Ухвала суду № 38848876, 20.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13796/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гірнтур-Екс» (далі - Позивач, ТОВ «Грінтур-Екс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства доходів і зборів України, Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Відповідач, МГУ Міндоходів) про скасування рішення Міндоходів від 31.07.2013 року №8001/6/99-99-10-01-15 та податкових повідомлень-рішень МГУ Міндоходів від 27.06.2013 року №0000384050 та №0000354050.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2013 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення Міндоходів від 31.07.2013 року №8001/6/99-99-10-01-15.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано доказів нікчемності укладених Позивачем з контрагентами останнього договорів, на підставі яких ТОВ «Грінтур-Екс» було сформовано та відкориговано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишені апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у березні - червні 2013 року працівниками МГУ Міндоходів було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Грінтур-Екс» з питань дотримання вимог податкового законодавства та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, пп. «г» п. 185.1 ст. 185, пп. «б» п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 199, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200, п.п. 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 2 823 845,00 грн.; пп. «г» п. 185.1 ст. 185, пп. «б» п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 199, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п.п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, у результатів чого завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, в сумі 1 752 785,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 12.06.2013 року №668/40-50/25390435. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 27.06.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0000354050, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 235 768,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2 823 845,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 411 923,00 грн.; форми «В1» №0000384050, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 752 785,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 876 393,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції встановив наступне.

У період, що перевірявся, Позивач на підставі цивільно-правових договорів мав господарські відносини, зокрема, з ТОВ «Агролідер-2009», ПП «Лист-Юг», ТОВ «Дельфа-М», НІ ТОВ НІО «Контехсистемс ЛТД», ТОВ «Давос», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Оліон», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ТОВ «Інтерагросоюз», ТОВ «Воскресенськ», ТОВ «Селена СВ», ТОВ «Тріо Трейд», у зв'язку з цим до складу податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Грінтур-Екс» віднесено 3 372 424,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що протягом 2012 року Позивач здійснював придбання сої, а також лабораторного обладнання та послуг у вказаних контрагентів. Відповідно до умов укладених договорів останні зобов'язувалися продати сою з поставкою в Миколаївський морський торговельний порт, а ТОВ «Грінтур-Екс» зобов'язувалося такий товар прийняти та оплатити. Згідно умов договору Позивача з ТОВ «Селена СВ» останнє зобов'язувалося поставити Позивачу лабораторне обладнання, а згідно з договором Позивача з ТОВ «Тріо Трейд» останнє зобов'язувалося надати послуги з ремонту.

Так, між Позивачем та ТОВ «Агролідер-2009» укладено договір поставки № С-1503/11 від 14.03.2012 року, факт виконання якого підтверджується копіями видаткової, таподаткової накладних, рахунку-фактури, банківських виписок, а також копією товарно-транспортної накладної та реєстру відвантажених автомобілів, а також іншими наявними у матеріалах справи документами.

Між ТОВ «Грінтур-Екс» та ПП «Лист-Юг» укладено договори поставок № С-2401/2 від 23.01.2012 року та № С-0902/5 від 08.02.2012 року, про виконання яких свідчать видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, товарно-транспортні накладні та реєстри відвантажених автомобілів, а також доказами зберігання сої до моменту її навантаження на кораблі з метою експорту.

Також судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Дельфа-М» укладено договори поставок № С-1001/5 від 10.01.2012 року, № С-1201/5 від 11.01.2012 року, С-1601/5 від 14.01.2012 року, С-2002/11 від 17.02.2012 року, С-2402/5 від 23.02.2012 року. Факт товарності господарських операцій за вказаними угодами, на обґрунтовану думку суду, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, а також копіями товарно-транспортних накладних та реєстрів відвантажених автомобілів.

Крім того, між Позивачем та НІ ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД» укладено договір поставки № С-2103/10 від 20.03.2012 року, виконання якого підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, рахунком-фактурою, товарно-транспортною накладною, витягом з вагового журналу, складською квитанцією.

Судом першої інстанції поряд з іншим встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Давос» укладено договори поставок № С-0603/5 від 05.03.2012 року, № С-1203/5 від 09.03.2012 року, № С-1403/2 від 13.03.2012 року, № С-1503/2 від 15.03.2012 року, № С-1903/11 від 16.03.2012 року, № С-1903/2 від 17.03.2012 року, № С-2003/1 від 19.03.2012 року, № С-2103/1 від 20.03.2012 року, № С-2303/1 від 22.03.2012 року, № С-2203/1 від 22.03.2012 року, № С-2603/1 від 23.03.2012 року, № С-2703/1 від 27.03.2012 року, № С-2903/1 від 28.03.2012 року, № С-3003/1 від 29.03.2012 року, № С-3003/6 від 29.03.2012 року, № С-0204/1 від 30.03.2012 року, № С-0304/1 від 02.04.2012 року, № С-0404/1 від 03.04.2012 року, № С-0604/1 від 05.04.2012 року, № С-0504/1 від 05.04.2012 року, № С-0904/1 від 06.04.2012 року.

Факт виконання договірних зобов'язань підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, а також копіями товарно-транспортних накладних та реєстрів відвантажених автомобілів, витягу з вагового журналу, складських квитанцій.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договори поставок №С-1001/4 від 10.01.2012 року, № С-1201/4 від 12.01.2012 року, № С-1601/4 від 13.01.2012 року, № С-2001/11 від 19.01.2012 року, № С-2601/7 від 25.01.2012 року, № С-3001/4 від 28.01.2012 року, № С-0102/2 від 31.01.2012 року, № С-0802/4 від 07.02.2012 року, № С-1002/5 від 09.02.2012 року, № С-1603/8 від 15.03.2012 року, № С-1903/8 від 16.03.2012 року, № С-0204/7 від 02.04.2012 року, № С-0604/9 від 05.04.2012 року.

Факт виконання договірних зобов'язань підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, а також копіями товарно-транспортних накладних та реєстрів відвантажених автомобілів, витягу з вагового журналу, складських квитанцій.

Аналогічними документами підтверджується виконання договірних зобов'язань з ТОВ «Оліон» за договорами №С-2001/9 від 19.01.2012 року, № С-2301/9 від 22.01.2012 року, № С-2601/3 від 26.01.2012 року, № С-2701/3 від 26.01.2012 року, № С-0602/5 від 04.02.2012 року, № С-2002/9 від 20.02.2012 року, № С-0303/8 від 02.03.2012 року, № С-0503/5 від 03.03.2012 року, № С-1203/10 від 12.03.2012 року, № С-1503/10 від 14.03.2012 року, № С-1903/13 від 17.03.2012 року, № С-2103/7 від 20.03.2012 року, № С-2603/9 від 24.03.2012 року, № С-2803/8 від 27.03.2012 року, № С-3003/5 від 29.03.2012 року; з ТОВ «Ділкорн» за договорами № С-0303/7 від 02.03.2012 року, № С-1503/6 від 14.03.2012 року, № С-1603/6 від 15.03.2012 року, № C-1903/6 від 17.03.2012 року, № С-2103/2 від 20.03.2012 року, № С-2603/10 від 24.03.2012 року, № С-2903/2 від 28.03.2012 року, № С-0204/6 від 31.03.2012 року, № С-0304/6 від 03.04.2012 року, № С-0904/10 від 06.04.2012 року, № С-1004/1 від 09.04.2012 року, № С-2301/5 від 21.01.2012 року, № С-2601/6 від 25.01.2012 року, № С-3001/3 від 29.01.2012 року, № С-1302/10 від 11.02.2012 року, № С-2702/4 від 26.02.2012 року; з ТОВ «Інтерагро-союз» за договорами № С-0503/7 від 04.03.2012 року, № С-1203/13 від 08.03.2012 року, № С-2603/11 від 23.03.2012 року; з ТОВ «АПК «Аріана-М» за договорами № С-0602/3 від 03.02.2012 року, № С-0802/3 від 07.02.2012 року, № С-0902/3 від 08.02.2012 року, № С-1002/3 від 09.02.2012 року, № С-1302/3 від 10.02.2012 року, № С-1502/4 від 14.02.2012 року, № С-1402/1 від 14.02.2012 року, № С-2002/2 від 17.02.2012 року, № С-2402/1 від 23.02.2012 року, № С-2702/1 від 26.02.2012 року, № С-2802/1 від 27.02.2012 року, № С-2902/1 від 29.02.2012 року, № С-0303/6 від 02.03.2012 року, № С-0503/6 від 03.03.2012 року, № С-1203/8 від 08.03.2012 року, № С-1403/6 від 13.03.2012 року, № С-1603/5 від 15.03.2012 року, № С-1903/5 від 16.03.2012 року, № С-2003/5 від 20.03.2012 року, № С-2103/5 від 20.03.2012 року, № С-2303/5 від 22.03.2012 року, № С-2203/5 від 21.03.2012 року, № С-2303/6 від 23.03.2012 року, № С-2603/5 від 24.03.2012 року, № С-2903/6 від 28.03.2012 року, № С-2803/6 від 28.03.2012 року, № С-0304/5 від 02.04.2012 року, № С-0404/5 від 03.04.2012 року, № С-0604/5 від 06.04.2012 року, № С-0904/5 від 06.04.2012 року, № С-0504/5 від 04.04.2012 року, № С-1001/3 від 06.01.2012 року, № С-1201/3 від 12.01.2012 року, № С-1601/3 від 13.01.2012 року, № С-3001/6 від 27.01.2012 року, № С-2001/3 від 20.01.2012 року, № С-1801/3 від 17.01.2012 року, № С-2601/9 від 26.01.2012 року, № С-2301/3 від 21.01.2012 року, № С-1901/3 від 18.01.2012 року, № С-2701/6 від 27.01.2012 року; з ТОВ «Воскресенськ-Агро» за договорами № С-0301/3 від 30.12.2011 року, № С-1601/11 від 12.01.2012 року, № С-1701/2 від 17.01.2012 року, № С-1901/8 від 18.01.2012 року, № С-2501/3 від 25.01.2012 року, № С-0902/6 від 08.02.2012 року, № С-1302/8 від 10.02.2012 року, № С-2002/7 від 17.02.2012 року, № С-2102/2 від 20.02.2012 року, № С-2402/3 від 24.02.2012 року, № С-2702/3 від 25.02.2012 року, № С-2902/2 від 28.02.2012 року, № С-0103/2 від 29.02.2012 року, № С-0303/2 від 02.03.2012 року, № С-0503/2 від 04.03.2012 року, № С-1203/7 від 11.03.2012 року, № С-1403/5 від 14.03.2012 року, № С-1503/5 від 14.03.2012 року, № С-1903/15 від 17.03.2012 року, № С-2203/2 від 21.03.2012 року, № С-2603/3 від 26.03.2012 року, № С-0204/5 від 31.03.2012 року, № С-0604/8 від 05.04.2012 року, № С-0904/8 від 08.04.2012 року.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, в подальшому придбаний у вказаних вище контрагентів товар було реалізовано компанії Bunge SA, Швейцарія за зовнішньоекономічними контрактами, що підтверджується копіями: митних декларацій, інвойсів, фітосанітарних сертифікатів тощо.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що за договором № 02/12-1-2011 від 02.12.2011 року, укладеним Позивачем з ТОВ «Селена СВ» поставка лабораторного обладнання здійснена на склад покупця за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська 23/31. Виконання вказаного договору підтверджується копіями видаткової накладної, податкової накладної, специфікації до договору, довіреності на отримання товарів, інструкцій з їх експлуатації, банківської виписки. Про подальше використання придбаного лабораторного обладнання свідчить копія акта введення в експлуатацію, розпоряджень про введення в експлуатацію та оприбуткування в бухгалтерському обліку основних засобів, протоколів про встановлення строку їх експлуатації, а також актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів накладної вимоги на відпуск / внутрішнє переміщення матеріалів.

Також судом першої інстанції встановлено, що за договором № 24/10-2-2011 від 24.10.2011 ТОВ «Тріо Трейд» надало Позивачу послуги з ремонту вагоноперекидача, про що свідчать копії: актів прийняття виконаних будівельних робіт, довідок про вартість будівельних робіт, податкових накладних, банківської виписки.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. 198 ПК України, прийшов до висновку про відсутність у податкового органу підстав для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ Позивачу, оскільки наявні у матеріалах справи докази повністю підтверджують правомірність формування ТОВ «Грінтур-Екс» податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам, наданих Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Агролідер-2009», ПП «Лист-Юг», ТОВ «Дельфа-М», НІ ТОВ НІО «Контехсистемс ЛТД», ТОВ «Давос», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Оліон», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ТОВ «Інтерагросоюз», ТОВ «Воскресенськ», ТОВ «Селена СВ», ТОВ «Тріо Трейд», судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про їх відповідність вимогам, що закріплені приписами чинного законодавства до первинних документів, а тому вважає обґрунтованою позицію Окружного адміністративного суду м. Києва про документальне підтвердження виконання договірних зобов'язань з вказаними контрагентами.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених Позивачем з ТОВ «Агролідер-2009», ПП «Лист-Юг», ТОВ «Дельфа-М», НІ ТОВ НІО «Контехсистемс ЛТД», ТОВ «Давос», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Оліон», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ТОВ «Інтерагросоюз», ТОВ «Воскресенськ», ТОВ «Селена СВ», ТОВ «Тріо Трейд» договорів.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість твердження податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписи п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу визначають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Агролідер-2009», ПП «Лист-Юг», ТОВ «Дельфа-М», НІ ТОВ НІО «Контехсистемс ЛТД», ТОВ «Давос», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Оліон», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ТОВ «Інтерагросоюз», ТОВ «Воскресенськ», ТОВ «Селена СВ», ТОВ «Тріо Трейд» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача або Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Грінтур-Екс», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання податкового органу на використання у ході перевірки Позивача актів перевірки контрагентів останнього як на підставу для визнання договорів нікчемними, колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Тобто, при проведенні перевірки органи Міндоходів повинні використовувати не лише інформацію, отриману під час проведення перевірок інших суб'єктів господарювання, а й надавати оцінку насамперед первинним документам, які надаються на підтвердження товарності господарської операції.

Відтак, судова колегія не може погодитися з твердженням Апелянта про нікчемність правочинів, укладених з Позивачем з ТОВ «Агролідер-2009», ПП «Лист-Юг», ТОВ «Дельфа-М», НІ ТОВ НІО «Контехсистемс ЛТД», ТОВ «Давос», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Оліон», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ТОВ «Інтерагросоюз», ТОВ «Воскресенськ», ТОВ «Селена СВ», ТОВ «Тріо Трейд», засноване виключно на матеріалах перевірки вказаних суб'єктів господарювання.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про правомірність формування ТОВ «Грінтур-Екс» податкового кредиту по операціях з ІП «Хімтранс-Україна», судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між Позивачем та ІП «Хімтранс-Україна» укладено договір оренди зернового комплексу від 01.11.2010 року №ГР-01/10-1, факт виконання якого підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: рахунків на оплату; розрахунків сум, що підлягають відшкодуванню; приймально-здавальних актів; розрахункових документів. Крім того, як зауважив Окружний адміністративний суд м. Києва, Відповідачем не заперечується факт отримання Позивачем електроенергії та сервітутів для обслуговування орендованого приміщення, факт надання ІП «Хімтранс-Україна» послуг з оплати зазначених комунальних та експлуатаційних послуг, а також факт здійснення ТОВ «Грінтур-Екс» відшкодування відповідних сум, в тому числі ПДВ, протягом 2012 року.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи податковим накладним, виписаних ІП «Хімтранс-Україна» Позивачу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відповідність останніх вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим, з огляду на підтвердження факту виконання господарських операцій первинними документами, і про правомірність формування податкового кредиту в сумі 301 259,00 грн. та в розмірі 156 112,00 грн. за наслідками правовідносин з вказаним суб'єктом господарювання.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інтонації про безпідставність твердження податкового органу про заниження Позивачем суми обсягу експортних операцій у розмірі 42 783 358,00 грн., що призвело до помилкового визнання частки використання товарів в оподатковуваних операцій, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з постачанням насіння сої ненасіннєвого врожаю 2011 року, яке відбулося у грудні 2011 року, операції були відображені Позивачем саме у 2011 році, про що свідчать наявні у матеріалах справи вантажні митні декларації. При цьому, згідно відміток Миколаївської митниці, товар згідно вказаних ВМД було вивезено за межі митної території України 27.12.2011 року.

Відповідно до пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства. Відповідно до пп. «б» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Отже, Окружний адміністративний суд м. Києва вірно зауважив, що операції з експорту сої правомірно відображалися Позивачем у 2011 році.

Згідно п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Приписи п. 199.2 ст. 199 Податкового кодексу визначають, що частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Відповідно до п. 199.4 ст. 199 Податкового кодексу України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що коригування частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях за підсумками 2012 року Позивачем здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 195, 199 ПК України.

Щодо оцінки решти висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції в ході перегляду оскаржуваної постанови не було встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва переглядалось в межах апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.