нереальних господарських операцій, які насправді не відбувались. В той же час, в акті перевірки відповідач приходить до висновків, що заборгованості, що виникли внаслідок здійснення вказаних вище господарських операцій підлягають включенню до складу валових доходів позивача. Таким чином, відповідач визнавав реальність здійснення операцій, по яким виникла заборгованість. В той же час, в цьому ж акті перевірки, відповідач вказує на фіктивність укладених договорів між позивачем та його контрагентами, вказуючи на безтоварність здійснених операцій, тобто навмисному заниженні податку на прибуток з метою отримання податкової вигоди в якості завищення валових витрат позивача.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано валові витрати і податковий кредит по взаємовідносинах в вищевказаними контрагентами.

Що стосується податкових повідомлень рішень від 17.04.2013 року №№ 0000632210 та 0000622210 по нарахуванню грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинах з УДСО при ГУМВС України у Львівській області СПМО «Титан», суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ТзОВ «ЮК «Система» є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ № 100238763 від 08.11.2006 року, а отже, з врахуванням положень пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України та п.183.3 ст.183 ПК України, має право формувати податковий кредит, в разі сплати по тій чи іншій господарській операції ПДВ.

Оскільки витрати на забезпечення особистої охорони керівництва ТзОВ «ЮК «Система» є адміністративними витратами, спрямованими на забезпечення господарської діяльності підприємства, то такі витрати є такими, що здійснені у межах господарської діяльності платника податку.

Особиста охорона керівників ТзОВ «ЮК «Система» та витрати, пов'язані з її оплатою, спрямовані на отримання позивачем доходу від своєї діяльності, адже забезпечує нормальне та безпечне функціонування ТзОВ «ЮК «Система» загалом, та виконання керівництвом ТзОВ «ЮК «Система» своїх управлінських функцій зокрема. Без забезпечення особистої охорони керівників ТзОВ «ЮК «Система», позивач був би позбавлений можливості нормально і безпечно функціонувати як юридична компанія, що відобразилось би на розмірі отримуваних нею доходів. Потреба в охороні не лише пов'язана із господарською діяльністю ТзОВ «ЮК Система», але і продиктована такою діяльністю. Адже, в процесі діяльності в адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неодноразово надходили погрози фізичної розправи, погрози пошкодження майна і т.д., що свідчать наявні в матеріалах справи ухвали про порушення кримінальної справи за фактом розбійного нападу на ОСОБА_5

Таким чином, здійснюючи оплату охоронних послуг, отриманих від СПМО «Титан», позивач правомірно формував податковий кредит, адже до суми оплати за послуги було включено суми ПДВ, які СПМО «Титан» включив до суми задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ.

Документами, які містять відомості про господарські операції та правовідносини між позивачем та СПМО «Титан», що підтверджують їх здійснення є податкові накладні, договори на забезпечення особистої охорони та акти про виконання охоронних функцій, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повністю відповідають вимогам ст.1 цього ж закону та пп. 2.1, 2.4, 2.15 та 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

З врахуванням вищенаведеного, надані при перевірці документи є належними первинними документами в розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.04.2013 року № 0000301720/6213 про нарахування податку на доходи фізичних осіб, суд встановив наступне.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпункт 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України вказує на те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Судом встановлено, що витрати на особисту охорону керівників ТзОВ «ЮК «Система» є витратами зумовленими господарською діяльністю позивача, здійснені для її забезпечення та це не є окреме додаткове благо для заступника генерального директора ТзОВ «ЮК «Система», а лише мірою необхідності.

До того ж, умова про охорону керівників ТзОВ «ЮК «Система» передбачена трудовими договорами з даними працівниками. Охорона здійснюється лише у робочий час (згідно договорів, охорона здійснюється в робочий час з 9 год. по 18 год. (для ОСОБА_4) та з 9 год. по 19 год. (для ОСОБА_5) і спрямована на забезпечення повноцінного виконання вказаними особами їхньої трудової функції.

Також, охорона даних посадових осіб здійснюється лише в якості посадових осіб ТзОВ «ЮК «Система», у випадку їх звільнення та призначення на їхню посаду інших осіб, договори на забезпечення особистої охорони будуть переукладені. Таким чином, забезпечення охорони працівника не може вважатись для нього додатковим благом, оскільки така охорона стосується лише виконання ним його трудових функцій. Особиста охорона ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в позаробочий час не здійснювалася за кошти ТзОВ «ЮК «Система».

Позивачем додано до матеріалів справи трудові договори укладені між ТзОВ «ЮК «Система» та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 № 163 від 15.11.2009 року та № 174/1419 від 26.10.2010 року, якими передбачено забезпечення особистої охорони ОСОБА_4 і ОСОБА_5, що пов'язано із виконанням ними своїх трудових функцій.

Таким чином, вартість охорони не може включатись в дохід фізичних осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як додаткове благо, оскільки таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції, а отже позивач не повинен утримувати цей податок з доходів фізичних осіб у вигляді додаткового блага.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача є підставними та обгрунтованими і підлягають до задоволення.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 07 лютого 2014 року №№ 0000322210/2370, 0000332210/2372, від 08 лютого 2013 року № 0000081720/2373, від 15 квітня 2013 року № 0000301720/6213 та від 17 квітня 2013 року №№ 0000622210, 0000632210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Система» сплачену ним суму судового збору в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.