Постанова № 38850282, 23.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2014 року 08:54 № 826/5473/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Української аграрної біржі

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Українська аграрна біржа (далі по тексту – позивач) звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту – відповідач) про визнання нечинним (незаконними) рішення відповідача про оформлення та направлення заяви про відкриття виконавчого провадження №2353/0/10-009 від 04.12.2013р. по примусовому виконанню наказу господарського суду міста Києві №33/310 від 08.05.2009р. про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України заборгованість в розмірі 182 946 850,53грн. та зобов’язання відповідача направити до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби заяву про повернення виконавчого документа, а саме наказу №33/310 від 08.05.2009р., в порядку статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.

В судовому засіданні 08.05.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Українська аграрна біржа перебуває на податковому обліку в Державній податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з 11.11.1996р.

Господарським судом міста Києва розглянуто справу №33/310 за позовом ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Української аграрної біржі про стягнення суми боргу у розмірі 371 668 258,95грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2008р. позов задоволено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009р. залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2009р. рішення змінено, а позов задоволений частково.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009р. видано наказ від 08.05.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013р. по справі №33-310 заяву ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про поновлення строку для пред’явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу задоволено.

4 грудня 2013 року відповідач листом №2353/0/10-009 звернувся до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду міста Києва по справі №33/310 про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України заборгованості у розмірі 182 946 850,53грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до правовідносин має застосовуватися законодавство чинне на момент оформлення та подання оскаржуваної заяви від 04.12.2013р., а саме ст.ст. 95 – 99 ПК України.

Представник відповідача проти позову заперечив з тих підстав, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження». Застосування відповідачем норм ПК України є його правом, а не обов’язком. Дебіторська заборгованість є додатковим джерелом погашення податкового боргу, що також підтверджується наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013р. №569, який передбачає укладення договору про передання права вимоги дебіторської заборгованості від платника податків до податкового органу.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

При прийнятті рішення у справі, суд керується нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, № 606-XIV, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Таким чином, податковою інспекцією в межах чинного законодавства направлено до виконавчої служби заяву №2353/0/10-009 від 04.12.2013р. про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду міста Києві №33/310 від 08.05.2009р. про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України заборгованість в розмірі 182 946 850,53грн.

У зв’язку з набранням чинності Податковим кодексом України від 01.01.2011р. податковим органам надано право, а не обов’язок звернення до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав, у рахунок погашення податкового боргу. Крім того, дебіторська заборгованість є додатковим джерелом погашення податкового боргу.

Наказом Міністерства доходів у зборів України від 10.10.2013р. №569 передбачено укладення договору про переведення права вимоги дебіторської заборгованості від платника податків до податкового органу.

Пояснення представника позивача, що податковий борг повинен бути визнаний безнадійним і списаний у встановленому Податковим кодексом України порядку, оскільки наказ господарського суду міста Києва по справі №33/310 виданий 08.05.2009р., судом до уваги не приймається у зв’язку з тим, що податковий орган звертався до господарського суду міста Києва з заявою про поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, за результатами розгляду якої, заяву відповідача задоволено.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що постановою відділу примусового виконання рішень ДВС України від 30.12.2013р. ВП №41392160 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва (дублікат) №33/310 виданого 08.05.2009р. за заявою ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Суд також приймає до уваги те, що позивач звертався до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №41392160, проте ухвалою суду від 10.02.2014р., яка набрала законної сили 26.03.2014р., скаргу Української аграрної біржі відхилено.

Крім того, суд зазначає, що подання податковим органом заяви про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом не порушує права позивача, оскільки податковий борг стягнутий з позивача на користь держави у судовому порядку, а законодавчий порядок стягнення боргу передбачає подання такої заяви до органів виконавчої служби.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про правомірність направлення відповідачем до виконавчої служби заяви про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду міста Києва по справі №33/310 про стягнення з Української аграрної біржі на користь Державного бюджету України заборгованості у розмірі 182 946 850,53грн., а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Позовна вимога щодо зобов’язання відповідача направити до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби заяву про повернення виконавчого документа, а саме наказу №33/310 від 08.05.2009р., в порядку статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від первинної позовної вимоги.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову Українській аграрній біржі відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.05.2014р.

Суддя В.В. Амельохін