Постанова № 38849318, 22.05.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м.ПолтаваСправа № 816/1490/14

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду І.С. Шевяков, розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Полтавське лісове господарство" до Державної екологічної інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2014 року Державне підприємство "Полтавське лісове господарство" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Полтавській області ( надалі по тексту - Держекоінспекція у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати пункт.20 Припису Державної екологічної інспекції від 07.11.2013 року №07-21-53 в частині зобов'язання ДП "Полтавський лісове господарство" отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами); також просив зобов'язати Держекоінспекцію у Полтавській області здійснити перерахунок розміру збитку, обумовленого самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів.

07 травня 2014 року, до початку розгляду справи по суті, позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог, у прохальній частині якої він просив визнати протиправним та скасувати пункт.20 Припису Державної екологічної інспекції від 07.11.2013 року №07-21-53 в частині зобов'язання ДП "Полтавський лісгосп" отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами); також просив скасувати претензію Держекоінспекції у Полтавській області від 20.01.2014 року №11/02-08 про відшкодування збитків у розмірі 130 104,60 грн., виставлену йому відповідачем.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №596/01-01-14/2 щодо порушення ДП "Полтавське лісове господарство" ст.16,19,21,23 Кодексу України про надра в частині користування підземними водами без спеціального дозволу на користування надрами. Наголошував на тому, що оскаржувані п.20 припису від 07.11.2013 року №07-21-53 та претензія від 20.01.2014 року №11/02-08 відповідачем винесені безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню. Таку позицію мотивував тим, що забір води, який здійснює позивач зі свердловин, розташованих на території Борівського лісництва та базового лісового розсадника у кв.78 вид.5 Борівського лісництва, не перевищує 300 куб. метрів на добу. Стаття 23 Кодексу України про надра встановлює обов'язок споживача отримання спеціального дозволу на користування надрами у разі, якщо видобування підземних вод з водозаборів перевищує 300 куб. метрів на добу. Відтак, оскільки позивач здійснював забір підземних вод в кількості меншій, ніж 300 кубічних метрів на добу, він не повинен отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами. Крім того, позивач вказував, що Держекоінспекцією було направлено претензію про відшкодування збитків, яка є необгрунтованою. Визначаючи розмір збитків відповідач використав невірні й неперевірені дані, помилково надані працівником позивача. Позивач стверджував, що інженером з охорони праці Буйваловим А.Г. при визначенні кількості забраної підземної води з водних свердловин за 2012 - 2013 роки було допущено арифметичну помилку, що призвело до надання Держекоінспекції в Полтавській області недостовірних даних. Вказаний працівник був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а відповідачу було подано виправлені дані показників водозабору. Проте, з невідомих позивачу причин, Держекоінспекцією уточнені показники до уваги взято не було, перерахунок завданих збитків не проведено, а претензію - не переглянуто. У зв'язку з викладеним, вважаючи, що у діях ДП "Полтавське лісове господарство " відсутні порушення чинного законодавства, про які стверджує відповідач, позивач звернувся до суду за захистом, як на його думку, порушеного права.

Представник позивача з"явилася у судове засідання, призначене у загальному порядку. На питання суду повідомила, що не заперечує проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву, у якій просив розглядати праву за його відсутності.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та з'явились не всі особи, будучи при цьому повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, суд вважав можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Відповідач направив до суду письмові заперечення проти позову, у яких просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень посилався на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваних претензії та п.20 припису. Стверджував про те, що відповідною перевіркою встановлено використання позивачем надр (забір води з водних свердловин, розташованих на території Борівського лісництва та базового лісового розсадника у кв. 78 вид 5 за допомогою електронасосів БЦ -1.1-18-У) для поливу рослин, що зафіксовано в акті перевірки №596/01-01-14/2 від 01.11.2013 року, який підписано посадовими особами позивача без заперечень. Відтак , як на думку відповідача, позивач використовував воду для потреб лісового господарства, а не для власних господарсько - побутових потреб. Стаття 23 Кодексу України про надра передбачає право споживача видобувати підземні води без спеціального дозволу для власних господарсько-побутових потреб за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Проте, перевіркою встановлено, що позивач використовував воду для іншого призначення, а саме на виробничі потреби, відтак був зобов'язаний для цього отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами). Крім того, ДП "Полтавське лісове господарство" надано довідку, згідно якої забір води у 2012-2013 роках становив 1950 та 1520 кубічних метрів відповідно. Оскільки спеціального дозволу позивачем отримано не було, як на думку відповідача, має місце самовільне використання води, в результаті чого ДП "Полтавське лісове господарство" державі було заподіяно збитків в сумі 130 104,60 грн. Означена сума була розрахована на підставі поданих позивачем даних. Таким чином оскаржуваний п.20 припису та претензія, як на думку відповідача, є правомірні, обґрунтовані та скасуванню не підлягають.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що Державне підприємство «Полтавське лісове господарство» (ідентифікаційний номер - 25172647) зареєстроване як юридична особа Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області 26.12.2002 року. (а.с.46)

Відповідачем у період з 14.10.2013 року по 01.11.2013 року було проведено перевірку дотримання ДП «Полтавське лісове господарство» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт від 01.11.2013 року №596/01-01-14/2.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

У ході даної перевірки, з поміж іншого, встановлено порушення ДП "Полтавське лісове господарство" ст.23 Кодексу України про надра в частині користування підземними водами без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено припис від 07.11.2013 року №07-21-53, пунктом 20 якого з посиланням на ст.ст.16,19,21,23 Кодексу України про надра, зобов'язано позивача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) на водну свердловину, розташовану на території базового лісового розсадника у кв.78 вид.5 Борівського лісництва.

20 січня 2014 року відповідачем було складено та направлено на адресу ДП "Полтавське лісове господарство" претензію №185/01-14/07-15 про відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та дозволу на спеціальне водокористування в сумі 130 104,60 грн. (а.с. 17) Означена сума була обрахована на підставі даних довідки ДП «Полтавське лісове господарство» щодо кількості видобутої підземної води в 2012-2013 роках, згідно якої кількість видобутої підземної води за 2012 рік становила 1950 м.куб., та за 2013 рік - 1520 м.куб.

Не погоджуючись зі вказаною претензією, у зв'язку з виявленням арифметичної помилки в частині визначення кількості видобутої підземної води, ДП "Полтавське лісове господарство" відповідачу було надано довідку з уточненими даними, згідно якої кількість видобутої підземної води за 2012 році становила 195 м.куб., та за 2013 рік - 152 м.куб.

Листом №294 від 12.02.2014 року ДП "Полтавське лісове господарство" просило Державну екологічну інспекцію в Полтавській області врахувати уточнені показники видобутої підземної води та переглянути претензію щодо розміру збитку, обумовленого самовільним використанням водних ресурсів.

За результатами переписки відповідачем не було переглянуто заявлену до відшкодування суму збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами ( підземними водами) та дозволу на спета не було змінено вимоги, визначені претензією від 20.01.2014 року №185/01-14/07-15.

Не погоджуючись з п.20 вищевказаного припису №07-21-53 від 07.11.2013 року та з претензією від 20.01.2014 року №185/01-14/07-15, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним припису та претензії, перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуваний припис , відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ст.ст.16,19,21,23 Кодексу України про надра та п.9 ч.1 ст.44, ст.49 Водного кодексу України, а саме здійснення забору підземної води із свердловини без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Згідно ст.2 Кодексу України про надра, завданням цього кодексу є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до ст.19 вказаного Кодексу, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Статтею 16 вказаного Кодексу передбачено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.23 Кодексу, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином, зі змісту наведених норм випливає, що землевласники і землекористувачі мають право без спеціального дозволу використовувати підземну воду для власних господарсько - побутових потреб до 300 кубічних метрів на добу.

Посилаючись на те, що ДП "Полтавське лісове господарство" у 2012-2013 року здійснювало забір підземної води для виробничих потреб без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), Державна екологічна інспекція в Полтавській області стверджує, що позивачем завдано збитку державі в сумі 130 104,60 грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Як було зазначено раніше, у ході перевірки дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства було встановлено та зафіксовано в акті від 01.11.2013 року №596/01-01-14/2 здійснення ДП "Полтавське лісове господарство" забору води зі свердловини, розташованої на території базового лісового розсадника у кв.78 вид.5 Борівського лісництва, за допомогою електронасоса БЦ-1.1-18-У 1.1 м. («Ворскла) для поливу рослин без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами ).

У ході перевірки позивачем відповідачу було надано довідку про кількість видобутої підземної води у 2012 -2013 року, де вказано, що ДП "Полтавське лісове господарство" у 2012 році було спожито 1950 кубічних метрів води, а в 2013 році - 1520 кубічних метрів.

На підставі вказаних даних відповідач дійшов висновку, що, позивач повинен мати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими, необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

Відповідачем не було надано доказів того, що позивач здійснював забір підземної води в кількості, що перевищує 300 кубічних метрів на добу (норма, яка дозволяє використовувати воду без отримання спеціального дозволу). Крім того, суд звертає увагу на те, що у ході перевірки було встановлено та зафіксовано в акті перевірки факт забору води ДП "Полтавське лісове господарство" зі свердловин, розташованих на території Борівського лісництва та базового лісового розсадника у кв.78.вид.5 Борівського лісництва за допомогою електронасоса БЦ-1.1-18-У 1.1 м. («Ворскла), за відсутності контрольно - вимірювальних пристроїв забраної води. Таким чином, Держекоінспекція взагалі не встановила факту використання позивачем підземної води в кількості більше, ніж 300 кубічних метрів на добу.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження посилань про використання ДП "Полтавське лісове господарство" підземної води саме у виробничих цілях, а не для господарсько - побутових потреб.

З огляду на викладене, вимога про зобов'язання позивача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) є безпідставною, необґрунтованою та протиправною, відтак п.20 припису №07-21-53 від 07.11.2013 року підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку претензії від 20.01.2014 року №185/01-14/07-15 про відшкодування позивачем збитку, обумовленого самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), суд також дійшов висновку про її протиправність та необґрунтованість, з огляду на наступне.

Як уже вказувалося, відповідачем не було встановлено та підтверджено доказами використання позивачем підземної води в кількості більше, ніж 300 кубічних метрів на добу для виробничих потреб.

Судом було встановлено, що ДП "Полтавське лісове господарство" не мало обов"язку отримувати спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Приймаючи оскаржувану претензію, відповідач виходив з протилежного, вказуючи на те, що дозвіл на користування надрами повинен бути отриманий, і саме його відсутність призвела до спричинення збитків.

Оскільки судом встановлено, що позивач правомірно здійснював видобуток підземних вод, такого дозволу не маючи, відповідно підстав для твердження про порушення законодавства і нарахування збитків - немає.

Крім того, як було зазначено раніше, сума збитку, обумовленого самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) в розмірі 130 04,60 грн., що як на думку Державної екологічної інспекції в Полтавській області, підлягає відшкодуванню позивачем, була обрахована на підставі показників довідки, наданої ДП "Полтавське лісове господарство" у ході перевірки.

Так, згідно вказаної довідки, кількість видобутої позивачем підземної води за 2012 рік становила 1950 кубічних метрів, та за 2013 рік - 1520 кубічних метрів.

Позивачем на адресу Держекоінспекції надавались уточнені показники забраної води після виправлення арифметичної помилки, допущеної посадовою особою ДП "Полтавське лісове господарство", з проханням переглянути оскаржувану претензію. Проте уточнені показники відповідачем не були ні враховані при прийнятті рішення, ні спростовані у ході перевірки та судового розгляду цієї справи.

Таким чином, позивач надав докази того, що розрахунок розміру спричинених збитків виходив із невірних даних. Відповідач вказаного не заперечив.

З огляду на встановлену судом протиправність та необґрунтованість претензії від 20.01.2014 року №185/01-14/07-15 суд доходить висновку про необхідність її скасування.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним припису та претензії, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати п.20 Припису Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 07.11.2013 року №07-21-53.

Визнати протиправною та скасувати Претензію Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 20.01.2014 року №11/02-08 про відшкодування збитків у розмірі 130 104,60 грн., обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Полтавське лісове господарство" витрати зі сплати судового збору в сумі 260 грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.С. Шевяков